Перейти до вмісту

Жадан Сергій Вікторович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Жадан.
Сергій Жадан
Сергій Жадан
Варшава, 17 серпня 2022
Народився23 серпня 1974(1974-08-23) (50 років)
Старобільськ, Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР
Громадянствоукраїнське
Національністьукраїнець
Діяльністьспівак, поет, прозаїк, есеїст, перекладач
Сфера роботипоезія[1], література[1], есей[1], перекладацтво[d][1] і спів[1]
Alma materХарківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди (1996)
Мова творівукраїнська
Роки активності1990-ті — тепер. час
У шлюбі з

Світлана

Ірина з 2008-2023
ДітиСин Іван донька Марія
Автограф
Нагороди
Медаль «За сприяння Збройним Силам України» Почесна відзнака «За заслуги перед польською культурою»

Премія миру німецьких книгарів (2022)

премія Лейпцизького книжкового ярмарку (2018)

Brücke Berlin Awardd (2014)

Премія Ганни Арендт (2022)

Книга року BBC (2006)

Книга року BBC (2010)

Літературна премія імені Джозефа Конрада-Коженьовського (2009)

премія Губерта Бурди молодим східноєвропейським поетамd (2006)

Золоті письменники України (2012)

Книга року BBC (2014)

Літературна нагорода Центральної Європи Ангелус (2015)

Українська книжка року (2016)

ЛітАкцент року (2017)

Премія імені Василя Стуса (2017)

ЛітАкцент року (2018)

Jerzy Giedroyc Prized (2022)

Сайт:
CMNS: Жадан Сергій Вікторович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Сергі́й Ві́кторович Жада́н (23 серпня 1974, Старобільськ Ворошиловградської області, Українська РСР, СРСР; нині Україна, Луганська область) — український письменник[2], перекладач, громадський діяч, фронтмен гуртів «Жадан і Собаки» та «Лінія Маннергейма». Автор романів «Депеш Мод», «Ворошиловград», «Месопотамія», «Інтернат», поетичних збірок «Цитатник», «Ефіопія», «Життя Марії», «Тамплієри», «Антена», «Список кораблів» та інших. З березня 2024 військовослужбовець бригади «Хартія» Національної гвардії України[3].

Літературні твори Сергія Жадана відзначені численними національними та міжнародними нагородами, перекладені понад двадцятьма мовами, зробивши автора одним із найвідоміших сучасних українських письменників. Сергій Жадан активний організатор літературного життя України та учасник мультимедійних мистецьких проєктів. У 2017 році він заснував «Благодійний фонд Сергія Жадана». Ведучий на радіо «Тризуб ФМ», «Радіо НВ».

Життєпис

[ред. | ред. код]
На Книжковому Арсеналі 2021

Народився 23 серпня 1974 року в україномовній родині. Дитинство минало у Старобільську Ворошиловградської області (сучасна Луганська). Часто гостював у Харкові у своєї тітки Олександри Ковальової — поетеси та перекладачки з німецької, яка була головою культурологічного товариства «Спадщина». Олександра Прокопівна познайомила його з письменниками, політиками, музикантами, журналістами, які «виступали за українську незалежність», а також із забороненою на той час рухівською літературою[4]. У часи Перебудови 1990—1991 років поширював у містечку рухівські газети та національну символіку.

Згодом, задля навчання в університеті, переїхав до Харкова. 1996 року закінчив Харківський педагогічний університет ім. Сковороди, факультет українсько-німецької філології.

З 1996 до 1999 року навчався в аспірантурі цього ж університету. Захистив дисертацію, присвячену українському футуризму: «Філософсько-естетичні погляди Михайля Семенка» (2000 рік)[5].

Із 2000 року — викладач кафедри української та світової літератури університету.

Із 1995 року — письменник.

У березні 2008 року роман Жадана «Anarchy in the UKR» в російському перекладі увійшов у «довгий список» російської літературної премії «Національний бестселер» (номінатором виступив російський письменник Дмитро Горчев). Ця ж книга у 2008 році увійшла до шорт-листа і отримала почесну грамоту конкурсу «Книга року» на Московській міжнародній книжковій виставці-ярмарку.

У травні 2010 року журнал «GQ» вдруге висунув Жадана на звання «Людина року» у номінації «Письменники» за книгу «Червоний Елвіс» (перше висунення відбулося у 2008 році за «Anarchy in the UKR»). Критики називають Сергія Жадана одним із найкращих літераторів країн колишнього СРСР, відзначають його вміння бути своїм як для простої, так і для освіченої аудиторії. Особливу похвалу і підтримку отримав його роман «Ворошиловград», який було названо маніфестом цілого покоління.

