Дванадцята ніч, або Як собі хочете

Дванадцята ніч, або Як собі хочете
Twelfth Night, or What You Will
Видання 1623 року
Жанр	романтична комедія
Форма	п'єса
Автор	Вільям Шекспір
Мова	англійська
Написано	1599—1601
Опубліковано	1623
Переклад	1950, Максим Рильський 2013, Юрій Андрухович
Цей твір у Вікісховищі
Цей твір у  Вікіджерелах

«Дванадцята ніч, або Як собі хочете» (англ. Twelfth Night, or What You Will; інші переклади назви: «Дванадцята ніч, або Що захочете» (Ю. Андрухович), «Дванадцята ніч, або Як вам завгодно» (калька з рос. мови)) — п'єса, комедія англійського письменника Вільяма Шекспіра на п'ять дій, названа на честь свята дванадцятої ночі у різдвяний сезон (див. «Богоявлення»).

Перша постановка 2 лютого (Стрітення Господнє) 1602 року в юридичній корпорації Мідл-Темпл, Лондон.

Датування

Імовірно, п'єса закінчена Шекспіром між 1600 і 1601 роками. Головна чоловіча роль — Орсіно, ймовірно, була підказана Віргініо Орсіні (1572—1615), герцогом Браччанським, італійським аристократом, який відвідав Лондон узимку 1600—1601 років.

П'єса не друкувалася до включення в «Перше фоліо» робіт Шекспіра в 1623.

Персонажі

«Дванадцята ніч», сцена з ІІІ акту (Френсіс Вітлі, 1771).
Зліва направо: Себастьян, Віола/Цезаріо, сер Андреа Тряс, сер Тобіо Гик

• Віола — сестра-близнючка Себастьяна; також — Цезаріо;
• Себастьян — брат-близнюк Віоли;
• Орсіно — герцог Іллірії;
• Олівія — багата графиня;
• Малволіо — ключник Олівії;
• Марія — камеристка Олівії;
• сер Тобіо Гик — дядько Олівії;
• сер Андреа Тряс — компаньйон сера Тобі, залицяльник Олівії;
• Фест — блазень;
• Фабіан — слуга Олівії;
• Антоніо — капітан корабля Себастьяна та його друг;
• Валентин і Куріо — дворяни, придворні Орсіно;
• слуга Олівії;
• капітан корабля Віоли;
• священник.

Сюжет

«Олівія» (Едмунд Лейтон, 1887)

Дія комедії відбувається у вигаданій країні — Іллірії. Правитель Іллірії герцог Орсино закоханий у графиню Олівію. Графиня в траурі через смерть брата.

Близнюки — брат і сестра Себастьян і Віола, зазнавши корабельної аварії, опинилися в Іллірії і втратили один одного. Віола переодягнувшись в чоловічий одяг, з'являється при дворі Орсино. Герцогові припав до душі парубок на ймення Цезаріо (це ім'я взяла собі Віола), і він наближає її до себе. Віола закохується в герцога. Орсино цього не помічає і дає своєму новому пажу доручення вирушити до Олівії і спробувати посвататися до неї.

При дворі Олівії живе її дядько сер Тобі — п'яниця і веселун. Він коротає час у спільних пиятиках із сером Ендрю, який також безуспішно прагне уваги Олівії. Цезаріо домагається аудієнції у Олівії і передає їй звістку від Орсино. Справа закінчується несподівано: Олівія ввічливо віддає належне чеснотам герцога, але закохується з першого погляду в його посланця.

У місті, тим часом, з'являється Себастьян, що оплакує свою сестру, вважаючи, що вона загинула. Починається низка непорозумінь. Брата і сестру, надзвичайно схожих один на одного, всі плутають.

У фіналі п'єси Себастьян одружується з Олівією, а Віола, зізнавшись у тому, що вона дівчина, — з Орсино. Дебошира сера Тобі покарано, педантичного економа Мальволіо висміяно.

