Перейти до вмісту

Вараш

Координати: 51°20′40″ пн. ш. 25°51′3″ сх. д. / 51.34444° пн. ш. 25.85083° сх. д. / 51.34444; 25.85083
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вараш
Герб Вараша Прапор Вараша
Рівненська АЕС, Спасо-Преображенський собор, річка Стир, композиція "Пробудження", палац культури ім. Лесі Українки, Майдан Незалежності
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Рівненська область
Район Вараський район
Тер. громада Вараська громада
Засноване 1577 як Вараш,

1973 як сучасне поселення

Перша згадка 1577 (447 років)[1]
Колишня назва Кузнецовськ (15.03.1977—19.05.2016)
Статус міста від 1984 року
Поділ міста 7 мікрорайонів, РАЕС
Населення ▼ 41 711 (01.01.2022)[2]
 - повне ▼ 41 711 (01.01.2022)[2]
Площа 11.31 км²[1]
Густота населення 3817,8 осіб/км²
Поштові індекси 34400
Телефонний код +380-3636
Координати 51°20′40″ пн. ш. 25°51′3″ сх. д. / 51.34444° пн. ш. 25.85083° сх. д. / 51.34444; 25.85083
Висота над рівнем моря 167 м (середня висота)
Хомецька Гора — 210,6 м
Водойма річка Стир
Назва мешканців вараша́нин
вараша́нка
вараша́ни
День міста друга неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Рафалівка
До станції 7[3] км
До обл./респ. центру
 - фізична 82 км
 - залізницею 150 км
 - автошляхами 156 км
До Києва
 - фізична 340 км
 - залізницею 360 км
 - автошляхами 370 км
Міська влада
Адреса м. Вараш, Рівненська область, Майдан Незалежності, 1
Вебсторінка varashmtg.gov.ua

CMNS: Вараш у Вікісховищі

Мапа
Вараш. Карта розташування: Україна
Вараш
Вараш
Вараш. Карта розташування: Рівненська область
Вараш
Вараш
Мапа

Вара́ш — місто в Рівненській області України, центр Вараського району і Вараської міської громади.[4] Населення становить 41 711 осіб (2022).[2]

Місто розташоване в північній течії річки Стир, однойменний зупинний пункт залізниці — за 7 км[3] від залізничної станції Рафалівка на лінії Ковель—Сарни, за 156 км від Рівного. Місто-супутник Рівненської атомної електростанції. Раніше називалося на честь радянського розвідника, співробітника НКВС, Героя Радянського Союзу М. І. Кузнецова — Кузнецо́вськ.

Засноване в 1973 році на місці колишнього села Вараш, яке згадується у документах з 1577[1] року. Статус міста з 1984 року. 19 травня 2016 року депутатами Верховної Ради України прийнято постанову про перейменування окремих населених пунктів та районів, зокрема Кузнецовська[5].

Вараш — одне з небагатьох міст світу, на гербі якого зображена атомна електростанція.

Назва

[ред. | ред. код]

Походження назви села Вараш, яке й дало сучасну назву містові залишається невідомим. У документах XVI — початку XVII століття село називалося Гвараш. У царські часи село писалося Вараж або Вараш, Варяж або Гваряж[6]). Є 4 версії походження назви міста:

  1. від «гвар» — шум, говір: запозичення з польської (gwar — говір, gwarzyć — балакати) або словацької (hvarec — говорити) мов, ці слова своєю чергою походять від праслов'янського gvar-, govor-, що зберігається в українському слові «говорити» (Етимологічний словник української мови). В документах кінця XVI — початку XVII століття село згадується винятково як Гвараш.
  2. з іранських мов: іран. Вараш — авест. Веретрагна[7], бог війни та перемоги, «той, що руйнує перешкоди», крім іранізму вараш серед місцевих топонімів спостерігаються ще щонайменше три назви іраномовного походження: річка Стир, села Сопа́чів та Собі́щиці
  3. зі слов'янських мов: варажб — давня назва волхвів на Поліссі. За переказами, волхви мали здатність впливати на сили природи, зціляти хворих, пророкувати майбутнє.
  4. з угорських мов: város від слова вара — сторожа (варта), варош — замок, укріплене місто[8]. У народних переказах є версія про те, що тут, нібито, було угорське поселення. Старий вараський художник Андрій Пашко згадував, що на межі Вараша із Старою Рафалівкою був маєток угорського правителя. Останнім нагадуванням про це був пам'ятник із написом «Ян Конарі».

Фізико-географічна характеристика

[ред. | ред. код]

Геологія

[ред. | ред. код]

Місто знаходиться на Волинсько-Подільській плиті, спостерігаються деякі нерівності земної поверхні, через що на території міста є дві вершини: гора Меслибниця (Північний мікрорайон), і гора Хомецька (санітарна зона РАЕС).

Ґрунти дерново-прихованопідзолисті піщані та глинисто-піщані (борові піски), біля ріки лучні[9].

Для населених пунктів біля річок велику загрозу становлять торф'яники, які влітку починають горіти. Біля Вараша також є торф'яники, і деколи над містом можна побачити густий дим, який раз у декілька років може закривати вид на Волинську область.

