Географія Куби

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Куби
Географічне положення Куби
Географічне положення Куби
Географічне положення
КонтинентПівнічна Америка
РегіонВест-Індія
Координати21°30′ пн. ш. 80°00′ зх. д. / 21.500° пн. ш. 80.000° зх. д. / 21.500; -80.000
Територія
Площа110,86 тис. км² (106-те)
 • суходіл100 %
 • води0 %
Морське узбережжя3735 км
Державний кордон28,5 км
Рельєф
Типрівнинний
Найвища точкапік Туркіно (1974 м)
Найнижча точкаКарибське море (0 м)
Клімат
Типтропічний
Внутрішні води
Найдовша річкаКауто (343 км)
Найбільше озероЛагуна-де-Лече (67,2 км²)
Інше
Природні ресурсируди кольорових металів, залізні руди, кам'яна сіль, деревина, кремнезем, вуглеводні, родючі ґрунти
Стихійні лихатропічні циклони, посухи
Екологічні проблемизабруднення повітря, забруднення вод, знеліснення

Куба — північноамериканська країна, що знаходиться в групі Великих Антильських островів (найбільший острів архіпелагу) Карибського регіону . Загальна площа країни 110 860 км² (106-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 109 820 км², а на поверхню внутрішніх вод — 1 040 км²[1]. Площа країни втричі більша за площу Одеської області України.

Назва

[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Республіка Куба, Куба (ісп. Republica de Cuba, Cuba)[2]. Назва країни походить від назви однойменного острова. Острів Куба був відкритий 1492 року Христофором Колумбом. Він був впевнений, що відкрита ним земля є частиною азійського материка, тому назвав її Хуана на ім'я спадкоємця іспанського королівського престолу[3]. Пізніше деякий час у вжитку була назви Фернандіна, на честь короля, і Сантьяго, на честь Святого Якова, покровителя Іспанії[3]. Проте найбільш вживаною залишився топонім індіанців-араваків таїно на позначення свого центральної землі — «кубана», яке незабаром було поширене на весь острів[3]. Подібну етимологію має китайське Чжун-го (Серединна держава).

Історія дослідження території

[ред. | ред. код]

Географічне положення

[ред. | ред. код]

Куба — північноамериканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Проте на південному сході острова в затоці Гаунтанамо США на постійній основі орендують територію суходолу й акваторію прилеглих вод під військово-морську базу. Загальна довжина цього державного кордону — 28,5 км. Острів Куба простягається майже в широтному напрямі на 1200 км при ширині від 32 до 145 км. Куба омивається водами Атлантичного океану; на півдні водами Карибського моря; на півночі 150 км водами Флоридської протоки від півострова Флорида (США), Старої Багамської — від Багамських Островів; на сході 77 км водами Навітряної протоки від Гаїті; на півдні Ямайка (140 км) і Кайманові Острови (Велика Британія); на заході 200 км водами Юкатанської протоки від півострова Юкатан (Мексика); на північному заході омивається водами Мексиканської затоки[4]. Загальна довжина морського узбережжя 3735 км[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[1].

Крайні пункти

[ред. | ред. код]
Докладніше: Крайні точки Куби
Докладніше: Час на Кубі

Час на Кубі: UTC-5 (-7 годин різниці часу з Києвом)[6]. Літній час вводиться другої неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в першу неділю листопада переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.

Геологія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Геологія Куби

Частину території Куби займають субплатформні ділянки, складені вапняками і структурно пов'язані з вапняковим плато Юкатану, Флориди і Багамських островів. На південному сході острів перетинає основна складчаста система Антильської острівної дуги, яка творить гірський хребет Сьєрра-Маестра.

Корисні копалини

[ред. | ред. код]

Надра Куби багаті на ряд корисних копалин: кобальт, нікель, залізну руду, хром, мідь, кам'яну сіль, кремнезем, нафту[7].

Сейсмічність

[ред. | ред. код]
Докладніше: Сейсмічність Куби

Вулканізм

[ред. | ред. код]
Див. також: Вулкани Куби

Рельєф

[ред. | ред. код]
Докладніше: Рельєф Куби

Середні висоти — 108 м; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — пік Туркіно (1974 м). Рельєф Куби визначається рядом субширотних кулісоподібно розташованих гірських гряд і хребтів, розділених слабкогорбистими та рівнинними площами.

Узбережжя

[ред. | ред. код]

Острови

[ред. | ред. код]
Докладніше: Острови Куби

Головний острів оточений архіпелагами дрібних островів, серед яких найбільші — Сабана і Камагуей (близько 400 островів) на півночі, Хардінес-дель-Рей на південному сході і Лос-Канарреос (350 островів) на південному заході (у тому числі острів Хувентуд, колишній Пінос).

Клімат

[ред. | ред. код]
Докладніше: Клімат Куби

Територія Куби лежить у тропічному кліматичному поясі, трохи південніше тропіка Рака[8]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[9]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується[9]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)[9]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони[9].

Куба є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].

Внутрішні води

[ред. | ред. код]
Докладніше: Гідрографія Куби

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 38,12 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 8,7 тис. км² зрошуваних земель[1].

Річки

[ред. | ред. код]
Докладніше: Річки Куби

Річки країни належать басейну Атлантичного океану. Річки Куби не мають великого господарського значення. Найдовша річка — Кауто в гірській області південного сходу країни, довжиною близько 240 км, судноплавна для невеликих суден в нижній течії на відстані 120 км.

Озера

[ред. | ред. код]
Докладніше: Озера Куби

Болота

[ред. | ред. код]
Докладніше: Болота Куби

Ґрунтові води

[ред. | ред. код]

Ґрунти

[ред. | ред. код]
Докладніше: Ґрунти Куби

Рослинність

[ред. | ред. код]
Докладніше: Флора Куби

Земельні ресурси Куби (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 60,3 %,
    • орні землі — 33,8 %,
    • багаторічні насадження — 3,6 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 22,9 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 27,3 %;
  • інше — 12,4 %[1].
Див. також: Ліси Куби

Тваринний світ

[ред. | ред. код]
Докладніше: Фауна Куби

Зоогеографічно територія країни належить до Антильської підобласті Неотропічної області[9].

Охорона природи

[ред. | ред. код]

Куба є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: Конвенціїз охорони морських живих ресурсів[1].

Стихійні лиха та екологічні проблеми

[ред. | ред. код]
Докладніше: Екологія Куби

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: східне узбережжя страждає від ураганів з квітня по листопад (загалом один руйнівний ураган на рік); часті посухи[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районування

[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Куби можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також: Екорегіони Куби

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и к Cuba, Geography. Factbook.
  2. Котляков В. М., 2006.
  3. а б в Поспелов Е. М., 2005.
  4. Атлас світу, 2005.
  5. а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 30 October. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  7. Куба // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
  8. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  9. а б в г д ФГАМ, 1964.
  10. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  11. Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література

[ред. | ред. код]

Українською

[ред. | ред. код]

Англійською

[ред. | ред. код]
  • (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
  • (англ.) Donovan, Steven K.; Jackson, Trevor A. (1994). Caribbean Geology: An Introduction. University of West Indies. с. 289. ISBN 9764100333.

Російською

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]