Ворончак Володимир Іванович
Володимир Іванович Ворончак | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 23 серпня 1951 (73 роки) м-ко Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область, Україна | |||
Національність | українець | |||
Країна | УРСР → Україна | |||
Жанр | художнє різьблення по дереву | |||
Навчання | Південноукраїнський національний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського | |||
Діяльність | художник | |||
Вчитель | Сахро Степан Васильович | |||
Член | Національна спілка журналістів України | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Володимир Іванович Ворончак (нар. 23 серпня 1951, м-ко (нині м.) Хоростків Гусятинського району Тернопільської області, Україна) — український майстер художнього різьблення по дереву, педагог, громадський діяч. Член Національних спілок майстрів народного мистецтва (1992) та журналістів (2010) України. Заслужений майстер народної творчості України (2005).
Навчався в Хоростківській середній школі № 1 (1958—1968), Вижницькому училищі прикладного мистецтва (1971—1975, викладачі С. Сахро, С. Вархола). Закінчив художньо-графічний факультет педагогічний інститут у м. Одеса (1981, викладачі В. Русин, П. Злочевський).
У м. Вижниця Чернівецької області: 1976—1981 — викладач, 1982—1986 — заступник директора з навчально-виробничої роботи училища прикладного мистецтва (нині коледж декоративно-прикладного мистецтва). У 1986—1993 — викладач малюнку, живопису, композиції, 1993 — директор Вижницької художньої школи.
У 1992—2003 — заступник голови, від 2003 — голова Буковинського осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
Дружина Надія Ворончак — майстриня, педагог.[1]
Цей розділ містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (серпень 2018) |
Володимир Ворончак — один із найкращих учнів майстра художнього випалювання Івана Грималюка[2].
Працює в техніці гуцульського різьблення з використанням художнього бондарства та випалювання.
Учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних художніх виставок, зокрема;
- 1993 — виставка «Мистецтво гуцульського краю» (Київ, Будинок художника);
- 1997 — Всеукраїнська виставка «Народне мистецтво — 1997 р.» (Київ);
- 2000 — Всеукраїнська виставка «Народне мистецтво — 2000 р.» (Київ);
- 2001 — Всеукраїнська виставка «Народне мистецтво — 10-річчю Незалежностї України» (Київ);
- 2010 — Всеукраїнська виставка-конкурс «Кращий твір — 2005» (Київ);
- 2006 {липень) — I Всеукраїнський симпозіум художнього різьблення по дереву (Чернігів);
- 2010 — Всеукраїнська виставка-конкурс «Кращий твір — 2010» (Київ);
- 2011 (листопад) — Всеукраїнська виставка-конкурс «Кращий твір — 2011 р.» (Київ).
- Персональні виставки
- 2003 (листопад) — у Національній спілці майстрів народного мистецтва (Київ);
- 2004 (вересень) — у Художньому музеї (Чернівці);
- 2011 (серпень) — у Художньому музеї м, Чернівці
- 2011 (липень) — «Вогняне диво» — у Коломийському Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського;[3]
- 2011 — «Деревоспів» — у Художньому музеї (Чернівці)[4]).
Співавтор пам'ятника Д. Макогонові (1996) в Хоросткові.
Твори зберігаються в Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського (Івано-Франківська область), художньому музеї в Чернівцях, Музеї українського народного декоративного мистецтва (Київ), приватних колекціях в Україні, Канаді, Франції та інших.
- Окремі твори
- декоративні тарелі — «Зоряниця» (1993), «Кучері» (1995), «Карпатська містика» (1997), «Кочела» (1999), «Легенда Карпат» (2000);
- свічники — «Берегиня» (2000), «Хрещатий» (2001), «Дерево життя» (2004);
- пасківники — «Писанковий», «Великодні дзвони», «Великдень», «Святковий» (усі — 2005);
- скриньки «Великодня» (2004), «Клятва опришків» (2003), «Аркан» (2004), «Ружа» (2004),
- кухлі, цукерниці, дійнички, декоративні вази, ложки, сільнички, фруктівниці, відерця.
