Очікує на перевірку

Карлгайнц Дешнер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карлгайнц Дешнер
Карлгайнц Дешнер (праворуч) з Гансом Альбертом
Народження23 травня 1924(1924-05-23)[1][2][…]
Бамберг, Верхня Франконія, Баварія, Веймарська республіка, Німецький Райх[1]
Смерть8 квітня 2014(2014-04-08)[1][2][…] (89 років)
Гасфурт, Нижня Франконія[1]
хвороба
Громадянство (підданство) Німеччина
Знання мов
  • німецька[4][5]
    • Ім'я при народженніKarl Heinrich Leopold Deschner
    Діяльність
  • історик, письменник, літературний критик, богослов, історик літератури
    • ЧленСербська академія наук і мистецтв і PEN Centre Germanyd
    Основні інтересифілософія релігії, критика релігії
    Alma materJMU
    Літературний напряматеїзм
    Зазнав впливу
  • Фрідріх Ніцше, Іммануїл Кант, Артур Шопенгауер.
    • Визначний твір
  • Kriminalgeschichte des Christentumsd
    • Історичний періодXX століття
    Конфесіяатеїзм
    Нагороди
    deschner.info
    CMNS: Карлгайнц Дешнер у Вікісховищі

    Карлга́йнц Де́шнер (нім. Karl Heinrich Leopold Deschner; 23 травня 1924, Бамберг — 8 квітня 2014, Гасфурт) — німецький філософ, теолог, письменник, історик та критик християнства, член ПЕН-клубу.

    Біографія

    [ред. | ред. код]

    Народився в Бамберзі. Батько — католик, мати перейшла з протестантизму до католицизму. Після початкової школи в Троссенфурті навчався у францисканському семінарі в Деттельбаху, потім — в гімназії в Бамберзі як учень інтернату кармелітів. Служив у німецької армії з 1942 до 1945 р[6]. У 1947—1951 роках вивчав германістику, історію, філософію, теологію у Вищій філософсько-теологічній школі міста Бамберга, там же захистив докторську дисертацію про Ніколауса Ленау.

    1951 року одружився з Елфі Тух, яка була розведеною. У подружжя народилося троє дітей.[7][8] Католицька церква оголосила про відлучення від церкви подружжя Дешнер через їхній «недійсний зв'язок», адже Елфі Тух була розлучена.[9] До епізоду з відлучення від церкви Дешнер не писав жодних критичних праць щодо релігії чи зокрема християнства.

    На початку 1950-х років Дешнер займався літературними й філософськими дослідженнями. Га його світогляд мали вплив такі філософи як Фрідріх Ніцше, Іммануїл Кант та Артур Шопенгауер. 1956 року Дешнер опублікував свій перший роман «Ніч стоїть перед моїм домом» (нім. Die Nacht steht um mein Haus). 1957 року з'явилася його перша книга з критикою релігії «Що ви думаєте про Християнство» (нім. Was halten Sie vom Christentum?).

    Того ж 1957 року Дешнер опублікував літературнокритичну працю «Кітч, умовність та мистецтво» (нім. Kitsch, Konvention und Kunst), а 1958 року вийшов його роман «Флоренція без сонця» (нім. Florenz ohne Sonne).

    Опублікована 1962 року книга Дешнера «Знову кряче ворон» (нім. Abermals krähte der Hahn) вважається критиками релігії однією з фундаментальних праць з проблем взаємозв'язків релігії та суспільства. 1970 року Дешнер уклав з видавництвом Ровольт договір на проект багатотомного видання «Кримінальна історія християнства» (нім. Kriminalgeschichte des Christentums). Протое лише 1986 року був опублікований перший том серії. На 2014 рік видано 10 томів, в яких розглядаються події до 18 століття. Через проблеми зі здоров'ям Дешнер вирішив завершити свій проект на 10-ому томі.[10]

    Завдяки допомозі меценатів Герберта Штеффена, Альфреда Шварца та інших Дешнер з 1980-х років зміг присвятити себе виключно написанню багатотомної «Кримінальної історії християнства». Починаючи з 1988 року праці Дешнера зазнали дедалі ширшого визнання й були відзначені численними нагородами.

    З 1951 р. — вільний письменник, жив у Гассфурті, завляв про себе як переконаного вегетаріанця[11].

