Апостолове
Апостолове | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
Залізнична станція Апостолове | |||||||||
Основні дані | |||||||||
Країна | Україна | ||||||||
Область | Дніпропетровська область | ||||||||
Район | Криворізький район | ||||||||
Тер. громада | Апостолівська міська громада | ||||||||
Засноване | 1793 | ||||||||
Статус міста | з 1956 року | ||||||||
Населення | ▼ 13 069 (01.01.2022)[1] | ||||||||
Площа | 15.83 км²[2] | ||||||||
Густота населення | 850 осіб/км² | ||||||||
Поштові індекси | 53800-53804 | ||||||||
Телефонний код | +380-5656 | ||||||||
Координати | 47°39′34″ пн. ш. 33°43′0″ сх. д. / 47.65944° пн. ш. 33.71667° сх. д. | ||||||||
Висота над рівнем моря | 88 м | ||||||||
Водойма | р. Вошива | ||||||||
Назва мешканців | апо́столівець апо́столівка апо́стілівці | ||||||||
День міста | остання субота травня | ||||||||
Відстань | |||||||||
Найближча залізнична станція | Апостолове | ||||||||
До станції | 2 км | ||||||||
До обл./респ. центру | |||||||||
- фізична | 130,2 км | ||||||||
- залізницею | 177 км | ||||||||
- автошляхами | 190 км | ||||||||
До Києва | |||||||||
- фізична | 389 км | ||||||||
- залізницею | 487 км | ||||||||
- автошляхами | 462 км | ||||||||
Міська влада | |||||||||
Рада | Апостолівська міська рада | ||||||||
Адреса | 53800, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, м. Апостолове, вул. Центральна, 65 | ||||||||
Вебсторінка | Апостолівська міська територіальна громада | ||||||||
Міський голова | Оса Андрій Петрович | ||||||||
Апостолове у Вікісховищі
|
Апо́столове (МФА: [ɐˈpɔstɔɫɔʋe] ( прослухати); до 1824 — Вошиве, 1824—1936 — Покровське, 1936—1938 — Косіорове) — місто в Україні, у Криворізькому районі, центр Апостолівської міської територіальної громади і колишній центр Апостолівського району Дніпропетровської області. За часів Російської імперії та на початку радянського режиму (до 1921) — центр Покровської волості Херсонського повіту Таврійської губернії. Населення 13 455 осіб (01.01.2020).
Місто розташоване в центральній частині України за 160 км на південний захід від м. Дніпра в межиріччі Дніпра, Інгульця та Базавлука на південний схилах Придніпровської височини, у степовій зоні. Місцевість є відкритою плоскою рівниною, яку відносять до так званої третьої найтеплішої та найпосушливішої зони Дніпропетровської області. За 2 км від міста проходить канал Дніпро — Кривий Ріг.
Родючі землі, багаті рибою річки, велика кількість дичини приваблювали на ці землі поселенців. Відомості про перших поселенців сягають давнини. Це була територія на якій починаючи з VI—III тис. до н. е. жили скіфи, сармати, уличі та печеніги.[3] Запорозькі козаки, які оселялися тут, створювали зимівники і хутори.
Назва міста походить від назви залізничної станції "Апостолове", яка в свою чергу (хоча не зберігся жоден документ, що те підтведжував би) отримала назву по прізвищу відставного секунд-майора Ямбурзького полку Михайла Муравйова-Апостола, правнука гетьмана Данила Апостола, який після ліквідації Запорозької Січі придбав земельний наділ в 12 000 десятин землі на берегах річки Кам'янки - теперішнє село Михайлівка.
На честь відкриття в новоутвореному селі у 1824 році кам'яної церкви Покрова Пресвятої Богородиці воно було внесено до єпархіальних реєстрів під назвою Покровське[4]. Селище, що виникло при станції, об'єднали у 1923 році із селом Покровським. 1933 року місто отримало сучасну назву — Апостолове[5], а 1936 року було перейменовано на Косіорове. 1938 року селище знову стало іменуватись Апостоловим. 1956 року отримало статус міста.