З 2016 до 2019 року був членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка[6].

11 лютого 2017 року Сергій Жадан був затриманий у Мінську та отримав заборону на в'їзд[7], проте наступного дня заборону на в'їзд скасували[8].

Живе і працює у Харкові. Регулярно виступає зі своїми творами у різних містах України та Західної Європи — в тому числі в супроводі українських музикантів (зокрема, ска-панк-групи «Жадан і Собаки»).

У Польщі, 2022

У травні 2017 року «За особливий внесок в українську культуру та стійкість громадянської позиції» був нагороджений премією Василя Стуса[9].

У вересні 2017 року вийшла у світ його нова книга «Інтернат».

18 грудня 2019 року американський ПЕН-клуб оголосив довгі списки 2020 PEN America Literary Awards, книга вибраних віршів Сергія Жадана «Те, чим ми живемо, те, заради чого вмираємо» (англ. What We Live For, What We Die For) у перекладі театрального режисера Вірляни Ткач та американської поетеси Ванди Фіпс — серед номінантів у категорії «Перекладена поезія»[10].

У червні 2022 року Жадану присудили Премію миру німецьких книгарів (нім. Friedenspreis des Deutschen Buchhandels)[11]. На сайті премії оголосили, що відзнаку присвоєно «за видатну творчість і за гуманітарну позицію, з якою він піклується про людей під час війни і допомагає їм, ризикуючи своїм життям»[12]. Отримав премію Сергій Жадан 23 жовтня 2022 року[13].

24 квітня 2023 року Жадан подав позов про розірвання шлюбу з Іриною Куніциною[14], з якою прожив майже 15 років.

У березні 2024 року мобілізувався до лав бригади «Хартія» Національної гвардії України[3], де заснував «Радіо Хартія»[15].

Зовнішні відеофайли
ЖАДАН у ХАРТІЇ: хейт, кохання, роботи-військові, секретне планування операцій, будинок Слово на YouTube // Бомбардир — 2024. — 2 грудня.

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

У 1992 році був одним із організаторів харківського неофутуристського літературного угрупування «Червона Фіра».

Під час Помаранчевої революції Жадан був комендантом наметового містечка у Харкові.

Відомий своїми критичними висловлюваннями і публікаціями проти харківських можновладців Михайла Добкіна та Геннадія Кернеса[16].

Треба розуміти, коли вони (політики) говорять про надбання українського народу, насправді йдеться про лобіювання лише інтересів російської мови й про повне блокування розвитку та пропагування української. (08.10.2010)[17].

Неодноразово висловлював симпатії до анархістів, у багатьох його творах присутні «ліві» мотиви[18][19].

У 2011 році провів акцію проти закону «Про захист суспільної моралі»[20].

Брав активну участь у харківському Євромайдані. Постраждав при захисті будівлі Харківської облдержадміністрації від штурму проросійськи налаштованих активістів. Під час штурму були чутні постріли, над активістами Євромайдану, котрі захищали обласну адміністрацію, чинили самосуд; у результаті за повідомленням Харківської міської ради постраждали 97 осіб: 76 з них було доставлено до лікарень швидкої та невідкладної допомоги, до обласної лікарні. Серед постраждалих був Сергій Жадан, який отримав струс мозку та розсічення голови, можливий перелом носа[21].

Виступав за звільнення з російського ув'язнення незаконно засудженого українського режисера Олега Сенцова[22][23].

Член Українського ПЕН.

З початку російсько-української війни надавав волонтерську допомогу ЗСУ. Заснував благодійний фонд, який підтримує освітні та культурні ініціативи[24]. Зокрема започаткував проєкт «Схід читає» щодо наповнення книжками бібліотек Донецької та Луганської областей[25].

Піснею «Спи моє дитя»[26], слова на яку він написав для Руслана Горового, долучився до акції «Так працює пам'ять», присвяченої пам'яті Данила Дідіка і всім, хто віддав життя за незалежність України[27].

Письменницька і перекладацька творчість

[ред. | ред. код]

Пише романи, поезії, есеї. Темою творів письменника є пострадянська дійсність в Україні. Для стилю Жадана характерний вжиток розмовної та нецензурної лексики.