- Оформив книги
- С. Кириляк. «Татові вози» (Вижниця: Черемош, 1995),
- С. Кириляк. «Крони на ранніх вітрах» (2000; Вижниця)
- С. Кириляк. «Проміння в зорях Черемошу» (2001; Вижниця);
- обкладинку до антології «На княжих росах побратимів карб» (2000; Вижниця).
Автор статей «Бондарство та художнє випалювання на Прикарпатті» (ж. «Гуцульщина», 1995, №; 4 та ж. «Народне мистецтво», 1997, №; 2), «Історія та перспективи розвитку художньо-естетичного виховання підростаючого покоління», «Буковина — невід'ємна частина України» (Гуцули буковинського краю: реалії, проблеми, перспективи розвитку. — Вижниця: Черемош, 1997) та інших.
Автор-упорядник книги «Народне мистецтво Буковини» (Вижниця: Черемош, 2007).
- Почесне звання Заслужений майстер народної творчості України (2005, посвідчення № 229).
- Відзнака «За збереження народної культури» (2011, спілка майстрів народного мистецтва України).
- Почесна відзнака «За заслуги перед Вижниччиною» (2011).[5]
- Районна літературно-мистецька премія імені Г. Гараса (2001).
- Гран-прі 13-го Міжнародного гуцульського фестивалю (2003).
- Обласна літературно-мистецька премія імені Г. Гараса (2011).
- Премія імені Данила Щербаківського (2011).[6]
- Подяка Преидента України (2009).
- Почесні грамоти НСМНМУ (1995), Міністерства культури і мистецтв (2003), грамоти та дипломи художніх виставок та фестивалів.
- ↑ Галина Матвіїшин. Буковинська майстриня Надія Ворончак зачарувала княжий город Самбір [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Версії. — 2013. — 13 жовтня.
- ↑ Прес-служба Коломийської РДА. Ювілейна виставка Володимира Ворончака «Вогняне диво…» [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Коломия. — 2011. — 15 липня.
- ↑ Ірена Гулай-Назарова. «Вогняне диво» [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття. — 2011.
- ↑ «Деревоспів» від Володимира Ворончака [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] — Коротко / Культура // День. — № 145. — 2011. — 17 серпня.
- ↑ Рішення сьомої сесії Вижницької районної ради VI скликання від 18 серпня 2011 р.
- ↑ Постанова секретаріату Великої ради спілки майстрів народного мистецтва України.
- Іванюк М. (ЕСУ), Щербак Л. Ворончак Володимир Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 120. — ISBN 966-528-197-6.
- Іванюк М. В. Ворончак Володимир Іванович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8.
- Деревоспів Володимира Ворончака. — Вижниця: Черемош, 2012. — 78 с.
- Колісниченко В. Деревоспів Володимира Ворончака // Вижниц. обрії. — 1994, 1 січ.
- Яківчук О. Тайна Володимира Ворончака // Зелена Буковина. — 2001. — № 1.
- Гришин-Грищук І. Митець, педагог, організатор // Вижницькі обрії. — 2003, 15 лип.
- Федорук О. Бондарство Ворончака // Нар. мист-во. — 2004. — № 1–2.
- Прес-служба Коломийської РДА. Ювілейна виставка Володимира Ворончака «Вогняне диво…» [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Коломия. — 2011. — 15 липня.
- Ірена Гулай-Назарова. «Вогняне диво» [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття. — 2011.
- Народились 23 серпня
- Народились 1951
- Випускники Одеського педагогічного університету
- Члени НСЖУ
- Заслужені майстри народної творчості України
- Уродженці Хоросткова
- Українські різьбярі
- Українські педагоги
- Українські громадські діячі
- Члени Національної спілки майстрів народного мистецтва України
- Випускники Хоростківської школи № 1
- Викладачі Вижницького училища прикладного мистецтва
- Радянські педагоги
- Педагоги XX століття
- Педагоги Чернівецької області
- Лауреати премії імені Данила Щербаківського
- Автори Енциклопедії сучасної України