Абдулов Олександр Гаврилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Гаврилович Абдулов
рос. Александр Гаврилович Абдулов
Ім'я при народженніангл. Aleksandr Gavrilovich Abdulov
Народився29 травня 1953(1953-05-29)[1][2][3]
Тобольськ, Тюменська область, РРФСР, СРСР[1]
Помер3 січня 2008(2008-01-03)[4][1][…] (54 роки)
Москва, Росія[1]
  • рак легень
  • ПохованняВаганьковське кладовище
    Громадянство СРСР
     Росія
    Діяльністьактор театру, кіноактор, ведучий, співак, актор, телеведучий, телеактор, кінорежисер, сценарист
    Alma materРосійський університет театрального мистецтва
    Роки діяльності19732007
    ДружинаМілославська Юлія
    ДітиКсенія Алфьорова
    БатькиGavriil Abdulovd
    Провідні роліВедмідь (Звичайне диво), Рампкопф (Той самий Мюнхгаузен), Микита (Карнавал), Іван (Чарівники), Жакоб (Формула кохання), Ланцелот (Убити дракона), Коров'єв (Майстер та Маргарита)
    IMDbnm0008311
    Нагороди та премії

    CMNS: Олександр Гаврилович Абдулов у Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Олекса́ндр Гаври́лович Абду́лов (рос. Александр Гавриилович Абдулов; 29 травня 1953, Тобольськ, Тюменська область, Російська РФСР — 3 січня 2008, Москва, Росія) — російський актор театру і кіно. Працював у театрі Ленком.

    Біографія

    [ред. | ред. код]

    Народився 29 травня 1953 року в театральній сім'ї. Батько був режисером театру у Фергані, мати працювала в театрі гримером. Хоча на театральну сцену вперше вийшов ще в п'ятирічному віці, до акторської кар'єри не прагнув — у школі займався спортом, захоплювався музикою. За наполяганням батька намагався вступити після школи в театральне училище імені Щепкіна, але не вступив, тому, повернувшись з Москви, успішно склав іспити на факультет фізкультури місцевого педінституту. Проте, через рік знову поїхав до Москви і вступив у Російський університет театрального мистецтва, на курс Й. М. Раєвського.

    У кіно дебютував як актор у 1974 році, ще студентом зіграв маленьку роль десантника Козлова у фільмі Михайла Пташука «Про Вітю, про Машу і морську піхоту». У 1975 році гру в дипломній виставі відзначив головний режисер Московського театру імені Ленінського комсомолу («Ленком») Марк Захаров і запросив молодого актора в трупу. Відтоді ім'я Олександра Абдулова нерозривно пов'язане з театром Захарова. У числі найвідоміших театральних робіт Абдулова — роль у знаменитій «ленкомівській» виставі «Юнона і Авось». За роль у виставі «Варвар і Єретик» він удостоївся премії «Кришталевий Турандот» і премії фонду Станіславського.

    Кінокар'єра молодого актора розпочалася в середині 70-х. Проте широка популярність прийшла до лише після ролі Ведмедя в телевізійному фільмі «Звичайне диво» (1978), поставленого Марком Захаровим за однойменною п'єсою Євгена Шварца. Новим успіхом стала мелодрама Павла Арсенова за п'єсою А. Володіна «З коханими не розлучайтеся» (1979), в якій Абдулов грав головну чоловічу роль — Миті, а головну жіночу роль виконала його тодішня дружина — Ірина Алферова. Неабиякий дар дозволяв Олександру Абдулову з рівним успіхом виконувати різнопланові ролі, знімаючись в картинах різних жанрів і у різних режисерів.

    Серед найвідоміших акторських робіт — Микита в «Карнавалі» Тетяни Ліознової, вбивця Робер з ексцентричного детектива Алли Сурикової «Шукайте жінку», ліричний герой Іван з «Чарівників». Артист широкого творчого діапазону, Олександр Абдулов знімався в комедіях («За прекрасних пані!», «Формула кохання»), в драмах («Бережи мене, мій талісман!» і «Леді Макбет Мценського повіту» Романа Балаяна, «Над темною водою» Дмитра Месхієва), в кримінально-пригодницьких («Таємниці мадам Вонг») та детективних картинах («Десять негритят» Станіслава Говорухіна), в історико-костюмних стрічках («Гардемарини, вперед!» Світлани Дружиніної).