Місто разом з РАЕС було побудоване на карстових пустотах. Ще до спорудження електростанції у сусідніх селах спостерігалися провали ґрунту. В місті ведеться моніторинг за карстовими проявами. Гідрологічна ситуація з РАЕС не викликає побоювання після того, як в 1983 році довелося виконати великий обсяг робіт із бетонування карстових порожнин під першими трьома енергоблоками, а четвертий спорудити на міцних палях.

Клімат

[ред. | ред. код]
Стир взимку

У місті помірно-континентальний клімат з м'якою зимою та теплим літом. Перший місяць зими відносно теплий, з частими відлигами, сніговий покрив встановлюється на початку-середині січня і тримається до початку березня (у 2018 році аномальні морози зберегли сніг до квітня), весна тепла, заморозки дуже рідко. Червень дещо прохолодний та дощовий, серпень — спекотний та посушливий, липень містить ознаки першого та останнього літніх місяців. Осінь волога та туманна — тепла сонячна погода тримається до середини вересня. Жовтень вологий та туманний, листопад — прохолодний з частими зливами. Перший сніг випадає у середині-кінці листопада.

Середньорічна кількість опадів складає 622 мм.

Сумарна тривалість сонячного сяйва за рік складає 1073 годин, що є достатньо низьким результатом порівняно з показниками інших областей України.

У Вараші переважають Західні вітри, приносячи багато вологи та тепла, і саме вони зумовлюють відносно м'яку зиму.

Клімат Вараша
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний
максимум, °C 		8,4 11,2 22,4 27,5 30,1 36,4 39,6 39,5 31 27,4 17,9 15,6 39,6
Середній максимум, °C −2,4 −1,2 3,5 12,4 19,1 22,7 23,8 23 18,3 11,9 5,0 0,0 11,3
Середня температура, °C −5,4 −4,3 −0,1 7,5 13,6 17,3 18,4 17,6 13,3 7,8 2,4 −2,5 8,1
Середній мінімум, °C −8,3 −7,4 −3,7 2,7 8,1 11,9 13,1 12,2 8,3 3,8 −0,1 −4,9 7,8
Абсолютний
мінімум, °C 		−31,9 −26,5 −23,2 −6,7 −3 2,3 6,1 5,7 −1,2 −6 −25,6 −23 −31,9
Норма опадів, мм 33 29 27 39 57 78 79 64 55 42 40 37 622
Днів з дощем 11 12 9 8 10 8 9 8 7 8 11 12 113
Вологість повітря, % 86 83 77 69 68 66 69 73 75 81 87 87 77
Джерело: climate-data.org

Географія

[ред. | ред. код]

Вараш розміщений на річці Стир, за 8 км від залізничної станції Рафалівка[10]. Площа міста — 11,31 км²[11].

Відстань залізницею до Рівного — 150 км[11], фізична відстань до Києва — 323,2 км[12].

Сусідні населені пункти[12]:

Компасна роза Березина
Галузія, Колодії 		Більська Воля, Собіщиці
Стара Рафалівка 		Сопачів, Половлі
Бабка, Любахи 		Компасна роза
Прилісне, Костюхнівка
Вовчицьк, Нові Підцаревичі 		Пн Чудля, Острівці
Суховоля, Лозки
Зх    Вараш    Сх
Пд
Мала Ведмежка
Лісове, Підгаття 		Цміни, Хряськ
Чарторийськ 		Заболоття, Рафалівка
Острів, Балаховичі

Історія

[ред. | ред. код]

Перша згадка. Під владою Речі Посполитої

[ред. | ред. код]

Перше поселення на місці Вараша виникло ще в кам'яну добу. Про це свідчать знайдені тут кам'яні знаряддя праці — ножі, наконечники, сокири.

Перша письмова згадка про Вараш датується 1577[1] роком. У цей час село Hwarąsz (Гваронш) належало князю Михайлу Чорторийському та адміністративно належало до Чорторийської волості Луцького повіту Волинського Воєводства Малопольської провінції Речі Посполитої. Із села князь сплачував податок з 11 димів (домогосподарств).

1582 р. — після смерті Михайла Чорторийського у 1582 році Гвараш переходить до його сина Юрія Чорторийського.

1583 р. — село Hwarasz (Гвараш) у Юрія Чорторийського орендував шляхтич Ян Гнівош з Олексова та сплачував податок з 21 диму, 14 полів, 6 комор, 1 водяного млина й 1 священника[1]. Наявність священника дозволяє припустити, що в той час у Вараші існувала церква.

1589 р. — Ян Гнівош передає права від сіл маєтку Чорторийського (які до цього були в оренді його брата, королівського секретаря Балтазара Гнівоша) поміщику Яну Харлинському, а саме двору Собіщиці з селами Бабкою, Сопачевом, Мульчицями й з двором Мордвиновим, Гварашем і з селом Колодії[13].

1592 р. — Гвараш згадується у скарзі купців зі Слуцька і Пінська, які везли по річці Стир товари на ярмарок у Луцьк, на поміщика Яна Харленського[14].

1597 р. — зафіксовано повідомлення про втечу підданих Яна Протасовича-Могиленського з с. Могильне Пінського повіту до орендованого Остафієм Єло-Малинським села Гвараш Чорторийської волості [15].

