Войцех Пшоняк
Войцех Пшоняк | |||||
---|---|---|---|---|---|
пол. Wojciech Pszoniak | |||||
Дата народження | 2 травня 1942[1][2][3] | ||||
Місце народження | Львів, Українська РСР, СРСР[1] | ||||
Дата смерті | 19 жовтня 2020[4] (78 років) | ||||
Місце смерті | Варшава, Республіка Польща[4] | ||||
Поховання | Військові Повонзки | ||||
Громадянство | Польща | ||||
Професія | актор | ||||
Alma mater | Краківська Академія театрального мистецтва імені Станіслава Виспянського | ||||
Роки активності | 1965 — наш час | ||||
IMDb | ID 0699659 | ||||
Автограф | |||||
Нагороди та премії | |||||
Войцех Пшоняк у Вікісховищі |
Во́йцех Зигмунт Пшо́няк (пол. Wojciech Zygmunt Pszoniak; 2 травня 1942, Львів — 19 жовтня 2020, Варшава, Польща) — польський театральний та кіноактор, театральний педагог.
Войцех Пшоняк народився 2 травня 1942 року у Львові, де провів перші роки життя. У 1945 році сім'я Войцеха була вимушена покинути Львів і переїхала до Гливиць. У початковій школі Войцех учився грати на скрипці та кларнеті. Перейшовши в середню школу, він почав грати на гобої й виступати у військовому оркестрі. Бувши студентом, Пшоняк виступав на сцені аматорського і студентського театру, а в 1961 році став засновником кабаре «Червоний жираф». Дебютував у болгарському телесеріалі «Подія на тупиковій вулиці» (Произшествия на сляпата вулиця) в 1965 році.
У 1968 році закінчив Театральну академію в Кракові, після чого почав працювати в театрі як актор. Виступав, зокрема, на сцені Старого Театру в Кракові (1968-72), Національного театру (1972-74) і театру Повшехни (1974-80) у Варшаві. Грав у багатьох постановках, серед яких, зокрема: «Анафема» Станіслава Виспянського в постановці Конрада Свинарського, «Любов і гнів» Джона Осбоурна в постановці Зигмунта Гібнера та «Ревізор» Миколи Гоголя в постановці Єжи Грузи.
У 1974—1980 роках Войцех Пшоняк викладав в Театральній академії ім. Зельверовича у Варшаві. З 1969 року виступав у виставах польського «театру телебачення».
З 1978 року Пшоняк грає на сцені французьких театрів, а в 1980-х переїхав у Париж на постійній основі. У Франції він на сценах театрів не тільки грає, а й ставить власні п'єси, використовуючи для розмовних сцен як рідну польську, так і французьку мови.
У кіно почав зніматися на початку 1970-х років. За свою акторську кар'єру зіграв у 80 різних фільмах і серіалах міжнародного виробництва. Популярність акторові принесла роль у фільмі Анджея Вайди «Земля обітована» (1974). Це був його другий спільний фільм з Вайдою, з яким актор встиг до цього попрацювати над стрічкою «Весілля» (1972). Надалі знявся також у фільмах Вайди «Дантон» (1982) і «Корчак» (1990). Серед артистичних досягнень актора також ролі у фільмах: «Аустерія» Єжи Кавалеровича, «Арія для атлета» Філіппа Байона, «Убити ксьондза» Агнешки Голланд. У 1979 році Пшоняк зіграв у культовому фільмі «Бляшаний барабан», знятому німецьким режисером Фолькером Шльондорфом.