У 1835 році в селі мешкало 1290, а за переписом 1859 року — 2088 жителів.
Після селянської реформи 1861 року подальшого розвитку набули місцеві промислові підприємства. Зростала кількість населення. У 1896 році тут проживали 4419, а у 1904 році — 5581 мешканців. У 1912 році в селі було вже 886 дворів з 6929 мешканцями.
Станом на 1886 рік у селі Покровському мешкало 2978 осіб, налічувалось 495 дворів, існували православна церква, школа, земська станція, лавка, відбувався базар по неділях[6].
Розвиток економіки регіону, зокрема велике зростання виробництва товарного зерна, а також розробка залізорудних родовищ Криворізького басейну вимагали розширення мережі шляхів сполучення. Наприкінці XIX століття почалося будівництво залізниці Довгинцеве (нині — один з районів міста Кривий Ріг) — Олександрівськ ІІ (нині — станція Запоріжжя II). У 1904 році поблизу Покровського споруджено залізничну станцію і вокзал Апостолове.
Волосна рада робітничих і селянських депутатів, яка розпочала свою роботу наприкінці листопада 1917 року, брала на облік всі землі для передачі їх селянам для їх подальшій націоналізації.
1923 року сучасна частина міста Апостолове — село Покровське, стало центром Апостолівського району у складі Криворізької округи.
Наприкінці 1920-х років було покінчено з неписьменністю. У 1925 році тут працювали дві семирічні та три початкові школи. Згодом було відкрито дві середні школи.
Як і інші населенні пункти цієї місцевості Апостолове значно постраждало під час голодомору у 1932—1933 роки. Багато жителів села аби вижити, змушені були тікати до Середньої Азії або Кавказу.
17 серпня 1941 року місто Апостолове окупували німецькі війська, вони вбили 129 жителів, у тому числі 7 дітей. 229 чоловік, переважно юнаків і дівчат, вивезли на роботи до Німеччини.
Під час Другої світової війни, через своє географічне розташування, та як великий залізничний вузол, місто мало ключове значення. Тому звільненню міста радянське командування приділяло особливу увагу.
Наступ радянських військ на Апостолівському напрямку, якій потім отримав назву Нікопольсько-Криворізької операції, почався 31 січня й 5 лютого 1944 року до 8-ї години ранку радянська армія звільнила місто від німецьких військ.
Після окупації місто стало відбудовуватись, вже наприкінці лютого 1944 року відновлено рух залізницею, а восени працювали школи, дві лікарні, МТС, цегельний завод. У надзвичайно складних умовах відбудовувались колгоспи. В сільськогосподарській артілі «Перемога», наприклад, у 1944 році не було жодної автомашини, трактора, налічувалось всього 26 голів великої рогатої худоби і 36 коней. Землю обробляли коровами і вручну.
У 1950 році на фермах колгоспу «Перемога» значно зросла кількість великої рогатої худоби та свиней. Значно розширився і реконструювався залізничний вузол. Споруджено паровозне депо, приміщення для служб дистанції колії, введено центральну сигналізацію. Піднесення економіки промислових підприємств, збільшення кількості жителів, а також зміна зовнішнього вигляду селища зумовили перетворення його в жовтні 1956 року на місто районного підпорядкування. Впродовж 1966—1967 років введено в експлуатацію шість багатоквартирних будинків, дитячий комбінат. Споруджено середню школу, Будинок піонерів, бібліотеку, книжковий магазин, універмаг, дошкільний дитячий комплекс, кінотеатр на 600 місць, комбінат побутового обслуговування, медичне містечко.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Апостолівського району, місто увійшло до складу Криворізького району[7].
Наприкінці лютого 2022 року Апостолове стає прифронтовим містом і зазнає регулярним обстрілів з боку ЗС РФ[8][9][10][11].
