Єгуда Бен Бецалель
 | Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (лютий 2019) |
 | Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. (лютий 2019) |
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (лютий 2019) |
| Єгуда Бен Бецалель | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1520 Познань, Великопольська провінція, Корона Королівства Польського |
| Помер | 17 вересня 1609[1] Прага, Священна Римська імперія[2] |
| Поховання | Старе єврейське кладовище |
| Діяльність | рабин, математик, філософ |
| Відомі учні | Йом-Тов Ліпман Геллер, David Gansd, Elijah Loansd і Shlomo Ephraim Luntschitzd |
| Посада | Landesrabbinerd і Головний рабинd |
| Конфесія | юдаїзм |
| Діти | Bezalel ben Yehudahd[3] |
Єгуда Ліва бен Бецалель, Магараль з Праги (івр. מַהֲרַ"ל скорочення від івр. מורנו הגדול רבי ליווא Морейну га-ґадоль рабі Ліва Наш великий вчитель рибин Ліва) (1512 (?), Познань — 17 вересень 1609, Прага) — видатний рабин і галахічний авторитет, мислитель і вчений XVI ст. Володів великими знаннями не тільки в галузі рабинської літератури, а й в області багатьох світських наук, особливо в математиці. Дружив із знаменитим астрономом Тихо Браге[4]
Мислитель і містик Єгуда Лев бен Бецалель з Праги був шанованою людиною — згідно з переказами, рабин був радником Рудольфа II правителя Священної Римської імперії, причому як в релігійних, так і в світських питаннях. Можливо, чутки про його близьких відносинах з ребе перебільшені, але так чи інакше — ці двоє часто спілкувалися, у імператора навіть був дзвін, нібито створений бен Бецалель за допомогою каббалістичних сил.
За часів Рудольфа II празькі євреї піддавалися гонінням — їх звинувачували у викраденнях і вбивствах християнських немовлят з метою використання їх крові в юдаїстських ритуалах. За легендою щоб убезпечити єврейський народ від переслідування, рабин створив з глини прах бовдура — Голема.
Народився в сім'ї вихідців з Вормсу. З 1553 р 1573 був місцевим рабином у Мікулове в Моравії, потім переїхав до Праги, де заснував єшиву і товариство вивчення Мішни. У 1584-88 рр. був головним рабином Познані. У 1588 р повернувся до Праги, де залишався до 1592 року (в цьому році був прийнятий імператором Рудольфом II). З 1592 р до 1597 р знову став головним рабином Познані та Польщі, а з 1597 року до кінця життя — головним рабином Праги.
Згідно з легендою, Махараль, що не злякавшись бурхливого полум'я, зумів під час великої пожежі Праги врятувати бібліотеку імператора Рудольфа II. Пізніше, під час військового параду, він зупинив раптово оскаженілого коня імператора одним словом. Після цих подій він став особистим другом імператора.
Немає достовірних відомостей про те, що Магараль практикував кабалу, що включала елементи магії, хоча легенда і приписує йому створення празького Голема.
Махараль широко відомий завдяки своїм працям, зокрема поясненням до коментарів Раші до Тори, а також коментарів до апокаліптичних аґадот, праць з етики, філософії та кабали. Найвідоміша його праця «Нетівот олам» справла великий вплив на подальший розвиток єврейської етичної думки.
Велику увага Магараль приділяв питанням педагогіки. Він вважав за необхідне враховувати вік учня при виборі предметів викладання, засуджував загальноприйняті методи вивчення і викладання Талмуда і схвально висловлювався про вивчення світських наук, які суперечать принципам іудаїзму.
У своїх численних творах Магараль розглядає проблему взаємин Бога з єврейським народом, а також проблему ґалута, його причини та шляхи до позбавлення. Найбільш докладно ці питання розглядаються в творах «Тіферет Ісраель» і «Нецах Ісраель».
Магараль виступав за повну свободу вираження ідей і думок, і був ідейним попередником борців за свободу слова в Європі.
Магараль вніс важливий внесок в теорію пізнання. Згідно з його поглядами, є два види знання, які повинні бути чітко розділені, — релігійне знання і наукове знання. Перше абсолютно і приходить від Бога, а друге щодо. В якості яскравого прикладу він призводить тільки що з'явилася в 1543 році систему Коперника, не називаючи його по імені. На думку Магараль поява «майстри нової астрономії» показує хиткість наукових знань, адже навіть астрономія виявилася сумнівною. Вважають, що чіткий поділ науки і теології підготувало ґрунт для занять науками у євреїв без тиску теологічних догм, і навпаки, запобігло нападки на вірування на науковій основі. [3]
Полемізуючи з твердженням християн, за яким вигнання єврейського народу з його батьківщини свідчить про те, що Бог залишив колись обраний ним народ[ Джерело не вказано 1321 день ], Магараль стверджує, що богообраність Ізраїлю є безумовною. Вона не залежить ні від заслуг патріархів, ні від виконання Ізраїлем волі Всевишнього. Обрання єврейського народу Богом вічно і незамінимо, бо воно випливає з самої природи Ізраїлю.