Роман «Ворошиловград» став книжкою 2010 року за версією «Бі-бі-сі». Презентація роману в Старобільську, на батьківщині письменника, відбулася 7 квітня 2011 року під час Донбас-туру[28], проведеного Правозахисним центром «Поступ» і Літературним угрупованням СТАН у межах Громадської кампанії проти встановлення цензури в Україні. Через тиск місцевої влади деякі виступи, заплановані в рамках Донбас-туру, скасували.

Перекладає поезію з німецької (в тому числі Пауля Целана), англійської (в тому числі Чарлза Буковскі), білоруської (в тому числі Андрія Хадановича), російської (в тому числі Кирила Медведєва, Данилу Давидова) мов.

Тексти Жадана перекладалися німецькою, англійською, польською, французькою, італійською, нідерландською, данською, сербською, хорватською, литовською, естонською, білоруською, російською, вірменською та деякими іншими мовами.

У 2014 році в рамках фестивалю відеопоезії CYCLOP брав участь у проєкті «роздІловІ».

У 2023 році його вірш зачитав англійською відомий ірландський актор із Гри престолів Джек Ґлісон . Цей вірш перший був надрукований у Нью Йорк Таймс .[29]

Висунення на Нобелівську премію з літератури

[ред. | ред. код]

У березні 2022 року Комітет літературознавчих наук Польської академії наук висунув Сергія Жадана на Нобелівську премію з літератури[30][31]. Зокрема, у відозві у зв'язку з можливими наслідками російської агресії проти України мова йшла про таке:[32]:

Ми прийняли ухвалу про висунення Сергія Жадана на Нобелівську премію у галузі літератури. Жадан – один серед найвидатніших поетів України та блискучий прозаїк, його твори перекладені багатьма мовами та нагороджувані у світі, – ми переконані, що це письменник щабля Нобелівської премії. Його голос як поета вже багато років має особливе значення для українців. Вільна Україна значною мірою говорить і думає словами Жадана, уважно вслухається у них. Сьогодні поет у своєму Харкові. Він бореться.

Лексика

[ред. | ред. код]

Лексика, яку використовує Жадан у художніх творах, різноманітна за тематикою та сферою використання, стилістичним забарвленням і емоційним навантаженням, експресивністю, і саме такий синкретизм, строкатість дають змогу письменникові якнайвиразніше передати свої думки і почуття. Будь-яке слово, використане автором, не є випадковим. Кожна лексема, поєднуючись із іншою, кодує думки, характеризує суть проблеми, а неоднорідність і багатство лексичного складу свідчить про талант письменника, його освіченість, інтелектуальний рівень і національну свідомість, а також відображає багатство мовної картини письменника. Експресивна лексика є одним із найактивніших засобів увиразнення художнього мовлення. Експресивність є однією з ключових ознак поетичних творів письменника[33].

Твори

[ред. | ред. код]

Поетичні збірки

[ред. | ред. код]

Проза

[ред. | ред. код]

Романи

[ред. | ред. код]

Оповідання, есе, повісті

[ред. | ред. код]
  • Біґ Мак (Київ: Критика, 2003) — шість оповідань,
  • Гімн демократичної молоді (Харків: Фоліо, 2006) — шість оповідань,
  • Трициліндровий двигун любові (з Юрієм Андруховичем та Любком Дерешем; Харків: Фоліо, 2007) — Жадану належить розділ «Блок НАТО», що складається з восьми оповідань-есе,
  • Біг Мак та інші історії (Харків: Фоліо, 2011) — п'ятнадцять оповідань,
  • Палата № 7 (з Ладою Лузіною; Харків: Фоліо, 2013) — Жадану належить повість «І мама ховала це у волоссі» (2012),
  • Біґ Мак. Перезавантаження (Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015) — двадцять оповідань,
  • Коли спаде спека (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2015; книга-«перевертень», під однією обкладинкою зі збіркою Мірека Боднаря «Бриколаж») — колонки 2010—2013 рр., опубліковані на сайті «ТСН.ua».
  • ДНК (Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016) — автор ідеї та одного з оповідань книги.
  • Арабески (Чернівці : Меридіан Черновіц, 2024)

Драматургія

[ред. | ред. код]