Постановки

Ставилася при дворі в 1618 році, під назвою «Мальволіо» — в 1623, в 1741 — в театрі «Друрі-Лейн», Лондон (Орсино — Милі, Себастьян — Мілуорд, Антоніо — Кэшелл, сер Тобі — Шеперд, сер Ендрю — Вудворд, Мальволіо — Маклін, Фесті — Чепмен, Олівія — Клайв, Віола — Питчерд, Марія — місіс Маклін); театр «Хеймаркет» (1856); театр «Ліцеум», Лондон (1884, Мальволіо — Дж. Р. Ірвінг, Віола — Е. Террі).

Велика Британія і США

Серед пізніших постановок «Дванадцятої ночі» в Англії — «Театр Хіз Маджестис», Лондон (1901, реж. і виконавець ролі Мальволіо — Бірбом-Три);

театр «Олд Вік» (1912, 1916; реж. Харли Гренвил-Бейкер (Harley Granville-Barker), Sadler's Wells Theatre, Лондон) (1931, реж. Ліліан Бейліс (Lilian Baylis), Мальволіо — Джон Гилгудсер Тобі — Ральф Ричардсон; 1937, реж. Гатрі, худ. Мак-Артур, сер Тобі — Лоуренс Олів'є; сер Ендрю — Гинее; 1950, реж. Хонт, Мальволіо — Роджерс, Віола — Пеггі Ешкрофт; 1955, реж. Бенталл, сер Тобі — Данемен, Віола — Джеффорд);

«Фінікс-тиэтр», Лондон (1939, реж. Мітчелл, сер Тобі — Редгрейв, Віола — Ешкрофт), т-рОлд Вік", Брістоль (1954).

Шекспірівський театр, меморіальний Стратфорд-він-Ейвон (1955, реж. Дж. Гилгуд, худ. Прайд, комп. Бріджуотер; Мальволіо — Олів'є; Віола, Себастьян — Вів'єн Лі; Олівія — Одлі; Марія — Бэдэли; 1958, реж. Хол, худ. Л. де Нобілі, комп. Леппард).

«Гілд» театр, Нью-Йорк (1940, реж. Уебстер, Мальволіо — Еванс, Віола — Хейс); Театр в Джефферсон-Сіті, Міссурі, США (1940, реж. Вуд);

Бродвей. Постановка Маргарет Уебстер (Margaret Webster) 1941 року з Maurice Evans в ролі Malvolio and Helen Hayes в ролі Viola.

Інші країни

У Німеччини «Дванадцяту ніч» ставили: Мейнингенский театр (80-е рр., реж. Кронек, в 1890 показаний на гастролях у Москві); Дрезденський театр (1905, реж. Цейс); Deutsches Theater Берлін (1907, реж. Рейнхардт; Орсино — Гартман, сер Тобі — Дингельман, сер Ендрю — Васман, Мальволіо — Краус, Фесті — Моисси, Олівія — Хеймс, Віола — Тервин); Мюнхенський театр (1908, 1909, 1936); Держ. т-р, Берлін (1937, літ.-сценич. обробка і пост. Грюндгенса, худ. Мюллер).

В інших країнах: т-рВйо коломб'є", Париж (1914); театр «Мандзоні», Рим (1954); Народний т-р «Сава Огнянов», м. Русе, Болгарія (1955, реж. Даніел); Народний театр в Ямболе (1956, реж. і виконавець ролі Мальволіо — Стоянов); Міський театр, р. Жиліна, Чехословаччина (1955); Шекспірівський театр, Стратфорд поблизу Торонто, Канада (1955-56, реж. Гатрі); Театр ім. Словацького, р. Кошалин, Польща (1958); Польський театр, Вроцлав (1959, під назв. «Вечір трьох королів»); театру «Сучасник», Марсель (1958, пост. просто неба, показувалася на фестивалі в Касси, реж. Жерар Халль); театр в Мадрасі, Індія (1959, реж. Р. Шое) та ін.

В Росії до 1917 року

Перша постановка «Дванадцятої ночі» в Росії — 6 вересня 1867 року, Малий театр, Москва, бенефіс Л. А. Карской, пров. Кронеберга; сер Тобі — В. А. Дмитревскийсер Ендрю — А. Ф. Федотов, Мальволіо — П. М. Садовський, Фесті — В. І. Живокіні, Олівія — Р. Н. Федотова, Віола — Е. Н. Васильєва, Марія — Е. Е. Чумаківська.