1598 р. — ще одне повідомлення про втечу підданих Яна Протасовича-Могиленського з с. Могильне до Гвараша, що належав Юрію Чорторийському[15].

1601 р. — Юрій Чорторийський продає Юрію Кирдею Мильському кілька маєтків, серед яких було і село Гвараш[16]. Відзначається, що перед цим маєтки перебували в заставному володінні Остафія Єло-Малинського.

1606 р. — Юрій Кирдей Мильський дарує куплені в князя Юрія Чорторийського маєтки (у тому числі Гвараш) своїй дружині Теодорі Чапличівні-Шпановській.

1607 р. — Теодора Чапличівна передає Гвараш і ще 6 довколишніх сіл в оренду Маєру Давидовичу[17].

1608 р. — Теодора Чапличівна дарує Гвараш своєму новому чоловіку князю Юрію Вишневецькому[16]. Необхідно відзначити, що це остання згадка, в якій назва села вказується як Гвараш. Надалі в документах буква "Г" з назви зникає назавжди.

1619 р. — Вараш згадується у зв’язку з конфліктом ігумена Мульчицького монастиря Авраамія Мацієвича з орендарем Олександром Пацом, який «наєхал сам моцно гвалтом, єдучи з облаву з слугами, козаками и стрелцами … на церков державы єго млсти пана Петра Долгерта села Вараш»[16]. Отже, у Вараші здавна існувала церква.

1628 р. — Петро Дольґєрд передає Вараш і навколишні села в орендне володіння Миколаю Завиші, каштеляну вітебському[16].

1629 р. — згідно з подимним реєстром[18] Вараш налічував 69 димів (домогосподарств), що на той час відповідало населенню близько 450 осіб. Варашем і навколишніми селами володів белзький воєвода Рафал Лещинський з Лешна, а орендатором Вараша і ще 11 ближніх сіл був Петро Дольґєрд.

1636 р. — після смерті Рафала Лещинського власником Вараша стає його син Андрій Лещинський, дерптський воєвода.

1647 р. — Вараш згадується у зв’язку зі скаргами шляхтича Веспасіана Беневського та Андрія Лещинського один на одного[19].

1651 р. — після смерті Андрія Лещинського Вараш переходить у спадок його сину Самуелю Лещинському.

Під час Хмельниччини Вараш і навколишні села сильно занепадають, про що свідчить значне зменшення кількості домогосподарств, з яких збирався податок:

  • у 1649 р. – з 40 димів[20],[21] (одні піддані повмирали, інші порозходилися, деякі хати спалені),
  • у 1650 р. – з 30 димів (інші спустошено і спалено козаками й татарами)[20],[21],
  • у 1653 р. – з 11 димів[20],[21],
  • у 1654 р. – лише з 4 димів[20].

1653 р., грудень – один з найбільших набігів татар на Колківську, Чорторийську і Собіщицьку волості (до якої входить Вараш), Самуель Лещинський повідомляв Луцький гродський уряд про те, що татари 2 тижні спустошували землю і понад чотирьох тисяч людей забрали у неволю[20].

1662 р. – згідно з подимним реєстром[22] з Вараша збирався податок з 10 димів, що свідчить про поступове відродження села після зазнаних спустошень.

1676 р. – помирає бездітний Самуель Лещинський, хто з цього часу був власником Вараша достеменно не відомо.

1679 р. – згідно з подимним реєстром[22] платниками податку з Вараша значаться Войцех Сасін Барціковський та Мацей Долановський.

1765 р. – згідно з переписом єврейського населення Волині[23] у Вараші проживало 3 євреїв.

1775 р. – згідно з подимним реєстром[24] з села сплачувався податок з 49 димів.

1776 р. – У Вараші побудовано хрестовокупольний, давньоруського типу Михайлівський храм[25],[26]. Окремі дослідники стверджують, що тут знаходились унікальні ікони, які, однак, не збереглися.

1778 р. – згідно з черговим переписом єврейського населення Волині[23] у Вараші проживало 2 євреїв.

У складі Російської імперії

[ред. | ред. код]

1795 р. – за третім поділом Польщі року Волинь і Полісся входять до складу Російської імперії. За новим адміністративно-територіальним поділом Вараш належить Луцького повіту Волинської губернії.

1799 р. – згідно з інвентаризаційним документом Михайлівського храму Вараша[25] настоятелем парафії у Вараші був священник Никифор Никифорович Жижкевич. На той час у селі було 39 дворів та проживало 140 осіб чоловічої статі та 137 жіночої.

1800 р. – село Вараш вперше з'являється на топографічній карті (карта Волинської губернії з Атласу Російської імперії[27]).

1859 р. – в цей час Вараш – казенне (державне) село, нараховувалося 34 двори, в яких проживало 163 чоловіки та 186 жінок [28]. В цей час Вараш адміністративно відносився до 4 стану (з центром у Володимирці) Луцького повіту.

1860 р. – Вараш належить до церковного приходу села Полонне. Прихожани з Вараша (341 особа) належали до відомств[29]:
- казенного: чоловічої статі – 154, жіночої статі – 165;
- військового: чоловічої статі – 7, жіночої статі – 15.

