Депозитарний договір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Депозитарний договір — договір, що укладається між депозитарною установою і Центральним депозитарієм або між депозитарною установою і Національним банком України, відповідно до якого Центральний депозитарій та/або Національний банк України веде на рахунку (рахунках) у цінних паперах депозитарної установи зберігання та облік цінних паперів, відповідно до встановленої цим Законом компетенції, права на які та права за якими належать депонентам такої депозитарної установи, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса — відповідному кредиторові, та самій депозитарній установі або Національному банку України за цінними паперами, що належать такій депозитарній установі.[1]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Закон України "Про депозитарну систему України". Відомості Верховної Ради: Верховна Рада України. 2013. с. ст.517.