Вулиця Медова (Львів)
| Вулиця Медова Львів | |
|---|---|
| Місцевість | Історичний центр Львова |
| Район | Галицький |
| Назва на честь | Міської медоварні |
| Колишні назви | |
| Мьодова, Хунищґассе, Мйодова | |
| польського періоду (польською) | Miodowa |
| радянського періоду (українською) | Мйодова |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 210 м |
| Координати початку | 49°50′52.24″ пн. ш. 24°1′37.003″ сх. д. / 49.8478444° пн. ш. 24.02694528° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′52.317″ пн. ш. 24°1′38.765″ сх. д. / 49.84786583° пн. ш. 24.02743472° сх. д. |
| поштові індекси | 79019[1] |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній, пішохідна (частково) |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 1, 2, 4—10[2] |
| Поштові відділення | ВПЗ № 19 (вул. Замарстинівська, 30)[1] |
| Забудова | класицизм, віденська сецесія[3] |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r7517153 |
| Мапа | |
 | |
Вулиця Медова — вулиця у Галицькому районі[4][5] міста Львова, поблизу історичного центра міста. Сполучає вулиці Замарстинівську та Куліша. Прилучається Площа Святого Теодора, проспект Чорновола ділить вулицю навпіл. Ділянка вулиці Медової біля нічного клубу «Малевич» є пішохідною[6].
Вулиця названа так 1871 року, бо пролягала неподалік місцевої медоварні, що мала адресу: пляц Місіонарський, 2 (нині площа 700-річчя Львова). Приміщення медоварні розібрали до 1956 року[7].
В архітектурному ансамблі вулиці Медової присутні стилі класицизм і віденська сецесія[3] та забудована дво- та триповерховими будинками початку XX століття.
№ 3 — синагога «Ор Шемеш» («Світло сонця»). Первісно вона функціювала як хасидська синагога у 1842—1902 роках на подвір'ї будинку на вулиці Сонячній, 26 (нинішня Куліша). У 1902 році синагога була розібрана, а 1903 року збудована наново з цегли на лівому березі річки Полтва, у рядовій забудові невеличкої вулиці Медової, що вела від Сонячної до моста через річку. Проєкт виконав архітектор Саломона Рімера. Урочисте відкриття синагоги відбулося 3 липня 1903 року[8]. Синагогу «Ор Шемеш» зруйновано під час німецької окупації Львова, у 1943 році. Нині цієї адреси не існує, а на місці колишньої синагоги облаштований дитячий майданчик[9].
№ 5 — триповерховий житловий будинок, збудований на початку XX століття. На першому поверсі будинку за польських часів був молочний магазин Фроммера[3].
№ 6, 8 — п'ятиповерховий будинок, збудований у 1911—1912 роках на розі вулиць Медової та площі Святого Теодора за проєктом архітектора Ігнатія Віняжа у стилістиці «раціональної» сецесії з елементами неокласицизму для Дебори Корнер. Автор проєкту використав два перших поверхи будинків, споруджених наприкінці XIX століття та об'єднав їх єдиними фасадами, розчленований гладкими лізенами зі стилізованими іонійськими капітелями та завершив чотирма трапецієподібними аттиками[10]. Власниками будинку № 6 у 1935 році Бліма Алвел, у 1939 році — Рубін Зандберг, а будинку № 8 у 1935—1939 роках — Владислав Янковський[11][12].
№ 9 — триповерховий будинок Якуба Ґюнсберга, збудований у 1903—1904 роках на розі вулиць Медової та Полтв'яної (нині проспект Чорновола за проєктом архітектора Саломона Рімера у стилі пізнього неоренесансу[13]. 1916 року належав Зайнвелю Бекерману, у 1920—1936 роках — Маурицію та Регіні Фухсам, 1939 року — А. Буксману, власнику млина[14]. В будинку за радянських часів, у 1950-х роках працювала перукарня[3]. Нині тут міститься кафе «Струмок». Також на першому поверсі будинку міститься салон мобільного зв'язку «Юніт».
№ 10 — двоповерховий житловий будинок, збудований на початку XX століття, на розі вулиць Медової та Замарстинівської. В будинку у міжвоєнний період працювала пекарня Кізельшайна[3].
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 15 липня 2021.
- ↑ Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 20 листопада 2024.
- ↑ а б в г д 1243 вулиці Львова, 2009, с. 437.
- ↑ Перелік вулиць Галицького району м. Львова. Галицький районний суд м. Львова. Архів оригіналу за 20 липня 2021. Процитовано 23 січня 2017.
- ↑ Список вулиць Львова (М). lviv.ridne.net. Павло Жежнич. Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 23 січня 2017.
- ↑ Вулиця Медова. google.com.ua. Google Maps. Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 20 листопада 2024.
- ↑ 1243 вулиці Львова, 2009, с. 427.
- ↑ Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 68.
- ↑ Оксана Бойко. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Медова, 3 — синагога «Ор Шемеш» (не існує). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 1 липня 2021.
- ↑ Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 455.
- ↑ Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol…Wykaz domów w mieście Lwowie…dział IV… — S. 52.
- ↑ Jaroslaw Rokicki. Pełna lista majątków kresowych, adresy właścicieli domów Lwowa i ich ówczesnych właścicieli. jaroslawrokicki.com (пол.). Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 20 грудня 2024.
- ↑ Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 556.
- ↑ Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 330.
- Юрій Бірюльов. Єврейська архітектурна спадщина Львова: монографія = The Jewish Architectural Legacy of Lviv: A monograph. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2024. — 632 с. — (Єврейський Музей ім. Максиміліана Гольдштейна у Львові) — ISBN 978-966-448-014-4.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Медова вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — 528 с. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 38. — ISBN 966-603-115-9.
- Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol z informatorem m. stoł. Warszawy, województwa krakowskiego, pomorskiego, poznańskiego i śląskiego: rocznik 1935/1936. — Kraków, 1936. — 685 s. (пол.)
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Медова. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 1 липня 2021.