    Особливо слід виділити роботи Олександра Абдулова у фільмах Марка Захарова, які відразу полюбилися глядачеві, і в картинах Сергія Соловйова, що стали помітною подією кіно рубежу 80-90-х років. У 1991 році почалася співпраця Абдулова з режисером Віктором Сергєєвим, і їх перший фільм, детектив «Геній», виявився однією з найцікавіших картин тих років і увійшов до числа лідерів відеопрокату російських фільмів; не пройшла непоміченою і кримінальна мелодрама «Дивні чоловіки Семенової Катерини», де разом з Олександром Абдуловим знялися Наталія Фіссон і Андрій Соколов. Але інший фільм Віктора Сергєєва «Шизофренія», для якого Абдулов сам написав сценарій, а консультантом був Олександр Коржаков, що вийшов на екрани в 1997 році, не став відкриттям, як це було з «Генієм».

    Досить часто брав участь в журі Вищої ліги КВН.

    У березні 2007 року відвідав з гастролями Київ. У вересні цього ж року Олександру Абдулову поставлений діагноз — «четверта стадія раку легенів»[6]. Помер 3 січня 2008 року на 55-му році життя о 7:20 за московським часом у центрі серцево-судинної хірургії імені Бакульова[7].

    У лютому 2008 року планував повернутися на сцену Ленкому і зіграти Кочкарьова у виставі «Женитьба».

    5 січня похований на Ваганьковському кладовищі в Москві.

    Творчість

    [ред. | ред. код]

    Актор театру

    [ред. | ред. код]
    • «Усе минає»
    • «Юнона та Авось»
    • «Варвар та єретик»
    • «У списках не значився» Б. Васильєва — лейтенант Плужніков (премія «Театральная весна»)
    • «Зірка та смерть Хоакіна Мурєтти» Пабло Неруди — Хоакін
    • «„Юнона“ та „Авось“» А. Вознесенського та А. Рибнікова — Фернандо Лопес, Людина театру
    • «Жорсткі ігри» А. Арбузова — Микита
    • «Школа для емігрантів» Д. Ліпскерова — Трубецкой
    • «Поминальна молитва» Г. Горіна — Менахем Мендель
    • «Диктатура совісті» М. Шатрова — Верховенський
    • «Оптимістична трагедія» Вс. Вишневського — Сиплий

