Вінланд

Leiv Eriksson oppdager Amerika («Лейф Еріксон відкриває Америку»), картина художника Крістіана Крога (1893)

«Відновлена „довга хата“ вікінгів у Л'Анс-о-Медоуз, Ньюфаундленд і Лабрадор, Канада» (приблизно 1000 н. е.)

Вінла́нд також: Вінла́ндія (ісл. Vínland — «винна земля») — вікінзька назва узбережжя Затоки Святого Лаврентія (територія нинішніх канадських провінцій Ньюфаундленд, Нова Шотландія і Нью-Брансвік), яку дав Лейф Еріксон і вікінги, відкривши та заселивши певні території Північної Америки за п'ять століть до Христофора Колумба.

Джерела

Про походи Лейфа Еріксона відомо з манускриптів «Сага про гренландців» (норв. Grønlendingenes saga, нюн. Grǿnlendinga saga) і «Сага про Еріка Рудого» (ісл. Eiríks saga rauða) та усних переказів, в яких збережено деталі й події подорожі вікінгів, описаних в оповідях через 250 років.

Археологічні відкриття XX століття підтвердили достовірність ісландських саг вікінгів. Селище вікінгів біля Л'Анс-о-Медоуз на півночі острова Ньюфаундленд було відкрито та досліджено в 1960-х роках.

Історична Мапа Вінландії

 Колонізація Вінландії

У 1960 році археологи відкрили поселення вікінгів біля Л'Анс-о-Медоуз, Ньюфаундленд і Лабрадор, Канада. Радіовуглецеве датування дерев'яних об'єктів, знайдених у Л'Анс-о-Медоуз, підтвердило дату заснування поселення приблизно 1000 роком. Ймовірно, поселення вікінгів у Л'Анс-о-Медоуз було «воротами» півдня. Вікінги просунулися далі на південь уздовж американського узбережжя. Згідно з описами в сагах одне з місць стоянок вікінгів відповідає бухті річки Гудзон, у районі нинішнього Нью-Йорка. Дослідники схиляються до думки, що вікінги, ймовірно, допливали до сучасних Флориди та Мексики. Поселення вікінгів у Л'Анс-о-Медоуз проіснувало 40 років. Вікінги були витіснені місцевими племенами індіанців, яких вікінги називали «вузькоокими».

Сучасні дослідження

Учені досі намагаються встановити найпівденнішу межу вікінгської колонізації:

• Самюель Еліот Морісон (англ. Samuel Eliot Morison) у 1971 році припускав, що вікінги досліджували південну частину острова Ньюфаундленд.
• Ерік Ваглрен (англ. Erik Wahlgren) у 1986 р. припускав, що найпівденніші дослідження вікінгів досягали до Міраміші-Бей в провінції Нью-Брансвік.
• Ісландський кліматолог Палл Бергторссон (англ. Pall Bergthorsson) у 1997 р. припускав, що вікінгські дослідження материка могли б досягати до міста Нью-Йорк.

У будь-якому разі, щоб знайти виноград у Вінландії, вікінги мусили б подорожувати принаймні до південного берега річки Святого Лаврентія.

Згідно з результатами останніх досліджень історичної Мапи Вінландії, яку вважали створеною у Середньовіччі, вона виявилася підробкою, зробленою після 1920 року.

Знахідки вікінгських часів

Досі декілька вікінгських артефактів знайдено на Баффіновій Землі та північному Лабрадорі в Канаді.  

Серед артефактів вікінгського походження в Північній Америці є норвезький пенінг XI століття, віднайдений в 1957 році у штаті Мен.

На південному березі річки Святого Лаврентія знайдено Кенсінгтонський рунічний камінь (англ. Kensington Runestone), проте науковці вважають його вмілою підробкою.

Див. також

• Вайнленд
• Скрелінги
• Колонізація Північної Америки вікінгами

Література

• Birgitta Wallace. Westward Vikings: The Saga of L'Anse Aux Meadows. — Historic Sites Association of Newfoundland and Labrador, 2006. ISBN 0-919735-09-6 (англ.)

Посилання

• [1] [Архівовано 16 грудня 2008 у Wayback Machine.] Парки Канади — Л'Анс-о-Медоуз. Історичне місце Канади (англ.)
• [2] [Архівовано 18 січня 2012 у Wayback Machine.]  Вікінги в Північній Америці — Смітсонівський інститут — Національний музей природознавства  (Вашингтон) (англ.)
• [3] [Архівовано 25 лютого 2021 у Wayback Machine.] Документальний кінофільм «Таємниця Вінландії» — Канадська державна служба кінематографії (англ. National Film Board of Canada) (англ.) (фр.)
• «Де Вінландія?» [Архівовано 21 березня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
• Skálholt Map — Королівська бібліотека Данії, Копенгаген, Данія (дан.)