Махарадзе Пилип Ієсейович

Філіп Махарадзе груз. ფილიპე მახარაძე
Прапор Голова Ради Народних Комісарів Грузинської РСР
1929 — 1930
Попередник:	Лаврентій Картвелішвілі
Наступник:	Леван Сухішвілі
Народження:	9 березня 1868(1868-03-09) Gonebiskarid, Озургетський повітd, Кутаїська губернія, Кавказьке намісництво, Російська імперія
Смерть:	10 грудня 1941(1941-12-10) (73 роки) Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Національність:	грузин
Країна:	Російська імперія→ СРСР
Релігія:	атеїзм
Освіта:	ТДС
Партія:	РСДРП
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Пилип Овсійович (Філіп Ієсеєвич) Махарадзе (груз. ფილიპე მახარაძე; 9 березня 1868, с. Каріскуре, Російська імперія, тепер село Гонебіскарі, Озурґетський муніципалітет, Грузія — 10 грудня 1941, Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР) — радянський партійний та державний діяч, керівник Грузинської РСР. Член РСДРП з 1903 року, один з небагатьох старих більшовиків, що пережив сталінські чистки. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) (1927—1930). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937—1946).

Життєпис

Народився в родині священика. З 1878 року навчався в Озурґетському духовному училищі. У 1881 році вступив до Тифліської духовної семінарії. Після виключення із семінарії за участь в учнівському страйку Пилип Махарадзе поступив до Варшавського ветеринарного інституту, але був відрахований із інституту в 1893 році. Брав участь у діяльності студентського марксистського гуртка у Варшаві. Був заарештований і в 1895 році висланий із Варшави на батьківщину (до Грузії).

Член РСДРП з 1903 року. Брав участь у першому кавказькому з'їзді соціал-демократичних організацій (1903 рік), де його обрали членом Кавказького союзного комітету РСДРП.

Потім неодноразово заарештовувався царською жандармерією за революційну діяльність. У лютому 1915 був засланий до Бакинської губернії, звідти втік до Кутаїсі, 1916 року — до Тифліса. У 1917 році працював редактором газети «Кавказький робітник» (Тифліс), обирався членом Кавказького крайового комітету РСДРП(б).

У 1918 році перебував на нелегальному становищі в Тифлісі. Наприкінці травня 1918 року втік через Південну Осетію на Північний Кавказ, який був тоді окупований більшовиками. Потім знову повернувся до Грузії для ведення нелегальної роботи. Був членом Кавказького бюро ЦК РКП(б) та членом Президії ЦК КП(б) Грузії. У червні 1920 року виїхав до Москви на Другий конгрес Комінтерну.

16 лютого 1921 року як голова грузинського революційного комітету (ревкому) проголосив «Грузинську радянську республіку» та звернувся з проханням про військову допомогу до уряду РРФСР, після чого Росія розпочала проти Грузії війну. У лютому 1921 року разом із радянськими окупаційними військами прибув до Тифлісу. До 7 липня 1921 року був головою революційного комітету Грузії.

У 1921 — лютому 1922 року — народний комісар землеробства СРР Грузія. Із 7 березня по жовтень 1922 року — голова Всегрузинського Центрального виконавчого комітету (ЦВК). 1922 року виступив за збереження автономії Грузії у складі СРСР, належав до т.зв. грузинських «націонал-ухильників».

З 1924 року — голова Державної планової комісії при Раді праці та оборони Закавказької РФСР.

У 1929—1930 роках — голова Ради народних комісарів Грузинської РСР.

20 лютого 1931 — 8 липня 1938 року — голова Центрального виконавчого комітету (ЦВК) Грузинської РСР. Одночасно з 1931 по 5 березня 1935 року і з 27 травня 1935 по 1936 рік — співголова ЦВК Закавказької РФСР від Грузії.

З 10 липня 1938 по 10 грудня 1941 року — голова Президії Верховної ради Грузинської РСР.

10 грудня 1941 року помер у місті Тбілісі. Був похований в Пантеоні Мтацмінда, але пізніше перепохований. Автор творів з історії партії більшовиків. У 1934–1989 роках ім'я Махарадзе носило місто Озурґеті.

Нагороди

• Орден Леніна (24.02.1941)
• Орден Трудового Червоного Прапора ЗСФСР

Джерела

• Махарадзе Филипп Иванович [Архівовано 18 лютого 2013 у Wayback Machine.] (рос.)