Ебергард III (герцог Вюртембергу)
.svg)
Ебергард III Великий (нім. Eberhard III. der Große; 16 грудня 1614 — 2 липня 1674) — 8-й герцог Вюртембергу в 1628—1674 роках. За загальною нумерацією Ебергард VII.
Походив з Вюртемберзького дому, Штутгартської гілки. Другий син Йоганна Фрідріха, герцога Вюртемберзького, і Барбари Софії Гогенцоллерн. Народився 1614 року в Штутгарті. Його брат Фрідріх помер ще до народження Ебергарда, тому той став спадкоємцем трону.
1628 року після смерті батька став новим герцогом. Втім через молодий вік регентство отримав його стрийко Людвіг-Фрідріх, герцог Вюртемберг-Монбельяр.
Через едикт про реституцію імператора Фердинанда II від 6 березня 1629 року герцогство Вюртемберг втратило близько третини своєї території. 1631 року після смерті Людвіга Фрідріха новими регентами стали мати герцога Вюртембергу та його інший стрийко Юлій Фрідріх, герцог Вюртемберг-Вайльтінген. 1632 року останній за підтримки шведських військ повернув втрачені землі Вюртембергу. Втім згодом вступив у конфлікт з регентшею Ббарбарою Софією, внаслідок чого 1633 року пішов з посади. Невдовзі регентство було зовсім скасовано.
Вже 1633 року Ебергард III приєднався до Гейлброннської ліги протестанських держав, яку організувала Швеція. 1634 року війська Вюртембергу брали участь у битві при Нердлінгені, де шведи та їх союзники зазнали поразки від іспано-імператорської армії. Внаслідок цього остання захопила Вюртемберг, а герцог вимушений був тікати до Страсбурга. Тут 1637 року він пошлюбив представницю роду Зальм-Кирбург.
1638 року уклав договір з імператором Фердинандом III щодо повернення йому Вюртембергу в обмін на визнання Едикта про реституцію. Втім невдовзі після повернення до Штутгарту Ебергард III розпочав політику стосовно відновлення влади над монастирською власністю. В подальшому активну участь брав в Вестфальському конгресі 1645—1648 років. За умовами укладеного миру Вюртемберг зберіг усі володіння, що мав на 1618 рік.
У післявоєнний період головною турботою герцога було відновлення господарства держави, яке було знищено, місцевості сплюндровані. Населення внаслідок військових дій, голоду, епідемії бубонної чуми зменшилося з 350 до 120 тис. осіб. Ебергард III для подолання економічних негараздів став впроваджувати політику меркантилізму.
1649 року уклав угоду з братом Фрідріхом, щодо надання тому володінь, які утворили герцогство Вюртемберг-Ноєнштадт. 1651 року домовився з іншим братом — Ульріхом — щодо передачі тому герцогства Вюртемберг-Ноєнбюрг.
1655 року помирає його дружина. Вже 1656 року Ебергард III оженився вдруге. У зовнішній політиці намагався зберігати нейтралітет, не втручаючись в європейські конфлікти. Помер 1674 року від інсульту, був похований в монастирській церкві Штутгарта. Йому спадкував син Вільгельм Людвіг.
1. Дружина — Анна Катерина, донька рейнграфа Йоганна Казимира Зальм-Кибурга, генерала Швеції.
Діти:
- Йоганн Фрідріх (1637—1659)
- Людвіг Фрідріх (1638—1639)
- Крістіан Ебергард (1639—1640)
- Ебергард (1640—1641)
- Софія Луїза (1642—1702), дружина Крістіана Ернста Гогенцоллерна, маркграфа Бранденбург-Байрейт
- Доротея Амелія (1643—1650)
- Христина Фрідеріка (1644—1674), дружина князя Альбрехта Ернста I фон Еттінген-Еттінген
- Христина Шарлотта (1645—1699), дружина Георга Крістіана Кірксена, князя Остфризландського
- Вільгельм Людвіг (1647—1677). герцог Вюртембергу
- Анна Катерина (1648—1691)
- Карл Христоф (1650)
- Ебергардіна Катерина (1651—1683), дружина князя Альбрехта Ернста I фон Еттінген-Еттінген
- Фрідріх Карл (1652—1698), герцог Вюртемберг-Вінненталь
- Карл Максиміліан (1654—1689)
2. Дружина — Марія Доротея Софія, донька князя Йоахіма Ернста фон Еттінген-Еттінгена
Діти:
- Георг Фрідріх (1657—1685)
- син (1659)
- Альбрехт Крістіан (1660—1663)
- Людвіг (1661—1698)
- Йоахім Ернст (1662—1663)
- Філіпп Зиґмунд (1663—1669)
- Карл Фердинанд (1667—1668)
- Йоганн Фрідріх (1669—1693)
- Софія Шарлотта (1671—1717), дружина Йоганна Георга II Веттіна, герцога Саксен-Айзенах
- Ебергард (1672—1672)
- Емануїл Ебергард (1674—1675)
- Albrecht Ernst: Württembergische Politik aus dem Straßburger Exil. Herzog Eberhard III. während seiner Flucht im Dreißigjährigen Krieg (1634—1638). In: Geschichtsverein Leinfelden-Echterdingen (Hrsg.): 20 Jahre Geschichtsverein Leinfelden-Echterdingen e.V. Leinfelden-Echterdingen 2005, S. 187—210.
- Gerhard Raff: Hie gut Wirtemberg allewege. Band 2: Das Haus Württemberg von Herzog Friedrich I. bis Herzog Eberhard III. Mit den Linien Stuttgart, Mömpelgard, Weiltingen, Neuenstadt am Kocher, Neuenbürg und Oels in Schlesien. 4. Auflage. Landhege, Schwaigern 2014, ISBN 978-3-943066-12-8, S. 356—388.