Зірочками позначені дані переписів населення, без зірочок — відомості Державного комітету статистики України станом на 1 січня відповідного року.
1897 | 1912 | 1959* | 1970* | 1979* | 1989* | 2001* | 2009 | 2020 |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
4 419 | 6 929 | 12 397 | 17 351 | 17 319 | 18 093 | 16 439 | 14 685 | 13 455 |
Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[12]:
Національність | Відсоток |
---|---|
українці | 86,97% |
росіяни | 9,42% |
білоруси | 1,18% |
вірмени | 0,13% |
інші/не вказали | 2,30% |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[13][14]:
Мова | Чисельність, осіб | Відсоток |
---|---|---|
Українська | 14 549 | 88,95% |
Російська | 1 692 | 10,34% |
Білоруська | 48 | 0,29% |
Вірменська | 14 | 0,09% |
Румунська | 3 | 0,02% |
Інші/Не вказали | 50 | 0,31% |
Разом | 16 356 | 100% |
Окрім сільськогосподарських підприємств — міжрайонна машиноремонтна майстерня, РТС, елеватор, лісорозсадник, численних фермерських господарств, у місті діють і промислові установи — залізничні майстерні, підприємство «Апостоловагромаш»[15].
Місто має залізничний, та шосейний зв'язок із Дніпра, та великими містами області, такими як Кривий Ріг, Нікополь, Зеленодольськ. За 2 км від міста проходить автотраса Н23 Кропивницький — Запоріжжя.
Апостолове є великим залізничним вузлом на перехресті двох залізничних магістралей, що розташована у Криворізькій дирекції Придніпровської залізниці:
- електрифікованої двоколійної (частково) лінії Запоріжжя — Кривий Ріг, основна мета якої полягає у з'єднанні Криворізького залізорудного басейну з Донбасом та портами Азовського моря, для забезпечення сполучення ділянкою Запоріжжя — Кривий Ріг — Київ, а також лінії захід-схід, що простягається від станції Подільськ (Одеська область) до станції Волноваха (Донецька область). Також влітку лінія має мету розвантажити кримський напрямок.
- неелектрифікованої одноколійної лінії Дніпро — Херсон, що з'єднує Харківську, Запорізьку та Дніпропетровську області з Херсонською, Миколаївською та Одеською областями.
Відстань по залізниці до найближчих залізничних вузлів становить:
- Нікополь — 59 км, Запоріжжя — 136 км.
- Дніпро — 154 км.
- Кривий Ріг — 39 км, Тимкове — 99 км, Долинська — 108 км.
- Снігурівка — 106 км, Херсон — 155 км.
У вересні 2007 року залізничний вокзал станції Апостолове був повністю відновлено. Під час реконструкції капітально відремонтовані платформа. Окрім того, відремонтовано приміщення багажного відділення, будівництво тіньового навісу площею та упорядкована привокзальна площа. Загальна вартість робіт склала понад 5 млн грн.
У 2016 році призначені додаткові приміські поїзди: Миколаїв-Вантажний — Херсон — Апостолове, Херсон — Апостолове, та електропоїзд Кривий Ріг — Генічеськ через Апостолове, Запоріжжя, Мелітополь.
У місті діють декілька відділень великих українських банків: ПриватБанк та Ощадний банк.
- Центральна районна лікарня.
- Лінійна лікарня на станції Апостолове Криворізької дирекції Придніпровської залізниці.
- Приватна стоматологічна клініка.
У місті діють наступні церкви[16]:
- Свято-Успенський храм (ПЦУ) (вул. Шевченка, 14);
- Храм Дванадцяти Святих Апостолів (ПЦУ) (вул. Криворізька, 4-Г);
- Свято-Покровський храм (вул. Центральна, 72);
- Церква ХВЄ "Євангеліст" (вул. Криворізька, 38);
- Християнська пресвітеріанська церква «Альфа та Омега» (вул. Визволення, 24);
- Церква адвентистів сьомого дня (вул. Ветеранів, 3);
- Зал Царства Свідків Єгови (вул. Набережна, 42).