1890 — Театр Корша (в бенефіс Свєтловаспектакль відновлений в 1893, в бенефіс Яковлєва); Орсино — Людвиговсер Тобі — Красовський, Язовський, сер Ендрю — Яковлєв, Мальволіо — Светлов, Фесті — Шмитгоф, Боуер, Олівія — А. Я. Глама-Мещерська, Л. Б. Яворська, Віола — Журавльова, Л. Б. Яворська, Марія — Кошева.

1897 — Товариство мистецтва і літератури, Москва, реж. До. С. Станіславський, комп. Корещенко, сер Тобі — В. В. Лужськийсер Ендрю — Р. С. Бурджалов, Мальволіо — К. С. Станіславський.

1899 — Художньо-Загальнодоступний театр, Москва, вул. Кронеберга, реж. До. С. Станіславський і В. В. Лужський, худ. Наврозов, комп. Корещенко; Орсино — А. І. Адашевсер Тобі — В. В. Лужськийсер Ендрю — Р. С. Бурджалов, Мальволіо — В. Е. Мейерхольд, Фабіан — В. Ф. Грибунин, Фесті — Е. О. Ланськой, І. М. Москвін, Олівія — М. Ф. Андрєєва і Е. А. Алєєва, Віола і Себастьян — О. Л. Кніппер, Марія — Е. М. Мунте.

1908 — Малий театр, Петербург, реж. Арбатов.

1908 — Александрінський театр, Петербург, пров. Гнєдича під назвою «Водохресний вечір, або Все, що хочете», реж. Н. Попов.

1912 — Михайлівський театр, Петербург, відкриття серії классич. спектаклів для учнівської молоді силами Александрінського театру, реж. Ракітін.

1913 — Загальнодоступний театр під рук. П. П. Гайдебурова, Петербург, реж. Сазонов; сер Тобі — І. І. Аркадинсер Ендрю — П. П. Гайдебуров.

Широко ставилася «Дванадцята ніч» на провінційній сцені.

СРСР

4 грудня 1917 — 1-я студія Художнього театру, Москва (пров. Вейнберга, реж. До. С. Станіславський, Сушкевич, худ. Андрєєв і Либаков, комп. Рахманов; Орсино — Вирубок, Антоніо — Афонінсер Тобі — Болеславский, Готовцевсер Ендрю — Смишляєв, Мальволіо — Колін, Чехов, Фесті — Гейрот, Дикий Олівія — В. Алексєєва, Бакланова, Кемпер, Віола і Себастьян — ДурасоваСухачова, Марія — Гиацинтова).

1921 — Великий драматичний театр, Петроград (відновлення 1926, пров. Кронеберга, реж. Н. Петров, декорації — за ескізами Щуко; сер Тобі — Музалєвськийсер Ендрю — Мічурін, Мальволіо — Кровицкий, Ченців, Фесті — Софронов, Віола — Аленева, Яковлєва, Марія — Вольф-Ізраель, Лежен).

1933 — МХАТ 2-й, Москва (реж. Гиацинтова і Готовцев, худ. Фаворський, комп. Рахманов; Орсино — М. Орлов, сер Тобі — Готовцевсер Ендрю — Китаєв, Мальволіо — Азарін, Фабіан — Шахет, Фесті — Зразків, Олівія — Кемпер, Віола і Себастьян — Дурасова, Марія — Гиацинтова).

