Січень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
← січень →
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31        
2024 рік


Сі́чень на берегах Дніпра
Січень на берегах Дніпра
Мініатюра Січень з «Розкішного часослова герцога Беррійського».
Паління підсічених гілок у Фінляндії, 1893 рік.

Сі́чень, заст. про́синець[1] — перший місяць року[2] в юліанському, новоюліанському та григоріанському календарях. Один із семи місяців, що налічують 31 день.

Назва

[ред. | ред. код]

Найімовірніше, назва «січень» пов'язана з д.-рус. сѣча. В давнину цим словом називали ділянку лісу, розчищену від дерев і корчів[3]. Можливість такого етимологічного зв'язку підтверджується українським словом «просіка», а також спорідненими лексемами в інших слов'янських мовах: болг. сечище «ділянка лісу, відведена для вирубки», хорв. sječa, серб. сеча «рубання лісу, лісорозробка». Наймення місяця зумовлене підсіченням дерев перед весняним викорчовуванням, спалюванням залишків та сівбою, що було характерним для підсічно-вогневого землеробства тих часів[4][5]. Таким чином вдавалося одержати кілька високих врожаїв, перш ніж переходити до вирубки та освоювання нової ділянки[6][7].

Поширеним є пояснення назви тим, що в цьому місяці з силою січуть вітри, морози та сніги[a]. Таке тлумачення, зокрема, подає Яків Головацький у праці «Поділ часу у русинів»[9]. Імовірно, наведена етимологія є народною, бо спростовується наявністю в чеських діалектах аналогічної назви sečen «липень», що позначає пору «січення» трави, сіножаті. Використання в одній зі слов'янських мов назви січень для літнього місяця вказує на її зв'язок із сільськогосподарською працею, звідки й питоме значення «час вирубки лісу»[8].

Споріднені назви вживалися в старослов'янській (сѣчьнь)[b] і старобілоруській (сечень) мовах[8]. Нині подібна назва побутує в хорватській мові (siječanj), а також у деяких діалектах словацької[11] (veľký sečeň, sečeň), македонської (сечко) та болгарської[12] (голям сечко) мов[10]. У давньокиївських і староукраїнських пам'ятках слово сѣчьнъ позначало другий місяць (лютий)[13].

В Остромировому Євангелії січень згадується в заголовку до зачала на свято Обрізання Господнього:

Мс̑ца єноуара, просиньца рекомааго[4][14][15].

Наймення «просинець» трапляється також в інших давньокиївських апракосах і тетрах (у написаннях: просинець, просинць, просинѣць), зокрема в Крилоському та Путнянському євангеліях[16]. У формі просиньць назва завсідчена у Студійському уставі, перекладеному в Києві близько 1070 року[4][17]. Можливо, саме прасл. *prosinьcь було первісною назвою місяця в давньослов'янському календарі[18]. Більшість дослідників тлумачить слово як похідне від прасл. *sinǫti «засяяти», бо в цей час стає більше сонячного світла[19]. Ця назва місяця досі вживається в деяких покутських говірках[8].

Руські стародруки XVI—XVII століть згадують місяць як: стычень[c] (пол. styczeń), просинец[d], сѣчень[e], сѣрин[f][22]. У вжитку були й інші народні назви: сні́жень, снігови́к, льодови́к, щипу́н, тріску́н[23], а також: лю́тий, сі́чень пе́рший, про́симець / про́зимець[24], про́синь, сту́день, вогневи́к, лютові́й[25].

У більшості мов світу назви січня походять з лат. Ianuarius, на честь Януса — римського бога дверей і воріт. Первісно рік у римському календарі починався з березня, а першим місяцем січень став близько 450 р. до н. е. — за часів Нуми Помпілія, або за децемвірів. До 153 року до н. е. консули вступали на посаду 1 травня і 15 березня, надалі ж — 1 січня[26].

Кліматична характеристика в Україні

[ред. | ред. код]

Січень — найхолодніший місяць року зі стійким сніговим покривом на переважній частині України, з частими хуртовинами, ожеледдю та туманами. Середня місячна температура повітря складає мінус 1—6 °C, у східних областях, на півночі Лівобережжя та в Карпатах — мінус 7—8 °C, у Криму — від мінус 2 °C до 4 °C.