1866 р. – у Вараші нараховується 34 двори, проживає 165 чоловіків та 186 жінок [28].

1867 р. – у селі 38 дворів[30].

1875 р. – згідно з топографічною картою[31] у Вараші було 64 двори, більшість з яких знаходилися північніше Михайлівського храму.

1885 р. – Вараш – державне село, входить до Рафалівської волості. У селі 58 дворів, 481 мешканець[32].

1892 р. – зафіксована документальна згадка про Михайлівський храм[26]. Сама церква дерев’яна, на кам’яному фундаменті, з такою ж дзвіницею.

1897 р. - згідно з переписом населення у Вараші проживало 617 осіб (311 чоловіків та 306 жінок), 616 з них були православними[33].

1900 р. – у Вараші 89 дворів, проживає 655 осіб [34].

1906 р. – у Вараші нараховується 103 двори, а населення села становить 767 осіб[35].

1909 р. – у селі нараховується 102 двори[36].

В роки Першої світової війни поблизу Вараша проходила лінія фронту. Розмежування позицій військ проходило по лінії с. Острів – с. Полонне – с. Вараш – північніше с. Костюхнівка – західніше с. Рудка. 4-6 липня 1916 року, під час Брусиловського прориву, на цій ділянці велися наступальні бої російської армії[37].

Міжвоєнний період

[ред. | ред. код]

Після Першої світової війни Вараш був у складі УНР, а з 1921 року увійшов до складу ґміни Рафалівка Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки. У 1930 році Сарненський повіт приєднано до Волинського воєводства

1921 р. – у Вараші 122 двори, мешкало 740 осіб (379 чоловіків та 361 жінка). 738 осіб - «русини», православні, 2 осіб – євреї (юдеї)[38].

1924 р. – у Вараші нараховується 125 дворів [39].

Містечко Рафалівка та село Вараш на карті 1924 року

Церковним старостою Свято-Михайлівської церкви з 1933 року був Кирило Федорович Герасимчук.

У 1939 році навколишні території були окуповані СРСР, а з липня 1941 року німецькими військами. За час окупації були вивезені до Німеччини на примусові роботи 4 чоловіки.

Під радянською владою

[ред. | ред. код]

З початку 1944 року, після повторного встановлення радянської влади, Вараш належить до Рафалівського району Ровенської області. Призвані в ряди Червоної армії у 1944 році — 17 осіб; у 1945 році — 6 осіб.

Люди в у післявоєнний час жили бідно. Доводилося відбудовувати зруйноване господарство. Багато помешкань згоріло під час пожеж. Початкова школа була розташована у хатах Зіновія Пашка, Микити Пашка, Корнія Федінчика.

В роки Другої світової війни й після її закінчення у районі Вараша діяли повстанські загони. Для ослаблення повстанського підпілля 21 жовтня 1947 році урядом СРСР було проведено каральну операцію «Захід», внаслідок якої з Рафалівського району до Казахстану та віддалених районів Сибіру було виселено 374 особи (104 сім’ї) – членів родин учасників ОУН та УПА. Виселення торкнулося і сімей з Вараша. Крім того, під час операції у Вараші було захоплено 2 членів боївки «Верба» - Володимира Яковича Романчука на прізвисько «Дуб» та Федора Кириловича Федича на прізвисько «Кора»[40].

За даними Погосподарських книг №1 та №2, які зберігаються в архівному відділі міськвиконкому, до Варашівської сільської ради в 1947—1949 роках крім села Вараш входило ще п'ять хуторів: Останець, Дебра, Приборовок, Бабки та Залопоче. Першим головою сільської ради був Пашко Олександр Максимович. У селі Вараш діяла початкова школа, тому письменними були половина жителів села і хуторів - 446 осіб. З них 89 осіб — старші 30 років, 357 осіб до 30 років, у тому числі діти, про що можна дізнатися з Погосподарських книг. У 1947 році на території Варашівської сільської ради проживало 897 чоловік. За 1947—1949 роки на території сільської ради народилося 42 людини, померло 24 жителі (з них шестеро дітей до 3-х років).


У листопаді 1948 року в Старій Рафалівці було створено колгосп ім. Дзержинського, однак вступати до нього мешканці Вараша неохоче. Так станом на початок 1950 року у колгоспі перебувало лише 70 дворів з наявних 175[41]. Так само не поспішала вступати молодь у комсомол: у 1950 році в селі було понад 200 осіб молоді, серед них лише 3 комсомольців[41].

1959 р. – Рафалівський район увійшов до складу Володимирецького.

10 лютого 1961 р. відбулася остання служба у Свято-Михайлівському храмі. Після цього храм був закритий радянською владою, пам'ятка поліського зодчества руйнувалася, ікони не збереглися. Залишки церкви ще встигли побачити перші будівники РАЕС. Люди не могли без болю спостерігати, як занепадає пам'ятка поліського зодчества, але ніхто не міг нічого вдіяти: влада не бажала церкви. Лише у дев'яностих роках на цьому місці виріс новий храм.

15 березня 1973 року указом Президії Верховної Ради УРСР було затверджено проєкт повної перебудови Вараша.

