Перейти до вмісту

Водянова Наталія Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Наталія Водянова
Народження28 лютого 1982(1982-02-28)[1][2][3] (42 роки)
Горький, РРФСР, СРСР[2]
Громадянство Росія
Професіямодель, акторка, кіноакторка
ОсвітаШкола Жанін Мануельd
Нагороди та премії
Зріст177 см[4]
Волоссябіляве волосся
Очіблакитні
АгентствоDNA Model Management
Брати/сестриДелфін Арно, Бернар Арно, Анна Деварвенd і Xavier Nield
У шлюбі зJustin Portmand і Антуан Арно[5]
Діти(5) Lucas Portmand[2], Neva Portmand[2] і Viktor Portmand[2]
web.archive.org/web/20120212043138/http://vodianova-online.net/

CMNS: Водянова Наталія Михайлівна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ната́лія Миха́йлівна Водяно́ва, псевдонім Водя́нова[6]; нар. 28 лютого 1982 року, Горький, СРСР) — російська супермодель і благодійниця.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 28 лютого 1982 року в Горькому (нині Нижній Новгород) в сім'ї Лариси Вікторівни Водянової та Михайла Водянова[7]. Молодші сестри — Оксана Водянова (має інвалідність з дитинства)[8][9] і Христина (нар. 1997). За національністю росіянка, по батькові на чверть ерзянка.[10][11]

У зв'язку з важким матеріальним становищем Наталія працювала з 11 років. Часто не відвідувала уроки і зрештою школу не закінчила.

З 15 років була зарахована в модельне агентство Євгенії Чкалової «Евгения» (Нижній Новгород), де їй порадили вивчити англійську мову. На одному з переглядів Наталію помітив скаут агентства Viva Model Management і відразу запропонував роботу в Парижі, куди вона вирушила через кілька місяців.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Працювала на подіумі для Gucci, Chanel, Alexander McQueen, Christian Dior, Calvin Klein, Donna Karan, Louis Vuitton, Marc Jacobs, Ralph Lauren, Chloe, Valentino, Givenchy, Jean-Paul Gaultier, Miu Miu, Hermès, Kenzo, Viktor & Rolf, Dolce & Gabbana, Balenciaga, Yves Saint Laurent і багатьох інших будинків моди.

З'являлася на численних обкладинках найвідоміших журналів моди, включаючи Vogue, Harper's Bazaar, Marie Claire, ELLE.

Була обличчям косметичної марки L'Oreal Paris, брала участь у рекламних кампаніях таких брендів, як Louis Vuitton, David Yurman, Marc Jacobs, Miss Sixty, Pepe Jeans, Diane von Fürstenberg, Chanel, Gucci, Guerlain. Знімалася для календаря Pirelli.

Домінування російських моделей на світових подіумах з початку 2000-х років було названо «епохою трьох V» — за першими літерами прізвищ найуспішніших — Наталі Водянової, Анни В'яліциної та Євгенії Володіної.[12]

2003 року стала офіційним «обличчям і тілом» компанії Calvin Klein.

За даними Sunday Times, Наталія Водянова входить у третю сотню найбагатших людей Великої Британії (у 2003 році вона заробила 3600000 фунтів стерлінгів).

2007 року, після народження сина Віктора, вирішила частково залишити кар'єру моделі і присвятити себе сім'ї і благодійному фонду. Водянова, як і деякі світові екс-супермоделі, все ж погоджується вийти на подіум або взяти участь у фотосесії за високі гонорари.

2009 року була співведучою півфіналу пісенного конкурсу Євробачення, що проходив у Москві, в парі з Андрієм Малаховим.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Колишній чоловік — британський аристократ, Джастін Тревор Берклі Портман, молодший єдинокровний брат мільярдера — лорда і 10-го віконта Крістофера Портмана. Оскільки пара належить до сім'ї перів, але сама не має титулу, Водянова (протягом перебування у шлюбі) і її чоловік мали приставку до імені «Вельмишановний (а-)» (англ. Honourable). 2010 року в ЗМІ з'явилися повідомлення про майбутнє розлучення Водянової і Портмана. 2011 року Водянова оголосила, що подружжя більше не живе разом.

Наталія має п'ятеро дітей: син Лукас Олександр Портман (нар. 2001), дочка Нева Портман (нар. 2006), син Віктор Портман (нар. 2007), син Максим (нар. 2014)[13] та Роман (нар. 4 черв. 2016) від Антуана Арно.

Благодійність

[ред. | ред. код]

Водянова заснувала власний фонд — «Оголені серця» (англ. The Naked Heart Foundation) — для будівництва дитячих майданчиків у провінційних містах Росії. За повідомленням пресслужби адміністрації Кемерова, на кошти фонду буде побудований ігровий комплекс на території парку імені В. Волошиної. 2007 року подібне дитяче містечко було побудоване в Ленінську-Кузнецькому, і Водянова приїжджала на його відкриття. У місті Бійську майданчик відкрився 11 жовтня 2009 року.[14] 29 листопада 2009 року ігровий комплекс відкрився в Кінгісеппі, в травні 2010 року в Іваново, 4 вересня 2010 року — в Єкатеринбурзі, 16 жовтня 2010 року — Тихвіні, в жовтні 2011 року побудовано унікальний для провінційного міста Чорнушка Пермського краю дитячий майданчик. Загалом фонд побудував 63 ігрових парки і майданчики в 44 містах Росії.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. а б в г д Lundy D. R. The Peerage
  3. Davos 2014 Participant List
  4. Fashion Model Directory — 1998.
  5. https://madame.lefigaro.fr/celebrites/photos-natalia-vodianova-et-antoine-arnault-ont-celebre-leur-mariage-surprise-a-paris-220920-182528
  6. Первый канал. Русские золушки:замуж за принца на YouTube
  7. Брата супермодели Натальи Водяновой судят за разбой // KP.RU — Нижний Новгород. Архів оригіналу за 17 липня 2012. Процитовано 2 лютого 2012.
  8. Наталья Водянова: биография. Архів оригіналу за 1 березня 2013. Процитовано 2 лютого 2012.
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 30 грудня 2011. Процитовано 6 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. Наталья Водянова — мордовка на YouTube
  11. Федерация. Экономическое приложение к программе «Вести в субботу». Канал Вести-24. 29 января 2011
  12. Екатерина Васильева: Вся правда о русских моделях FashionTime.ru [Архівовано 6 червня 2009 у Wayback Machine.]
  13. Natalia Vodianova Welcomes Son Maxim (англ.). celebritybabies.people.com. 05/03/2014. Архів оригіналу за 11 травня 2014. Процитовано 12 травня 2014.
  14. Супер-модель Наталья Водянова открыла в Бийске детский городок (російською) . Информационное агентство «АМИТЕЛ». 12 жовтня 2009. Архів оригіналу за 27 лютого 2012. Процитовано 14 жовтня 2011.

Посилання

[ред. | ред. код]