Бєліченко Юрій Вікторович
| Бєліченко Юрій Вікторович | |
|---|---|
| Народження | 2 жовтня 1966 (58 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  Україна |
| Приналежність |  СРСР Азербайджан |
| Рід військ | СРСР авіація ПВО |
| Роки служби | - 1992 |
| Звання | капітан |
| Війни / битви | Перша карабаська війна |
Юрій Вікторович Бєліченко (нар.. 1966, Полтавська область) — радянський льотчик, капітан Військово-повітряних сил СРСР. У період першої карабаської війни був льотчиком за наймом у складі ВПС Азербайджану[1].
Віктор Бєліченко народився 1966 року на Полтавщині. У 1987 році закінчив вище льотне військове училище у Воронежі.
Того ж року був направлений служити до Азербайджанської РСР. Службу проходив у складі 82-го винищувального авіаційного полку 19-ї армії ППО Закавказького військового округу. П'ять років охороняв повітряні кордони з Туреччиною та Іраном на літаках МіГ-21, МіГ-25. У квітні 1992 року авіаполк, де служив капітан ВПС СРСР Бєліченко, було розформовано. З проголошенням незалежності Азербайджаном Бєліченком запропонували укласти контракт в усній формі, здійснювати бойові вильоти на азербайджанських літаках у Нагірний Карабах, пообіцявши зарплату в 5000 доларів місяць і квартиру[1][2][3]. Однак навіть першої зарплати, за словами Бєліченка, він не дочекався[1].
Станом на 1992 рік одружений; сім'я, включаючи сина та доньку, жили в Києві[1].
На думку найбільш інформованих спостерігачів, більшість пілотів у лавах ВПС Азербайджану складали найманці, оскільки у самого Азербайджану було дуже мало пілотів, здатних керувати бойовими літаками[2][3].
Більшість азербайджанських повітряних атак на вірменські міста Нагірного Карабаху, за зізнаннями Бєліченка, були не цілеспрямованими і призначалися для того, щоб деморалізувати громадянське населення[1]. Такі напади на цивільне населення та цивільні об'єкти забороняються міжнародним правом[2].
В ході боїв у Мардакертському районі 20 серпня 1992 зенітним вогнем МіГ-25ПД Юрія Бєліченка збили над селом Мегмана[1][2]. Пілот благополучно катапультувався і потрапив у полон, після чого був доставлений до міністерства безпеки Нагірного Карабаху, де його на прес-конференції для іноземних журналістів продемонстрували як приклад використання Азербайджаном найманців[3] . За свідченнями Бєліченка, після розформування частини йому не було куди податися, і він дав згоду на прохання емісарів Народного Фронту Азербайджану перегнати за помірну плату літаки з військового аеродрому в населеному пункті Насосний на військовий аеродром у Гянджі. Після цього Бєліченко було запропоновано здійснити бойові вильоти в райони, що знаходяться під контролем вірмен[3].
|
«У Карабасі на бойові завдання літав місяць. Перед черговим вильотом мені давали картку з нанесеними на ній об'єктами, що підлягають знищенню. Що це були за об'єкти мені не говорили»[3] | 
|
Усього за час перебування в лавах ВПС Азербайджану з метою бомбардування Бєліченко на літаку МіГ-25ПД здійснив 16 вильотів, на момент збиття Бєліченко все ще перебував на службі в 19-й армії Росії. Військовим трибуналом Нагірного-Карабаха був засуджений до вищої міри покарання — до страти[2], пізніше був помилований[3] . Після помилування Бєліченко, за деякими відомостями, служив начальником аеропорту в Степанакерті[4].
Згідно з одними відомостями, після помилування рішенням президента Вірменії Левона Тер-Петросяна, який відгукнувся на прохання президента України Леоніда Кучми, Бєліченка відправили на Україну[5] . Проте за словами першого надзвичайного та повноважного посла України у Вірменії Олександра Божка, одразу після звільнення зі степанакертської в'язниці Юрій Бєліченко відбув до Росії[6].
Подальша доля Бєліченка невідома.
- ↑ а б в г д е В. Савичев (25 листопада 1992). Славяне под исламскими знамёнами. АиФ. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 16 березня 2019.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка) - ↑ а б в г д «Azerbaijan: Seven years of conflict in Nagorno-Karabakh Human rights documents»(том 1245). Изд-во Human Rights Watch, 1994 г. ISBN 1-56432-142-8, 9781564321428 стр 108(118)
- ↑ а б в г д е Жирохов Михаил «Воздушная война в Нагорном Карабахе»(журнал Авиамастер № 6//2000 г. стр. 6)
- ↑ Жирохов М. А. Авиация в Нагорном Карабахе. Архів оригіналу за 28 квітня 2010. [Архівовано 2010-04-28 у Wayback Machine.]
- ↑ EurAsia Daily, 5 июля 2016. Армянский эксперт: В Первую Карабахскую войну украинские неонацисты служили в армии Азербайджана летчиками и артиллеристами. Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 24 листопада 2021.
- ↑ Олександр Божко (8 січня 2018). По следам одного процесса. ARAVOT. Архів оригіналу за 16 березня 2019. Процитовано 17 березня 2019.
