Житковичі
| Транслітерація назви | Žytkavičy | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
.jpg) | |||||
| Основні дані | |||||
| 52°13′1.5400000984038″ пн. ш. 27°51′16.920000100004″ сх. д. / 52.21709° пн. ш. 27.85470° сх. д. | |||||
| Країна |
 Білорусь | ||||
| Область | Гомельська область | ||||
| Район | Житковицький район | ||||
| Перша згадка | 1500 | ||||
| Статус | з жовтень 1971 року | ||||
| Населення | 16,9 тис. (2004) | ||||
| Площа | 14,686551 км²[1] | ||||
| Часовий пояс | час у Білорусі | ||||
| Поштовий індекс | 247951 (2,3) | ||||
| Телефонний код | +375-2353 | ||||
| Висота | 137 м[2] | ||||
| Транспорт, відстані | |||||
| Найближча залізнична станція | Житковичі | ||||
| До Мінська | |||||
| - фізична | 229 км | ||||
| До обласного центру | |||||
| - фізична | 238 км | ||||
  Житковичі | |||||
  Житковичі Житковичі (Гомельська область) | |||||
 | |||||
 Житковичі у Вікісховищі | |||||
Жи́тковичі (біл. Жыткавічы) — місто в Білорусі, у самому центрі Прип'ятського Полісся, адміністративний центр Житковицького району Гомельської області.
Житковичі знаходиться за 238 км на захід від обласного центру. Відстань до Мінська 229 км і 25 км до історичного міста Турів. Проходять автошляхи Берестя — Гомель, Мінськ — Мікашевичі, Житковичі — Столін, Житковичі — Любань, залізнична станція Житковичі на лінії Гомель — Лунинець. На околиці міста знаходиться велике розвідане родовище бурого вугілля.
| Рік | Кількість населення | Дворів |
|---|---|---|
| 1866 | 644 | 80 |
| 1886 | 326 | 51 |
| 1897 | 1 200 | - |
| 1908 | 2 084 | - |
| 1909 | 2 027 | 329 |
| 1923 | 2 895 | - |
| 1924 | 2 175 | 378 |
| 1926 | 2 975 | - |
| 1928 | 2 334 | - |
| 1933 | 2 900 | - |
| 2005 | 16 600 | - |
Житковичі вперше згадуються в Литовській Метриці в у 1500 році як містечко Слуцького князівства (Новогрудське воєводство) Великого князівства Литовського. Після об'єднання Великого князівства Литовського та Польщі Житковичі входили до складу Речі Посполитої.
Після другого поділу Речі Посполитої у 1793 році стали центром волості в Мозирському повіті Мінської губернії Російської імперії. В тому ж році тут налічувалося 79 дворів, проходив тракт Мозир — Давид-Городок, діяла поштова станція. Тут розташовувався маєток Ожаринських. З 1795 по 1924 роки центр волості, до складу якої входили 13 селищ.
Промисловість у містечку почала розвиватися з 1886 року з будівництвом Поліської залізниці і почала діяти станція.
17 липня 1924 року Житковицька волость була перейменована в Житковицький район. З 27 вересня 1938 року Житковичі отримали статус селища міського типу, де жило 4,3 тис. осіб.
Під час Другої світової війни у Житковичах діяло підпілля. У боях за визволення селища загинуло 139 воїнів, вони поховані у братській могилі у сквері.
У жовтні 1971 року Житковичі отримали статус міста, сюди було включене сусіднє село Дворець.
Сучасна забудова кам'яна та дерев'яна, нові будинки зводяться вздовж бульвару. Багатоповерхові будинки побудовані в мікрорайонах «Озерний» і «Північний».
Пам'ятник дерев'яного зодчества Житковицька Свято-Троїцька церква. Цей храм був побудований в 1842 році. Також костел св. Йосипа, та й церква св. Параски П'ятниці.
У місті діє 4 середніх школи, 1 школа-інтернат, 1 музична, 2 спортивних школи, ПТУ-182 (сільське і лісове господарство, механізація меліоративних робіт). Будинок школярів, районний і міський будинки культури, бібліотеки, центр фольклору, музей. Видається газета «Нове Полісся». 7 вересня в Житковичах і Турові проводиться фестиваль камерної та духової музики під керуванням Михайла Фінберга.
- Композитор В Будник
- Художниця Н. Чорноголових
- Основні підприємства: моторобудівний завод, завод «Сатурн», лісозаготівельне об'єднання.
- Підприємства харчової промисловості: молокозавод, хлібозавод.
- «Жыткавічы: жыта» — сайт міста
- Фото на Globus.tut.by [Архівовано 18 серпня 2005 у Wayback Machine.]
- Геральдика
- Zhytkavichy, Belarus
- Żytkowicze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 899. (пол.)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |