Лідер Данило Данилович
| Лідер Данило Данилович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 25 квітня (8 травня) 1917 Q30890964?, Росія |
| Помер | 29 грудня 2002 (85 років) Київ, Україна |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} Російська СФРР СРСР Україна |
| Національність | німець |
| Діяльність | режисер, сценограф, педагог |
| Alma mater | Ростовське художнє училище імені Митрофана Грекова (1937) і Ленінградський інститут живопису, скульптури й архітектури |
| Відомі учні | Бахіна Олександра Віталіївна, Кононенко Анастасія Григорівна, Баринова-Кулеба Віра Іванівна і Бражник Олена Владиславівна |
| Заклад | Челябінський державний академічний театр драми імені Наума Орловаd, Київський національний академічний театр оперети, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка і Київський державний художній інститут |
| Членство | СХ СРСР і Національна спілка художників України |
| У шлюбі з | Пітоєва-Лідер Кіра Миколаївна |
| Нагороди |      |
| IMDb | ID 8535602 |
Данило Данилович Лідер (25 квітня (8 травня) 1917, Вікторфельд — 29 грудня 2002, Київ) — український художник-сценограф, педагог. Дійсний член Академії мистецтв України, член Національної спілки художників України, Національної спілки театральних діячів України, Комітету з Державних премій України імені Тараса Шевченка.
Народився 25 квітня (8 травня) 1917 року в селі Вікторфельді Малчевсько-Полнинської волості Донецького округу Області Війська Донського (нині село Вікторівка Ростовська область). Німець. Від 1933 року навчався в Ростовському художньому училищі, а по його закінченні в 1937 році вступив до Ленінградської академії мистецтв.
З початком німецько-радянської війни, після окупації західних регіонів СРСР вермахтом, як етнічний німець був висланий на Урал, працював на трудовому фронті — спочатку забійником на шахтах, потім художником тресту «Еманжилинскуголь» в Челябінській області РРФСР.
Від 1946 року — головний художник Челябінського драматичного театру імені С. Цвіллінга. Від 1955 працював художником у театрах Ленінграда. У 1956 році закінчив Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна.
У 1962 році переїхав до Києва. Від 1963 року працював у Київському театрі оперети. Від 1965 року займав посаду головного художника Київського академічного українського драматичного театру імені І. Франка. Як художник співпрацював з іншими київськими театрами. Водночас у 1973–1980 роках викладав на кафедрі живопису і композиції Київського художнього інституту. У 1975–1980 роках — керівник театральної майстерні Київського художнього інституту. У 1979–1990 роках знову працював у Київському академічному українському драматичному театрі імені І. Франка.
Від 1990 року — викладач (водночас керівник майстерні), з 1994 року — професор кафедри живопису і композиції Української академії мистецтв. Заснував власну школу сценографії. Його учнями були ряд українських сценографів та художників, серед яких Андрій Александрович-Дочевський, Зінаїда Васіна, Володимир Карашевський[1], Леся Левада, Марія Левитська, Сергій Маслобойщиков, Ігор Несміянов, Олег Луньов тощо.
Був автором багатьох публікацій з творчих питань у періодичних виданнях. Його теоретичний доробок поданий у збірці «Театр для себе» (автор концепції та упорядник Ольга Островерх), що містить філософську та театральну есеїстику художника.
Помер у 85-річному віці в Києві 29 грудня 2002 року. 2 січня 2003 року похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49б, 50°25′2.20″ пн. ш. 30°30′4.15″ сх. д. / 50.4172778° пн. ш. 30.5011528° сх. д.). За бажанням самого Лідера, на могилі відсутній надгробок — тільки квадратна ділянка, засаджена травою[2].
