Перейти до вмісту

Відносини Венесуела — Європейський Союз

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Відносини Венесуела — Європейський Союз
Європейський Союз
Європейський Союз
Венесуела
Венесуела

Відносини Європейського Союзу та Венесуелиміжнародні відносини між Європейським Союзом (ЄС) та Боліварською Республікою Венесуела.[1]

Відносини не регулюються жодними двосторонніми інституційними рамками.[2] Станом на 25 лютого 2021 року послів немає в жодній юрисдикції.

Співпраця

[ред. | ред. код]

У стратегічному документі на 2007-2013 рр. представлені цілі фінансового співробітництва між Європейським Союзом та Венесуелою: підтримка модернізації та децентралізації Венесуели та диверсифікації економіки.[1]

Санкції

[ред. | ред. код]

Відносини між ЄС і Венесуелою стали напруженими, оскільки в 2017 році Венесуела стала першою латиноамериканською країною, на яку ЄС запровадив санкції.[3] Так, у листопаді 2017 року країни-члени ЄС оголосили ембарго на поставки зброї, що також відкриває можливість майбутніх персональних санкцій.[4][5]

18 січня 2018 року ЄС затвердив санкції проти семи венесуельських чиновників, визначені першими як відповідальні за репресії в країні, що наклало на заморожування їхніх активів та заборону на в'їзд до ЄС.[6][7]

У червні 2020 року уряд Венесуели оголосив про висилку представника ЄС у Венесуелі Ізабель Брільханте Педроси як захід у відповідь на оголошення нових санкцій проти 11 керівних посад в адміністрації Венесуели з боку ЄС, організації, яка Президент Венесуели Ніколас Мадуро, названий «прихильником верховної раси»; Високий представник ЄС Жозеп Боррель передбачав, що він відповість «взаємністю», однак цей захід було скасовано. У лютому 2021 року ЄС знову ввів санкції проти венесуельських чиновників, на що уряд Ніколаса Мадуро відповів остаточним висиланням Педроси, наступного дня глава європейської дипломатії здійснив ту ж дію взаємністю, видворивши представника Венесуели Клаудії. Салерно.[8][9]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б SEAE - 2013
  2. Marthoz, Jean-Paul (November 2014). Venezuela’s foreign policy: a mirage based on a curse (PDF). NOREF Report: 7.
  3. Venezuela's Maduro gives EU ambassador 72 hours to leave the country. France24. 30 de junio de 2020.
  4. Porteiro, Cristina (14 de noviembre de 2017). La UE impone un embargo de armas y material represivo a Venezuela. La Voz de Galicia.
  5. La UE impone embargo de armas a Venezuela y abre la puerta a sanciones personales. EFE. 13 de noviembre de 2017.
  6. UE aprobó sanciones para siete altos cargos del gobierno de Maduro. El Nacional. AFP. 18 de enero de 2018.
  7. http://www.el-nacional.com/noticias/mundo/sanciones-funcionarios-venezolanos-cierran-cerco-gobierno_219397
  8. Zerpa, Fabiola (29 de junio de 2020). Venezuela’s Maduro Expels EU Ambassador Over New Sanctions. Bloomberg.
  9. EU condemns expulsion of ambassador to Venezuela and anticipates reciprocity actions. Jornal Economico. 30 de junio de 2020. Архів оригіналу за 2 липня 2020. Процитовано 9 червня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]