Перейти до вмісту

Кирилов Ігор Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кирилов Ігор Анатолійович
Кириллов Игорь Анатольевич
Народження13 липня 1970(1970-07-13)
Кострома, РРФСР, СРСР
Смерть17 грудня 2024(2024-12-17)[1] (54 роки)
Москва, Росія[1]
вибух бомбиd[2]
Країна СРСР
 Росія
ОсвітаВійськова академія РХБЗ та інженерних військ
Звання Генерал-лейтенант
Війни / битвиІнтервенція Росії в Сирію і Російсько-українська війна (з 2014)
Нагороди
Герой праці Російської Федерації
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден «За військові заслуги» медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня Медаль «Учаснику військової операції в Сирії» Медаль «За відзнаку у військовій службі» 1-го ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» 2-го ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» 3-го ступеня Медаль «За військову доблесть» 1-го ступеня Медаль «За військову доблесть» 2-го ступеня Медаль «За зміцнення бойової співдружності» (Міноборони Росії) Медаль «За участь у військовому параді в День Перемоги»

Кирилов Ігор Анатолійович (рос. Кириллов Игорь Анатольевич; 13 липня 1970 року, Кострома — 17 грудня 2024 року, Москва) — російський воєначальник. Генерал-лейтенант (2018). Начальник військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту Збройних сил Російської Федерації.

За даними служби безпеки України, Кирилов причетний до застосування хімічної зброї проти українських військових[3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 13 липня 1970 року в місті Кострома. У Збройних силах СРСР з 1987 року. У 1991 році з відзнакою закінчив Костромське вище військове командне училище хімічного захисту.

З 1991 по 1994 рік проходив службу на посаді командира взводу в Західній групі військ. Після виходу останньої з Німеччини — у Московському військовому окрузі. З 1995 року послідовно пройшов посади від командира роти до командира окремої бригади радіаційного, хімічного та біологічного захисту.

З 2005 по 2007 рік — слухач Військової академії РХБЗ імені Маршала Радянського Союзу С. К. Тимошенка.

З 2009 року проходив службу на різних посадах Управління Начальника військ РХБЗ Збройних Сил Російської Федерації, доповнивши свій багатий професійний досвід адміністративним.

У вересні 2014 року полковника Ігоря Кирилова призначено начальником Військової академії радіаційного, хімічного і біологічного захисту та інженерних військ імені Маршала Радянського Союзу С. К. Тимошенка[4].

З квітня 2017 року генерал-майор Кирилов — начальник військ РХБ захисту Збройних Сил Російської Федерації[5]. Брав участь у створенні та прийнятті на озброєння нової важкої вогнеметної системи ТОС-2 «Тосочка»[6].

З 2022 року, під час російського вторгнення в Україну Кирилова обвинувачували в причетності до використання хімічної зброї проти українських військових[7]. За даними США і союзників, Росія використовувала отруйну речовину хлорпікрин. За твердженням Служби безпеки України, Кирилов «відповідав за використання російськими військами хімічної зброї на східному і південному фронтах проти українських захисників»[8].

16 грудня 2024 року СБУ заочно повідомила про підозру Ігорю Кирилову, як відповідальному за масове застосування російськими військами хімічної зброї проти Сил оборони України, а саме, за частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України (воєнний злочин, вчинений за попередньою змовою групою осіб)[9].

Загибель

[ред. | ред. код]
Автомобільна камера, яка показує вибух, у результаті якого загинув Ігор Кирилов з його охоронцем.

17 грудня 2024 року близько 6 години ранку за адресою Рязанський проспект 2/1 корпус 3[10], в Москві, разом з помічником — Ілья Полікарповим[11] загинув внаслідок детонації вибухового пристрою, що був закладений в електросамокат[12][13][14].

