Істрорумунська мова
| Істрорумунська мова | |
|---|---|
| vlåskę límbę, vlåškę límbę | |
 | |
| Поширена в | Хорватія |
| Носії | близько 300 чол. |
| Класифікація | Індоєвропейська сім'я
|
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-2 | roa |
| ISO 639-3 | ruo |
Істрорумунська мова — східнороманська мова, поширена в кількох селах півострову Істрія, найбільшого півострова в Адріатичному морі, розташованого між Трієстською затокою і бухтою Кварнер, більшість якого належить Хорватії. Також після двох світових воєн носії істро-румунської мови оселились в США, Канаді, Австралії, Аргентині, Німеччині та інших країнах.
Істрорумунська - вимираюча мова. Поширена в хорватських селах Желяни Приморсько-Ґоранська жупанії та в селах Шушневиця та Ланіще Істрійської жупанії.
Точне число мовців істрорумунської на даний час невідоме, але в будь-якому разі їх кількість не перевищує кілька сотень. У 1971 році їх було близько півтори тисячі, у 1983 році близько 500 осіб. Всі носії істрорумунської, також володіють хорватською (істрійським діалектом), а деякі і італійською, яка досить поширена в Істрії.
Істрорумунська поділяється на два діалекти - на північному діалекті розмовляють у Желянах, на південному - у декількох селах на південь від гори Учка - Шушневиця, Нова Вас, Ясеновік, Брдо та Лєтай.
| переклад | Істрорумунська | |
|---|---|---|
| Південні діалекти | Желянські (північні) діалекти | |
| небо | čer | nebo |
| місто | grad | četåte |
| груша | per | hrușva |
| ведмідь | medvid | urs |
| понеділок | ponedili̭âc | lur |
| п'ятниця | petâc | virer |
Історично істрорумуни є нащадками романомовних пастухів (валахи), що кочували в середньовіччі Балканським півостровом. Згідно з письмовими джерелами, вже в XII столітті вони доходили до річки Тальяменто, проте невідомо, наскільки довго вони там затримувалися. Перші відомості про істрорумунів, що живуть в районі Чічарії і острова Крк відносяться до кінця 15 - початку 16 століття. В Желянах істрорумуни оселилися в 1510 році. Епідемії чуми та холери в 15 столітті серйозно прорідили населення Істрії, і Венеційська республіка, якій Істрія на той момент належала, проводила політику, спрямовану на припинення міграційних процесів і збільшення осілості населення.
Аж до XIX століття поширення мови охоплювало більшу частину півострова Істрія, аж до Трієста, а також острови Раб та Крк. На островах істрорумунська мова вимерла в першій половині XIX століття.
Істрорумунською мовою не видається періодичної та художньої літератури, викладання також не ведеться. Вона функціонує виключно як мова усного спілкування в побуті. Всі тексти істрорумунською мовою є записами усних текстів, зроблені лінгвістами. Для запису використовується румунський алфавіт з додатковими буквами å, ä, ę, ľ, ń, ş и š, використовуваними для позначення звуків, відсутніх в румунській мові. Фольклор на істрорумунській мові існує, але його записи нечисленні.