    Режисерські роботи в кіно

    [ред. | ред. код]
    1. 2000 — Бременські музиканти

    Акторські роботи в кіно

    [ред. | ред. код]
    1. 1973 — Біля цих вікон...
    2. 1974 — Про Вітю, про Машу і морську піхоту — десантник Козлов
    3. 1974 — Москва, любов моя
    4. 1975 — Зникла експедиція — Рогов
    5. 1976 — Сімдесят два градуси нижче нуля — Льонька Савостіков
    6. 1976 — Дванадцять стільців — інженер Щукін
    7. 1976 — Золота річка
    8. 1977 — Червона квіточка — принц
    9. 1977 — Втеча з в'язниці
    10. 1978 — Капітанська дочка
    11. 1978 — Усе вирішує мить — перший тренер
    12. 1978 — Двоє у новому домі
    13. 1978 — Красень-чоловік
    14. 1978 — Звичайне диво
    15. 1979 — Місце зустрічі змінити не можна — водій, член банди <Чорна кішка>
    16. 1979 — З коханими не розлучайтесь — Мітя
    17. 1979 — Той самий Мюнхгаузен — Рампкопф
    18. 1980 — Сиціліанський захист
    19. 1981 — Карнавал — Микита
    20. 1981 — Жінка у білому — Волтер Хартрайт
    21. 1981 — Факти минулого дня
    22. 1982 — Шукайте жінку — Робер де Шаранс
    23. 1982 — Передчуття любові
    24. 1982 — Субота та неділя
    25. 1982 — Чарівники — Іван
    26. 1983 — Будинок, який побудував Свіфт — Доктор Сімпсон
    27. 1983 — Рецепт її молодості
    28. 1983 — Юнона та Авось
    29. 1983 — Поцілунок — Лобитко
    30. 1984 — Формула кохання — Жакоб
    31. 1984 — Два гусара
    32. 1985 — У пошуках капітана Гранта — Боб Дьоготь
    33. 1985 — Найчарівніша і найпривабливіша — Володя Смирнов
    34. 1985 — Страховий агент
    35. 1985 — Таємниці мадам Вонг
    36. 1986 — Весела хроніка небезпечної подорожі
    37. 1986 — Ті, що зійшли з небес — Сергій, режисер Н. Трощенко
    38. 1986 — Бережи мене, мій талісмане
    39. 1987 — Гардемарини, вперед! — Василь Федорович Лядащев
    40. 1987 — Десять негренят — Ентоні Марстон
    41. 1987 — Філер
    42. 1988 — Убити дракона — Ланцелот
    43. 1989 — За прекрасних дам!
    44. 1989 — Леді Макбет Мценського повіту
    45. 1989 — Руанська діва на ім'я Пишка
    46. 1989 — Чорна троянда — емблема печалі, червона троянда — емблема кохання — Володимир
    47. 1990 — Анекдоти — Василь Кутузов
    48. 1990 — Жива мішень
    49. 1990 — Сукині діти — Ігор Гординський
    50. 1991 — Принижені та ображені
    51. 1991 — Геній — Сергій Ненашев
    52. 1991 — Діло Сухово-Кобиліна
    53. 1991 — Дім під зірковим небом — сантехнік Жора
    54. 1991 — Облога Венеції
    55. 1992 — Офіціант з золотим підносом — офіциант
    56. 1992 — Дивні чоловіки Семенової Катерини
    57. 1992 — Божевільне кохання
    58. 1993 — Гріх. Історія пристрасті
    59. 1993 — Золото
    60. 1993 — Настя
    61. 1993 — Поминальна молитва — Менахем-Мендл
    62. 1993 — Тюремний романс
    63. 1993 — Я винен
    64. 1993 — Над темною водою
    65. 1994 — Кава з лимоном
    66. 1994 — Простодушний
    67. 1995 — Перше кохання
    68. 1995 — Чорна вуаль — Андрій Якович Рокшін
    69. 1997 — Шизофренія — Голубчик
    70. 1998 — Жіноча власність — Сазонов
    71. 2000 — Бременські музиканти — казкар
    72. 2000 — Тихі вири — академік Каштанов
    73. 2000 — Різдвяна містерія
    74. 2001 — Жовтий карлик
    75. 2001 — Фаталісти
    76. 2002 — Наступний (Next) (Серіал) — Лавр
    77. 2002 — О'кей!
    78. 2002 — Про кохання
    79. 2002 — Льодовий період (Серіал)
    80. 2002 — Наступний (Next 2) (Серіал) — Лавр
    81. 2003 — А на ранок вони прокинулись
    82. 2003 — Тартарен із Тараскона
    83. 2004 — Дура
    84. 2004 — Next 3 (Серіал) — Лавр
    85. 2004 — Я тебе кохаю (Серіал) — Олександр
    86. 2005 — Майстер та Маргарита — Коров'єв
    87. 2005 — Ад'ютанти кохання
    88. 2006 — Парк радянського періоду
    89. 2006 — З полум'я і світла — Михайло Васильович Арсеньєв, дідусь Лермонтова
    90. 2007 — Ленінград — Чігасов
    91. 2007 — Капкан (телесеріал) — Михайло Волобуєв
    92. 2007 — Артистка
    93. 2007 — Лузер
    94. 2009 — Анна Кареніна — Стіва Облонський

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #131358189 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    2. а б Find a Grave — 1996.
    3. Filmportal.de — 2005.
    4. http://www.newsru.com/cinema/03jan2008/abdulov.html
    5. datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
    6. Актору Олександру Абдулову поставлено діагноз «рак легенів», РІА Новини (рос.)
    7. Скончался известный актер Александр Абдулов, РІА Новини (рос.)

    Посилання

    [ред. | ред. код]