Перейти до вмісту

Артпанк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Артпанк
Стилістичні походження
Походження
Типові інструменти
Популярністьбільшою частиною андерграунд

Артпанк (англ. Art Punk), або авангардний панк (англ. Avant Punk) термін, що застосовують до музичних гуртів, які грають панк-рок і постпанк, вводячи в музику елементи експериментального року й авангардної музики. Часто такі колективи пов'язані з мистецькими школами або зі світом мистецтва.

Найпершими гуртами, творчість яких критики визначали як «артпанк», були представники нью-йоркської сцени середини 70-х, такі як New York Dolls, Television, і Patti Smith[1]. Такі колективи як Wire (більшість з музикантів якого були студентами мистецьких шкіл)[2], і The Ex, які привнесли у своє панк-рокове звучання елементи джазу, нойзу, етнічної та авангардної музики, були названі авангардним панком[3][4].

Пізніші гурти, наприклад, Dog Faced Hermans ішли їхніми стопами[5]. Жанр no wave («ніякої хвилі») кінця 1970-х і початку 1980-х бачиться відгалуженням артпанку,[6][7], і його схарактеризував Мартін Рев з Suicide як «дійсно авангардне продовження рок-музики»[8].

Також до гуртів, яких називають «артпанком», належать Fugazi[9], та Goes Cube[10]. Crass також відносять до артпанку, тому що вони залучали та застосовували інші форми мистецтва під час концертів[11].

У своїй книзі «Мистецтво в попмузиці» (Art into Pop), Саймон Фріт (Simon Frith) і Говард Хорн (Howard Horne) описали групу менеджерів панк-груп 1970-х років, як «найчіткіших теоретиків художнього панк-руху (art punk movement)». Боба Ласта з Fast Product визначено одним з перших, хто застосував теорію мистецтва для маркетингу, а Тоні Вілсон з Factory Records описаний як «той, хир застосував Баухаус-принцип для пошуку всіх товарів компанії».

Анна Семере (Anna Szemere) поклала початок Угорської субкультурі артпанку до 1978 року, коли панк-група The Spions провела три концерти, які описали концептуалізм виконавського мистецтва артпанку, і «театр жорстокості» («theatre of cruelty») Антонена Арто, з його нео-авангардними, анархістськими маніфестами, розданими аудиторії. Wire Коліна Ньюмана (Colin Newman) позначили артпанк (art punk) у 2006 році, як «наркотик, обраний цілим поколінням»[12].

Визначення

[ред. | ред. код]

Попри те, що жанр не має чіткого визначення чи особливого стилю, групи, що сприймаються як «артпанк», як правило, є групами, які поєднують: урізаний стиль рок-н-ролу, панк-року з «артистичними» елементами мінімалізму, інструментальної взаємодії, елементами традиційної народної музики різних культур (яскравий приклад: вплив афро-біту у пізніх Talking Heads), експерименти з ритмами, елементи джазу чи фанку, дисонанси та експерименти з шумом (концепції, що значною мірою походять від різновидів «мистецької музики», таких як сучасна класична музика, джаз та джаз ф'южн).

Ідеологічно артпанк схожий на артрок та прогресивний рок 1960-х та 1970-х років тим, що це зрештою рок-музика з вищим рівнем мистецьких амбіцій; однак, завдяки природженому мінімалістичному характеру панк-року, ця мистецька амбіція зазвичай схиляється до напрямку більш сучасної та експериментальної художньої музики, а не до старих європейських класичних структур, що надихали прогресивний рок (на прикладі композитора Глена Бранки, який працював та підтримував членів мистецької Нью-Йоркської ноу-вейв панк-сцени кінця 1970-х років, а сам тим часом створив твори, які були частиною його канону)[13].