Відповідальність за підрив Кирилова взяла на себе СБУ[15]. Таким чином, від початку російсько-української війни він мав найвищу посаду серед ліквідованих Силами оборони України російських військових загарбників[16]. За 21 годину до вбивства Ігорю Кирилову СБУ заочно повідомила йому про кримінальну підозру через схвалення ним застосування хімічної зброї проти ЗСУ на фронті[17].

18 грудня 2024 року суд у Москві висунув громадянину Узбекистану Ахмаджону Курбанову звинувачення у тероризмі, вбивстві генерал-лейтенанта Ігоря Кирилова і незаконному зберіганні зброї та боєприпасів. У повідомленні Слідчого комітету РФ стверджується, що підозрюваний розмістив бомбу на електросамокаті, припаркованому біля під'їзду будинку, де мешкав генерал, а також орендував машину, де встановив камеру спостереження за Ігорем Кириловим. Зйомка нібито транслювалася організаторам вибуху в Дніпрі[18].

Санкції

[ред. | ред. код]

За участь у російській збройній агресії проти України внесений до санкційних списків Канади (від 23 лютого 2022 року), України (від 19 жовтня 2022 року), Великобританії (від 8 жовтня 2024 року) та Нової Зеландії (від жовтня 2024 року)[19][20][21][16].

