Перейти до вмісту

Бугорський Анатолій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бугорський Анатолій Петрович
рос. Анатолий Петрович Бугорский
Народився25 червня 1942(1942-06-25) (82 роки)
Орловська область, РРФСР, СРСР
Місце проживанняПротвіно
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьфізик, фізик-ядерник, particle physicist
Alma materНаціональний дослідницький ядерний університет «МІФІ»
Галузьфізика елементарних частинок
ЗакладInstitute for High Energy Physicsd
Науковий ступінькандидат фізико-математичних наук

Анатолій Петрович Бугорський (нар.. 25 червня 1942, Орловська область, Російська РФСР, СРСР) — російський учений в галузі фізики елементарних частинок, співробітник Інституту фізики високих енергій. Відомий тим, що залишився живим після того, як у результаті нещасного випадку через його голову пройшов інтенсивний пучок протонів найбільшого радянського прискорювача У-70.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 25 червня 1942 року. Закінчив МІФІ[1].

13 липня 1978 року через його голову пройшов пучок протонів найбільшого радянського прискорювача У-70[2]. Нещасний випадок стався через збій механізмів безпеки, внаслідок поломки одного з магнітів потік залишив трубу прискорювача і пройшов через голову Анатолія Бугорського.

Радіаційна доза на вході склала 200 000 рентген, на виході — 300 000 рентген (більше за рахунок розсіювання на матеріалі)[1]. Бугорський відчув яскравий спалах, але без болючих відчуттів. Пучок протонів з енергією 70 ГеВ і з поперечним розміром 2×3 мм пройшов по траєкторії потилична область голови — медіобазальні відділи лівої скроні — піраміда лівої скроневої кістки — кістковий лабіринт середнього вуха — барабанна порожнина — щелепна ямка — тканини. Вважалося, що надвисока доза радіації, яку отримав постраждалий, має вбити людину. Анатолій Бугорський був поміщений у спеціалізовану радіологічну клініку в Москві — Клінічну лікарню № 6 Третього головного управління при МОЗ СРСР (нині ФМБЦ імені А. І. Бурназяна федерального медико-біологічного агентства Росії), де лікарі готувалися спостерігати його очікувану смерть. Однак Бугорський вижив, повністю втративши слух на ліве вухо, і навіть захистив у 1980 році кандидатську дисертацію, підготовлену ще до аварії: Оптимізація та контроль потоків нейтрино (антинейтрино) у нейтринних експериментах у ІФВЕ (Серпухів, 1979. 136 с. : іл.)[3].

Був період, коли почастішали епілептичні напади, навіть із непритомністю, проте інтелектуальні здібності не постраждали. Вчений продовжував науково-організаційну роботу, яка полягає у плануванні та проведенні фізичних експериментів на прискорювачі У-70.

В інтерв'ю журналістці Марії Гессен у 1997 році Бугорський зізнався, що хотів би стати об'єктом досліджень західних вчених, однак у нього немає достатньо коштів, щоб залишити Протвіно та вирушити на захід. Він вважає, що став би блискучим об'єктом вивчення[2].

Через політику Радянського Союзу щодо збереження в таємниці подій, пов'язаних з ядерною енергією, про інцидент з Бугорським не було нічого відомо більше десяти років.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Вывод протонного пучка 70 ГэВ на установку РАМПЭКС с помощью кристалла кремния /А. П. Бугорский, А. Н. Васильев, B. H. Гришин, В. В. Мочалов, А. В. Минченко, П. А. Семёнов, B. Л. Соловьянов, А. Г. Уфимцев, М. Н. Уханов, Ю. С. Федотов, Ю. В. Харлов // ПТЭ. — № 1. — 14 (2001) [Instrum.Exp.Tech.44, 1(2001)]
  • Поиск осцилляций нейтрино на протонном ускорителе ИФВЭ: (Предложение эксперимента) / Д. С. Баранов, А. П. Бугорский, Н. В. Калганов и др. — М. : ИТЭФ, 1983. — 20 с. : ил. — (Препринт. / Ин-т теорет. и эксперим. физики. ИТЭФ-15)
  • Квазиупругое рассеяние нейтрино и антинейтрино: полные сечения, аксиально-векторный формфактор / С. В. Беликов, А. П. Бугорский, А. А. Волков и др. — Серпухов: ИФВЭ, 1983. — 20 с. : ил.; — (Ин-т физики высок. энергий. SERP-E-45. ИФВЭ ОНФ 83-156).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Экологическая правда — «Персональный Чернобыль» физика Бугорского. Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 21 жовтня 2022. [Архівовано 2012-04-25 у Wayback Machine.]
  2. а б Masha Gessen (1 грудня 1997). The Future Ruins of the Nuclear Age. Wired magazine. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 26 квітня 2007.
  3. Каталог РНБ. Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 1 серпня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]