Очікує на перевірку

Клара Гаскіл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клара Гаскіл
рум. Clara Haskil
Основна інформація
Дата народження7 січня 1895(1895-01-07)[1][2][…]
Місце народженняБухарест, Румунське королівство[1]
Дата смерті7 грудня 1960(1960-12-07)[1][2][…] (65 років)
Місце смертіБрюссель[d], Бельгія
Причина смертісмерть через падіння з висотиd
Похованняцвинтар Монпарнас[4]
Роки активності19051960
ГромадянствоШвейцарія і Румунське королівство
Національністьєвреї[5] і сефарди[5]
Професіїпіаністка
ОсвітаПаризька вища національна консерваторія музики й танцю[6]
ВчителіАльфред Корто[7][8], Lazare Lévyd і Richard Robertd
Інструментифортепіано[5]
Жанрикласична музика
ЛейблиNaxosd[5], Decca Records[9], Philips Recordsd і Deutsche Grammophon
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
CMNS: Файли у Вікісховищі

Клара Гаскіл (рум. Clara Haskil; 7 січня 1895, Бухарест, Румунія — 7 грудня 1960, Брюссель) — швейцарська піаністка румунсько-єврейського походження.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Пам'ятна дошка на будинку в Веве, де жила Клара Хаскіл

Клара Гаскіл народилася в Бухаресті однією з трьох дочок у сефардській родині. Незадовго перед народженням Клари батько Ісаак Гаскіл (помер 1899) перебрався з Бессарабії до Бухареста, де й одружився з Бертою Москоні. Клара навчалася музики з трирічного віку, вчилася грати на фортепіано та скрипці у Відні та Парижі. З 1927 по 1940 жила у Франції, після 1942 — в Швейцарії (м. Веве в кантоні Во), в 1949 взяла швейцарське громадянство.

Почала концертувати з 1910 року по Італії та Швейцарії, здобула широку популярність після циклу концертних виступів у 1949 році в Нідерландах. Прославилася виконанням творів Моцарта та композиторів-романтиків (Бетховена, Шумана, Шуберта, Шопена, Брамса, Рахманінова). Виступала в ансамблі з Джордже Енеску, Еженом Ізаї, Пабло Казальсом, Гезою Андою, Артуром Грюмьо, з диригентами Ансельмом Ансерме, Леопольдом Стоковським, Шарлем Мюншом, Гербертом фон Караяном.

Померла від важких травм голови, яких зазнала при падінні зі сходів Брюссельського вокзалу. Похована в Парижі на кладовищі Монпарнас. З 1963 в Веве щорічно відбувається Міжнародний конкурс піаністів імені Клари Гаскіл, тут їй встановлено пам'ятник, на її честь названо вулицю.

Література

[ред. | ред. код]
  • Spycket J. Clara Haskil. Lausanne: Payot, 1975
  • Apropos Clara Haskil/Eike Wernhard, Hrsg. Frankfurt/Main: Neue Kritik, 1997.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]