У першій і другій декаді січня на більшій частині території західних та Запорізької областей здійснюється перехід середньої добової температури повітря через мінус 5 °C в бік зниження; лише на крайньому заході України, у Криму та більшості південних областей цей перехід взагалі не відбувається.

Абсолютний мінімум температури — мінус 23—37 °C, в окремих пунктах східних, північних областей та в Карпатах — мінус 38—42 °C, на узбережжі Криму місцями мінус 13—22 °C. Абсолютний максимум температури — 8—14 °C, на Закарпатті, Прикарпатті та в південних областях — до 17 °C, у Криму — до 21 °C.

Середня місячна кількість опадів — 27—56 мм, на Закарпатті, в Карпатах і горах Криму — до 150 мм.

Найбільша висота снігового покриву звичайно спостерігається в третій декаді січня і становить в середньому 8—15 см, на північному сході країни — до 27 см; на півдні України сніговий покрив нестійкий[27].

Галерея

[ред. | ред. код]

Свята і пам'ятні дні

[ред. | ред. код]

Офіційні в Україні

[ред. | ред. код]

Інші

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]
У Вікісловнику є сторінка січень.

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Таке розуміння етимології січня відбите в низці прислів'їв і приказок:
    • укр. Січень січе та й морозить, ґазда з ліса дрова возить;
    • біл. Сечень насечець плечи ледом;
    • болг. Сечко сече, марта дере, април кожи продава[8].
  2. ↑ Слово сѣчьнь вживалося також у значенні «лютий»[10].
  3. ↑ А саме:
  4. ↑
  5. ↑
    • Анфологіон. Львів, 1643, 1651, 1694;
    • Анфологіон. Новгород-Сіверський, 1678;
    • Часослов. Київ, 1633;
    • Полуустав. Київ, 1643;
    • Псалтир. Київ, [1643—1644];
    • Полуустав. Київ, 1672;
    • Святці. Київ, 1680;
    • Полуустав. Київ, 1691;
    • Часослов. Львів, 1642, [1668], 1692[22];
  6. ↑
    • Устав молитв. Львів, 1670:
      • Таке написання є помилкою, що спричинена неправильним прочитанням слова в рукописі[22].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Просинець // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ Січень // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. ↑ Сѣча // Матеріалы для словаря древне-русскаго языка по письменнымъ памятникамъ : въ 3 т. / Трудъ И. И. Срезневскаго. — СПб. : Типографія императорской академіи наукъ, 1890—1912. — Т. 3. — С. 903.(рос. дореф.)
  4. ↑ а б в Назви часових понять // Давньоруська спадщина в лексиці української мови / В. В. Німчук ; АН України, Ін-т укр. мови. — К. : Наукова думка, 1992. — С. 55—58. — 412 с. — ISBN 5-12-000639-6.
  5. ↑ Січень // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — С. 258—259. — ISBN 966-00-0785-X.
  6. ↑ Горленко В., Бойко І. Народна землеробська техніка українців. — К., 1971.
  7. ↑ Детская энциклопедия: для среднего и старшего возраста. Том: 7 Из истории человеческого общества / Гл.редакция: Д. Д. Благой, В. А. Варсанофьева, Б. А. Воронцов-Вельяминов, П. А. Генкель и др.; гл. редактор: А. И. Маркушевич; научн.редакторы: С. Д. Сказкин, М. В. Нечкина, Н. П. Кузин, А. В. Ефимов, А. И. Стражев, А. Г. Бокщанин;, зам. Гл.редактора: П. А. Мичурин. — Изд. Академии педагогических наук РСФСР, Москва 1961, С: 621 (с.:215)
  8. ↑ а б в г М. Кочерган. З історії українських назв місяців // Мовознавство : журнал. — К. : Наукова думка, 1967. — № 1 (січень-лютий). — С. 50—51.
  9. ↑ Яків Головацький. Поділ часу у русинів // Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. — Львів: Просвіта, 1913. — С. 276—285.
