Грицик Роман Васильович

Роман Васильович Грицик
Роман Васильович Грицик;
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	29 травня 1986; Отинія
Смерть	29 серпня 2014 (28 років); Новокатеринівка
Громадянство	Україна
Alma Mater	Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Спеціальна поліція
Формування	«Івано-Франківськ»
Війни / битви	Війна на сході України Іловайський котел;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грицик.

Рома́н Васи́льович Гри́цик (29 травня 1986(19860529) — 29 серпня 2014) — молодший сержант батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ», учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис

Народився 1986 року в смт Отинія (Коломийський район, Івано-Франківська область). До 9-го класу навчався в Отинійській ЗОШ, 2003-го року закінчив івано-франківську ЗОШ № 21. У ВПТУ № 18 здобув професію бармена. Протягом 2005—2006 років пройшов строкову службу в армії (Львівська область).

У часі війни — молодший сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ». В зоні бойових дій перебував з 18 серпня 2014 року.

Загинув при виході колони з Іловайська «гуманітарним коридором» на дорозі поміж селом Новокатеринівка та хутором Горбатенко.

3 вересня 2014-го тіло Романа Грицика разом з тілами 96 інших загиблих у Іловайському котлі привезено до дніпропетровського моргу. 16 жовтня 2014 року тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі міста Дніпропетровська, як невпізнаний Герой.

Ідентифікований серед загиблих за ДНК-експертизою, 3 квітня 2015 року відбулася поминальна панахида за трьома загиблими бійцями батальйону, 4 квітня похований у селі Чукалівка, Тисменицький район.

Залишилися батько Василь і мама Ганна Грицики, дружина Алла та троє маленьких дітей, дві доньки — Настя 2009 р.н., Віка 2012 р.н. і син Максим, який народився у січні 2015 року, вже після загибелі батька.

Народження Романового сина пощанували його побратими. Під вікнами Івано-Франківського пологового будинку вишикувалися дві шеренги людей у камуфляжі. Коли з дверей вийшла молода жінка та офіцер із дитиною на руках — їх зустріли оплесками. На Водохреща Максима Грицика похрестили;. серед 4-х хрещених батьків — двоє Романових побратимів.

Нагороди і вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

15 травня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1]
25 квітня 2019 року йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Івано-Франківська» (посмертно).
5 травня 2015 року в івано-франківській ЗОШ № 21 відкрито пам'ятну дошку випускнику Роману Грицику.
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд 1, місце 7
Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії^[2]
Іловайський Хрест (посмертно)

Примітки

↑ Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

Джерела

Грицик Роман Васильович [Архівовано 24 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті загиблих
Іван Грицик [Архівовано 3 червня 2022 у Wayback Machine.] // Івано-Франківськ — місто героїв
Грицик Роман

[1] Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

[2] Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

[1]

[2]