Войцех Пшоняк був одружений з Барбарою Пшоняк і мав старшого на 12 років брата, Антоні Пшоняка[pl], який також є актором.[5]
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1967—1990 | с | Розслідування комісара Мегре | Les enquêtes du commissaire Maigret | Оцеп |
1970 | ф | Обличчя ангела | Twarz anioła | батько Тадека |
1972 | ф | Диявол | Diabel | Незнайомець-Диявол |
1972 | ф | Переселення | Przeprowadzka | инженер Анджей Новіцький |
1972 | тф | Пілат та інші | Pilatus und andere — Ein Film für Karfreitag | Ієшуа Га-Ноцрі |
1973 | ф | Весілля | Wesele | журналіст / Станьчик |
1974 | ф | Гніздо | Gniazdo | Мешко I, польський князь |
1974 | ф | Земля обітована | Ziemia obiecana | Велт Мориц |
1975 | ф | Картинки з життя | Obrazki z życia | Єжи Войцеховський, музикант (новела "Spór") |
1975 | ф | Засуджений | Skazany | Ришард Бельчик |
1975—1991 | с | Сінема 16 | Cinéma 16 | Рехт |
1976 | ф | Тіньова смуга | Smuga cienia | диригент жіночого оркестру |
1976 | ф | Я — метелик, або Роман сорокарічного | Motylem jestem, czyli romans 40-latka | Освальд, редактор з телебачення |
1977 | ф | Справа Горгонової | Sprawa Gorgonowej | професор |
1977 | ф | Реколекції | Rekolekcje | Марек |
1978 | ф | Лікарня перетворення | Szpital przemienienia | лікар Марглевський |
1979 | ф | Арія для атлета | Aria dla atlety | Зідельмайер, директор цирку |
1979 | ф | Бляшаний барабан | Die Blechtrommel | Файнгольд |
1979 | ф | Ґолем | Golem | ув'язнений |
1980 | ф | Олімпіада 40 | Olimpiada 40 | Отто Шульце |
1981 | ф | Лімузин Даймлер-Бенц | Limuzyna Daimler-Benz | Богданьський |
1981 | ф | Вікно | Okno | кельнер |
1981 | ф | Тихий рік | Spokojne lata | Сліз |
1983 | ф | Дантон | Danton | Максиміліан Робесп'єр |
1983 | ф | Аустерія | Austeria | Рудий Йоселе |
1984 | ф | Діагональ слона | La Diagonale du fou | гросмейстер Фелтон, член команди Фромма |
1985 | ф | Гіркий врожай | Bittere Ernte | Цибульковський |
1986 | ф | Ненавиджу акторів | Je hais les acteurs | Геркуль Потнік |
1986 | с | З моїми гарячими сльозами | Mit meinen heißen Tränen | Каєтан |
1986 | ф | Літо самурая | Der Sommer des Samurai | Герхард Кралль |
1988 | ф | Роки сендвічів | Les Années sandwiches | Макс |
1988 | ф | Червона Венеція | Rouge Venise | Антоніо Вівальді |
1988 | ф | Убити ксьондза | To Kill a Priest | гравець у бридж |
1989 | ф | Двоє | Deux | Валькович |
1990 | ф | Корчак | Korczak | Януш Корчак |
1990 | ф | Мосьє | Monsieur | Кальтц |
1990 | ф | Гавен | Gawin | П'єр / Геркс |
1992 | ф | Винність невинного або коли краще спати | Kiedy rozum śpi | Оттенхаген |
1992 | ф | Парад ідіотів | Le Bal des casse-pieds | Гробонек |
1993 | ф | Вітер зі сходу | Vent d'est | полковник Лев Чеко |
1994 | тф | Вигнання з раю | Fall from Grace | лікар |
1995 | ф | Погляд Одіссея | Ulysses' Gaze | епізод |
1995 | ф | Страсний тиждень | Wielki tydzien | Замойський |
1995—2001 | с | Кавана | Kavanagh QC | Елек Зіманій |
1997 | ф | Брат нашого бога | Brat naszego Boga | незнайомець |
2000 | ф | Байланд | Bajland | Ян Ридель, кандидат на пост президента |
2000 | ф | Друге життя | Deuxième vie | батько Вінсента |