Незважаючи на приналежність до романських мов, в лексиці істрорумунської мови численні слов'янські запозичення, а багато морфологічних структур будуються за схемами, типовим для слов'янських мов, що викликано тривалим проживанням істрорумунів в хорватському оточенні. Більшість лексики (близько 65 %) має латинське походження. Існує велика кількість запозичень з хорватської мови (cńige «(священна) книга», ócna «вікно»), а також деяка кількість італьянізмів (sémpre «завжди», setimåne «тиждень»)
Наявність значної кількості запозичень з хорватської можна помітити навіть у числівниках:
| Кількісні | Порядкові | |
|---|---|---|
| 1 | ur (ч. р.), úro (сер. р.) úra (ж. р., півн.), úrę (ж. р., півд.) |
p(ă)rvi (ч. р.), p(ă)rvi (сер. р.) p(ă)rva, p(ă)rvę (ж. р.) |
| 2 | dói̯ (ч. р.), do (ж. р.) | dói̯le (ч. р.), dóvo (сер. р.), dóva (ж. р.) |
| 3 | trei̯ | trei̯le (ч. р.), treɪ̯o (сер. р.), treɪ̯a (ж. р.) |
| 4 | pátru | |
| 5 | činč, ținț | |
| 6 | šåse | |
| 7 | šåpte | |
| 8 | opt (півн.), os(a)n (півд.) | |
| 9 | dévet | |
| 10 | déset | |
| 11 | i̯edănái̯st | |
| 12 | dvanái̯st | |
| 13 | trinái̯st | |
| 20 | dvádeset | |
| 21 | dvádeset ši ur | |
| 30 | trídeset | |
| 40 | cvarnår | |
| 50 | pedesét | |
| 60 | šéstdeset | |
| 70 | sédamdeset | |
| 80 | ósamdeset | |
| 90 | dévetdeset | |
| 100 | sto | |
| 200 | dvísto | |
| 300 | trísto | |
| 1000 | míľe |
| Істрорумунська | Румунська |
|---|---|
| Čåče nostru, carle ști ân čer, neca se spunę voli̯a a Tę, cum ân čer, așa și pre pemint. Pâra nostrę såca zi dę nam åstez. Odprostę nam dužan, ca și noi̯ odprostim a lu noștri dužnič. Neca nu ne Tu vezi ân napastovańe, neca ne zbaveșt de zvaca slabę. Amen[1]. |
Tatăl nostru care ești în ceruri, facă-se voia Ta, precum în cer, așa și pe pământ. Pâinea noastră cea de toate zilele dă-ne-o nouă astăzi. Și ne iartă nouă păcatele noastre, precum și noi iertăm greșiților noștri. Și nu ne duce pe noi în ispită, ci ne izbăvește de cel rău. Amin. |
- Cantemir, Traian, Noi date istorice referitoare la istroromâni, Limbă și literatură, vol. XIX, 1968, pp. 91–110(рум.)
- Capidan, Theodor, Românismul balcanic, Revista filologică I, Cernăuți, 1927, nr. 1-2, pp. 155–165 (рум.)
- Coteanu, Ion, Elemente de dialectologie a limbii române, București, Editura Științifică, 1961(рум.)
- Covaz, Antonio, Dei Rimgliani o Vlahi d'Istria [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (Despre romanii sau vlahii din Istria), L'Istria, anul I, nr. 1-2, 3 ianuarie 1846, pp. 7–8. (рум.)
- Croce, Ireneo della, Historia antica e moderna, sacra e profana della città di Trieste [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (Istoria antică și modernă, sacră și profană a orașului Triest), Veneția, 1698. (італ.)
- Dahmen, Wolfgang, Istrorumänisch [Архівовано 20 лютого 2016 у Wayback Machine.] (Istroromâna), Holtus, G.; Metzeltin, M.; Schmitt, Ch. (coord.), Lexikon der Romanistischen Linguistik (Lexiconul lingvisticii romanice), vol. III, Tübingen, De Gruyter, 1989, pp. 448–460. (нім.)
- Densusianu, Ovid, Histoire de la langue roumaine (Istoria limbii române), vol. I – Les Origines (Originile), Paris, Ernest Leroux, 1901. (фр.)
- Dianich, Antonio, Mărturia unui istroromân: profesorul Antonio Dianich [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.], Orizonturi culturale italo-române, anul V, nr. 4, aprilie 2015, ISSN 2240-9645. (рум.)
- Drăganu, Nicolae, Românii în veacurile IX-XIV pe baza toponimiei și a onomasticei, București, Academia Română, Studii și cercetări XXI, 1933. Accesat la 30 mai 2015(рум.)
- Filipi, Goran, Istrorumunjski lingvistički atlas / Atlasul Lingvistic Istroromân / Atlante Linguistico Istrorumeno, Pola, Znanstvena udruga Mediteran, 2002a(хор.)
- Filipi, Goran, Istrorumänisch (Istroromâna), Okuka, Miloš (coord.), Lexikon der Sprachen des europäischen Ostens (Lexiconul limbilor estului european), Klagenfurt, 2002b, pp. 91–96. (нім.)
- Frățilă, Vasile, Dialectul istroromân. Privire generală, Berciu-Drăghicescu, Adina (coord.), Aromâni, meglenoromâni, istroromâni: aspecte identitare și culturale [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Editura Universității din București, Colecția IEH, 2012, pp. 633–694, ISBN 978-606-16-0148-6.(рум.)
- The Global Lexicostatistical Database [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (GLD), Indo-Europian family: Romance group [Архівовано 27 квітня 2015 у Wayback Machine.]. (англ.)
- Kandler, Pietro Paolo, Li Cici, Cameroni, F. (coord.), Storia cronografica di Trieste dalla sua origine sino all'anno 1695 del canonico D. Vincenzo Scussa Triestino cogli Annali dal 1695 al 1848 [Архівовано 16 травня 2018 у Wayback Machine.] (Istoria cronografică a Triestului, de la origini până în anul 1695, de canonicul D. Vincenzo Scussa Triestino cu Analele de la 1695 la 1848), Triest, C. Coen, 1863, pp. 231–236].(рум.)
- Kovačec, August, Vlaško/Žejansko/Istrorumunjsko – hrvatski rječnik [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.] (Dicționar vlăhesc/jeiănesc/istroromân-croat), 2010, varianta online a Istrorumunjsko-Hrvatski Rječnik (s gramatikom i tekstovima) [Dicționar istroromân-croat (cu o gramatică și texte)], Pola, Znanstvena udruga Mediteran, 1998. (хор.)
- Narumov, B. P., Истрорумынский язык/диалект Языки мира. Романские языки, 2001, c. 656-671, ISBN 5-87444-016-X (рос.)
- Petrovici, Emil, Problema limitei sud-vestice a teritoriului de formare a limbii românești, Limba română, IX, 1960, nr. 1, p. 79-83.(рум.)
- Philippide, Alexandru, Originea romînilor, vol. II, Ce spun limbile romînă și albaneză, Iași, Viața Romînească, 1927
- Popovici, Iosif, Dialectele române (Rumaenische Dialekte), IX. Dialectele române din Istria, I. (Referințele sociale și gramatica), Halle a. d. S., Editura Autorului, 1914; II. (Texte și glosar), Halle a. d. S., Editura Autorului, 1909(рум.)
- Pușcariu, Sextil, Studii istroromâne. În colaborare cu M. Bartoli, A. Belulovici și A. Byhan, vol. I. Texte, Analele Academiei Române, seria II, tom. XXVIII, 1905-1906, Memoriile Secțiunii Literare, București, Cultura națională, 1906, p. 117-182;
- vol. II. Introducere – Gramatică – Caracterizarea dialectului istroromân, București, Cultura națională, 1926;
- vol. III. Bibliografie critică – Listele lui Bartoli – Texte inedite – Note – Glosare, București, Cultura națională, 1929(рум.)
- Rosetti, Alexandru, Asupra repartizării dialectale a istroromânei, Grai și Suflet, V, nr. 1, 1931-1932, pp. 1–9(рум.)
- Sala, Marius (coord.), Enciclopedia limbilor romanice, București, Editura Științifică și Enciclopedică, 1989, ISBN 973-29-0043-1(рум.)
- Saramandu, Nicolae, Originea dialectelor românești (pe baza surselor istorice), București, Editura Academiei Române, 2005(рум.)
- Sârbu, Richard și Vasile Frățilă, Dialectul istroromân. Texte și glosar, Timișoara, Amarcord, 1998(рум.)
- Scărlătoiu, Elena, Istroromânii și Istroromâna. Relații lingvistice cu slavii de sud: cuvinte de origine veche slavă, București, Staff, 1998
- Skok, Petar, Studi toponomastici sull'isola di Veglia (Studii toponomastice pe insula Krk), Archivio glottologico Italiano, vol. XXIX, 1938, pp. 113–119(рум.)
- Vasiliu, Emanuel, Fonologia istorică a dialectelor dacoromâne, București, Editura Academiei, 1968(рум.)
- Vassilich, Giuseppe, Sui rumeni dell'Istria. Riassunto storico-bibliografico [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (Despre românii din Istria. Rezumat istorico-bibliografic), Archeografo triestino, serie nouă, vol. XXIII (XXVII), Trieste, 1900, pp. 157–237. Accesat la 30 mai 2015(італ.)
- Vrzić, Zvjezdana, Limba de saka zi [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (Limba de fiecare zi), Tragovi, 2009, ISBN 978-953-55781-0-9. (хор.)
- Zegrean, Iulia-Georgiana, Balkan Romance: Aspects of the Syntax of Istro-Romanian [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Tatăl nostru [Архівовано 19 січня 2015 у Wayback Machine.] Варіант публікації 1856 року, транслітерований абеткою Ковачеца. Видано 30 травня 2015 року
- Языки мира. Романские языки. - М., 2001