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
  • The very best poems, psychedelic stories of fighting and otherbullshit / Кращі поезії, психоделічні історії боротьби та інші інтимні колізії. Вибрані поезії 1992—2000 (Донецьк: Кальміюс, 2000),
  • Цитатник (Харків: Фоліо, 2005) — збірки «Цитатник», «Пепсі», «Балади про війну і відбудову», вірші поза збірками, вертеп «Мері Крістмас, Джізус Крайст!», нова збірка «У. Р. С. Р.»,
  • Капітал (збірка) (Харків: Фоліо, 2006) — романи «Депеш Мод», «Anarchy in the UKR», збірки «Гімн демократичної молоді» та «Цитатник» (2005),
  • Біґ Мак² (Київ: Критика, 2007) — перевидання збірок «Біґ Мак» та «Історія культури початку століття» з додатком двох нових оповідань,
  • Лілі Марлен: Книга нових та вибраних віршів (Харків: Фоліо, 2009) — вірші зі збірок 1995—2009 рр., новий цикл «Лесбійки» й чотири оповідання,
  • Прощання слов'янки (Харків: Фоліо, 2011) — поетичні збірки 1995—2009 рр. (без перекладів та оповідань),
  • Госпелс і спірічуелс (духовні співи растаманів північного Причорномор'я) (Харків: Фоліо, 2012) — мініатюрна книжка, вибрані вірші з книжок 1995—2010 рр.,
  • Динамо Харків (Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2014) — вибрані вірші 1992—2014 рр.; у третьому виданні (2015) — вірші 1992—2015 рр.,
  • 30 доказів існування Бога (і 29 заперечень) (Київ: Laurus, 2014) — вибрані вірші 1993—2013 рр.,
  • Господь симпатизує аутсайдерам: 10 книг віршів (Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015) — поетичні збірки 1995—2014 рр. (без перекладів, оповідань та вертепу),
  • Пливи, рибо, пливи (Чернівці: Чорні вівці; Книги — ХХІ, 2016) — артбук, окреме видання вірша; ілюстрації Христини Лукащук.
  • Постійне місце проживання (Харків: IST Publishing, 2020) — вибрані вірші 1993—2020 рр., артбук, ілюстрації Павла Макова.
  • Птах (Київ: Ковчег «Україна», 2023) — артбук, вірші, які стали піснями.
  • 30 віршів про любов і залізницю (Львів: Видавництво Старого Лева, 2023).
  • Усі вірші 1993—2023 (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2024).

Переклади

[ред. | ред. код]
  • Діти Райнера і Марії: Антологія сучасної віденської поезії (Харків: Майдан, 2004),
  • Пауль Целян. Світлотиск (Чернівці: Meridian Czernowitz; Книги — ХХІ, 2014).
  • Дмитро Кузьмін «Ковдри не передбачені» (спільний переклад з російської: Сергій Жадан, Богдан-Олег Горобчук, Дмитро Лазуткін, Олесь Барліг, Лесик Панасюк, Михайло Жаржайло, Антон Полунін, Ігор Сід, Фрідріх Чернишов, Марта Мохнацька та Іван Гнатів, Юрій Завадський) (Тернопіль: КРОК, 2018).
  • Педро Ленц. Мій друг машиніст крана: Поезії (переклад з німецької Сергія Жадана і Євгенії Лопати) (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2018).
  • Бертольт Брехт. Похвала діалектиці: Поезії (Чернівці: Видавець Померанцев Святослав на замовлення Міжнародної літературної корпорації Meridian Czernowitz, 2021).
  • Владімір Камінер. Втрачене літо. Дойчланд курить на балконі (переклад з німецької Сергія Жадана і Оксани Щур) (Київ: Комора, 2021).
  • Адам Менсбах. Баю, бляха, бай (Харків: Віват, 2022).

Упорядник

[ред. | ред. код]
  • Два міста. Антологія харківської поезії / Zwei Städte. Антологія нюрнберзької поезії (Харків: Майдан, 2000) — разом із Юргеном Бауером,
  • Готелі Харкова. Антологія нової харківської літератури (Харків: Фоліо, 2008),
  • Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років (Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2010),
  • Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років (Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2011),
  • Письменники про футбол. Літературна збірна України (Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2011),
  • Тотальний футбол (Київ: Грані-Т, 2012).

Мультимедійні проєкти

[ред. | ред. код]

Переклади творів Сергія Жадана

[ред. | ред. код]

Власні тексти перекладались німецькою, англійською, шведською, італійською, угорською, польською, сербською, хорватською, чеською, литовською, білоруською, російською, вірменською мовами. Зокрема світ побачили такі переклади книг Жадана:

  • «Історія культури початку століття» — Росія, 2003; Польща, 2005; Німеччина, 2005; Чехія, 2013.
  • «Біг Мак» — Польща, 2005; Росія, 2009; Чехія, 2011; Німеччина, 2011.
  • «Депеш Мод» — Росія, 2005; Польща, 2006; Білорусь, 2006; Німеччина, 2007; Литва, 2008; Італія, 2009; Угорщина 2010; США, 2013; Швеція, 2014; Болгарія, 2019; Чехія, 2019; Естонія, 2020.
  • «Anarchy in the UKR» — Польща, 2007; Німеччина, 2007; Болгарія, 2007 (частковий переклад)[39]; Росія, 2008; Литва, 2010; Білорусь, 2012; Франція, 2016; Норвегія, 2017.
  • «Гімн демократичної молоді» — Польща, 2008; Німеччина, 2009; Росія, 2009; Словаччина, 2018; Болгарія, 2019; Франція, Espace Instant, 2020[40].
  • «Відсоток самогубств серед клоунів» — Німеччина, 2009; Польща, 2009.
  • «Ворошиловград» — Україна, 2011, 2012 (російською); Німеччина, 2012; Росія, 2012; Угорщина, 2012; Польща, 2013; Франція, 2013; Білорусь, 2016; Італія, 2016; Латвія, 2016; США, 2016; Нідерланди, 2018; Словенія, 2018; Грузія, 2018.
  • «Месопотамія» — Польща, 2014; Німеччина, 2015; США, 2018; Італія, 2018; Данія, 2018; Латвія, 2019; Україна, 2019 (російською).
  • «З життя Марії» — Чехія, 2015.
  • «Українські авіалінії: Вибрані вірші» — Україна, 2015 (білоруською).
  • «Бігти, не зупиняючись» — Австрія, 2016.
  • «Вогнепальні й ножові» — Росія, 2016.
  • «Все залежить лише від нас: Вибрані вірші» — Латвія, 2016 (російською).
  • «Чому мене немає в соціальних мережах — Вірші з війни» — Німеччина, 2016.
  • «Інтернат» — Росія, 2017 (електронне видання); Німеччина, 2018; Білорусь, 2019; Румунія, 2019; Польща, 2019; Македонія, 2019; Грузія, 2020; Данія, 2020; США, 2021; Литва, 2021; Естонія, 2022; Іспанія, 2022; Латвія, 2022; Нідерланди, 2022; Греція, 2023; Норвегія, 2023; Португалія, 2023; Словаччина, 2023; Угорщина, 2023; Чехія, 2023; Швеція, 2023.
  • «Дрогобич» (вірші) — Польща, 2018.
  • «Вірші» — Білорусь, 2018.
  • «Те, чим ми живемо, заради чого вмираємо» (вірші) — США, 2019.
  • «Тютюнові фабрики» (вірші) — Україна, 2020 (російською).
  • «Новий правопис» (вірші) — США, 2020.
  • «Антена» — Польща, 2020.
  • «Ніхто не повернеться з довгих нічних блукань» (вірші) — Польща, 2021.
  • «Небо над Харковом» (пости з Фейсбуку, українською не видавалися) — Німеччина, 2022.
  • «Ніби рибу на чорний берег» (вірші) — Литва, 2023.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Кліпи

[ред. | ред. код]
  • 2017 — Йона (пісня гурту «Вертеп» на слова Жадана; вступна промова)[43].
  • 2017 — Рокі (пісня групи «Brutto» на слова Жадана; німа роль янгола).
  • 2017 — Бухло («Жадан і Собаки»).
  • 2018 — Де твоя лінія? («Лінія Маннергейма»).
  • 2018 — Кобзон («Жадан і Собаки»).
  • 2018 — Ісус із Назарета («Лінія Маннергейма»).
  • 2019 — Тьолка барабанщика («Жадан і Собаки»).
  • 2019 — Мальви («Жадан і Собаки»)[44].
  • 2022 — Юність (Христина Соловій).
  • 2023 — Рогань («Жадан і Собаки»).
  • 2023 — Серця («Жадан і Собаки» та Христина Соловій).

Нагороди, відзнаки та стипендії

[ред. | ред. код]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Сергій був одружений двічі. Його першою дружиною була Світлана Олешко. В цьому шлюбі народився син Іван. Друга дружина Ірина Куніцина народила дочку Марію. У 2023 році він подав на розлучення. У 2023 році з'явились чутки про роман з співачкою Христоною Соловій[80], але у інтерв'ю з Машею Єфросініною Соловій казала, що він у неї був закоханий, але вони не зустрічалась, бо вона кохає іншого[81].

