Жіль-Марі Опенордт
| Жіль-Марі Опенор | |
|---|---|
| Gilles Marie Oppenordt фр. Gilles Marie Oppenord | |
 | |
| Народження | 1672 |
| Смерть | 1742 |
| Країна |  Франція |
| Вчителі | Жуль Ардуен-Мансар |
| Діяльність | архітектор, декоратор, рисувальник, унаочнювач |
| Праця в містах | Париж, Рим, Ам'єн |
| Архітектурний стиль | пізнє бароко, рококо |
| Найважливіші споруди | Церква Сен-Сюльпіс |
| Учні | Жак-Франсуа Блондель |
| Батько | Alexandre Jean Oppenordtd |
 Жіль-Марі Опенордт у Вікісховищі | |
Жіль-Марі́ Опено́рдт (фр. Gilles-Marie Oppenord) (1672, Париж — †1742) — французький архітектор, дизайнер інтер'єрів і художник, один із засновників стилю французького рококо.
Народився в Парижі. Батько ( Олександр-Жан Опенор ) походив з Нідерландів і був меблярем. Разом із декількома голландцями він емігрував у Францію в надії заробити та влаштуватися краще, ніж на батьківшині. 1679 Олександр-Жан Опенор натуралізувався у Франції,коли почав працювати на Королівській мануфактурі гобеленів, де також виробляли і меблі. 1684 року батькові, як непоганому мебляреві, надали житло в спорожнілому палаці Лувр, приміщення якого використовували як гуртожиток для художників і ремісників королівських мануфактур.
Ще підлітком його влаштували в майстерню архітектора Жуля Ардуена-Мансара (1646—1708).
1692 року Жіля-Марі відправии до Риму вивчати мистецтво і вдосконалювати власну майстерність. Перебування в Римі розтяглося на майже вісім років. Перебування в Італії використав не стільки для вивчення залишків античних споруд Стародавнього Риму, скільки для знайомства з досвідом римських майстрів бароко, Лоренцо Берніні та Франческо Борроміні. 1699 року він повернувся в Париж.
Ситуація з замовами в Парижі виявилась досить складною. Королівські замови, якими заробляла на життя армія французьких митців-академіків, невпинно скорочувались. При наявності великої кількості обдарованих архітекторів, декораторів, художників і садівників і скороченні державних замов — зростала конкуренція. Жіль-Марі Опенор опиняється по-за Королівською академією. Починається період праці за приватними замовами. Серед ранніх творів митця — декор головного вівтаря в церкві Сен-Жермен-де-Пре (не збережений). На молодого митця звернув увагу герцог Орлеанський, котрий невдовзі став регентом при малолітньому королі. Згодом він отримав посаду першого архітектора регента, герцога Орлеанського. Жіль-Марі багато працював декоратором і дизайнером інтер'єрів (в Отель де Помпон, в Пале-Рояль, в церкві Сен-Сюльпіс в Парижі). Він — автор проекту палацової оранжереї для П'єра Кроза в Монморансі.
Мала завантаженість як архітектора спонукала до теоретичних праць і того, що пізніше отримає назву паперова архітектура. Було оприлюдено два видання з малюнками і проектами архітектора, котрі отримали назви «Великий Опенор» та «Малий Опенор».
Учнем Жіля-Марі був архітектор Жан-Франсуа де Кювільє (1695-1768), котрий уславився працею в резиденії міста Мюнхен.
- Destailleur, Recueil d'estampes, Paris, 1863 ; Idem, Notices sur quelques artistes français, Paris, 1863.
- Lance, Dictionnaire des architectes français, Paris, 1873.
- Daniel Rabreau, « L'Opéra du Mont Olympe en 1734, à propos d'un projet de Gilles-Marie Oppenord », in Rameau en Auvergne, Recueil d'études établi et présenté par Jean-Louis Jam, Clermont-Ferrand, 1986, P., pl. IV-XXVIII.
