Перейти до вмісту

Бабич Роман Васильович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бабич Роман Васильович
 Лейтенант
Загальна інформація
Народження1 лютого 1985(1985-02-01)
Вороніж, Шосткинський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Смерть25 січня 2023(2023-01-25) (37 років)
Бахмут, Донецька область, Україна
ПохованняБоярка, Київська область, Україна
ГромадянствоСРСР СРСР
Україна Україна
Національністьукраїнець
Alma MaterНаціональний медичний університет імені О. О. Богомольця
Псевдо«Диск»
Військова служба
Роки служби2014 — 2015,
2022 — 2023
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
 93 ОМБр
Війни / битвиросійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Нагрудний знак «Учасник АТО»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бабич.

Бабич Роман Васильович (нар. 1 лютого 1985, Вороніж, Шосткинський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР — пом. 25 січня 2023, Бахмут, Донецька область, Україна) — український військовик, лейтенант гвардії, військовий медик 1-го окремого батальйона 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Народний Герой України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1 лютого 1985 року в селищі Вороніж Шосткинського району Сумської області. Вищу медичну освіту здобув у Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця у 2008 році. За спеціальністю — лікар загальної практики. Навчався на військовій кафедрі, отримав звання молодшого лейтенанта[1].

Після навчання займався страхуванням життя, обіймав посаду директора департаменту страхової компанії. У 2011 році переїхав на постійне місце проживання у місто Боярка в Київській області.

На початку 2014 року під час анексії Криму намагався потрапити до лав армії добровольцем, проте отримав відмову[2]. У вересні того ж року був призваний, відправиввся у зону проведення антитерористичної операції, отримавши посаду начальника медичного пункту. Евакуював поранених та загиблих бійців з Донецького аеропорту, Авдіївки, Пісків, Водяного, Опитного, Тоненького, з опорних пунктів шахти Бутівка, РЛС «Зеніт»[1][3].

Демобілізований у вересні 2015 року. Після демобілізації повернувся на попереднє місце роботи, додатково займався інструктажем, проводив навчання військових і цивільних наданню першої медичної та домедичної допомоги в різних умовах[1][4].

У липні 2015 року нагороджений орденом «Народний Герой України»[1][3].

27 березня 2022 року призваний на медичну службу Фастівським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Київської області[5].

Загинув 25 січня 2023 року в місті Бахмут, відспіваний 29 січня в Свято-Миколаївському храмі міста Боярки на Київщині, там же похований[5].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Роман Бабич. Народний Герой України. Процитовано 3 лютого 2024.
  2. ↑ Кліщук, Людмила (26 січня 2023). На фронті загинув Народний герой України, бойовий медик Роман Бабич. Новинарня. Процитовано 3 лютого 2024.
  3. ↑ а б Члек, Крістіна (26 січня 2023). Загинув бойовий медик Роман Бабич «Диск» із Воронежа на Сумщині. Суспільне. Процитовано 3 лютого 2024.
  4. ↑ Урятував близько 600 військових: загинув Роман Бабич – Герой України. Еспресо. 26 січня 2023. Процитовано 3 лютого 2024.
  5. ↑ а б Відбулось попрощання із Народним Героєм Романом Бабичем. Сумські дебати. 30 січня 2023. Процитовано 3 лютого 2024.
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бабич_Роман_Васильович&oldid=43049174