Перейти до вмісту

Квінт Опімій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Квінт Опімій
лат. Quintus Opimius
Ім'я при народженніQuintus Opimius
Народивсяневідомо
Рим
Померневідомо
невідомо
ГромадянствоРимська республіка
Діяльністьполітик, державний і військовий діяч
Знання мовлатина
Посадаконсул
Термін154 рік до н. е.
РідОпімії
БатькоКвінт Опімій
Матиневідомо
У шлюбі зневідомо
Діти2 синів

Квінт Опімій (лат. Quintus Opimius; II століття до н. е.) — політичний, державний і військовий діяч Римської республіки, консул 154 року до н. е.

Біографія

[ред. | ред. код]

Походив з плебейського роду Опіміїв. Відомо, що дід і батько його також мали преномен і номен «Квінт Опімій».

До 157 року до н. е. отримав посаду претора.

154 року до н. е. його було обрано консулом разом з Луцієм Постумієм Альбіном. Але той несподівано помер, через що було обрано консулом-суффектом Манія Ацилія Глабріона. Квінту Опімію було доручено вести війну з лігурами, які почали ворогувати із союзником Римської республіки Массілією (на місті сучасного Марселю). Він вторгся в Лігурію і взяв місто Егітна, жителів якого продав у рабство. На річці Апрон він був атакований 4-тисячним загоном племені оксібієв, але легко змусив його тікати, а потім розгромив і декієтів, які прийшли на допомогу лігурам. Обидва племені капітулювали. Квінт Опімій віддав частину їх земель Массілії і зобов'язав їх видавати массілійцам заручників, після чого повернувся до Риму, хоча про отримання тріумфу за такі вдалі дії відомостей у джерелах немає.

З того часу про його подальшу долю Квінта Опімія згадок немає.

Імовірно через його плебейське походження про нього залишили анекдотичні згадки Цицерон і Гай Луцилій, які виставляли його у поганому вигляді.

Родина

[ред. | ред. код]

Ймовірно мав 2-х синів:

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Fasti Capitolini
  • Полібій, Ἰστορίαι(Історія), XXXIII, 11. (гр.)
  • Münzer F. Opimius 10 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. — 1939. — Bd. XVIII, 1. — S. 678—679. (нім.)
  • Broughton R. Magistrates of the Roman Republic. — New York, 1951. — Vol. I. — P. 600. (англ.)