2001 | ф | Хаос | Chaos | Палі |
2003 | ф | Обітниця мовчання | Le Pacte du silence | єпископ |
2003 | ф | Король вищий за хмари | Là-haut, un roi au-dessus des nuages | продюсер |
2004 | ф | Змія в кулаці | Vipère au poing | батько Воліца |
2006 | ф | Страйк — героїня Гданська | Strajk — Die Heldin von Danzig | Камінський |
2007 | ф | Надія | Nadzieja | Бенедикт Вебер |
2008 | с | 39 з половиною | 39 i pól | Стефан Давідзюк |
2008 | с | Зараз або ніколи! | Teraz albo nigdy! | Вітольд |
2009 | ф | Менше зло | Mniejsze zło | пацієнт |
2009—2014 | с | Наліт | Braquo | Йосип Віссаріонович |
2010 | ф | Маленький іспит зрілості 1947 | Mała matura 1947 | майор Тшаска |
2010 | ф | Містифікація | Mistyfikacja | перукар Пінно |
2010 | ф | Не в цій людині | Nie ten człowiek | барон |
2010 | ф | Роберт Мітчем мертвий | Robert Mitchum est mort | ректор школи кінематографії |
2010 | с | Справедливість | Sprawiedliwi | старий Якуб Кон |
2011 | ф | Варшавська битва. 1920 | Bitwa warszawska 1920 | Максим Вейган, французький генерал |
2011 | ф | Кріт | Kret | Стефан Гарбарек, колишній капітан держбезпеки |
2011 | ф | Переможець | Wygrany | професор Карлофф |
2011 | ф | Кіт рабина | Le chat du rabbin | Вастенов, озвучення |
2011 | ф | Чорний четвер | Czarny Czwartek. Janek Wiśniewski padł | Владислав Гомулка |
2012 | ф | Розмазня | Cassos | пан Летц |
2014 | ф | Карт-бланш | Carte Blanche | викладач |
2014 | с | Дитина Розмарі | Rosemary's Baby | містер Віс |
2015 | ф | Ексцентрики | Excentrycy, czyli po słonecznej stronie ulicy | Філіцьян Зуппе, настроювач фортепіано |
2017 | ф | Зазирни в його серце | Si tu voyais son coeur | поляк |
Нагороди та номінації Войцеха Пшоняка[6] | |||
---|---|---|---|
Рік | Категорія | Фільм | Результат |
Кінофестиваль у Гдині | |||
1975 | Приз найкращому акторові | Земля обітована | Перемога |
Монреальський кінофестиваль | |||
1983 | Найкращий актор | Дантон | Перемога |
Премія Європейської кіноакадемії | |||
1988 | Найкращий актор другого плану | З моїми гарячими сльозами | Номінація |
Премія «Орли» | |||
2012 | Найкращий актор другого плану | Кріт | Номінація |
2016 | Ексцентрики | Перемога |
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #138639213 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ а б в https://tvn24.pl/polska/wojciech-pszoniak-nie-zyje-aktor-mial-78-lat-4724726
- ↑ Bartosiak, Arkadiusz; Klinke, Łukasz; Meller, Marcin (2009), Wywiad z Wojciechem Pszoniakiem, Playboy, 2, архів оригіналу за 9 квітня 2018, процитовано 12 грудня 2017
- ↑ Нагороди та номінації Войцеха Пшоняка на сайті IMDb (англ.)
- Войцех Пшоняк в театральній базі даних e-teatr.pl (пол.)
- Войцех Пшоняк на сайті Kino-teatr.ua
- Народились 2 травня
- Народились 1942
- Уродженці Львова
- Померли 19 жовтня
- Померли 2020
- Померли у Варшаві
- Поховані на Військовому кладовищі у Варшаві
- Кавалери Командорського хреста ордена Відродження Польщі
- Кавалери Золотого Хреста Заслуг
- Нагороджені золотою медаллю «За заслуги в культурі Gloria Artis»
- Кавалери ордена «За заслуги» (Франція)
- Польські театральні актори
- Польські кіноактори
- Польські телеактори
- Польські театральні педагоги