Йоганн Фрідріх (герцог Вюртембергу)
| Йоганн Фрідріх | |
|---|---|
| нім. Johann Friedrich von Würtemberg | |
 | |
| Народився | 5 травня 1582[1][2][3] Монбельяр[1] |
| Помер | 18 (28) липня 1628[1][2][3] (46 років) Гайденгайм-ан-дер-Бренц |
| Поховання | Stuttgart Collegiate Churchd |
| Країна | Німеччина[4] |
| Діяльність | аристократ |
| Знання мов | німецька[5] |
| Титул | герцог |
| Посада | герцог Вюртембергу[d] |
| Рід | Вюртемберзький дім |
| Батько | Фрідріх I (герцог Вюртембергу) |
| Мати | Сибілла Ангальтська |
| Брати, сестри | Барбара Вюртемберзька, Eva Christina of Württembergd, Аґнеса Вюртемберзька, Sibylle Elisabeth of Württembergd, Магнус (герцог Вюртемберг-Нойєнбюрг), Людвіг Фрідріх (герцог Вюртемберг-Монбельяр), Юлій Фрідріх Вюртемберг-Вайльтінген і Фрідріх Ахілл (герцог Вюртемберг-Нойєнштадт) |
| У шлюбі з | Барбара Софія Бранденбурзька |
| Діти | Antonia of Württembergd, Ебергард III (герцог Вюртембергу), Frederick, Duke of Württemberg-Neuenstadtd, Ulrich of Württemberg-Neuenbürgd і Sibylla, Duchess of Württemberg-Mömpelgardd |
.svg) | |
Йоганн Фрідріх (нім. Friedrich I.; 5 травня 1582 — 18 липня 1628) — 7-й герцог Вюртембергу в 1608—1628 роках. засновник Штутгартської гілки Вюртемберзького дому.
Походив з Вюртемберзького дому, гілки Монбельяр. Старший син Фрідріха I, графа Монбельяра, та Сибіли Ангальтської. Народився 1582 року в Монбельярі. У 1593 році його батько став герцогом Вюртембергу, тому Йоганн Фрідріх з родиною перебирається до Шттугарта, де здобув освіту.
1608 року після смерті батька успадкував герцогство Вюртемберг. Продовжив політику попередника щодо об'єднання лютеран і кальвіністів Німеччини, приєднавшись у травні того ж року до створеної Протестантсько ліги. 1609 року пошлюбив представницю Бранденбурзьких Гогенцоллернів.
У внутрішній політиці намагався дотримуватися мирних стосунків зі станами, повернувши на посади радників герцога Людвіга I, який було звільнено 1593 року. Водночас залишалися деякий час проблемними стосунки з братами, що виаагали поділу батьківських володінь. Зрештою 1617 року було укладено відповідну угоду.
Разом з тим обійняв помірковану позицію, намагаючись не допустити війни між німецькими протестантськими і католицькими державами. При цьому на випадок початку такої війни намагався заручитися підтримкою великих держав, щоб не допустити плюндрування Вюртембергу. Тому вів перемовини з Францією, Англією, Республікою Сполучених провінцій, Австрією.
З початком Тридцятирічної війни 1618 року спочатку підтримував Фрідріха Пфальцького, короля Богемії, оскільки феоди Йоганна Фрідріха — замок Ліхтенберг, монастир Оберстенфельд, міста Байльштайн і Гросботтвар — належали до Богемського королівства. Але вже 1619 року залишив підтримку Пфальца.
1620 року уклав з імператором Фердинандом II Габсбургом договір про нейтралітет. Втім 1622 року після перемоги в битві під Вімпфеном імператорські війська пройшли північно-західними землями Вюртемберга, сплюндрувавши їх. Помер 1628 року. Йому спадкував син Ебергард III.
Дружина — Барбара Софія, донька Йоахіма Фрідріха Гогенцоллерна, курфюрста Бранденбургу
Діти:
- Генріетта (1610—1623)
- Фрідріх (1612)
- Антонія (1613—1679)
- Ебергард (1614—1674), 8-й герцог Вюртембергу
- Фрідріх (1615—1682), герцог Вюртемберг-Нойєнштадт
- Ульріх (1617—1671), герцог Вюртемберг-Нойєнбюрг
- Анна Йоганна (1619—1679)
- Сибілла (1620—1707), дружина Леопольда Фрідріха, герцога Вюртемберг-Монбельяр
- Еберталь (1623—1624)
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118712381 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
- ↑ LIBRIS — 2012.
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- Axel Gotthard: Konfession und Staatsräson. Die Außenpolitik Württembergs unter Herzog Johann Friedrich (1608—1628). Kohlhammer, Stuttgart 1992, ISBN 3-17-011964-8.
- Axel Gotthard: Johann Friedrich. In: Sönke Lorenz, Dieter Mertens, Volker Press (Hrsg.): Das Haus Württemberg. Ein biographisches Lexikon. Kohlhammer, Stuttgart 1997, ISBN 3-17-013605-4, S. 142—146.
- Gerhard Raff: Hie gut Wirtemberg allewege. Band 2: Das Haus Württemberg von Herzog Friedrich I. bis Herzog Eberhard III. Mit den Linien Stuttgart, Mömpelgard, Weiltingen, Neuenstadt am Kocher, Neuenbürg und Oels in Schlesien. 4. Auflage. Landhege, Schwaigern 2014, ISBN 978-3-943066-12-8, S. 83–116.