Едуар Молінаро

Едуар Молінаро
Édouard Molinaro
Е. Молінаро на Фестивалі американського кіно в Довілі
Дата народження	13 травня 1928(1928-05-13)
Місце народження	Бордо, Франція
Дата смерті	7 грудня 2013(2013-12-07) (85 років)
Місце смерті	Париж, Франція
Громадянство	Франція
Професія	режисер, сценарист
Роки активності	1946 — 2013
Діти	Benjamin Molinarod
IMDb	ID 0596850
Нагороди та премії
премія Рене Клера (1996)
Едуар Молінаро у Вікісховищі

Едуа́р Молінаро́ (фр. Édouard Molinaro; 13 травня 1928, Бордо — 7 грудня 2013, Париж) — французький кінорежисер і сценарист, постановник 52-х двох кінофільмів, серед яких низка популярних кінокомедій, та 5-ти серіалів . При створенні своїх фільмів часто використовував адаптації театральних п'єс.

Біографія

Народився 13 травня 1928 року в Бордо (Франція). В юнацькі роки став кіноманом і брав участь у багатьох змаганнях любительських короткометражних фільмів.

Його перший фільм було випущено у 1957 році і він отримав позитивні відгуки від критиків. Після ще декількох фільмів, на початку 1960-х років стає відомим режисером. 1961 року входив до складу журі Каннського кінофестивалю. Ще декілька успішних кінокомедій, у тому числі два фільми із зіркою 1960-х Луї де Фюнесом («Оскар» і «Заморожений»), закріпили його положення як успішного режисера.

У 1978 році зняв фільм «Клітка для диваків», який у 1980 році отримав «Золотий глобус» у номінації «Найкращий фільм іноземною мовою». За нього ж Молінаро було висунуто на відзначення «Оскаром» за режисуру і написання сценарію.

У 1990-х роках здобув повторну популярність завдяки екранізації п'єси «Вечеря» (фільм «Вечеря» 1992 р.) і створенню фільму-біографії Бомарше (фільм «Безрозсудний Бомарше» 1996 р.).

В останні роки Молінаро переважно знімав для телебачення. Помер на 86-му році життя в Парижі, 7 грудня 2013 року від легеневої недостатності.

Нагороди

Едуар Молінаро володар премії «Золотий глобус» 1980 року в номінації «Найкращий фільм іноземною мовою» за фільм «Клітка для диваків», номінант на «Оскар» за режисерську роботу і написання сценарію до цієї ж картини.

У 1996 році Едура Молінаро відзначено Премією Рене Клера, яку присуджує Французька академія за досягнення в кінематографі, головно за написання сценаріїв та діалогів.

Фільмографія

• 1957 — «Алхіміки» / Les alchimistes (документальний)
• 1958 — «Спиною до стіни» / Le Dos au mur
• 1959 — «Жінки зникають» / Des femmes disparaissent
• 1959 — «Свідок у місті» / Un témoin dans la ville
• 1960 — «Дівчина на літо» / Une fille pour l'été
• 1961 — «Смерть Красуні» / La Mort de Belle
• 1962 — «Вороги» / Les Ennemis
• 1962 — «Сім смертних гріхів» / Les Sept Péchés capitaux
• 1962 — «Арсен Люпен проти Арсена Люпена» / Arsène Lupin contre Arsène Lupin
• 1964 — «Чарівна ідіотка» / Une ravissante idiote
• 1964 — «Полювання на чоловіка» / La Chasse à l'homme
• 1965 — «Коли пролітають фазани» / Quand passent les faisans
• 1967 — «Шпигунська шкура» / Peau d'espion
• 1967 — «Оскар» / Oscar
• 1968 — «Заморожений» / Hibernatus
• 1969 — «Мій дядько Бенжамен» / Mon oncle Benjamin
• 1970 — «Зі свободою за спиною» / La Liberté en croupe
• 1971 — «Найніжніші визнання» / Les Aveux les plus doux
• 1972 — «Мандарин» / La Mandarine
• 1973 — «Банда по захопленню заручників» / Le Gang des otages
• 1973 — «Зануда» / L'Emmerdeur
• 1974 — «Іронія долі» / L'Ironie du sort
• 1975 — «Рожевий телефон» / Le Téléphone rose
• 1976 — «Дракула — батько і син» / Dracula père et fils
• 1977 — «Поспішаюча людина» / L'Homme pressé
• 1978 — «Клітка для диваків» / La Cage aux folles
• 1978 — «Клодін у школі» / Claudine à l'école (телевізійний)
• 1978 — «Клодін у Парижі» / Claudine à Paris (телевізійний)
• 1978 — «Клодін в сім'ї» / Claudine en ménage (телевізійний)
• 1978 — «Клодін йде геть» / Claudine s'en va (телевізійний)
• 1979 — «Говоріть, мені цікаво» / Cause toujours… tu m'intéresses!
• 1979 — «Небезпечна жалість» / La pitié dangereuse (телевізійний)
• 1980 — «Недільні коханці» / Sunday Lovers
• 1980 — «Клітка для диваків 2» / La Cage aux folles II
• 1981 — «У хорошому маслі» / Au bon beurre (серіал)
• 1982 — «Мільйон — не гроші» / Pour 100 briques t'as plus rien…
• 1983 — «Червона вдова» / La veuve rouge (телевізійний)
• 1984 — «Єдино вірний спосіб» / Just the Way You Are
• 1985 — «Палац» / Palace
• 1985 — «Кохання потайки» / L'Amour en douce
• 1986 — «Ілюзії кохання» / Le tiroir secret (серіал)
• 1986 — «Зрадник» / Un métier du seigneur (телевізійний)
• 1988 — «Ліворуч від ліфта» / À gauche en sortant de l'ascenseur
• 1988 — «Алея у місячному світлі» / La ruelle au clair de lune (телевізійний)
• 1989 — «Хміль перетворення» / «Rausch der Verwandlung»
• 1989 — «Великі сім'ї» / Les grandes familles
• 1989 — «Манон Ролан» / Manon Roland (телевізійний)
• 1991 — «Проклята любов Лейзенбога» / L'amour maudit de Leisenbohg (телевізійний)
• 1992 — «Вечеря» / Le Souper
• 1992 — «Кинута жінка» / La femme abandonnée (телевізійний)
• 1995 — «Про що знала Мейсц» / Ce que savait Maisie (телевізійний)
• 1996 — «Безрозсудний Бомарше» / Beaumarchais, l'insolent
• 1999 — «Нора» / Nora (телевізійний)
• 1999 — «Гніздо, що падає» / Tombé du nid (телевізійний)
• 2001 — «Нана» / Nana
• 2003 — «Випадкова людина» / Un homme par hasard (телевізійний)

Література

• Édouard Molinaro. Intérieur Soir / Éditions Anne Carrière. — Paris, 2009. — 220 с. — ISBN 978-2-84337-558-3.

Посилання

• Едуар Молінаро на сайті IMDb (англ.)
• Біографія Едуара Молінаро [Архівовано 1 лютого 2015 у Wayback Machine.] на сайті AlloCiné.fr (фр.)
• Culture — Mort d'Édouard Molinaro, réalisateur de «La Cage aux folles». France 24. 8.12.2013. Архів оригіналу за 03.04.2015. Процитовано 23.3.2015.(фр.)