Зінов'єва Світлана Людомирівна
| Зінов'єва Світлана Людомирівна | |
|---|---|
| Дата народження | 16 травня 1952 (72 роки) |
| Місце народження | Челябінськ, РРФСР, СРСР |
| Громадянство |  СРСР Україна |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Професія | кінооператорка, кінопродюсерка |
| Членство | Національна спілка кінематографістів України |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0957064 |
Світла́на Людоми́рівна Зіно́в'єва (нар. 16 травня 1952 в Челябінську) — українська кінооператорка, продюсерка.
Народилася в Челябінську 1952 року (тоді РСФСР). Закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1976), кінооператорська майстерня Сурена Шахбазяна.
Працювала на Одеській кіностудії та студії «Київнаукфільм». Зняла як операторка-постановниця 7 ігрових та близько 30 документальних фільмів. Починаючи з 1993 року, незалежна продюсерка, глава і засновниця Inspiration Films Company [1].
Ініціювала та проводила з партнерами протягом 8 років Українські майстерні з міжнародної копродукції документального кіно. Спродюсувала близько 50 документальних фільмів, широко представлених на престижних міжнародних кінофестивалях. Ряд її робіт були нагороджені на FID Марсель, МКФ Краків, МКФ Молодість, Артдокфест, Азербайджанський аудіовізуальний фестиваль, Ханти-Мансійського МКФ та інших.
Засновниця та співкураторка Клубу документального кіно Close Up [2] [Архівовано 10 березня 2022 у Wayback Machine.].
Експертка, членкиня журі та лекторка в галузі кіномистецтва.
Членкиня Національної спілки кінематографістів України.
- «Контури» (2016), 66хв., реж. О. Чорний, В. Балаян, О. Радинський
- «Свій голос» (2016) 77 хв., реж. С. Маслобойщиков[1]
- «Григорівський синдром» (2016), 14 хв., реж. Д. Глухенький
- «Український аргумент» (2015, співпродюсер), 60 хв., реж. С. Маслобойщиков
- «Сестра Зо», 62 хв. Реж. А. Коваленко і Л. Дуракова (2014)
- «Ігор Шамо. Постлюдія», 58 хв., реж. Ю. Лазаревська (2014) продюсер та один з операторів
- «Позитив», 28 хв., реж. П. Кельм (Головко), 2013
- «Табір. Лолі калі шуба», 52 хв., реж. О. Балагура, 2013
- «Поза Євро» кіноальманах-лабораторія (співпродюсер), 2012
- «Час життя об'єкта в кадрі» (2012, співавт. сценар.), реж. О. Балагура, Inspiration Films Company
- «Мій батько Євген» (2010, співпродюсер), реж. А. Загданський
- «Ревю (Представление)», реж. С. Лозниця (спільне виробництво Німеччина, Росія, Україна), 2008, копродюсер
- «Крила метелика» (2007), 64 хв., реж. О. Балагура, (спільне виробництво Україна, Франція)
- «Люди Майдану.NEVSEREMOS’!», 27 хв., реж. С. Маслобойщиков, спільне виробництво SDC (Швейцарія), Inspiration Films" (Україна), 2005
- «Інакші», 27 хв., BT-SP, реж. М. Сурков, Inspiration Films" (Україна) у копродукції з LRT (Литва) (продюсер, автор сценарію), 2005
- «На болотах», 24 хв., BT-SP, реж. М. Сурков, 2004
- «Дело Плевицкой», 40 хв., ТБ канал «Культура», Росія, реж. С. Буковський (виконавчий продюсер, оператор, художник),2003
- «Галшчин дім», 30 хв., реж. С. Маслобойщиков, 2002
- «Terra vermelha (Червона земля)», реж. С. Буковський, 30 хв. 16 мм, 2001
- «Глибока рідня» (1979, к/м, реж. С. Ашкеназі, Одеська кіностудія)
- «Колесо історії» (1981, реж. С. Клименко, Одеська кіностудія)
- «Час для роздумів» (1982, у співавт. з В. Кабаченком, реж. С. Ашкеназі (1985), Одеська кіностудія)
- «Коли стають дорослими», реж. С. Ашкеназі (1985, Одеська кіностудія)
- «Осіння історія» (1990, реж. В. Кукушкін, ВТО Дебют)
- «Родимка» (1991, к/м, у співавт. з В. Кабаченком), ВТО Дебют)
- «Поминання» (1991)
- «Спілка одноногих» (1992, у співавт. з В. Кабаченком), реж. О. Столяров, ВТО Дебют)
- стрічки «Середньовіччя зачинається о 18:00» (фільм 1), «Я, милістю божою, пан возний» (фільм 2), «Магдебурзькі хроніки» (фільм 6) та «Бий, хто цнотливий!» (фільм 8) в документальному циклі «Невідома Україна. Як судились колись в Україні» (1993)[2] та ін.
- Лауреатка Мистецької премії «Київ» ім. Івана Миколайчука (2017)[3].
- ↑ В Киеве состоится премьера фильма Сергея Маслобойщикова «Свой голос». cultprostir.ua. Архів оригіналу за 23 жовтня 2016. Процитовано 25 травня 2017.
- ↑ Національна кінематека України: Невідома Україна. Як судились колись в Україні. Архів оригіналу за 14 вересня 2016. Процитовано 14 січня 2016.
- ↑ У столиці нагородили лауреатів 17-ї мистецької премії «Київ». kievcity.gov.ua. Архів оригіналу за 29 травня 2017. Процитовано 25 травня 2017.
- Молоде кіно України. Вип. 2-й. — К., 1991. — С. І2;
- Телебачення і радіо України: Професіонали. — К., 2001. — С. 96.
- Світлана Зінов'єва на сайті IMDb (англ.)
- Національна спілка кінематографістів України: Зінов'єва Світлана Людомирівна
- http://www.kino-teatr.ru/kino/operator/sov/232018/works/ [Архівовано 5 вересня 2013 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
- Народились 16 травня
- Народились 1952
- Уродженці Челябінська
- Випускники Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
- Члени Національної спілки кінематографістів України
- Лауреати Мистецької премії «Київ»
- Кінооператори СРСР
- Українські кінооператорки
- Кінооператори XX століття
- Кінооператорки
- Українські продюсери
- Працівники Київнаукфільму
- Працівники Одеської кіностудії
- Члени Української кіноакадемії
- Кінематографісти XX століття
- Кінематографісти XXI століття