1973—2000

[ред. | ред. код]
  • 25 травня 1973 — міністр енергетики та електрифікації Петро Непорожній забив перший символічний кілок на місці, де має бути споруджена атомна електростанція. 10 серпня 1973  почалося будівництво станції і, одночасно, міста
  • 14 листопада 1973 — наказом міністра енергетики і електрифікації директором Західно-Української атомної електростанції призначений Володимир Олександрович Коровкін, який керував нею упродовж 29 років
  • 1974 рік:
    • відкрито перший магазин і їдальню
    • введено в дію першу артезіанську свердловину
    • за два місяці побудовано і здано в експлуатацію приміщення музичної школи, яка стала на певний час загальноосвітньою, і 56 учнів — дітей будівельників, які ще квартирували в сусідніх селах, — вступили в її класи
    • запрацювала ЛЕП-35
    • здано в експлуатацію першу котельню селища
    • 30 грудня — перший житловий будинок № 6 з газовими плитами
  • лютий 1975 — відкрито перший магазин «Берізка», пізніше — їдальня «Лісова пісня»
  • 16 листопада 1975 — введено в дію перший дитячий садок
  • серпень 1976 — закладено перший кубометр бетону до фундаменту РАЕС
  • 30 грудня 1976 — здано котел на ПРК — перший промисловий об'єкт РАЕС
  • 15 березня 1977 — Указом Президії Верховної Ради Української РСР новозбудованому населеному пункту Володимирецького району було присвоєно найменування селище Кузнецовськ[42]
  • січень 1978 — в селищі проживають 5,5 тис. мешканців, серед яких — 690 школярі;
  • 1978 — відкрито дитячий садок № 2; введено в дію комплекс споруд медико-санітарної частини; колектив дільниці тресту «Південтеплоенергомонтаж» починає складати турбіну
  • початок 1979 — доставлено корпус реактора
  • 1979 — введено в дію міські очисні споруди в селі Стара Рафалівка; в селищі Кузнецовськ відкриваються нові об'єкти: вводяться нові житлові будинки, дитячий садок № 3, відкривається нова лікарня
  • грудень 1979 — проведено пробний пуск першого турбогенератора від ПРК
  • 22 грудня 1980 — здійснено пуск першого енергоблоку
  • 1980–1981 — у посилених темпах проходить будівництво другого енергоблоку, розпочато будівництво третього
  • 22 грудня 1981 — включено турбогенератор № 3
  • 30 грудня 1981 — включено турбогенератор № 4; введено в дію другий енергоблок станції потужністю 440 тис. кВт
  • 4 лютого 1982 — укладено перший кубометр бетону в реакторне відділення третього енергоблоку
  • 1980–1986 — побудовані дитячі садки № 4, 5, 6, 7, школи № 1, 2, 3, професійно-технічне училище, профілакторій, їдальні, магазини, кінотеатр «Полісся» та ряд інших об'єктів, виросли нові житлові масиви міста
  • 1984 — Кузнецовськ отримує статус міста
  • 1985 — затверджено генеральний план міста — Маєвська В.
  • 10 серпня 1986 — закладено фундамент четвертого енергоблоку
  • 22 грудня 1986 — введено в дію третій енергоблок потужністю 1 млн кВт
  • 1987 — здано в експлуатацію готель з рестораном
  • 1989 — відкрито школу № 4
  • 1992 — відкрито школу № 5; введено в експлуатацію водозабірну споруду питної води в селі Бабка; відкрито Палац культури
  • 1999 — створено перший заклад нового типу — Кузнецовську (нині Вараську) гімназію

2000-ні

[ред. | ред. код]
  • 29 січня 2001 — Кузнецовська міська рада своїм рішенням затвердила сучасний герб і прапор міста
  • 2002 — за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року в місті проживають 38 830 осіб
  • 2004 — до пуску 4-го енергоблоку РАЕС за сприяння НАЕК «Енергоатом» в місті добудовано Свято-Преображенський собор і завершено благоустрій його території, проведено реконструкцію палацу культури, стадіону, інформаційного центру «Полісся», введено в експлуатацію 6,5 тис. квадратних метрів житла
  • 26 вересня 2004 — після проведення комплексу підготовчих робіт згідно з програмою фізичного пуску реактор блока № 4 успішно було виведено на мінімально-контрольований рівень потужності
  • 10 жовтня 2004 — в об'єднану енергосистему України було включено 4-ий енергоблок РАЕС
  • 21 грудня 2015 — за участю керівництва держави було урочисто введено в дію повітряну лінію електропередачі «Рівненська АЕС — Підстанція «Київська»»
  • 3 червня 2016 — Верховна Рада України повернула місту історичну назву — Вараш
  • 9 жовтня 2016 — архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон у Вараші звершив чин освячення храму на честь святих великомучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії[43]
  • 6 квітня 2017 — на сесії міської ради місцеві обранці прийняли рішення про перейменування Кузнецовської міської ради у Вараську міську раду, виконавчого комітету Кузнецовської міської ради на виконавчий комітет Вараської міської ради
  • 1 листопада 2018 — утворено Вараську об'єднану територіальну громаду у межах Вараської міської та Заболоттівської сільської рад.
  • 3 листопада 2018 — в місті відкрили перший торгово-розважальний комплекс «Orange Plaza».
  • 25 жовтня 2020 року — утворено Вараський район (з Вараської міської ради, Володимирецького та Зарічненського районів); до складу Вараської міської громади додалися ще 6 сільських рад.

Населення

[ред. | ред. код]

Чисельність

[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року в місті проживало 38,9 тисяч чоловік. З часу заснування населення міста швидко зростало, незважаючи на загальну по країні тенденцію до скорочення населення.

Населення міста становить 42 350 осіб (2019).[44] Станом на 2024 рік у Вараші проживало 39 643 осіб.[45]

Графік зміни населення Вараша:

Національний склад

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[46]:

Національність Відсоток
українці 90.86%
росіяни 7.62%
білоруси 0.78%
поляки 0.15%
інші/не вказали 0.59%

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[47][48]:

Мова Кількість Відсоток
українська 35845 90.42%
російська 3676 9.27%
білоруська 69 0.17%
інші/не вказали 53 0.14%
Усього 39643 100%

Вік

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[49]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 19 594 5108 3492 7307 3324 350 13
Жінки 20 048 4696 3519 7797 3257 745 34


Промисловість

[ред. | ред. код]

Провідне місце в соціально-економічному розвитку міста належить Рівненській атомній електростанції, що входить як структурний підрозділ до складу державного підприємства — Національної атомної енергогенерувальної компанії «Енергоатом» (м. Київ). У місті працює молокозавод та хлібзавод «Скиба» (до 2018 року — «Рум'янець»), який розширює виробництво. У проєктах — відновлення роботи асфальтобетонного заводу та заводу залізобетонних конструкцій, добудова пивзаводу.

Мікрорайони

[ред. | ред. код]

Місто поділяється на 7 мікрорайонів, РАЕС та промислову зону.[джерело?]

Через те, що Вараш був збудований відносно недавно, він є класичним прикладом пізнього соціалістичного стилю міської забудови.

Список мікрорайонів (від найстаріших до наймолодших):

  • Будівельників — житловий масив між Парковою, Енергетиків вулицями та проспектом імені Тараса Шевченка. Переважна забудова — панельні п'ятиповерхівки. Два ліцеї та п'ять дитячих садків.
  • Енергетиків — міська зона обслуговування між Комунальною, Тепличною та Енергетиків вулицями. В мікрорайоні знаходяться міський автовокзал, ринок «Південний», пожежна та поліцейська частини, багатопрофільна лікарня.
  • Незалежності — квартал між Набережною вулицею та Майданом Незалежності, у якому зосереджена більшість адміністративних будівель міст і житловий комплекс Orange City. У мікрорайоні: міська рада, центральне відділення пошти, РАГС, однозірковий готель «Вараш», інформаційний центр «Полісся», торгово-розважальний центр «Orange Plaza», Михайлівська церква ПЦУ, універмаг «Гранд-Базар».
  • Перемоги — житловий масив між Рівненською, Соборною, Лісовою вулицями та бульваром імені Лесі Українки. Мікрорайон спорту та розвитку молоді. Містить у собі спортивний комплекс «Ізотоп», Палац Культури, професійно-технічне училище № 12, навчально-тренувальний центр ВП РАЕС, центр дитячої та юнацької творчості. Один ліцей та дитсадочок.
  • Вараш — суто дев'ятиповерховий житловий масив між Набережною, Героїв Майдану вулицями та бульваром імені Лесі Українки. Найгустонаселеніший та найлюдніший мікрорайон Вараша. Містить недобудовану безкоштовну дитячу поліклініку та Пенсійний Фонд України. Три ліцеї та чотири дитсадочки.
  • Ювілейний — квартал між Старорафалівською, Колгоспною, Боровця та Соборною вулицями. Ринок «Північний» та 7 багатоквартирних будинків. Більша частина мікрорайону — пустир. Генпланом передбачена забудова житловими будинками та школою.
  • Північний — квартал між Старорафалівською, Боровця, Рівненською та Соборною вулицями. Містить одну з найголовніших пам'яток міста — Спасо-Преображенський кафедральний собор. Житловий комплекс «Оберіг», недобудований «Дім Милосердя», центр комплексної реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів, та приватний сектор.

Засоби масової інформації

[ред. | ред. код]
  • Газета «Вараш-INFO»
  • Газета «Енергія»
  • Рекламно-інформаційна газета «Полісся Бізнес Інфо»
  • Рекламно-інформаційна газета «Міський майдан»
  • Рекламно-інформаційна газета «Вітрина міста»
  • Телеканал «Енергоатом»
  • Інтернет-портал «varash.info»
  • Радіомовлення ВП «Рівненська АЕС»
  • Телеканал «Рівне-Атом»

Органи влади

[ред. | ред. код]
Докладніше: Вараська міська рада

Місцеві органи влади представлені Вараською міською радою, яка входить до складу Рівненської області України.

Міський голова — Мензул Олександр Павлович. Виконавчий комітет очолює міський голова.

До міської ради входить 34 депутати.[50]

Символіка

[ред. | ред. код]
Докладніше: Герб Вараша та Прапор Вараша

Вараш — одне з небагатьох міст світу, на гербі яких зображена атомна електростанція. Автор герба та прапора — художник Максимчук Сергій Ігорович.