Неодноразово поширював дезінформацію про біолабораторії в Україні, безпідставно та бездоказово звинувачував Україну в розробці «брудної» ядерної бомби[22][23][24]. Зокрема, у презентації в жовтні 2022 року як докази підготовки Україною «брудної» бомби ним були використані кадри з іншого російського пропагандистського кіно, яке намагалось перекласти відповідальність за хімічні атаки режиму Асада на рух «Білі шоломи»[25].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Герой Праці Російської Федерації[26][27][28] (16 серпня 2021) — за особливі трудові заслуги, самовідданість та професіоналізм, виявлені при виконанні важливих державних завдань
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» 3-го ступеня
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» 4-го ступеня
  • Орден «За військові заслуги»
  • Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» 2 ступеня
  • Почесний громадянин Костромської області (7 липня 2022 року) - за особливі заслуги, самовідданість і професіоналізм, виявлені під час виконання державних завдань, а також за особисті заслуги перед Костромською областю
  • Медаль Святого благовірного князя Андрія Боголюбського Володимирської Єпархії Російської Православної Церкви - за особливі заслуги в справі духовно-морального виховання особового складу Збройних Сил Російської Федерації [29].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б «112»: Генерал-лейтенант Кириллов погиб в результате взрыва в Москве
  2. Bomb that killed general reportedly hidden in electric scooterBBC Online.
  3. Генерал Ігор Кирилов. У Москві підірвали командувача хімвійськ: усі деталі. BBC News Україна (укр.). 17 грудня 2024. Процитовано 17 грудня 2024.
  4. Военная академия РХБЗ — главный учебно-методический центр войсковой радиационной, химической и биологической защиты — Игорь Кириллов — Военный совет — Эхо Москвы, 11.03.2017. web.archive.org. 3 вересня 2021. Процитовано 17 грудня 2024.
  5. Кострома. Кириллов И.А. выступил с лекцией на тему: «Современное состояние и перспективы развития войск РХБ защиты Вооруженных Сил Российской Федерации». web.archive.org. 3 вересня 2021. Процитовано 17 грудня 2024.
  6. ТОС-2 Тосочка. Описание. Назначение. ТТХ. Фото. Видео. • Оружие | Военная техника | Армия. web.archive.org. 4 вересня 2021. Процитовано 17 грудня 2024.
  7. Генерал Ігор Кирилов. СБУ у Москві підірвала командувача хімвійськ - джерело. BBC News Україна (укр.). 17 грудня 2024. Процитовано 17 грудня 2024.
  8. Свобода, Радіо (17 грудня 2024). Підрив генерала РФ у Москві є спецоперацією СБУ – джерело. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 17 грудня 2024.
  9. СБУ оголосила підозру російському генералу за накази застосовувати хімзброю проти Сил оборони. Укрінформ. 16 грудня 2024.
  10. Бутусов Плюс (17 грудня 2024), ЯК СБУ ДІСТАЛА ГЕНЕРАЛА ХIМІЧНИХ ВІЙСЬК РФ КИРИЛОВА | ЮРІЙ БУТУСОВ НАЖИВО 17.12.24, процитовано 17 грудня 2024
  11. Глава военной контрразведки ФСБ Юрьев ушел в отставку – DW – 20.12.2024. dw.com (рос.). Процитовано 20 грудня 2024.
  12. У Москві підірвали начальника військ РХБЗ армії РФ. Мілітарний. Чесні новини про армію, війну та оборону. (укр.). Процитовано 17 грудня 2024.
  13. Бомбу заклали в самокат. У РФ підтвердили загибель начальника військ хімзахисту Росії, відповідального за застосування хімзброї проти ЗСУ. New Voice (укр.). Процитовано 17 грудня 2024.
  14. У Москві підірвали генерала, начальника військ радіаційного та хімічного захисту. Українська правда (укр.). Процитовано 17 грудня 2024.
  15. Tarasova, Nectar Gan, Christian Edwards, Darya (17 грудня 2024). Key Russian general killed in Moscow bomb blast claimed by Ukraine. CNN (англ.). Процитовано 19 грудня 2024.
  16. а б Russian General Charged With Chemical Weapons Use In Ukraine Killed In Blast Claimed By Kyiv. Radio Free Europe / Radio Liberty. 17 грудня 2024.
  17. Ганьба Путіна: у The Telegraph з'ясували, чим може обернутися вбивство генерала Кирилова. www.unian.ua (укр.). Процитовано 22 грудня 2024.
  18. Підозрюваного у вбивстві генерала РФ Кирилова звинуватили в тероризмі | Еспресо. espreso.tv (укр.). Процитовано 22 грудня 2024.
  19. КИРИЛЛОВ Игорь Анатольевич - биография, досье, активы | Война и санкции. sanctions.nazk.gov.ua (рос.). Архів оригіналу за 19 червня 2023. Процитовано 19 червня 2023.
  20. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №726/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Архів оригіналу за 22 жовтня 2022. Процитовано 19 червня 2023.
  21. UK sanctions Russian troops over chemical weapons use in Ukraine. BBC. 8 жовтня 2024.
  22. Russischer General bei Explosion in Moskau getötet. tagesschau.de (нім.). Процитовано 17 грудня 2024.
  23. Ukrainische Biowaffen? Keine Belege für Russlands Vorwürfe – DW – 03.05.2022 [Ukrainian bioweapons? No evidence for Russia's allegations – DW – 03.05.2022]. dw.com (нім.). Процитовано 17 грудня 2024.
  24. Генерал Кирилов, якого ліквідувала СБУ: чим він відомий і чому це важливо. BBC News Україна (укр.). 17 грудня 2024. Процитовано 17 грудня 2024.
  25. Russia Accused Ukraine of Making a Dirty Bomb Using Images From Movies and 9/11. Vice. 25 жовтня 2022.
  26. Военачальник-костромич получил звание Героя Труда | ГТРК «Кострома». gtrk-kostroma.ru (рос.). Архів оригіналу за 3 вересня 2021. Процитовано 3 вересня 2021.
  27. генерал-лейтенант Кириллов Игорь Анатольевич проводит большую общественную работу. web.archive.org (рос.). 3 вересня 2021. Процитовано 17 грудня 2024.
  28. Кострома | Игорь Кириллов стал Героем Труда Российской Федерации - БезФормата. web.archive.org. 3 вересня 2021. Процитовано 17 грудня 2024.
  29. генерал-лейтенант Кириллов Игорь Анатольевич проводит большую общественную работу. web.archive.org. 3 вересня 2021. Процитовано 19 грудня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]