Див. також

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Жадан Сергій Вікторович

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Про Сергія Жадана в Електронній бібліотеці «Україніка». Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 30 жовтня 2021.
  3. ↑ а б Сергій Жадан вирішив приєднатися до ЗСУ: де він служитиме. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 7 квітня 2024. Процитовано 7 квітня 2024.
  4. ↑ Яна Качковська (23 серпня 2024). Усе, що треба знати про Сергія Жадана перед тим, як читати його тексти. Суспільне Культура. Архів оригіналу за 31 серпня 2024. Процитовано 31 серпня 2024.
  5. ↑ Жадан С. В. Філософсько-естетичні погляди Михайля Семенка [Архівовано 14 березня 2014 у Wayback Machine.]: Дис. … канд. філол. наук / Спец. 10.01.01 — українська література. — Харківський державний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2000.
  6. ↑ Указ Президента України від 23 грудня 2016 року № 575/2016 «Про склад Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка». Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 27 грудня 2016.
  7. ↑ У Білорусі затримали Сергія Жадана, заборонили в'їзд в країну і звинуватили в тероризмі. ukranews.com. Українські новини. 11 лютого 2017. Архів оригіналу за 13 лютого 2017.
  8. ↑ Беларусь адмяніла забарону на ўезд Сяргею Жадану [Білорусь скасувала заборону на в'їзд Сергію Жадану]. Наша Ніва (біл.). 11 лютого 2017. Архів оригіналу за 17 квітня 2018.
  9. ↑ Сергій Жадан отримав премію Василя Стуса. Українська правда _Життя. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 5 грудня 2021.
  10. ↑ Збірка Жадана – у довгому списку 2020 PEN America Literary Awards. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 20 квітня 2022. Процитовано 5 грудня 2021.
  11. ↑ Сергій Жадан отримає Премію миру німецьких книгарів. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 27 червня 2022. Процитовано 27 червня 2022.
  12. ↑ Serhij Zhadan - Friedenspreis des Deutschen Buchhandels. www.friedenspreis-des-deutschen-buchhandels.de (de-DE) . Архів оригіналу за 27 червня 2022. Процитовано 27 червня 2022.
  13. ↑ Жадан у Німеччині отримав ще одну премію за творчість та громадську позицію. Конкурент (укр.). Процитовано 6 травня 2023.
  14. ↑ Сергій Жадан розлучається. Конкурент (укр.). Архів оригіналу за 6 травня 2023. Процитовано 6 травня 2023.
  15. ↑ Давидова, Юлія (24 липня 2024). Жадан оголосив про запуск мандрівного "Радіо Хартія".
  16. ↑ Сергій Жадан: Лісоповал імені Кернеса [Архівовано 12 липня 2010 у Wayback Machine.] — публікація на незалежному ресурсі «Інфопорн».
  17. ↑ «Сергій Жадан: Боротися потрібно з системою, а не з одіозними табачниками» [Архівовано 11 жовтня 2010 у Wayback Machine.] — інтерв'ю інформ-агентству «Уніан»
  18. ↑ Лівизна як «архітектурна прикраса» в творчості Сергія Жадана. ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 17 вересня 2010. Архів оригіналу за 23 грудня 2017. Процитовано 23 грудня 2017.
  19. ↑ Сергій Жадан: «Нові ліві можуть і мають бути частиною політичного життя нашої країни». Спільне (укр.). 10-11-2014. Архів оригіналу за 23-12-2017. Процитовано 23-12-2017.
  20. ↑ Дарія Трусова: Ненародженим// Український тиждень [1] [Архівовано 4 липня 2011 у Wayback Machine.]
  21. ↑ Жадана били бітами по голові і вимагали стати на коліна. Він послав їх на х... ipress.ua (англ.). Архів оригіналу за 19 червня 2014. Процитовано 7 квітня 2021.
  22. ↑ С.Жадан: Найменше, що можна зробити [Архівовано 27 травня 2018 у Wayback Machine.] // Новое Время, 26 травня 2018.
  23. ↑ An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] Open Democracy, 06.06.2018
  24. ↑ Жадан створив благодійний фонд для Сходу і збирає гроші дітям загиблих військових. Новинарня (укр.). 31 січня 2017. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 26 лютого 2021.
  25. ↑ Фонд Сергія Жадана та Інститут книги починають проект на підтримку бібліотек Донбасу. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 26 лютого 2021.