Міста-побратими

[ред. | ред. код]

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Народилися або жили і працювали в місті:

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Пам'ятник Мирному атому
    Пам'ятник Мирному атому
  • Палац культури
    Палац культури
  • Пам'ятник жертвам Чорнобильської катастрофи
    Пам'ятник жертвам Чорнобильської катастрофи
  • Готель «Вараш»
    Готель «Вараш»
  • Святомихайлівська церква (Українська православна церква Київського патріархату)
    Святомихайлівська церква (Православна церква України)
  • Преображенський собор (Православна церква України)
    Преображенський собор
    (Православна церква України)
  • Житлові будинки
    Житлові будинки
  • Вечірній Вараш.
    Вечірній Вараш.
  • В центрі міста (2021 р.)
    В центрі міста (2021 р.)

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Zrodla dziejowe. Tom XIX. Polska XVI wieku pod wzgledem geograficzno-statystycznym. Tom VIII. Ziemie Ruskie. Wolyn i Podolie. Opisanie przez Aleksandra Jablonowskiego». Глава «Wykazy geograficzno-statystyczne». Warszawa, 1889, с. 45, 122. Архів оригіналу за 20 січня 2020. Процитовано 21 вересня 2020.
  2. ↑ а б http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
  3. ↑ а б З розкладу п.№ 6318 Ковель-Сарни [Архівовано 6 травня 2015 у Wayback Machine.] (див. розклад по ст. Рафалівка[недоступне посилання з червня 2019]).
  4. ↑ Вараш – Кузнецовськ – Вараш – Українське Полісся (укр.). Процитовано 20 вересня 2024.
  5. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 21 травня 2016. Процитовано 21 травня 2016.
  6. ↑ Стара Волинь і Волинське Полісся (словник), Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року — 2-томна енциклопедія-довідник, видана у 1984—1986 роках Товариством «Волинь» у Канаді. С.156.
  7. ↑ Тищенко К. М. Іншомовні топоніми України: Етимологічний словник-посібник. — Тернопіль: Мандрівець, 2010. — С.44.
  8. ↑ АТТИЛА. Свод исторических и народных преданий А.Вельтмана і Новітні дослідження С.Піддубного.— Київ: ФОП Стебеляк, 2020.— С.73.— ISBN 978-966-1635-76-9.
  9. ↑ Карта ґрунтів України. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
  10. ↑ Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  11. ↑ а б Облікова картка м. Кузнецовськ на сайті Верховної Ради України. Архів оригіналу за 17.06.2016. Процитовано 26.12.2014.
  12. ↑ а б Місто Вараш — Геопортал адміністративно-територіального устрою України. Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 28 червня 2016.
  13. ↑ Руська (Волинська) метрика. Регести документів Коронної канцелярії для українських земель (Волинське, Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводства). Київ, 2002, с. 460. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 7 жовтня 2020.
  14. ↑ Торгівля на Україні XIV - середина XVII століття. Волинь і Наддніпрянщина. Київ, 1990, с. 226. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 7 жовтня 2020.
  15. ↑ а б Селянський рух на Україні 1569-1647 рр. Збірник документів і матеріалів. Київ, 1993, с. 415, 418. Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 9 жовтня 2020.
  16. ↑ а б в г Сергій Горін «Невідомі волинські монастирі XVI – першої половини XVII сторіччя». Дрогобицький краєзнавчий збірник. Збірник наукових праць / 2004. – Вип. VIII с. 166, 168. Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 9 жовтня 2020.
  17. ↑ Андрій Заяць. «Єврейське» щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал (перша половина XVII ст.)». Соціум. Альманах соціальної історії. Випуск 11-12. Київ, 2015 с. 263 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 березня 2022. Процитовано 9 жовтня 2020.
  18. ↑ Олексій Баранович «Залюднення України перед Хмельниччиною. Волинське воєводство» Київ, 1931, с. 48. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 9 жовтня 2020.
  19. ↑ Україна перед Визвольною війною 1648-1654 рр. Збірка документів (1639-1648 рр). Київ, 1946 с. Документи № 55, 56, с. 122-125
  20. ↑ а б в г д Національно-визвольна війна в Україні 1648-1657. Збірник за документами актових книг. Київ, 2008, с. 307, 430, 486, 711, 733. Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 9 жовтня 2020.
  21. ↑ а б в Архивъ юго-западной Россіи, издаваемый коммиссіею для разбора древнихъ актовъ, состоящей при Кіевскомъ, Подольскомъ и Волынскомъ Генералъ-губернаторѣ. Часть Седьмая, Том ІІ. Акты о заселеніи юго-западной Россіи». Глава «Данныя, извлеченныя изъ присяжныхъ показаній о количестве дымовъ въ городахъ и селыхъ, подлежавшихъ оплате подымнаго во время войнъ Хмельницкаго», 1890, с. 438
  22. ↑ а б Архивъ юго-западной Россіи, издаваемый коммиссіею для разбора древнихъ актовъ, состоящей при Кіевскомъ, Подольскомъ и Волынскомъ Генералъ-губернаторѣ. Часть Седьмая, Том ІІІ. Акты о заселеніи Южной Россіи XVI-XVIII», 1905, с. 95, 271. Архів оригіналу за 1 січня 2019. Процитовано 9 жовтня 2020.
  23. ↑ а б Архивъ юго-западной Россіи, издаваемый коммиссіею для разбора древнихъ актовъ, состоящей при Кіевскомъ, Подольскомъ и Волынскомъ Генералъ-губернаторѣ. Часть Пятая, Томъ ІІ. Переписи еврейскаго населенія въ юго-западномъ краѣ въ 1765-1791 гг., 1890, c.90 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 березня 2022. Процитовано 11 жовтня 2020.