    Рецепція

    [ред. | ред. код]

    Праці Дешнера, присвячені критиці релігії, публікувалися великими накладами й були орієнтовані на широкий загал. Рецепція праць Дешнера була доволі контроверсійною. Представники релігійних кіл відкидали критику Дешнера. Якось Дешнер заявляв про свою мотивацію до написання «Кримінальної історії християнства»:

    Я пишу з ворожості. Адже історія тих, кого я описую, зробила мене їхнім ворогом.
    Оригінальний текст (нім.)
    Ich schreibe aus Feindschaft. Denn die Geschichte derer, die ich beschreibe, hat mich zu ihrem Feind gemacht.

    На це професор теології Георг Денцлер заявив, що «така мотивація ніколи не може бути основою для серйозної історичної праці».

    Водночас праці Дешнера зібрали й чимало схвальних та прихильних коментарів навіть від представинкив церкви. Журналіст Арно Відман в рецензії на Кримінальну історію християнства написав:

    У цій книзі є речення, які хочеться вивчити на пам'ять, аби ніколи не забути, якими є основи світу, що ми в ньому живемо
    Оригінальний текст (нім.)
    Es gibt Sätze in diesem Buch, die möchte man auswendig lernen, um niemals zu vergessen, welches die Grundlagen der Welt sind, in der wir leben.

    [12]

    Праці

    [ред. | ред. код]
    • «Що ви думаєте про Християнство». 1957
    • «Церква та фашизм». 1968
    • «Маніпульована віра. Критика християнських догм» 1971
    • «Церква не-святих» 1974
    • «Хрест з Церквою. Сексуальна історія християнства» 1974
    • «Фальшива віра» 1980
    • «Чому я християнин, атеїст, агностик» 1977
    • «Кримінальна історія християнства» (з 1986 року, видано 10 томів).

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118524860 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    2. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
    3. ↑ а б Kritisches Lexikon der Gegenwartsliteratur / Hrsg.: H. L. Arnold, H. Korte — 1978.
    4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    5. ↑ CONOR.Sl
    6. ↑ Офіційний сайт. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 4 лютого 2014.
    7. ↑ Nur Lebendiges schwimmt gegen den Strom (1985), S. 5.
    8. ↑ «Über den Autor». In: Ärgernisse (1994), S. 92 f., hier S. 93.
    9. ↑ Festrede von Hermann Gieselbusch [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]. У наведеній промові вперше згадується про цей факт.
    10. ↑ Willi Winkler Der Antichrist in Süddeutsche Zeitung, 3. Mai 2013 S. 3
    11. ↑ Nackt im Wald mit Nietzsche // Brand eins[de]. — 2004. — № 7. Архівовано з джерела 4 березня 2016.(нім.)
    12. ↑ Frankfurter Rundschau, 12. August 2008; Рецензія у зв'язку з виходом 9-го тому Kriminalgeschichte des Christentums

    Джерела

    [ред. | ред. код]
    • Arno Schmidt Stiftung (Hrsg.): Arno-Schmidt-Preis 1988 für Karlheinz Deschner. Antiquariat Gätjens, Hamburg 1988, ISBN 3-923460-03-1 (з текстами Яна Філіпа Реемтсьи, Карлгайнца Дешнера та Арно Шмідта).
    • Hans Reinhard Seeliger (Hrsg.): Kriminalisierung des Christentums? Karlheinz Deschners Kirchengeschichte auf dem Prüfstand. Herder, Freiburg im Breisgau 1993; 2. verb. Aufl. 1994, ISBN 3-451-23222-7
    • Hermann Gieselbusch (Hrsg.): Über Karlheinz Deschner und seine große Kriminalgeschichte des Christentums. Zum Erscheinen von Bd. 8 und zum 80. Geburtstag des Autors am 23. Mai 2004. Rowohlt, Reinbek 2004
    • Karlheinz Deschner. Sonderheft 9 der Zeitschrift Aufklärung und Kritik der Gesellschaft für kritische Philosophie Nürnberg, Nürnberg 2004. — ISSN 0945-6627 (Beiträge von Hans Albert, Karlheinz Deschner, Horst Herrmann, Joachim Kahl, Ludger Lütkehaus, Hermann Josef Schmidt und anderen; Artikel als PDF verfügbar)
    • Hermann Gieselbusch & Michael Schmidt-Salomon (Hrsg.): Aufklärung ist Ärgernis. Karlheinz Deschner — Leben, Werk und Wirkung. Alibri, Aschaffenburg 2006, ISBN 3-86569-003-3 (розширене видання спеціального випуску Sonderhefts 9 «Aufklärung und Kritik»)

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карлгайнц_Дешнер&oldid=34998291