Золочівський повіт
| Округ | Золочівський (до 1867) |
| Коронний край | .svg){kind=small} Королівство Галичини та Володимирії
|
| Країна |  Австрійська імперія.svg){kind=small} Австро-Угорщина
|
| Центр | Золочів |
| Створений | 1854 |
| Площа | 1850,72 км² (1890) |
| Населення | 148 808 (1890) |
| Найбільші міста | Золочів |
Золочівський повіт — адміністративна одиниця у складі Австро-Угорщини (Королівство Галичини і Володимирії), ЗУНР, Тернопільського воєводства Другої Польської республіки у 1921—1939 роках, СРСР (1939—1940). Адміністративний центр — місто Золочів, населення якого становило близько 15 000 осіб.
Територія сучасного Золочівського району Львівської області.
Межував з Радехівським повітом на півночі, Бродівським — на північному сході, Зборівським — на південному сході, Перемишлянським — на південному заході та Кам'янецьким — на північному заході.
У складі Королівства Галичини та Володимирії
[ред. | ред. код]Утворений у 1854 році. Під час адміністративної реформи місцевого самоврядування розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року ліквідовані округи та збільшені повіти, до Золочівського повіту приєднані Зборівський і Олеськівський повіти, структуру яких збережено в судовій адміністрації.
У 1890 році до складу повіту входило 140 самоврядних громад-гмін (8 міських і 132 сільські) та 131 фільварок. Територія повіту поділялась між трьома судовими повітами (Золочівський, Зборівський та Олеськівський). В повіті було 23 136 будинків та 148 808 мешканців, серед них: 97 957 греко-католиків, 29 460 римо-католиків, 20 947 юдеїв і 444 інших визнань. У товариських стосунках користувались переважно українською мовою — 96 799 осіб, польською — 51 071, німецькою — 721, іншими — 8.[1]
У 1904 році з повіту був вилучений Зборівський судовий округ через утворення окремого Зборівського повіту.
Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром був д-р Михайло Балтарович, судовий радник і адвокат. На судовий округ Олесько був призначений окремий комісар — судовий радник Володимир Бурин. Делегатами до УНРади були обрані: від міста Золочева — д-р Степан Юрик (УНДП); від повіту — Микола Загульський (УНДП).[2]
У складі Польської республіки
[ред. | ред. код]| Золочівський повіт | |||
|---|---|---|---|
|
пол. Powiat złoczowski | |||
|
| |||
| Місто | Золочів | ||
| Найбільше місто | Золочів | ||
| Країна | .svg){kind=small} Польська Республіка, Австро-Угорщина і .svg){kind=small} СРСР
| ||
| Регіон | Тернопільське воєводство | ||
| Гміни | 12 сільських і 3 міські | ||
| Офіційна мова | польська | ||
| Населення | |||
| - повне | 118 600 (1931) | ||
| - густота | 99 | ||
| Площа | |||
| - повна | 1195 км² | ||
| Дата заснування | 1867 | ||
| Дата ліквідації | 17 січня 1940 | ||
| |||
| |||
Включений до складу Тернопільського воєводства після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.
1 квітня 1932 року села Острів і Русилів передані до Золочівського повіту з Кам'янко-Струмилівського повіту Тарнопольського воєводства.[3]
1 серпня 1934 року здійснено новий поділ на сільські ґміни внаслідок об'єднання тогочасних (збережених від Австро-Угорщини) гмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.
Кількість:
- 1920—1932 роки — 85;
- 1932—1934 роки — 87;
- 1934—1939 роки — 12.
* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.
У 1907 році українці-грекокатолики становили 65 % населення повіту[4].
У 1939 році в повіті мешкало 126 230 осіб (78 695 українців-грекокатоликів — 62,34 %, 19 715 українців-латинників — 15,62 %, 14 700 поляків — 11,65 %, 2 035 польських колоністів міжвоєнного періоду — 1,61 %, 10 625 євреїв — 8,42 % і 460 німців та інших національностей — 0,36 %).[5]
Опубліковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 118 609 населення ніби-то було аж 56 628 (47,74 %) поляків при 55 381 (46,69 %) українців, 6 066 (5,11 %) євреїв і 405 (0,34 %; німців) суперечать шематизмам і даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище), та пропорціям за допольськими (австрійськими) і післяпольськими (радянським 1940 та німецьким 1943) переписами.
27 листопада 1939 року повіт включено до новоутвореної Львівської області.[6]
17 січня 1940 року Золочівський повіт ліквідовано, натомість, у результаті проведеної адміністративно-територіальної реформи, на його території утворені Золочівський, Красненський та Олеський райони.
- ↑ Złoczówski powiat // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 631. (пол.)
- ↑ Павлишин О. (1 вересня 2011). Організація цивільної влади ЗУНР у повітах Галичини (листопад — грудень 1918 року). kalusz.io.ua. Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 25 грудня 2019.
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 22 marca 1932 r. «О zmianie granic powiatów kamioneckiego i złoczowskiego w województwie tarnopolskiem». prawo.sejm.gov.pl. Dziennik Urzędowy. — 1932. — Nr. 27. — poz. 258. Архів оригіналу за 10 лютого 2019. Процитовано 25 грудня 2019. (пол.)
- ↑ Українці. Частка у населенні повітів. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 20 травня 2017.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідньої України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден : Ґарассовітц, 1983. — С. 102—104.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 г. «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Nowosielski P. Przewodnik turystyczny po Wojewodztwie Tarnopolskim. Powiat Złoczów [Архівовано 3 вересня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
Адміністративний центр: Тернопіль | ||
 | ||