  24. ↑ Magazin für die neue Historie und Geographie. Angelegt von D. Anton Friedrich Büsching. T. XXII. Halle – 1788, с. 341
  25. ↑ а б Державний архів Волинської області, ф.35, опис 5, спр.252, арк. 131
  26. ↑ а б Девятисотълѣтиє православія на Волыни. 992-1892 г. Часть ІІ. Статистическія свѣдѣнія о приходахъ Волынской епархіи. Житоміръ. 1892, с. 354. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 11 жовтня 2020.
  27. ↑ Россійской атласъ из сорока трехъ картъ состоящій и на сорокъ одну Губернію Имперію раздѣляющій. Изданъ при Географическомъ департаменте. А. М. Вильбрехт. 1800 г. Карта Волынской губерніи изъ 12 Уѣздовъ. Архів оригіналу за 28 жовтня 2008. Процитовано 20 грудня 2021.
  28. ↑ а б Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернаторским статистическим комитетом МВД по предписанию Министерства внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть І. 1859. Фонд № 1290. Опись № 4. Дело № 88, с. 912, 956. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 11 жовтня 2020.
  29. ↑ Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернаторским статистическим комитетом МВД по предписанию Министерства внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть І. 1859. Фонд № 1290. Опись № 4. Дело № 117, с. 371. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 11 жовтня 2020.
  30. ↑ Военно-топографическая карта западной части Российской империи / Под ред. Ф. Ф. Шуберта. Рядъ XX Листъ 4. С.-Петербург, 1867. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 11 жовтня 2020.
  31. ↑ Военно-топографическая карта Волынской губерніи 1855-1877. Масштабъ 3 вер въ дюймѣ. Рядъ XX Листъ 4. 1875. Архів оригіналу за 15 жовтня 2020. Процитовано 12 жовтня 2020.
  32. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Выпуск ІІІ. Губерніи малороссійскія и юго-западнія. Санктпетербургъ, 1885, с.224. Архів оригіналу за 18 квітня 2018. Процитовано 11 жовтня 2020.
  33. ↑ Населенныя мѣста Россійской имперіи въ 500 и болѣе жителей съ указаніемъ всего наличнаго въ нихъ населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій, по даннымъ первой всеобщей переписи населенія 1897 г. С.-Петербургъ. 1905, с.18. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 25 серпня 2021.
  34. ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Tom XV. Ch 1. Warszawa. 1900, с. 605. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 4 жовтня 2021.
  35. ↑ Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи. Житоміръ. 1906, с. 111. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 11 жовтня 2020.
  36. ↑ Военно-топографическая 2-х верстовая карта Западного Пограничного Пространства. (1890-1915гг). Лист XXVI-20. Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 28 листопада 2021.
  37. ↑ Л. В. Ветошников. «Брусиловский прорыв». Москва, 1940, с.124-125. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  38. ↑ Skorowidz miejscowosci Rzeczypospolitej Polskiej. Tom VIII. Wojewodztwo Poleskie. Warszawa, 1924, с.64. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  39. ↑ Mapa taktyczna Polski 1:100 000. A43 B42 WLODZIMIERZEC. Wojskowy Instytut Geograficzny. Warszawa, 1927. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 12 жовтня 2020.
  40. ↑ Реабілітовані історією. Рівненська область. Книга сьома. Київ-Рівне, 2017, с. 246 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 січня 2020. Процитовано 12 жовтня 2020.
  41. ↑ а б Реабілітовані історією. Рівненська область. Книга друга. Рівне, 2009, с. 481, 530 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 лютого 2017. Процитовано 12 жовтня 2020.
  42. ↑ Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1977 — № 13 — с. 127.
  43. ↑ Архієпископ Іларіон освятив храм у Вараші. Архівовано.
  44. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF). Київ: Державна служба статистики України. 2019. с. 60. Архів (PDF) оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 17 жовтня 2019. {{cite book}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
  45. ↑ Вараш сайт міста 🏠 | Рівненська область | Україна. mista.ua (укр.). 7 січня 2017. Процитовано 24 листопада 2024.
  46. ↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  47. ↑ Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  48. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  49. ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Рівненська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком...2001].{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  50. ↑ Вараська міська рада. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 17 листопада 2020.
  51. ↑ Вараш і Ловійса підписали угоду про побратимство. decentralization.gov.ua. Процитовано 9 травня 2023.
  52. ↑ Вараська громада розпочинає співпрацю з польським містом Остроленка. decentralization.ua. Процитовано 16 листопада 2024.
  53. ↑ Указ президента України 868—2019. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 16 травня 2020.
  54. ↑ Максим Сасько. Львівський Національний Академічний театр опери та балету (укр.). Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вараш
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вараш&oldid=44225904