Ставлячись негативно до спроб штучно наблизити позбавлення, Магараль закликав до покірності Божій волі, яка встановила природний порядок в світі. Врятування прийде в призначений час. Йому передуватимуть небувалі страждання Ізраїлю. В алегоричних тлумаченнях апокаліптичних аггадот образ Месії у Магараля втрачає особисті риси і набуває більш глобальний характер. Магараля вважають непослідовним і еклектичним мислителем, проте ця характеристика відноситься скоріше не до ньго самого, а до сучасного сприйняття його спадщини. Вчення самого Магараля відрізняється своєю послідовністю, і тій чи іншій фразі можна знайти майже ідентичне тлумачення в різних його книгах (наприклад, в «Ґур Ар'є», «Хідушей аґадот» і «Нетівот олам»). Це дає можливість роз'яснювати думки Махараля, виходячи з його ж книг.
Свої праці почав публікувати в досить похилому віці.
У 1578 році, у віці 66 років, опублікував свою першу працю — «Ґур Ар'є» (івр. גור אריה, Молодий лев) — збірку пояснень коментарів Раші до Тори і значне їх розширення. У 1582 — анонімно опублікував книгу «Ґвурот га-Шем» (івр. גבורות הМужність Всевишнього), присвячену Песаху. У передмові до цієї книги Магараль описав свої плани випустити серію книг, які охоплять всі сфери єврейської філософії. У 1595 році було опубліковано працю «Нетівот олам» (івр. נתיבות עולם, Стежки світу) про найкращі душевні якості.
У 1598 році, у віці 86 років, опублікував «Тіферет Ісраель» (івр. תפארת ישראל, Слава Ізраїлю), присвячений Шавуоту.
Протягом двох наступних років були опубліковані: «Беер га-ґола» (івр. באר הגולה, Криниця вигнання), «Нер міцва» (івр. נר מצוה, Свіча заповіді) і «Ор хадаш» (івр. אור חדש Нове світло).
Через свій похилий вік, Магараль не зміг завершити свої плани і книги «Га-Ґдола» про Шабат, «Сефер га-гід» про Сукот і «Шамаїм ва-арец» про Рош га-шана та Йом-Кіпур так і не були написані. Інші книги, які були написані, але не були опубліковані (головним чином, галахічні праці) загинули в пожежі, під час погрому в 1689 році. Проте, в працях Магараля міститься чимало його висловлювань на тему Шабату і свят, які дають можливість отримати уявлення про його поглядах в цій області.
Як правило, праці Магараля присвячені єврейським святам.
Нібито зроблений ним Голем згадується в книзі Стругацьких «Понеділок починається в суботу». У НДІЧАВО є сім приладів, що належали колись Льву Бен Бецалелю.
Згадується в книзі Джонатана Келлермана і його сина Джессі Келлермана «Голем у Голлівуді» (2014 року).
- ↑ а б https://pantheon.world/profile/person/Judah_Loew_ben_Bezalel
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Klemperer G. Pražský rabinát — 2008. — С. 28. — 200 с. — ISBN 978-80-85924-54-1
- ↑ Иехуда Лива бен Бецалель // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- Byron L. Sherwin, Mystical Theology and Social Dissent: The Life and Works of Judah Loew of Prague (Fairleigh Dickinson University Press, 1982)
- Rivka Schatz, "Maharal's Conception of Law- Antithesis to Natural Law " Jewish Law Annual Vol. VI.
- Rivka Schatz, «Existence and Eschatology in the Teachings of the Maharal» Immanuel 14 (Spring 1982) 66-97; Immanuel 15 (Winter 1982-3) 62-72.
- Moshe Zuriel «Numbers: Their meaning and Symbolism According to Maharal» [Hebrew] HaMaayan 18: 3 (1978) 14-23; 18: 4 (1978) 30-41, reprinted in Sefer Ozrot Gedolei Yisroel (Jerusalem: 2000) volume 1, pp. 204–228.
- Martin Buber, «The Beginning of the National Idea» On Zion: The History of an Idea. (New York, Schocken Books, 1973).
- Otto Dov Kulka, "The Historical Background of the National and Educational Teachings of the Maharal of Prague " [Hebrew] Zion 50 (1985) 277—320.
- Benjamin Gross, Netzah Yisrael (Tel Aviv: Devir, 1974)
- Mordechai Breuer, «The Maharal of Prague's Disputation with Christians: A Reappraisal of Be'er Ha-Golah» in Tarbiz (1986) 253—260
- Adlerstein Y. Be'er Hagolah: The Classic Defense of Rabbinic Judaism Through the Profundity of the Aggadah. New York, NY: Mesorah Publications, 2000. ISBN 1-57819-463-6.
- Aharon Kleinberger, The Educational Theory of the Maharal of Prague [Hebrew] (Magnes: 1962).
- Andre Neher, Jewish Thought and the Scientific Revolution: David Gans (1541—1613) and his times (Oxford-New York: Littman Library, 1986)
- Neher, Faust et le Maharal de Prague: le Mythe et le Reel (Paris: Presses Universitaires de France, 1987);
- Neher, Le Puits de l'Exil: la Theologie Dialectique du Maharal de Prague (Paris: A. Michel, 1996)
- Neher, Mishnato shel ha-Maharal mi-Prague, Re'uven Mass, 2003.
- Gross, Benjamin, Yehi Or (Re'uven Mass, 1995).
- Gross, Benjamin, Netsah Yiśra'el Tel Aviv: Devir, 1974.