  26. ↑ Спи моє дитя [Архівовано 13 червня 2021 у Wayback Machine.]
  27. ↑ 55 треків пам'яті Данила Дідіка, який загинув у 2015 році. Громадське радіо (укр.). Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 13 червня 2021.
  28. ↑ / Сергій Жадан їде на Донбас боротися з цензурою!. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 11 квітня 2011.
  29. ↑ Джек Глісон з "Гри престолів" у вишиванці зачитав вірш Сергія Жадана. 24 Канал (укр.). 2 листопада 2023. Архів оригіналу за 7 вересня 2024. Процитовано 2 листопада 2023.
  30. ↑ Сергія Жадана висунули на Нобелівську премію з літератури. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
  31. ↑ У Польщі Сергія Жадана висунули на Нобелівську премію. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
  32. ↑ Відозва Комітету літературознавчих наук Польської академії наук. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 березня 2022.
  33. ↑ Гоц, Б (2018). Емоційно-експресивна лексика Сергія Жадана. Київ: КМАНУМ. с. 34.
  34. ↑ Життя Марії: Книга віршів і перекладів [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.]
  35. ↑ Євгенія Луценко (10 липня 2023). Сергій Жадан видає збірку поезії "Скрипниківка". suspilne.media. НСТУ. Архів оригіналу за 14 серпня 2023. Процитовано 14 серпня 2023.
  36. ↑ Сергій Жадан [офіційна сторінка]. 4 лютого 2021. Процитовано 6 липня 2021.
  37. ↑ Гурт Лінія Маннергейма випустив другий EP за рік. MusicInUA (укр.). 17 вересня 2018. Архів оригіналу за 28 вересня 2018. Процитовано 28 вересня 2018.
  38. ↑ Музичний альбом ФОКСТРОТИ вже у мережі - Арсенал (укр.). Архів оригіналу за 7 вересня 2024. Процитовано 19 листопада 2023.
  39. ↑ Сергий Жадан. Anarchy in the UKR. Прев. Райна Камберова. — Факел, II, 2005, с. 71. (фрагменти от роман)
  40. ↑ За кордоном вийшли чотири переклади книжок Жадана. www.chytomo.com (укр.). 7 вересня 2020. Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 8 вересня 2020.
  41. ↑ БОГАЧЕВСЬКА, Ольга (12 листопада 2014). Сергій Жадан зіграв харківського поета Семенка – 10 фактів про стрічку "Поводир". Gazeta.ua. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 19 лютого 2023.
  42. ↑ Жадан перевтілиться в міліціонера. // Газета.ua. Архів оригіналу за 6 лютого 2016. Процитовано 5 лютого 2016.
  43. ↑ Гурт Вертеп (18 жовтня 2017), Гурт Вертеп - Йона (feat Сергій Жадан) official video 2017, архів оригіналу за 27 березня 2024, процитовано 23 липня 2024
  44. ↑ Жадан і Собаки - Мальви на YouTube
  45. ↑ СТОЛЯРЧУК, Іван (17 травня 2007). Сергія Жадана визнали найкращим українським поетом. Gazeta.ua. Архів оригіналу за 25 травня 2022. Процитовано 19 лютого 2023.
  46. ↑ Объявлен шорт-лист ежегодного Национального конкурса «Книга года» — 2008
  47. ↑ «Ворошиловград» Сергія Жадана — Книга року Бі-Бі-Сі 2010. Архів оригіналу за 20 січня 2011. Процитовано 11 квітня 2011.
  48. ↑ Золоті письменники України. Нагороджені. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 листопада 2012.
  49. ↑ Жадану присудили німецьку літературну й перекладацьку премію. Gazeta.ua. 15 липня 2014. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 19 лютого 2023.
  50. ↑ Жадан отримав нагороду польського Економічного форуму з рук Валенси. Gazeta.ua. 3 вересня 2014. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 19 лютого 2023.
  51. ↑ Жадан отримав престижну швейцарську літературну премію. Gazeta.ua. 1 грудня 2014. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 19 лютого 2023.
  52. ↑ Названо переможців цьогорічної "Книги року ВВС". Gazeta.ua. 12 грудня 2014. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 19 лютого 2023.
  53. ↑ Повідомлення про нагородження Жадана премією Angelus у «Дзеркалі тижня». Архів оригіналу за 18 жовтня 2015. Процитовано 18 жовтня 2015.
  54. ↑ Указ Президента України № 314/2016 Про присудження щорічної премії Президента України «Українська книжка року». Архів оригіналу за 31 липня 2016. Процитовано 30 липня 2016.
  55. ↑ «ЛітАкцент року — 2016»: названо переможців. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 12 лютого 2017.
