Перейти до вмісту

Асмус Валентин Фердинандович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Валентин Фердинандович Асмус
Народився18 (30) грудня 1894
Київ, Російська імперія[1]
Помер4 червня 1975(1975-06-04) (80 років)
Москва, СРСР
ПохованняПередєлкінський цвинтарd
КраїнаСРСР СРСР
Діяльністьфілософ, історик літератури
Alma materКиївське реальне училище
Історико-філологічний факультет Київського університету[d]
ГалузьФілософія
ЗакладМДУ
Московський інститут філософії, літератури, історії
Інститут червоної професури
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор філософських наук
Відомі учніSergey Anisimovd
Брутян Георг Абелович
Zakhar Kamenskyd
Ойзерман Теодор Ілліч
Уйомов Авенір Іванович
Зінов'єв Олександр Олександрович
Q56308288?
Vladimir Smirnovd
Шестаков В'ячеслав Павлович
Аспіранти, докторантиЗінов'єв Олександр Олександрович
Vasily Vasilievich Sokolovd
Уйомов Авенір Іванович
Igor Yablokovd
Брутян Георг Абелович
Anatoly Zotovd
Шестаков В'ячеслав Павлович
Yuri Melvild
НагородиСталінська премія — 1943
CMNS: Асмус Валентин Фердинандович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Асмус.

Валенти́н Фердина́ндович А́смус (30 грудня 1894, Київ — 4 червня 1975, Москва) — радянський філософ, логік, історик філософії, історик і теоретик естетики, літературознавець. Доктор філософських наук (1940), професор (1935). Професор МДУ. Дійсний член Міжнародного інституту філософії в (Парижі). Лауреат Сталінської премії 1-го ступеня (1943).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 30 грудня 1894 року в Києві. У 1905-1914 роки навчався у Київському реальному училищі св.Катерини і на відділенні філософії і російської словесності історико-філологічного факультету Київського університету (1919); навчався філософії у О. М. Гилярова, В. В. Зеньковського, Є. В. Спекторського. В студентські роки опублікував працю «О задачах музыкальной критики» (1916), отримавши премію за конкурсний твір про відношення світогляду Л. М. Толстого до філософії Б. Спінози і виступив після загарбання Києва білогвардійцями з антибільшовицькою статтею «О великом пленении русской культуры»[2].

Після закінчення університету викладав філософію та естетику у вищих навчальних закладах Києва.

Після встановлення радянської влади в Україні став вивчати філософію марксизму[3].

З 1928 року виїхав до Москви, де викладав філософію в Інститут червоної професури, в Академії комуністичного виховання імені Н. К. Крупської, в МІФЛІ, на етнологічному факультеті МДУ, пише історико-філософські праці[4], зазнавав ідеологічних утисків в зв'язку з кампанією проти «меншевиствующого ідеалізму». На початку 1930-х рр. В. А. Смирнов повідомляє[5] про близькість Асмуса до групи письменників «Серапіонові брати».

В середині 1930-х рр. Асмус активно займається історією і теорією естетики. У 1935 році вступає до Спілки письменників. Професор (1935). У 1940 році захищає докторську дисертацію («Эстетика классической Греции», Інститут філософії АН СРСР). З 1939 року працює в МДУ імені М. В. Ломоносова, з дня відновлення філософського факультету МДУ (1941) — професор цього факультету.

За участь в підготовці трьохтомної «Історії філософії» (1940—1942) став лауреатом Сталінської премії 1-го ступеня (1943).

В 1946 році Асмус активно займається розвитком логіки як області досліджень і навчального предмету, викладає на курсах з підготовки вузівських викладачів логіки, згодом працює на кафедрі логіки філософського факультету МДУ. Асмус — видний учасник дискусій про предмет логіки кінця 1940-х — початку 50-х рр., він написав один із перших в СРСР підручників з логіки.[6] і ряд глав в колективній монографії[7], переведена і відкоментована одна із перших видань в СРСР книг з логіки XX ст. — «Опыт исследования значения логики» Шарля Серрюса (1948), написана передмова до перекладу Логіко-философського трактату Людвіга Вітґенштайна.

Бере участь у підготовці перекладів класичних і сучасних західних філософів, в організації міжнародного співробітництва в галузі філософії. Асмус — автор багатьох статей в «Філософській енциклопедії» (1960—1970), включаючи статті про давньогрецьку філософію, Аристотеля, Канта, Фіхте, Шеллінга, Шопенгауера, бере участь у підготовці «Великої радянської енциклопедії», «Літературної енциклопедії» та багатьох словників. В 1969–1971 рр. видавництво Московського університету опублікувало двотомні «Вибрані твори» В. Ф. Асмуса.

В останні роки Асмус був зайнятий роботою над монографією «Історико-філософський процес в зображенні і оцінці російського екзистенціалізму» (не завершена). Посмертно видані «Історико-філософські етюди» (нариси з історії західної філософії: про таких діячів як Платон, Томмазо Кампанелла, Жан-Жак Руссо, Йоганн-Фрідріх Шиллер, Фрідріх Гегель, Оґюст Конт, Анрі Бергсон і Вільям Джеймс), стаття "В. Соловйова. Досвід філософської біографії "[8].

Наукові праці

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Асмус Валентин Фердинандович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ Жизнь, 1918, № 2 (8—14 вересня).
  3. ↑ Книга «Диалектический материализм и логика» (1924), полемика с А. Варьяшем (Под знаменем марксизма, 1926. № 7—8, 10; 1927. № 1), статті «Бергсон и его критика интеллекта» (1926) і «Алогизм Уильяма Джемса» (1927) та інші праці.
  4. ↑ «Диалектика Канта» (1929), «Очерки истории диалектики в новой философии» (1930), «Маркс и буржуазный историзм» (1933).
  5. ↑ Соколов В. В., Ойзерман Т. И., Гулыга А. В., Каменский 3. А., Смирнов В. А., Субботин А. Л., Жучков В. А. В. Ф. Асмус — педагог и мыслитель [Архівовано 21 жовтня 2007 у Wayback Machine.] // Вопросы философии. — 1995. — № 1. — С. 31—51
  6. ↑ «Логика» (1947).
  7. ↑ «Логика» (1956).
  8. ↑ «Питання філософії», 1988 , № 6 .

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Асмус_Валентин_Фердинандович&oldid=42341471