Перейти до вмісту

Еміліу Пейше

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ф
Еміліу Пейше
Особисті дані
Народження 16 січня 1973(1973-01-16) (51 рік)
  Назаре, Португалія
Громадянство  Португалія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1986-1991 Португалія «Спортінг»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1991–1995 Португалія «Спортінг» 114 (3)
1995–1996 Іспанія «Севілья» 5 (0)
1996–1997 Португалія «Спортінг» 10 (0)
1997–2001 Португалія «Порту» 37 (1)
2001–2002 →  Португалія «Алверка» 7 (0)
2002–2003 Португалія «Бенфіка» 2 (0)
2003–2004 →  Португалія «Уніан Лейрія» 2 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1988–1989 Португалія Португалія U-16 16 (1)
1989 Португалія Португалія U-17 6 (0)
1988–1990 Португалія Португалія U-18 18 (0)
1990–1991 Португалія Португалія U-20 11 (0)
1991–1993 Португалія Португалія U-21 15 (0)
1996 Португалія Португалія (ол.) 6 (0)
1991–1993 Португалія Португалія 12 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2008– Португалія Португалія (юн)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Еміліу Пейше (порт. Emílio Peixe, нар. 16 січня 1973, Назаре) — португальський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Один з небагатьох футболістів, який за свою кар'єру встиг пограти за усі клуби «великої португальської трійки»: «Спортінг», «Порту» і «Бенфіку». Також виступав за національну збірну Португалії. Учасник Олімпійських ігор 1996 року в Атланті та молодіжний чемпіон світу 1991 року.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився 16 січня 1973 року в місті Назаре. Вихованець футбольної школи клубу «Спортінг». 2 грудня 1990 року він дебютував у португальському вищому дивізіоні у домашній грі з «Фаренсе» (0:1). У сезоні 1991/92 він став основним гравцем «Спортінга». У 1995 році Еміліу допоміг «левам» завоювати кубок та Суперкубок Португалії. За чотири сезони він взяв участь у 114 матчах чемпіонату.

У тому ж році Пейше перейшов в іспанську «Севілью». Дебютував у Прімері 16 вересня 1995 року в домашній грі проти «Реал Сосьєдада» (2:1), але через проблеми з адаптацією та ігровою практикою на початку 1996 року повернувся в «Спортінг».

Після закінчення сезону він покинув рідний клуб і приєднався до «Порту»[1]. З новою командою Еміліу двічі виграв чемпіонат і Кубок Португалії та один раз національний Суперкубок, але незважаючи на це він був футболістом ротації і за п'ять сезонів зіграв за «драконів» близько 50 матчів у всіх турнірах. У 2002 році для отримання ігрової практики Пейше на правах оренди виступав за «Алверку».

У тому ж році він перейшов в столичну «Бенфіку», але і там не зміг виграти конкуренцію за місце в основі. У 2003 році Еміліу відправився в оренду в «Уніан Лейрія»[2], після закінчення терміну якої завершив кар'єру у 2004 році.

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

Виступав у складі юнацької збірної Португалії до 16 років, з якою 1989 року виграв юнацький чемпіонат Європи у Данії, завдяки чому поїхав і на юнацький чемпіонат світу, що того ж року пройшов у Шотландії, де його команда здобула бронзові нагороди. Сам Пейше зіграв у всіх 6 матчах.

Згодом зі збірною до 18 років став срібним призером юнацького чемпіонату Європи 1990 року в Угорщині, а 1991 року у складі юнацької збірної Португалії до 20 років став переможцем домашнього молодіжного чемпіонату світу, взявши участь у 6 іграх на турнірі[3], і був визнаний найкращим гравцем турніру, отримавши «Золотий м'яч»[4].

Протягом 1991—1993 років залучався до складу молодіжної збірної Португалії. На молодіжному рівні зіграв у 10 офіційних матчах.

1996 року захищав кольори олімпійської збірної Португалії на Олімпійських іграх 1996 року в Атланті, зігравши у п'яти матчах і допоміг команді зайняти четверте місце.

16 жовтня 1991 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Португалії в відбірковому матчі чемпіонату Європи 1992 року проти збірної Нідерландів[5]. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 3 роки, провів у її формі 12 матчів.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

У 2008 році Пейсе повернувся до національної збірної, де став працювати з юнацькими командами. Команда до 19 років під його керівництвом стала бронзовим призером юнацького чемпіонату Європи 2013 року у Литві, а з командою до 20 років він дійшов до чвертьфіналу молодіжного чемпіонату світу 2017 року в Південній Кореї.

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Командні

[ред. | ред. код]
«Порту»: 1997–98, 1998–99
«Спортінг»: 1994–95
«Порту»: 1997–98, 1999–00, 2000–01
«Спортінг»: 1995
«Порту»: 1998, 1999, 2001

Особисті

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Squad 2000–01 [Архівовано 8 серпня 2010 у Wayback Machine.]; at EUFO
  2. ↑ Rescisões estão difíceis [Rescisions are difficult]. Record (Portuguese) . 4 червня 2004. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 28 вересня 2014.
  3. ↑ Geração de ouro faz 20 anos [Golden generation celebrates 20th birthday]. Diário de Notícias (Portuguese) . 20 серпня 2011. Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 2 серпня 2016.
  4. ↑ Portugal 1991: Back-to-back triumph for hosts [Архівовано 25 серпня 2012 у Wayback Machine.]; at FIFA.com
  5. ↑ Нідерланди VS. Португалія 1: 0 (рос.). soccerway.com. 16 жовтня 1991. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 19 лютого 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Еміліу Пейше на сайті ФІФА (англ.)


Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еміліу_Пейше&oldid=42640157