  10. ↑ а б F. R. Miklosich. Die slavischen Monatsnamen. — Wien, 1867. — С. 20.(нім.)
  11. ↑ Pôvodné názvy mesiacov.(словац.)
  12. ↑ Й. Заимов. Българските народни имена на месеците // Известия на института за български език. — София, 1954. — Т. III. — С. 109.(болг.)
  13. ↑ Сѣчьнъ // Матеріалы для словаря древне-русскаго языка по письменнымъ памятникамъ : въ 3 т. / Трудъ И. И. Срезневскаго. — СПб. : Типографія императорской академіи наукъ, 1890—1912. — Т. 3. — С. 906.(рос. дореф.)
  14. ↑ Остромирово Евангеліе 1056—57 года : Съ приложеніемъ греческаго текста евангелій и съ грамматическими объясненіями / Изд. А. Востоковымъ. — СПб. : Типографія императорской академіи наукъ, 1845. — С. 256. — 623 с.(рос. дореф.)
  15. ↑ Остромирове Євангеліє 1056—1057 рр.
  16. ↑ Просиньць // Матеріалы для словаря древне-русскаго языка по письменнымъ памятникамъ : въ 3 т. / Трудъ И. И. Срезневскаго. — СПб. : Типографія императорской академіи наукъ, 1890—1912. — Т. 2. — С. 1567.(рос. дореф.)
  17. ↑ «Устав Студийский» по списку XII в. ; Фрагм. / Подгот. к печ. Д. С. Ищенко // Источники по истории русского языка. — М. : Наука, 1976. — С. 228.(рос.)
  18. ↑ Šaur, Vladimír. Příspěvek k rekonstrukci praslovanských názvů měsíců // Sborník prací Filozofické fakulty brněnské univerzity. A, Řada jazykovědná. — Brno : Masarykova univerzita, Filozofická fakulta, 1972. — Т. 21. — С. 67—78.(чес.)
  19. ↑ Просинець // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — С. 601. — ISBN 966-00-0590-3.
  20. ↑ Скарына Ф. Творы : Прадмовы, сказанні, пасляслоўі, акафісты, пасхалія / Уступ. арт., падрыхт. тэкстаў, камент., слоўнік А. Ф. Коршунава, паказальнікі А. Ф. Коршунава, В. А. Чамярыцкага. — Мн. : Навука і тэхніка, 1990. — 207 с. — ISBN 5-343-00151-3.(біл.)
  21. ↑ Сборникъ снимковъ съ славяно-русскихъ старопечатныхъ изданій : Матеріалы для исторіи славянскаго книгопечатанія / Составилъ С. Л. Пташицкій. — СПб., 1895. — Ч. I : XV и XVI вѣкъ. — Табл. XXI, XXII.(рос. дореф.)
  22. ↑ а б в г Шустова Ю. Э. Славянские названия месяцев в украинских печатных кни­гах конца XVI—XVII в. // Междисциплинарность: Что от историка требует, что дает и чего лишает? : сб. тр. междунар. науч. конф. «Стены и мосты: меж­дис­циплинарные подходы в исторических исследованиях». — М., 2019. — С. 229—239.(рос.)
  23. ↑ Січень // Знаки української етнокультури: Словник-довідник / Жайворонок В. В. — К. : Довіра, 2006. — С. 544—545.
  24. ↑ Hołyńska-Baranowa, Tatiana. Ukraińskie nazwy miesięcy na tle ogólnosłowiańskim. — Wrocław : Wydawnictwo polskiej akademii nauk, 1969.(пол.)
  25. ↑ Січень // Місяцелік. Український народний календар / В. Т. Скуратівський. — К. : Мистецтво, 1993. — С. 166. — 208 с. — ISBN 5-7715-0432-7.
  26. ↑ B. Richmond. Time Measurement and Calendar Construction. — 1956. — С. 113.(англ.)
  27. ↑ Коротка кліматична характеристика січня. betaren.ua. Архів оригіналу за 27 вересня 2021. Процитовано 27 вересня 2021.
  28. ↑ Календар офіційних свят в Україні. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 10 вересня 2024.
  29. ↑ Василечко в Новий рік в’їжджає (14 січня) — Олександр Токар. otokar.com.ua. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 2 вересня 2016.
  30. ↑ День ясний — хліба чисті (Водохреща, 19 січня) — Олександр Токар. otokar.com.ua. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 2 вересня 2016.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Січень&oldid=43544911