Жан-Луї Адан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жан-Луї Адан
фр. Louis Adam
Основна інформація
Дата народження3 грудня 1758(1758-12-03)[1][2][…]
Місце народженняМюттерсольц, Селеста-Ерстен, Нижній Рейн, Q22010895?, Метрополія Франції, Франція[4]
Дата смерті8 квітня 1848(1848-04-08)[1][3][…] (89 років)
Місце смертіПариж, Франція[6][4]
ГромадянствоФранція
Професіїпіаніст, композитор, музичний педагог
ВчителіJean-Frédéric Edelmannd
Відомі учніJoseph Daussoigne-Méhuld і Virginie Morel-du Vergerd
Інструментифортепіано[4]
Жанрикласична музика
ЗакладПаризька вища національна консерваторія музики й танцю[4]
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
ДітиАдольф Шарль Адан[4]
CMNS: Файли у Вікісховищі

Жан-Луї Адан, іноді також Адам (фр. Jean Louis Adam; 3 грудня 1758, Мюттерсольц, Ельзас, Французьке королівство — 8 квітня 1848, Париж, Французьке королівство) — французький піаніст, композитор і музичний педагог. Батько композитора Адольфа Адана[7].

Біографія

[ред. | ред. код]

Жан-Луї Адан народився 3 грудня 1758 року в Ельзасі[7]. Син Матіаса Адама і Марії-Доротеї Меєр. У 1775 році переїхав до Парижа, щоб вчитися у Жана Фредеріка Едельмана. Був популярним піаністом, написав ряд фортеп'янних творів, проте справжню відомість здобув як музичний педагог, професор Паризької консерваторії з 1797 по 1842 рік. Серед його численних учнів — Фрідріх Калькбреннер, Фердінан Герольд та інші. У 1802 році він одружився зі своєю ученицею Елізою Кості, донькою відомого лікаря. Після року шлюбу у них народився син Адольф (нар. 24 липня 1803 року)[8].

У 1829 році йому присвоєно Орден почесного легіону Франції.

Два підручника з фортеп'яно, опубліковані Аданом (фр. Méthode ou principe générale du doigté pour le Forté-piano; 1798 і фр. Méthode nouvelle pour le Piano; 1802), були досить популярними, другий з них був перевиданий в 1826 році у Відні в перекладі Карла Черні.

Твори

[ред. | ред. код]

Шість сонат для клавесина або фортеп'яно та віолончелі тв. 2, опубліковано в 1778 році мадам Ле Маршан в Парижі[9]

Тріо-соната для клавесина чи фортеп'яно з віолончеллю та контрабасом тв. 3, опубліковано в 1781 році мадам Ле Маршан в Парижі[10]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. база даних Léonoreministère de la Culture.
  3. а б SNAC — 2010.
  4. а б в г д Bischoff G., Foessel G., Baechler C. Nouveau dictionnaire de biographie alsacienne / Fédération des sociétés d'histoire et d'archéologie d'Alsace — 1982. — Vol. 1. — P. 17. — 4434 с.
  5. International Music Score Library Project — 2006.
  6. Deutsche Nationalbibliothek Record #116006730 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  7. а б Адам // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 19071909. (рос.)
  8. Louis Adam (нім.). Epoche Napoleon. Архів оригіналу за 10 січня 2018. Процитовано 10 вересня 2019.
  9. Ross Lee Finney, Jean Marie Leclair (l'Aine), Laurence Boulay. Six sonates pour violon et clavecin ou piano, recueillies par Marc Pincherle // Notes. — 1954. — Т. 11, вип. 2 (1 березня). — С. 269. — ISSN 0027-4380. — DOI:10.2307/892661.
  10. Albert Cohen, Francois Francoeur, Jean-Louis Petit, Jean-Louis Duport, Laurence Boulay. Sonate 6 (1er livre) pour violon et basse continue (clavecin ou piano) // Notes. — 1970. — Т. 26, вип. 3 (1 березня). — С. 607. — ISSN 0027-4380. — DOI:10.2307/896889.

Література

[ред. | ред. код]
  • Theodore Baker and Alfred Remy, ред. (1919). Архівована копія. Baker's Biographical Dictionary of Musicians (вид. 3rd edition). с. 4. Архів оригіналу за 11 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2020.