1935, 1945 — Горьківський театр

1936 — Смоленський театр

1938 — Ленінградського театру Комедії (пров. Лозінського, реж. і худ. Н. П. Акімов, комп. В. В. Желобинский; Орсино — Консовський, Лецкий, Антоніо — Савостьянов, сер Тобі — Тенинсер Ендрю — Суханов, Мальволіо — Веніамінов, Фабіан — Алейников, Фесті — Ханзель, Олівія — Гошева, Скопіна, Віола — Гурецкая, Юнгер, Марія — Зарубина, Сухаревська)

1938 — Тбіліський театр ім. Грибоєдова (реж. Ридаль, худ. Штенберг, комп. Бейер)

1943 — Киргизька драматичний театр (пров. Османова)

1944 — Ленинаканский театр (пров. Даштенца, реж. Аджемян, худ. Свахчян; Орсино — Р. Арутюнян, Пашаян, Кочарян в Акопян, сер Тобі — Зограбян, сер Ендрю — Арцрунян, Мальволіо — Америкян, Фабіан — Рштуні, Елоян, Чолохян, Фесті — А. Арутюнян, Олівія — Бероян, Абалян, Віола — Аракелян, Карапетян, Вардересян, Марія — Бохян)

1945 — Малий театр, Москва (пров. Лозінського, вірші С. Я. Маршака, реж. Дудін, худ. Риндін, комп. Шапорин)

Мінський російський театр; Одеський театр ім. Жовтневої революції (1945), Театр ім. Азизбекова (1946, пров. Ібрагімова, реж. Мамедов, відновлення 1954); Свердловський театр драми (1948, реж. В. С. Битюцкий); Театр ім. Марджанішвілі (1950, реж. Чіаурелі);, Ленингр. театр ім. Пушкіна (1951, реж. Вів'єн, худ. Тишлер); Воронезький театр (1951); Художній театр Латвійської РСР (1951, реж. Креслинь, Тетеря і Эртнер, худ. Вилці, комп. Заринь); Московський драматичний театр (1953); Саратовський театр (1953); Північно-Осетинський театр, Орджонікідзе (1954); МХАТ (1955); Закарпатський укр. театр, Ужгород (1955).

1975 — «Сучасник», постановка Пітера Джеймса (Англія), художник — Йосип Сумбаташвілі, композитор — Д. Кривицький, переклад Давида Самойлова. Телевистава — 1978 р.

6 січня 1990 — «Майстерня Петра Фоменка», режисер Е. Б. Каменькович.

18 травня 2003 р., реж. Деклан Донелланн, Художник Нік Ормерод. Міжнародний театральний фестиваль ім. А. П. Чехова спільно з театром «Чик Бай Джаул».

15 листопада 2003 р., режисер Г. И. Дитятковский, художник М. Ц. Азизян. Великий Драматичний Театр ім. Г. А. Товстоногова. Орсино — В.Реутов, Олівія — П.Толстун, Фесті — А.фрейндліх, Віола/Цезаріо — М.Лаврова.

Україна

• Львівський академічний театр імені Леся Курбаса з 2015 року у своєму репертуарі має п'єсу KLIM'а «…п'єса Шекспіра „12 ніч“, зіграна акторами далекої від Англії країни, що і не знали ніколи слів Шекспіра…», що містить в собі п'єсу Шекспіра.
• У 2019 році був представлений «Project W» — волонтерський проект в якому задіяні ветерани та волонтери російсько — Української війни, вистава в одну дію мовою оригіналу, проект показує як ветерани поставивши собі мету, вивчили англійську і поставили виставу не гіршу ніж професіонали…

Екранізація

У СРСР екранізувався в 1955 році, фільм «Дванадцята ніч» з Георгієм Віциним (Сер Ендрю), Аллою Ларіоновою (Олівія), Кларою Лучко (Віола / Себастьян), Василем Меркур'євим (Мальволіо), Михайлом Яншиним (Сер Тобі).

У 2006 році був знятий американський фільм «Вона — чоловік» формально відповідний за сюжетом шекспіровій «Дванадцятої ночі» (про що йдеться в титрах фільму). Віола та її брат Себастьян, Дюк Орсіно і його друг Тобі — персонажі фільму повністю відповідають п'єсі.

Посилання

• Twelfth Night by William Shakespeare [Архівовано 29 червня 2015 у Wayback Machine.] — текст англійською на сайті Проект «Гутенберг» (англ.)
• Твори в шести томах. Том 4. «Дванадцята ніч» пер. М. Рильського 171—248 с. [Архівовано 4 липня 2015 у Wayback Machine.]