  56. ↑ Сергій Жадан отримав премію Василя Стуса. Архів оригіналу за 22 травня 2017. Процитовано 21 травня 2017.
  57. ↑ «ЛітАкцент року — 2017»: переможці. Архів оригіналу за 7 грудня 2018. Процитовано 26 січня 2018.
  58. ↑ Українському письменникові Сергієві Жаданові вручили нагороду Вільгельма Телля 2019. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 26 червня 2019.
  59. ↑ Жадан став почесним доктором Харківського педуніверситету імені Сковороди. Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 30 серпня 2019.
  60. ↑ Коли ми говоримо "ідеальний чоловік", в нашій уяві постає він - Сергій Жадан. Facebook. Премія "Золотий ліфон". 5 жовтень 2020. Архів оригіналу за 7 вересня 2024. Процитовано 8 листопада 2023. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=live (довідка)
  61. ↑ Люди 2020-го. “Українська правда” нагороджує журналістів, волонтерів і митців року. Українська правда. 22 грудня 2020. Архів оригіналу за 26 січня 2021.
  62. ↑ Derek Walcott Prize for Poetry. Архів оригіналу за 7 липня 2021. Процитовано 7 липня 2021.
  63. ↑ Письменник Сергій Жадан став почесним доктором Каразінського університету. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 30 серпня 2019.
  64. ↑ Auszeichnung für Ayaan Hirsi Ali. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 12 квітня 2022.
  65. ↑ Оприлюднено імена лауреатів «Книжки року’2021». Архів оригіналу за 15 травня 2022. Процитовано 13 травня 2022.
  66. ↑ Człowiek Roku 2022 «Gazety Wyborczej»: Serhij Żadan. Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 13 травня 2022.
  67. ↑ Жадан отримав Літературну премію Європейського Банку реконструкції та розвитку. Архів оригіналу за 13 червня 2022. Процитовано 14 червня 2022.
  68. ↑ Friedenspreis 2022: Serhij Zhadan [Архівовано 2022-06-27 у Wayback Machine.]. In: friedenspreis-des-deutschen-buchhandels.de.
  69. ↑ Serhij Zhadan ist Hannah-Arendt-Preisträger für politisches Denken 2022. Архів оригіналу за 15 липня 2022. Процитовано 15 липня 2022.
  70. ↑ Яна Осадча (15 липня 2022). Сергій Жадан отримав премію Ханни Арендт за "політичне мислення". Українська правда. Архів оригіналу за 15 липня 2022. Процитовано 15 липня 2022.
  71. ↑ Жадан отримав премію імені Єжи Ґедройця. Архів оригіналу за 16 серпня 2022. Процитовано 19 серпня 2022.
  72. ↑ Сергій Жадан отримав медаль "Люблін - героям". Архів оригіналу за 21 серпня 2022. Процитовано 21 серпня 2022.
  73. ↑ Жадан та Каданов отримали медаль «За оборону міста-героя Харкова». Архів оригіналу за 14 жовтня 2022. Процитовано 14 жовтня 2022.
  74. ↑ Жадан отримав польську премію за боротьбу в галузі прав людини. Архів оригіналу за 21 жовтня 2022. Процитовано 21 жовтня 2022.
  75. ↑ Жадан отримав європейську премію за підтримку демократичних цінностей. Архів оригіналу за 15 грудня 2022. Процитовано 15 грудня 2022.
  76. ↑ Сергій Жадан отримав нагороду від Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 29 грудня 2022. Процитовано 29 грудня 2022.
  77. ↑ Лауреатом літературної премії Швеції став український поет. 12.10.2023. Архів оригіналу за 22 жовтня 2023. Процитовано 12 жовтня 2023.
  78. ↑ Сергій Жадан — доктор філософії Українського вільного університету в Мюнхені. Архів оригіналу за 6 липня 2024. Процитовано 6 липня 2024.
  79. ↑ Лідери думок. NV називає 30 українців, чиї висловлювання мають вплив на настрої середнього класу і влади. nv.ua. Процитовано 23 липня 2024.
  80. ↑ Сергій Жадан: досьє на хлопця зі Старобільська, який став живим класиком української літератури. Hochu.ua (укр.). 15 листопада 2023. Архів оригіналу за 3 травня 2024. Процитовано 3 травня 2024.
  81. ↑ Христина Соловій вперше – про стосунки з Жаданом, розрив із Вакарчуком і скандал із церквою (укр.), архів оригіналу за 3 травня 2024, процитовано 3 травня 2024

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Іван Дзюба, Чорний романтик: Сергій Жадан. К.: Либідь, 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жадан_Сергій_Вікторович&oldid=44218143