Данило Лідер оформив більше 150 вистав
- 1952 — «Любов Ярова» за однойменною п'єсою Костянтина Треньова (Сталінська премія)
- 1963 — «Фіалка Монмартру» Імре Кальмана
- 1964 — «Квітка Міссісіпі» Джерома Керна
- 1965 — «Ніч у Венеції» Йоганна Штрауса
- 1964 — «В день весілля» Віктора Розова
- 1969 — «Дивна місіс Севідж» Джона Патріка
- 1980 — «Вишневий сад» Антона Чехова; реж. Ірина Молостова
- 1965 — «Сторінка щоденника» Олександра Корнійчука; реж. Володимир Лизогуб
- 1966 — «Патетична соната» Миколи Куліша; реж. Дмитро Алексідзе, П. Сергиєнко
- 1968 — «Ради семейного очага» Івана Франка; реж. Броніслав Мешкіс
- 1970 — «Ярослав Мудрий» Івана Кочерги; реж. Броніслав Мешкіс
- 1970 — «Вірність» Миколи Зарудного
- 1971 — «В ночь лунного затмения» Мустай Каріма; реж. Сергій Сміян
- 1973 — «Голубі олені» Олексія Коломійця
- 1974 — «Здравствуй, Прип'ять!» Олександра Левади; реж. Сергій Сміян
- 1980 — «Дядя Ваня» Антона Чехова; реж. Сергій Данченко
- 1980 — «Загибель ескадри» Олександра Корнійчука; реж. Сергій Данченко
- 1983 — «Гостина старої дами» Фрідріха Дюрренматта; реж. Сергій Данченко
- 1985 — «Злива» Олексія Коломійця
- 1988 — «Камінний господар» Лесі Українки; реж. Сергій Данченко
- 1989 — «Тев'є-Тевель» Григорія Горіна за Шолом-Алейхемом; реж. Сергій Данченко
- 1966 — «Княгиня Волконська» Юрія Знатокова
- 1968 — «Дафніс і Хлоя. Болеро» Моріса Равеля
- 1952 — Сталінська премія за оформлення вистави «Любов Ярова» Костянтина Треньова в Челябінському академічному драматичному ім. С. М. Цвіллінга)
- 1972 — Заслужений діяч мистецтв УРСР
- 1977 — Золота медаль 2-ї трієналлє у Вільнюсі за декорації до вистав «Макбет» В. Шекспіра та «Кар'єра Артуро Уї» Б. Брехта
- 1982 — Народний художник УРСР
- 1988 — Премії імені О. Корнійчука
- 1993 — Національна премія України імені Тараса Шевченка
- Медаль Празької квадрієнале
- Медаль «Ветеран праці»
- ↑ Орден Лидера (рос.). «Іnший Kyiv». 5 червня 2017. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 2020-8-17.
- ↑ Житейські історії з… цвинтаря
- Даніїл Лідер. Театр для себе. /Упорядник О.Островерх/. — К.:Факт, 2004. — 104 с. : іл. — ІSBN 966-8408-34-9.
- Н. М. Томазова. Лідер Данило Данилович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 207. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Клековкін О. Данило Лідер. Людина та її простір // Український театр. — К., 1995. — № 1-5 [Архівовано 24 лютого 2017 у Wayback Machine.].
- Клековкин А. Даниил Лидер: Человек и его пространство. Из воскресных бесед с Даниилом Данииловичем Лидером, записанных в Его Белой Мастерской в 1994—1999 годах Александром Клековкиным / ИПСМ НАИ Украины. — К.: «Арт Економі», 2012. — 88 с.
- Академія мистецтв України [Архівовано 14 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка [Архівовано 28 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю з Пітоєвою-Лідер Кірою Миколаївною (рос.) [Архівовано 9 червня 2017 у Wayback Machine.]
- Лідер Данило Данилович // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 152-153.
 | |
|---|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | FAST: 88737 · GKG: /g/122q9tng · ISNI: 0000000056875851 · LCCN: n82035120 · LNB: 000229125 · MAK: 9810621536505606 · NKC: jn20000701049 · NLP: a0000003583002 · NUKAT: n2005102869 · SUDOC: 143245708 · VIAF: 84035356 |
- Народились 8 травня
- Народились 1917
- Уродженці Росії
- Померли 29 грудня
- Померли 2002
- Померли в Києві
- Поховані на Байковому кладовищі
- Випускники Ростовського художнього училища
- Випускники Санкт-Петербурзького державного академічного інституту живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна
- Викладачі НАОМА
- Члени Спілки художників СРСР
- Члени Національної спілки художників України
- Нагороджені медаллю «Ветеран праці»
- Народні художники УРСР
- Лауреати Сталінської премії
- Заслужені діячі мистецтв УРСР
- Лауреати Шевченківської премії
- Українські театральні педагоги
- Академіки Академії мистецтв України
- Члени НСТДУ
- Художники Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка
- Персоналії:Київський національний академічний театр оперети
- Лауреати премії «Київська пектораль»