Дякон Ярослав Андрійович
| Ярослав Дякон | |
|---|---|
 | |
 в.о. 3-й Голова СБ ОУН | |
| січень 1947 — листопад 1948 | |
| Попередник | Микола Арсенич |
| Наступник | ? |
| Народився | 2 лютого 1913 Дев'ятники, Жидачівського району, Львівська область |
| Помер | 9 листопада 1948 (35 років) Шпильчина Перемишлянського району, Львівська область |
| Відомий як | політик |
| Політична партія | ОУН |
| Звання | майор СБ |
| Нагороди |  |
Дякон Ярослав Андрійович (Псевдо: «Дмитро», «Мирон» «Семен», «Дон», «9-98» та інші; 2 лютого 1913, с. Дев'ятники, тепер Жидачівський район, Львівська область — 9 листопада 1948, с. Шпильчина, Перемишлянський район, Львівська область) — визначний діяч ОУН, майор СБ, референт СБ Львівської області (1942—1948), в.о. голови СБ ОУН (01.1947-11.1948),Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.
Лицар Срібного Хреста Заслуги (1947).
Народився 2 лютого 1913 у селі Дев'ятники (тепер Жидачівського району Львівської області).
Був членом Пласту (курінь «Степові вовки»).
Закінчив 4 класи гімназії, згодом навчався у Львівській учительській семінарії. Протягом 1929–1940 працював сільським учителем у селах Дев'ятники та Юшківці.
Один із організаторів ОУН у Бібрському повіті. З 31 жовтня 1937 до 9 березня 1938 політв'язень польських тюрем. Член окружного проводу ОУН Львівщини протягом 1938–1941.
Референт Служби Безпеки Львівської області у 1942–1948, згодом у званні майора очолює СБ ОУН після загибелі Миколи Арсенича.
Загинув 19 листопада 1948 у бою з опергрупою МГБ біля села Шпильчина Перемишлянського району Львівської області.
Нагороджений Срібним Хрестом заслуги УПА у 1947 .
Родина
Брат — Василь Дякон, який служив в українській допомоговій поліції, за виступ проти німці був розстріляний навесні 1944 р. Другий брат Михайло Дякон, пішов до УПА і загинув у бою з чекістами в листопаді 1944 р. в лісах біля с. Великі Глібовичі (тепер Перемишлянський район Львівської області). Третій брат — Іван Дякон, навчався у Львівському лісотехнічному інституті, звідси був призваний до радянської армії, служив у м. Кутка в Таджикистані, де був заарештований і пропав. Сестра — Катерина, з матір'ю та своїми трьома дітьми у 1949 р. була вивезена у Красноярський край, де мати невдовзі померла. Таким чином, родина Я. Дякона повторила долю багатьох українських родин членів підпільників ОУН(б), які були репресовані і немало настраждалися від радянського режиму.
Вшанування пам'яті
Після відновлення незалежності України в 1991 р. на місці загибелі Я. Дякона і інших повстанців було насипано символічну могилу із освяченим у 1993 р. хрестом. Згодом там було встановлено пам'ятник.
В лютому 2013 р. громадськість Львівщині відзначила 100-річчя з дня народження Я. Дякона, про що досить широко інформували ЗМІ. Зокрема, 15 лютого у Дев'ятниківській середній школі (цей навчальний заклад носить ім'я Я. Дякона) відбулися урочистості: концерт за участю колективів художньої самодіяльності с. Дев'ятники, школярів та гостей — юнацького ансамблю Гніздичівської загальноосвітньої школи «Солов'ї» та чоловічого квартету «Опілля». У заході взяли участь керівники Жидачівського району, освітяни, представники Благодійного фонду Олега Канівця «Добре серце». Громада поклала квіти до пам'ятника «Борцям за волю України» у с. Дев'ятники. На святі були присутні внук та два правнуки Ярослава Дякона, численна родина.
- Згідно з Постановою УГВР від 22.11.1947 р. і Наказом Головного військового штабу УПА ч. 3/47 від 5.12.1947 р. референт СБ Проводу ОУН Ярослав Дякон – «Дмитро» нагороджений Срібним хрестом заслуги УПА.
- 20.05.2018 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у м. Жидачів Львівської обл. Срібний хрест заслуги УПА (№ 044) переданий Ярославові Головацькому, правнуку Ярослава Дякона – «Дмитра».
- Дякон Ярослав[недоступне посилання з липня 2019].
- http://bandera.lviv.ua/?p=3278 [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] - бібліотека націоналіста «Бандера».
- Мірчук П. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К. : Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1006 с. — ISBN 966-410-001-3.
- Онишко Л. В. Дякон Ярослав [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 510. — ISBN 966-00-0405-2.
- Онишко Л. В. Дякон Ярослав Андрійович [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — ISBN 978-966-02-4458-0. — С. 583.
| Попередник Микола Арсенич |
|
3-й (в.о.) Голова Служби Безпеки ОУН січень 1947 — † 9 листопада 1948 |
|
Наступник ? |
Керівництво українських державницьких структур (1940-ві — 1950-ті) | ||
|---|---|---|
| Українське Державне Правління (з 30.06.1941) |
|    |
| Українська Головна Визвольна Рада (з 11-15 липня 1944) | Учасники 1-го Великого Збору
Дали згоду на членство в УГВР, але не змогли взяти участь у Зборі:
Кооптовані члени УГВР:
| |
| Українська Повстанська Армія | Роман Шухевич (травень 1943 — †5.03.1950) • Василь Кук (липень 1950 — арешт 23 травня 1954) | |
| Головний Військовий Штаб (ГВШ УПА) | Дмитро Грицай-Перебийніс (січеь 1944 — † грудень 1945) • Олекса Гасин-Лицар (січень 1946 — † 31.01.1949) | |
| УПА-Північ | Дмитро Клячківський-«Клим Савур» (1944 — †12.02.1945) • Михайло Медвідь-«Карпович-Крем'янецький» (лютий 1945 — †4.06.1945) • Іван Литвинчук-«Дубовий» (1945 — †19.01.1951) | |
| УПА-Захід | Олександр Луцький-«Андрієнко» (липень 1943 — серпень 1944) • Василь Сидор-«Шелест» (вересень 1944 — †14.04.1949) | |
| УПА-Південь | Омелян Грабець-«Батько» (літо 1943 — †10.06.1944) • Василь Кук-«Леміш» (червень 1944 — ) | |
| УПА-Схід | Командир не призначений | |
| СБ ОУН | Микола Лебедь (березень 1940 — березень 1941) • Микола Арсенич (березень 1941 — †23 січня 1947) • в.о. Ярослав Дякон (січень 1947 — †9 листопада 1948) | |