Основні представники артпанку

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Desrosiers, Mark «25 Up: Punk's Silver Jubilee — Aesthetic Anesthetic: Liberating the Punk Canon [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.]», PopMatters
  2. ↑ Newman, Colin (2006) «Wire: the art-punk band's journey and legacy [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]», The Independent, 17 February 2006
  3. ↑ «Holland's Avant-punk Heroes». Архів оригіналу за 16 січня 2009. Процитовано 12 серпня 2014. [Архівовано 2009-01-16 у Wayback Machine.]
  4. ↑ «The Ex: 27 years of Dutch art-punk». Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 12 серпня 2014.
  5. ↑ а б Strong, Martin C.: «The Great Alternative & Indie Discography», 1999, Canongate, ISBN 0-86241-913-1
  6. ↑ а б Taylor, Steve (2004) The A to X of Alternative Music, Continuum, ISBN 0-8264-7396-2, p. 154, 249
  7. ↑ Kill Your Idols | Reviews | guardian.co.uk Film. www.theguardian.com. Процитовано 8 липня 2024.
  8. ↑ Nobakht, David (2008) Suicide: No Compromise, SAF, ISBN 978-0-946719-71-6, p. 125
  9. ↑ «Pinnacle of Punk» article from The Brooklyn Paper. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 12 серпня 2014.
  10. ↑ Dolan, Casey (5 травня 2007). Downloads. Los Angeles Times (амер.). Процитовано 8 липня 2024.
  11. ↑ Lynskey, Dorian (27 вересня 2007). Jeffrey Lewis, 12 Crass Songs. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 8 липня 2024.
  12. ↑ Вики-статьи art punk. Last.fm (рос.). Архів оригіналу за 25 липня 2021. Процитовано 25 липня 2021.
  13. ↑ Art Punk - Music Genres - Rate Your Music. rateyourmusic.com. Архів оригіналу за 10 травня 2015. Процитовано 25 липня 2021.
  14. ↑ Goldberg, Michael Alan (2003) «Hanging on the Art Punk Edge: The A-Frames' Beautifully Dark Constructions [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]», The Stranger, 30 January — 5 February 2003
  15. ↑ Schild, Matt «It's a Bit Complicated — Art Brut», Aversion.com
  16. ↑ а б Kaplan, E. Ann (1988) Postmodernism and Its Discontents: Theories, Practices, Verso Books, ISBN 978-0-86091-211-8
  17. ↑ «Jeffrey Lewis, 12 Crass Songs». Архів оригіналу за 3 січня 2008. Процитовано 12 серпня 2014.
  18. ↑ Karan, Tim (2006) «Spazmo art-punk with a psychobilly edge [Архівовано 6 вересня 2008 у Wayback Machine.]», Alternative Press, 6 December 2006
  19. ↑ Pat Long (2 травня 2009). Pat Long meets new wave 80s oddballs Devo, who are intent on making a comeback | Music. London: The Guardian. Архів оригіналу за 20 грудня 2011. Процитовано 26 травня 2012.
  20. ↑ «Nightlife», New York, 12 September 1994, p. 175
  21. ↑ Горбачев, Александр. Зинин, Илья. Песни в пустоту (фрагмент). colta.ru (рос.). Архів оригіналу за 3 жовтня 2014. Процитовано 1 октября 2014.
  22. ↑ Artist info: Futurians. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 24 липня 2013. [Архівовано 2014-10-06 у Wayback Machine.]
  23. ↑ CJA. Архів оригіналу за 9 травня 2013. Процитовано 24 липня 2013.
  24. ↑ Crisafulli, Chuck (2003) Nirvana: Teen Spirit: The Stories Behind Every Song, Da Capo, ISBN 978-1-56025-558-1
  25. ↑ а б в г Muggleton, David & Weinzierl, Rupert (2003) The Post-subcultures Reader, Berg, ISBN 978-1-85973-668-5, p. 245
  26. ↑ а б в Reddington, Helen (2007) The Lost Women of Rock Music: Female Musicians of the Punk Era, Ashgate, ISBN 978-0-7546-5773-6, p. 47
  27. ↑ Brookes, Tim (2006) Guitar: An American Life, Grove/Atlantic, ISBN 978-0-8021-4258-0
  28. ↑ Hot Hot Heat. Sub Pop. Архів оригіналу за 4 лютого 2014. Процитовано 2 лютого 2014.
  29. ↑ Wells, Steven (2004) Punk: Young, Loud & Snotty: the Stories Behind the Songs, Thunder Mouth Press, ISBN 978-1-56025-573-4, p. 65
  30. ↑ http://thequietus.com/articles/14225-membranes-the-universe-explodes-into-a-billion-protons-of-pure-white-light. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  31. ↑ Monochrome Set. TrouserPress.com. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 26 травня 2012.
  32. ↑ Caramanica, Jon (2008) «Staging Their Happenings in an Art-Punk Mode, Embracing the Threat of Chaos [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]», New York Times, 8 May 2008
  33. ↑ Ware, Tony (2008) «Athens Art Punk [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]», SF Weekly, 11 November 2008
  34. ↑ Milian, Ray (2011) «[1] [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]», Off The Radar Music, 4 April 2011
  35. ↑ Lynskey, Dorian (2007) «The drinking person's thinking band [Архівовано 13 листопада 2012 у Wayback Machine.]», The Guardian, 27 February 2007
  36. ↑ http://www.allmusic.com/album/r528769
  37. ↑ Brackett, Nathan & Hoard, Christian (eds.) (2004) The New «Rolling Stone» Album Guide, 4th edn., Simon & Schuster, ISBN 978-0-7432-0169-8, p.430
  38. ↑ Interview with David Byrne, The Guardian [Архівовано 9 січня 2013 у Wayback Machine.] 27 April 2001
  39. ↑ Thursday, September 29. Now Toronto. 29 вересня 2005. Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 10 січня 2014.
  40. ↑ Kot, Greg (2003) «Wire delivers high-voltage act; The art-punk foursome from Britain is back with a new, brutal style [Архівовано 9 лютого 2013 у Wayback Machine.]», Chicago Tribune, 27 June 2003
  41. ↑ McLean, Craig (13 червня 2009). Yeah Yeah Yeahs: why fans of the art-punk trio can't say no. The Times. Архів оригіналу за 15 червня 2011. Процитовано 2 січня 2010. [Архівовано 2011-06-15 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Артпанк&oldid=44074174