-
Церква Адвентистів сьомого дня
-
Дім Божий
-
Храм Покрови Пресвятої Богородиці
У місті працюють три середні школи та одна школи естетичного виховання. Також у місті діє Апостолівський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів.
22 липня 2022 о 3 годині ночі всі три школи були зруйновані ударами «земля-земля» зенітною ракетною системою С-300 російських збройних сил[17].
Будинок культури, 2 клуби, 5 бібліотек.
-
Будинок культури
-
Книжковий магазин міста Апостолове (1967)
-
Клуб Залізничників (Будинок науки і техніки)
У місті видається газета «Апостолівські новини»[18]. Працює місцева телерадіокомпанія «Атлант»[19].
Поблизу міста досліджено кілька курганів доби бронзи (III—І тис. до РХ), два скіфських кургани — Баби і Розкопана Могила (IV—III століття до РХ) із похованнями ватажків, у яких виявлені золоті прикраси, зброя, посуд тощо. Досліджені також окремі поховання кочівників XIII—XIV століть. У місті створено Народний музей історії Апостолівського району. Основні історико-архітектурні пам'ятки:
- Пам'ятник воїнам—артилеристам, які брали участь у звільненні м. Апостолове 1944 р., знаходиться по вул. Каманіна, при в'їзді у місто.
- Пам'ятний знак «Алея посаджена ветеранами Великої Вітчизняної війни на честь 110-ї річниці від дня народження В. І. Леніна», знаходиться у центі міста, між двома ставками по вул. Центральної;
- Пам'ятний знак почесним громадянам міста Апостолове, знаходиться біля входу до центрального парку міста, по вул. Центральної;
- Пам'ятний знак «Почесний громадянин м. Апостолове» воїнам-визволителям м. Апостолове, центральний парк міста, по вул. Центральної;
- Меморіальний комплекс: Група могил радянських воїнів, які загинули при визволенні м. Апостолове 3-5 лютого 1944 року. Являє собою 4 братські могили, 2 скульптури «Скорботний партизан та дівчина», «Воїн та дівчина з автоматом», центральний парк міста, по вул. Центральної;
- Пам'ятний знак «Вітчизна-мати» воїнам-землякам, увічнені імена 322 земляків, які полягли у Другій світовій війні, центральний парк міста, по вул. Центральної;
- Пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам, біля входу до центрального парку міста, по вул. Центральної;
- Пам'ятник жертвам Чорнобильської трагедії, біля входу до центрального парку міста, по вул. Центральної;
- Пам'ятний знак Д. Г. Вовку — першого голови Апостолівського волосного земельного комітету, меморіальна дошка на будинку вокзалу станції Апостолове;
- Могила Д. Г. Вовка — першого голови Апостолівського волосного земельного комітету у центральному міському парку по вул. Центральної;
- Пам'ятний знак О. Й. Пузиревському — герою громадянської війни, першому секретареві Апостолівського РК КПУ, меморіальна дошка у м. Апостолове по вул. Центральної, 73;
- Братська могила радянських воїнів, які загинули при звільненні станції Апостолове 4-19 лютого 1944 р., скульптура «Скорботний воїн та партизанка», біля Будинку науки і техніки по вул. Вокзальної;
- Пам'ятник воїнам-визволителям (танк Т-10) по вул. Вокзальної https://web.archive.org/web/20150612023702/http://www.panoramio.com/photo/21245671;
- Пам'ятник Богдану Хмельницькому (1597—1657) встановлений у сквері перед управлінням зрошувальних систем по вул. Б. Хмельницького;
- Пам'ятник І. П. Павлову, встановлений по вул. Музичної перед входом до ветеринарної лікарні
- Абелєнцев Василь Ісакович — біолог, зоолог, автор першого випуску серії «Фауна України», найцитованіший дослідник фауни кажанів і хижих ссавців України.
