Драгомірешть
| місто | |
|---|---|
| Драгомірешть Dragomirești | |
| Країна |  Румунія
|
| Повіт |  Марамуреш
|
| Телефонний код | +40 262 (Romtelecom, TR) +40 362 (інші оператори) |
| Координати | 48° пн. ш. 24° сх. д.H G O |
| Висота | 435 м.н.р.м. |
| Населення | 3160[1] (2009) |
| Розташування | |
 
| |
| |
| Влада | |
| Офіційна сторінка | |
Драгомірешть, Драгомірешті (рум. Dragomirești) — місто у повіті Марамуреш в Румунії.
Місто розташоване на відстані[2] 385 км на північ від Бухареста, 53 км на схід від Бая-Маре, 111 км на північний схід від Клуж-Напоки.
Найдавніші археологічні знахідки в районі сьогоднішнього міста сягають епохи бронзи.
Драгомирешти вперше згадуються в документах у 1373 році (посесія Ниреш) і 1385 (посесія Данфалва). Територія тривалий час належала Королівству Угорщини та османському васальному володінню Трансильванське князівство (1570—1711). За Карловицьким миром (1699 р.) територія ввійшла до Австро-Угорщини. На початку 18 століття відбулися заворушення кріпаків; також Драгомирешти постраждали від повстань куруців. Внаслідок навали татарів у 1717 р. Драгомирешти були частково знищені. 1870 р. Драгомирешти знову увійшли до складу Угорщини за наслідками Австро-Угорського компромісу 1867 р. — у складі повітового округу Ізаволги («Ізатал») у комітаті Мараморош. В кінці ХІХ-початку ХХ століття почався розвиток промисловості, особливо у галузі переробки деревини.
Після Першої світової війни південна частина Мараморошу (а отже, і Драгомирешти) відійшла до Румунії. Після Другої світової війни існувала антикомуністична група опору під керівництвом землероба Іона Ільбана, поки вона не була розкрита в 1949 році «Секурітатею».
У 2004 році Драгомирешти були оголошені містом. Основними галузями є сільське господарство (включаючи овочівництво), деревообробка та харчова промисловість, торгівля та виробництво меблів.
За даними перепису населення 2002 року[3] у місті проживали 3132 особи.
Національний склад населення міста:
| Національність | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| румуни | 3117 | 99,5 % |
| угорці | 7 | 0,2 % |
| німці | 4 | 0,1 % |
| не вказали національність | 2 | 0,1 % |
Рідною мовою назвали:
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| румунська | 3130 | 99,9 % |
| угорська | 1 | < 0,1 % |
Склад населення міста за віросповіданням:
| Релігія | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| православні | 2844 | 90,8 % |
| греко-католики | 280 | 8,9 % |
| римо-католики | 5 | 0,2 % |
| не вказали релігію | 2 | 0,1 % |
- Дані про місто Драгомірешть на сайті Ghidul Primăriilor [Архівовано 14 лютого 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ Populația stabilă la 1.01.2009 total din care de 18 ani și peste (румунською) . Архів оригіналу за 12.04.2012. Процитовано 19 грудня 2011.
- ↑ Фізичні відстані розраховані за координатами населених пунктів
- ↑ Structura Etno-demografică a României (румунською) . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 грудня 2011.
Повіт Марамуреш | ||
|---|---|---|
| Муніципії |  | |
| Міста | Бая-Спріє • Борша • Вишово-Вижнє • Драгомірешть • Кавнік • Сейнь • Селіштя-де-Сус • Теуцій-Мегереуш • Тиргу-Лепуш • Улмень • Шомкута-Маре | |
| Комуни | Ардусат • Арініш • Асуажу-де-Сус • Бейца-де-суб-Кодру • Бесешть • Беюц • Бирсана • Біказ • Бістра • Богдан-Воде • Ботіза • Бочкою-Маре • Бою-Маре • Будешть • Ваду-Ізей • Валя-Кіоарулуй • Вишня Рівня • Вишово-Нижнє • Віма-Міке • Гирдань • Грошій-Циблешулуй • Гроші • Десешть • Джулешть • Думбревіца • Єуд • Келінешть • Кимпулунг-ла-Тіса • Коаш • Колтеу • Копалнік-Менештур • Короєнь • Кривий • Купшень • Леордіна • Лепуш • Мірешу-Маре • Мойсей • Нижня Рівна • Оарца-де-Жос • Окна-Шугатаг • Ончешть • Петрова • Поєніле-Ізей • Ремета • Реметя-Кіоарулуй • Реча • Розавля • Рускова • Руська Поляна • Сарасеу • Сатулунг • Секелешень • Селсіг • Сепинца • Сечел • Стримтура • Сучу-де-Сус • Феркаша • Чернешть • Чикирлеу • Шишешть • Шієу | |
| Села | ||
|
Це незавершена стаття з географії Румунії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |