Ізотопи нобелію

Нобелій (No) є синтезованим елементом, отож стандартні атомні маси не можуть бути подані. Подібно до всіх синтезованих елементів, він не має жодного стабільного ізотопа. Першим синтезованим ізотопом (і правильно визначеним) був ²⁵⁴No у 1966 році. Відомі 12 радіонуклідів від ²⁵⁰No до ²⁶⁰No і ²⁶²No, а також 3 ізомери ядер: ^251mNo, ^253mNo і ^254mNo. Найбільш довгоживучим ізотопом є ²⁵⁹No, який має період напіврозпаду 58 хвилин. Найдовшу тривалість життя серед ізомерів має ^251mNo з періодом напіврозпаду 1.7 секунди.

Таблиця

Символ ізотопу	Z(p)	N(n)	Маса ізотопу (u)	Період напіврозпаду	Типи розпаду^[1]^{[n 1]}	Дочірні ізотопи	Спін і парність ядра
Символ ізотопу	Енергія збудження			Період напіврозпаду	Типи розпаду^[1]^{[n 1]}	Дочірні ізотопи	Спін і парність ядра
²⁵⁰No	102	148	250.08756(22)#	5.7(8) с	СП (99.95%)	(різні)	0+
					α (.05%)	246Fm
					β⁺ (2.5×10⁻⁴%)	250Md
²⁵¹No	102	149	251.08894(12)#	0.78(2) с	α (89%)	247Fm	7/2+#
					СП (10%)	(різні)
					β⁺ (1%)	251Md
^251mNo	110(180)# кеВ			1.7(10) с			9/2−#
²⁵²No	102	150	252.088967(10)	2.27(14) с	α (73.09%)	248Fm	0+
					СП (26.9%)	(різні)
					β⁺ (1%)	252Md
²⁵³No^{[n 2]}	102	151	253.090564(7)	1.62(15) хв	α (80%)	249Fm	(9/2−)#
					β⁺ (20%)	253Md
					СП (10⁻³%)	(різні)
^253mNo	129(19) кеВ			31 с			5/2+#
²⁵⁴No	102	152	254.090956(11)	51(10) с	α (89.3%)	250Fm	0+
					β⁺ (10%)	254Md
					СП (.31%)	(різні)
^254mNo	500(100)# кеВ			0.28(4) с	ІП (80%)	²⁵⁴No	0+
^254mNo	500(100)# кеВ			0.28(4) с	α (20%)	250Fm	0+
²⁵⁵No	102	153	255.093191(16)	3.1(2) хв	α (61.4%)	251Fm	(1/2+)
²⁵⁵No	102	153	255.093191(16)	3.1(2) хв	β⁺ (38.6%)	255Md	(1/2+)
²⁵⁶No	102	154	256.094283(8)	2.91(5) с	α (99.44%)	252Fm	0+
					СП (.55%)	(різні)
					ЗЕ (.01%)	256Md
²⁵⁷No	102	155	257.096888(7)	25(2) с	α (99%)	253Fm	(7/2+)
²⁵⁷No	102	155	257.096888(7)	25(2) с	β⁺ (1%)	257Md	(7/2+)
²⁵⁸No	102	156	258.09821(11)#	1.2(2) мс	СП (99.99%)	(різні)	0+
					α (.01%)	254Fm
					β⁺β⁺ (рідко)	258Fm
²⁵⁹No	102	157	259.10103(11)#	58(5) хв	α (75%)	255Fm	(9/2+)#
					ЗЕ (25%)	259Md
					СП (10%)	(різні)
²⁶⁰No	102	158	260.10264(22)#	106(8) мс	СП	(різні)	0+
²⁶²No^{[n 3]}	102	160	262.10746(39)#	~5 мс	СП	(різні)	0+

↑ Скорочення:
ЗЕ: Захоплення електрону
ІП: Ізомерний перехід
СП: Спонтанний поділ
↑ Не синтезований безпосередньо, виявлений в продуктах поділу 257Rf
↑ Не синтезований безпосередньо, виявлений в продуктах поділу 262Lr

Нотатки

Оцінки позначені # отримані не з чисто експериментальних даних, але частково з загальних тенденцій. Спіни зі слабким оцінковим обґрунтуванням взяті в дужки.
Невизначеності подано в скороченій формі в дужках після відповідних останніх цифр. Невизначеність позначає одне стандартне відхилення за винятком ізотопного складу і атомної маси від IUPAC, яка використовує розширені невизначеності.

Ізотопи

12 радіонуклідів нобелію описані дотепер, із яких найбільш стабільним є ²⁵⁹No, який має період напіврозпаду 58 хвилин. Очікують, що довший період напіврозпаду матимуть все ще невідомі ²⁶¹No і ²⁶³No.

Хронологія відкриття ізотопів

Ізотоп	Рік відкриття	Реакція відкриття
²⁵⁰No^m	2001	²⁰⁴Pb(⁴⁸Ca,2n)
²⁵⁰No^g	2006	²⁰⁴Pb(⁴⁸Ca,2n)
²⁵¹No	1967	²⁴⁴Cm(¹²C,5n)
²⁵²No^g	1959	²⁴⁴Cm(¹²C,4n)
²⁵²No^m	~2002	²⁰⁶Pb(⁴⁸Ca,2n)
²⁵³No^g	1967	²⁴²Pu(¹⁶O,5n),²³⁹Pu(¹⁸O,4n)
²⁵³No^m	1971	²⁴⁹Cf(¹²C,4n)
²⁵⁴No_g	1966	²⁴³Am(¹⁵N,4n)
²⁵⁴No_m1	1967?	²⁴⁶Cm(¹³C,5n),²⁴⁶Cm(¹²C,4n)
²⁵⁴No_m2	~2003	²⁰⁸Pb(⁴⁸Ca,2n)
²⁵⁵No	1967	²⁴⁶Cm(¹³C,4n),²⁴⁸Cm(¹²C,5n)
²⁵⁶No	1967	²⁴⁸Cm(¹²C,4n),²⁴⁸Cm(¹³C,5n)
²⁵⁷No	1961?, 1967	²⁴⁸Cm(¹³C,4n)
²⁵⁸No	1967	²⁴⁸Cm(¹³C,3n)
²⁵⁹No	1973	²⁴⁸Cm(¹⁸O,α3n)
²⁶⁰No	?	²⁵⁴Es + ²²Ne,¹⁸O,¹³C – transfer
²⁶¹No	unknown
²⁶²No	1988	²⁵⁴Es + ²²Ne – transfer (EC of ²⁶²Lr)

Примітки

↑ Universal Nuclide Chart. nucleonica. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 8 січня 2016.

Посилання

Маси ізотопів взяті з:
- M. Wang; G. Audi; A. H. Wapstra; F. G. Kondev; M. MacCormick; X. Xu та ін. (2012). The AME2012 atomic mass evaluation (II). Tables, graphs and references (PDF). Chinese Physics C,. 36 (12): 1603–2014. Bibcode:2012ChPhC..36....3M. doi:10.1088/1674-1137/36/12/003. Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2013. Процитовано 8 січня 2016.
- G. Audi; A. H. Wapstra; C. Thibault; J. Blachot; O. Bersillon (2003). The NUBASE evaluation of nuclear and decay properties (PDF). Nuclear Physics A. 729: 3—128. Bibcode:2003NuPhA.729....3A. doi:10.1016/j.nuclphysa.2003.11.001. Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2008. Процитовано 8 січня 2016.
Кількісні співвідношення ізотопів і стандартні атомні маси взяті з:
- J. R. de Laeter; J. K. Böhlke; P. De Bièvre; H. Hidaka; H. S. Peiser; K. J. R. Rosman; P. D. P. Taylor (2003). Atomic weights of the елементs. Review 2000 (IUPAC Technical Report). Pure and Applied Chemistry. 75 (6): 683—800. doi:10.1351/pac200375060683. Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 8 січня 2016.
- M. E. Wieser (2006). Atomic weights of the елементs 2005 (IUPAC Technical Report). Pure and Applied Chemistry. 78 (11): 2051—2066. doi:10.1351/pac200678112051. Архів оригіналу за 4 січня 2019. Процитовано 8 січня 2016. Загальний огляд.
Період напіврозпаду, спін, і дані ізомерів взяті з:
- G. Audi; A. H. Wapstra; C. Thibault; J. Blachot; O. Bersillon (2003). The NUBASE evaluation of nuclear and decay properties (PDF). Nuclear Physics A. 729: 3—128. Bibcode:2003NuPhA.729....3A. doi:10.1016/j.nuclphysa.2003.11.001. Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2008. Процитовано 8 січня 2016.
- National Nuclear Data Center. NuDat 2.1 database. Brookhaven National Laboratory. Архів оригіналу за 13 травня 2019. Процитовано September 2005.
- N. E. Holden (2004). Table of the Ізотопи. У D. R. Lide (ред.). CRC Handbook of Chemistry and Physics (вид. 85th). CRC Press. Section 11. ISBN 978-0-8493-0485-9.