Ганс-Ульріх Кранц

Ганс-Ульріх Кранц
Ганс-Ульріх Кранц
Народився	24 червня 1906; Берлін, Німецька імперія
Помер	15 серпня 1976 (70 років); Букстегуде, Штаде, Stade Government Regiond, Нижня Саксонія, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	письменник-документаліст
Alma mater	Infantry School of the Reichswehrd
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	генерал-майор
Нагороди
	Командор ордена За заслуги перед ФРН
	; ; ;

Ганс-Ульріх Фрідріх Вільгельм Кранц (нім. Hans-Ulrich Friedrich Wilhelm Krantz; 24 червня 1906, Берлін — 15 серпня 1976, Букстегуде) — німецький офіцер, оберст вермахту, генерал-майор бундесверу.

Біографія

У 1925 році вступив у 5-й (прусський) піхотний полк (Грайфсвальд). В 1925/26 роках — солдат 2-го (прусського) автомобільного дивізіону (Шверін). В 1926 році склав іспит фанен-юнкера в 3-му (прусському) автомобільному дивізіоні. В 1926/29 роках навчався в піхотному училищі Дрездена, де склав офіцерський іспит. З 1929 року служив в 3-й роті 2-го (прусського) автомобільного відділу (Кольберг). З 1930 року — офіцер з рекрутування в 1-му і 3-му автомобільних дивізіонах (Кенігсберг, Деберіц і Вюнсдорф). З 1933 року — офіцер для особливих доручень ОКГ в Берліні. З 1935 року — ад'ютант 3-го танкового розвідувального дивізіону (Штансдорф) і танкового навчального дивізіону (Вюнсдорф). В 1937/39 роках пройшов курс офіцера Генштабу у Військовій академії в Берліні.

З 1939 року — 3-й (офіцер зв'язку) і 2-й (квартирмейстер) офіцер Генштабу 4-ї легкої дивізії. З 1940 року служив у навчальному відділі Генштабу сухопутних військ. З липня 1943 року — 1-й офіцер (начальник оперативного відділу) Генштабу групи армій «B». З серпня 1943 року — начальник штабу інспекції навчальних закладів ОКГ. З листопада 1944 року — 1-й офіцер Генштабу 1-ї танкової дивізії, в травні 1945 року — 3-го танкового корпусу. В травні 1945 року взятий в полон. В 1947 році звільнений.

В 1947/48 роках працював бухгалтером в замку Шермау біля Дінгольфінга. В 1948/49 роках — помічник начальника Державної реєстраційної комісії. З 1949 року — консультант з організації поліцейського супроводу Федерального президента в канцелярії Федерального президента в Бонні. В 1951 році очолив Орденську канцелярію.

У 1956 році вступив у бундесвер і був призначений молодшим керівником відділу Федерального міністерства оборони. З 1957 року працював в командному штабі сухопутних військ. У лютому 1958 року пройшов підготовку спостерігача у США. З 1960 року — заступник командира 1-ї панцергренадерської дивізії (Ганновер). З 1961 року — командир 3-ї танкової дивізії (Букстегуде). В 1962/66 роках — заступник командира 1-го корпусу (Мюнстер).

Звання

Нагороди

Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років)
Залізний хрест
- 2-го класу
- 1-го класу (11 червня 1940)^[1]
Орден «За заслуги перед Італійською Республікою», офіцерський хрест (1954)
Орден Георга I, офіцерський хрест (Королівство Греція; 1954)
Орден Зірки Ефіопії, командорський хрест (1955)
Орден Портрету володаря 3-го ступеня (Іран; 1955)
Почесний знак Німецького Червоного Хреста (1958)
Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», командорський хрест (1966)

Бібліографія

Orden und Ehrenzeichen der Bundesrepublik Deutschland. Fotos durch u. a. Theo Schafgans, Maximilian-Verlag, Köln u. a. 1958.
Handbuch für Reserveoffiziere. Wehr & Wissen Verlagsgesellschaft, Koblenz 1961.

Література

Dermot Bradley, Heinz-Peter Würzenthal, Hansgeorg Model: Die Generale und Admirale der Bundeswehr 1955–1999. Die militärischen Werdegänge. (= Deutschlands Generale und Admirale; Teil VIb). Band 2: Hoffmann–Kusserow. Biblio-Verlag, Osnabrück 2000, ISBN 978-3-7648-2370-2, S. 734–736.

Примітки

↑ Krantz, Hans-Ulrich - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Процитовано 11 жовтня 2024.

[1] Krantz, Hans-Ulrich - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Процитовано 11 жовтня 2024.

[1]