Кармалюк Павло Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кармалюк Павло Петрович
Народився6 січня 1908(1908-01-06)
Осівці, Брусилівський район, СРСР
Помер8 травня 1986(1986-05-08) (78 років)
Львів, Українська РСР, СРСР
ПохованняЛичаківський цвинтар[1]
Країна СРСР
Діяльністьоперний співак, актор, музичний педагог
Галузьопера[2], акторське мистецтво[2] і vocal pedagogyd[2]
Alma materНаціональна музична академія України імені П. І. Чайковського
ВчителіЄвтушенко Дометій Гурійович
Відомі учніЧайка Володимира Павлівна, Федотов Володимир Іванович, Косопуд Богдан Йосипович, Громиш Олександр Якович, Фіцич Степан Миколайович, Кривень Михайло Якович і Ончул Петро Єпіфанович
Знання мовукраїнська[2]
Нагороди
орден «Знак Пошани»
народний артист СРСР народний артист УРСР заслужений артист УРСР
Надгробок
Зовнішні відеофайли
Співає Павло Кармалюк
Арія Грязного («Царева наречена» М. Римського-Корсакова, українською мовою)
Арія Князя Ігоря («Князь Ігор» О. Бородина, українською мовою)
Арія Жермона («Травіата» Дж. Верді, українською мовою)

Кармалюк Павло Петрович (6 січня 1908 (24 грудня 1907), Осівці, нині село Брусилівського р-ну Житомирської області — 8 травня 1986, Львів) — український оперний співак, баритон, народний артист СРСР (1960), професор (1970).

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчив Київську консерваторію (1936—41, клас Д. Євтушенка). Під час Німецько-радянської війни — соліст фронтового ансамблю пісні й танцю, 1943—44 — Саратовського театру опери та балету; 1944—70 — соліст Львівського театру опери та балету імені Івана Франка. Гастролював за кордоном. 1950—77 — викладач Львівської консерваторії (нині музична академія). Серед учнів — В. Чайка, В. Лужецький, П. Ончул, В. Федотов, С. Криворучко, Б. Косопуд, Н. Дацько, О. Громиш, С. Фіцич, М. Кривень, В. Цімура, С. П'ятничко, Г. Вільха, Славко Шовковий, П. Лабатий та ін.

Володів сильним голосом красивого тембру й широкого діапазону, а також сценічним талантом. Партії: Остап («Тарас Бульба» М. В. Лисенка), Богдан («Богдан Хмельницький» К. Данькевича), Максим («Заграва» А. Кос-Анатольського), Михайло Гурман («Украдене щастя» Ю. Мейтуса, перше виконання), Онєгін («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Грязной («Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Демон («Демон» А. Рубінштейна), Жермон, Ріголетто («Травіата», «Ріголетто» Дж. Верді), Ескамільо («Кармен» Ж. Бізе).

Відомий також як концертно-камерний співак. Записав на грамплатівках чимало українських народних пісень, а також романсів та арій з опер українських та зарубіжних композиторів. Лауреат Республіканського конкурсу музик-виконавців у Києві (1945).

Як учасник німецько-радянської війни у 1985 році був нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня.

Похований на Личаківському цвинтарі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 139. — ISBN 978-966-8955-00-6
  2. а б в г Чеська національна авторитетна база даних

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
Павло Петрович Кармалюк: Життя і творчість
Павло Петрович Кармалюк — Пісня Максима