- Дмитренко Андрій Олегович (1993—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Калина Олександр Данилович — Герой Радянського Союзу, льотчик-випробувач ОКБ А. Н. Туполєва.
- Мурашов Юрій Ігорович — український громадський діяч, член-засновник Українського комітету «Гельсінкі-90».
- Милащенко Василь Олексійович (1991—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Петруш Микола Андрійович — 1856 року народження, Херсонська губернія, генерал-майор Російської армії у відставці, нагороджений багатьма орденами Російської імперії. Був нагороджений орденом святого Георгія з формулюванням «На відзнаку відмінної мужності і хоробрості, наданих в справах проти японців в період бомбардувань і блокади Порт-Артура».
- Пронченко Михайло Семенович — український поет, представник розстріляного відродження.
- Семешко Анатолій Андрійович (* 1949) — баяніст, методист, музично-громадський діяч, педагог, професор, заслужений діяч мистецтв України.
- Топчій Ганна Анатоліївна —українська акторка театру та кіно.
- Трофімов Олексій Володимирович (1993—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Матвійко Роман Юрійович — державний службовець, радник Міністра освіти та науки України (2014—2016).
-
Привокзальна площа
-
Австостанція
-
Історико-краєзнавчий музей
-
Вхід до Центрального парку
-
Районний спортивно-технічний клуб
-
Військовий меморіал у Центральному парку
-
Стела при в'їзді в місто
-
Пам'ятник загиблим воїнам в роки Другої світової війни
- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
- ↑ http://www.auc.org.ua/city/?sid=329[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Апостолівський район. Вікіпедія (укр.). 26 липня 2024. Процитовано 4 серпня 2024.
- ↑ Інгульський степ. Збірник [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] // Упорядник В. А. Сердюк. — К.: Ярославів Вал, 2018. — 456 с.
- ↑ Постанова ЦВК СРСР від 7.03.1933. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 25 травня 2022.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Росія обстріляла Дніпропетровщину з "Ураганів": Апостолове залишилося без світла. ТСН.ua (укр.). 25 травня 2022. Процитовано 5 вересня 2022.
- ↑ Ворог обстріляв Апостолове на Дніпропетровщині. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 5 вересня 2022.
- ↑ У місті Апостолове на Дніпропетровщині досі ліквідовують наслідки вчорашнього нічного обстрілу. LB.ua. Процитовано 5 вересня 2022.
- ↑ В Апостоловому на Дніпропетровщині внаслідок обстрілів окупантів загинула жінка, ще трьох людей поранено. Новини війни в Україні. espreso.tv (укр.). Процитовано 5 вересня 2022.
- ↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
- ↑ Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
- ↑ Сельхозтехника | Украина | Апостоловагромаш. uk.apostolovagromash.com. Процитовано 5 вересня 2022.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Повідомляємо адреси храмів Єпархії : ДНІПРОВСЬКА ЄПАРХІЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ _. cerkva.dp.ua. Процитовано 19 жовтня 2023.
- ↑ Армія РФ зруйнувала всі школи в Апостоловому на Дніпропетровщині — Суспільне
- ↑ УРайонна газета "Апостолівські новини" - Facebook. Facebook (укр.). Процитовано 5 вересня 2022.
- ↑ ТРК "Атлант" - Facebook. Facebook (рос.). Процитовано 5 вересня 2022.
- Енциклопедія Криворіжжя: у 2-х томах/Упорядник В. П. Бухтіяров. Кривий Ріг: ЯВВА,2005.
- Калашник В. І., Пупченко В. В. Апо́столове // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Дніпропетровська область / А. Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.113-122
- Апостолівська міська територіальна громада
- Апостолівський район. Історія від початку часів до кінця XIX ст.
- Енциклопедія сучасної України
- Мапи міст України
- Придніпровська залізниця
- Президент України
- Кабінет міністрів України
Це незавершена стаття з географії Дніпропетровської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |