Постколоніалізм: відмінності між версіями
[очікує на перевірку] | [очікує на перевірку] |
Рядок 8: | Рядок 8: | ||
За словами індійського академіка Джайдіп Сарангі, одна з глибинних практик постколоніального дискурсу — це прославлення «місцевого». Аргументуючи ідею позначення кордону / периферії (далітів), у введенні до своєї книги «''Уявлення постколоніалізму англійською мовою: нові орієнтації''» він посилається на [[Маорі (народ)|маорі]] і [[Аборигени|аборигенів]]. |
За словами індійського академіка Джайдіп Сарангі, одна з глибинних практик постколоніального дискурсу — це прославлення «місцевого». Аргументуючи ідею позначення кордону / периферії (далітів), у введенні до своєї книги «''Уявлення постколоніалізму англійською мовою: нові орієнтації''» він посилається на [[Маорі (народ)|маорі]] і [[Аборигени|аборигенів]]. |
||
Колоніалізм був представлений як «продовження цивілізації», яке ідеологічно виправдовувало самоприписувану расову і культурну перевагу західного світу над світом не західним. |
|||
⚫ | [[Неоколоніалізм|Неоколоніальний]] дискурс геополітичної однорідності, переносить деколонізовані народи, їх культури і їх країни в уявне місце, так званий «Третій світ» — надмірно всеосяжний термін, який зазвичай включає континенти і моря, тобто [[Африка|Африку]], [[Азія|Азію]], [[Латинська Америка|Латинську Америку]], і [[Океанія|Океанію]]. Постколоніальна критика аналізує самовиправдовувальний дискурс неоколоніалізму і функції (філософські та політичні) його надмірно всеосяжних термінів, щоб встановити фактичну і культурну неточність однорідних концепцій, таких як «араби», «перший світ», «християнський світ» — насправді ці терміни включають різнорідні народи, культури і географію |
||
⚫ | [[Неоколоніалізм|Неоколоніальний]] дискурс геополітичної однорідності, переносить деколонізовані народи, їх культури і їх країни в уявне місце, так званий «Третій світ» — надмірно всеосяжний термін, який зазвичай включає континенти і моря, тобто [[Африка|Африку]], [[Азія|Азію]], [[Латинська Америка|Латинську Америку]], і [[Океанія|Океанію]]. Постколоніальна критика аналізує самовиправдовувальний дискурс неоколоніалізму і функції (філософські та політичні) його надмірно всеосяжних термінів, щоб встановити фактичну і культурну неточність однорідних концепцій, таких як «араби», «перший світ», «християнський світ» — насправді ці терміни включають різнорідні народи, культури і географію. |
||
== Постколоніалізм в різних країнах == |
== Постколоніалізм в різних країнах == |
Версія за 07:44, 31 березня 2021
Антропологія |
---|
Категорія • Портал |
Постколоніалі́зм, постколоніа́льна тео́рія — напрям мислення в філософії, теології, політології, історії а також літературі, починаючи з другої половини XX століття, спрямований на осмислення наслідків колоніального правління. Як ідейна течія, постколоніалізм займається вивченням ідентичності, культури та літератури — у сенсі культурного конфлікту між колишніми або нинішніми колоніями та країнами-колонізаторами.
Теоретичні засади
Постколоніальна теорія розглядає культурні аспекти, які утворилися внаслідок європейської колонізації. Ера колонізації спричинила специфічне самовизначення як колонізаторів, так і колонізованих. Колонізатори створили власний імідж просвічених і правих. Серед американських авторів вживається термін «критична білість» (англ. critical whiteness). З іншого боку у колонізованих розвивається колоніальна ментальність та згодом культурне плазування по відношенню до культури країни-завойовника, яка нав'язує колонізованій нації свою месіанську культуроносну функцію.
За словами індійського академіка Джайдіп Сарангі, одна з глибинних практик постколоніального дискурсу — це прославлення «місцевого». Аргументуючи ідею позначення кордону / периферії (далітів), у введенні до своєї книги «Уявлення постколоніалізму англійською мовою: нові орієнтації» він посилається на маорі і аборигенів.
Колоніалізм був представлений як «продовження цивілізації», яке ідеологічно виправдовувало самоприписувану расову і культурну перевагу західного світу над світом не західним.
Неоколоніальний дискурс геополітичної однорідності, переносить деколонізовані народи, їх культури і їх країни в уявне місце, так званий «Третій світ» — надмірно всеосяжний термін, який зазвичай включає континенти і моря, тобто Африку, Азію, Латинську Америку, і Океанію. Постколоніальна критика аналізує самовиправдовувальний дискурс неоколоніалізму і функції (філософські та політичні) його надмірно всеосяжних термінів, щоб встановити фактичну і культурну неточність однорідних концепцій, таких як «араби», «перший світ», «християнський світ» — насправді ці терміни включають різнорідні народи, культури і географію.
Постколоніалізм в різних країнах
Теорії постколоніалізму розвинені для країн, які перебували у залежності від європейських держав, особливо Великої Британії, Франції та Іспанії.
Україна
Після розпаду СРСР з'явилися також дослідження постімперської ситуації в колишніх радянських республіках.[1][2][3] Дослідженням постколоніальної ситуації у пострадянських державах присвячений науковий журнал Ab Imperio.
Постколоніальні підходи до аналізу української культури застосовувалися західними (в основному діаспорними) та українськими науковцями. Зокрема Оксана Грабович досліджувала культурну спадщину колоніалізму в Україні[4]. Постколоніальне прочитання текстів української літератури проводили літературознавці Мирослав Шкандрій та Марко Павлишин, а також філософ Вахтанг Кебуладзе. В Україні твори присвячені постколоніальним особливостям сучасного українського суспільства писали Оксана Забужко та Микола Рябчук. Роман Оксани Забужко «Польові дослідження з українського сексу» у якому висвітлюється постколоніальна ситуація в українській культурі набув великого суспільного розголосу та став бестселером в 1990-ті роки.
Теоретики постколоніалізму
Основою цієї течії багато критиків вважають книгу Едварда Саїда «Орієнталізм». До інших важливих теоретичних робіт належать:
- Франц Фанон: Чорна шкіра, білі маски (1952); Гнані і голодні (1961)
- Ґаятрі Чакраворті Співак: In Other Worlds: Essays in Cultural Politics (1987); A Critique of Postcolonial Reason: Towards a History of the Vanishing Present (1999).
- Беніта Перрі: Delusions and Discoveries
- Кваме Нкрума: Consciencism
- Альбер Меммі: Portrait du colonisé, précédé du portrait du colonisateur (The Colonizer and the Colonized)
- Гомі Бгабга: The Location of Culture
- Еме Сезер: Discours sur le colonialisme
- Міке Баль: The Practice of Cultural Analysis: Exposing Interdisciplinary Interpretation (1999)
Основні автори
Окрім теоретичних досліджень аспекти постколоніального життя в колишніх колоніях описуються в художній літературі. Деякі письменники одержали всесвітнє визнання, наприклад творчість Джона Кутзее, Надін Гордімер, Відьядхара Найпола, Дерека Волкотта, Воле Шоїнки були відзначені Нобелівською премією з літератури. До основних авторів належать такі письменники:
|
|
|
Див. також
- Колоніалізм
- Імперіалізм
- Культурне плазування
- Кваме Нкрума
- Франц Фанон
- Амілкар Кабрал
- Ачебе Чинуа
- Едвард Саїд
Примітки
- ↑ Шкандрій Мирослав. В обіймах імперії: Російська і українська літератури новітньої доби. — К. : Факт, 2004. — ISBN 966-8408-45-4.
- ↑ Томпсон Ева М. Трубадури імперії. Російська література і колоніалізм / Марія Корчинська (пер.). — К. : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2006. — ISBN 966-500-265-1.
- ↑ Korek, Janusz (ed.). From Sovietology to Postcoloniality: Poland and Ukraine from a Postcolonial Perspective. Stockholm: Södertörn Academic Studies 32, 2007.
- ↑ О. Грабович. «Колоніалізм і його спадщина в сучасній Україні» // «Арка», 1994, № 1(3).
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 липень 2011. Процитовано 27 квітень 2010.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Література
Оглядові праці:
- Саїд, Едвард В. Орієнталізм — К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. ISBN 966-500-092-6.
- Саїд, Едвард В. Культура й імперіялізм. — К.: Критика, 2007. ISBN 966-7679-97-7.
- Співак, Гаятрі Чакраворті. В інших світах. Есеї з питань культурної політики. — К.: Вид. дім «Всесвіт», 2006. ISBN 966-8439-01-5.
- Bill Ashcroft (ed.) et al. The Post-Colonial Studies Reader. ISBN 0-415-09622-7.
Критика
- Степан Величенко. Постколоніялізм, Европа та українська історія // Україна Модерна. — 2005, № 9.
- Вівек Чіббер. Як говорять пригнолені? // Спільне. — 28.04.2013
Постколоніалізм в Україні та СНД
- Микола Рябчук. Постколоніальний синдром. Спостереження. — К.: «К. І. С.», 2011.
- Марко Павлишин. Казаки на Ямайке: проявления постколониалізма в современной украинской культуре. // «Перекрестки», 2005, № 3-4, С. 5-16.
- Мирослав Шкандрій. В обіймах імперії: Російська і українська літератури новітньої доби. — К. : Факт, 2004. — ISBN 966-8408-45-4.
- Оксана Грабович. «Колоніалізм і його спадщина в сучасній Україні» // «Арка», 1994, № 1(3).
- Ева М. Томпсон. Трубадури імперії. Російська література і колоніалізм / Марія Корчинська (пер.). — К. : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2006. — ISBN 966-500-265-1.
- Korek, Janusz (ed.). From Sovietology to Postcoloniality: Poland and Ukraine from a Postcolonial Perspective. Stockholm: Södertörn Academic Studies 32, 2007.
- Новая имперская история постсоветского пространства. Ред. И. Герасимов, С. Глебов, А. Каплуновский, М. Могильнер, А. Семёнов — Казань: Центр исследований национализма и империи, 2004. ISBN 5-85247-024-4.
Посилання
- Постколоніальні дослідження // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 252-253.
- Франц Фанон. Расизм і культура (1956)
- Амілкар Кабрал. Національне визволення і культура (1970)
- Едвард Саїд. Колаборація, незалежність і визволення (глава з книги «Культура й імперіялізм», 1993)
- Марко Павлишин. Постколоніальна критика і теорія (1996)
- Микола Рябчук. Колоніальна спадщина і совєтська спадковість. Парадокси десовєтизації (2000)
- Степан Величенко. Питання російського колоніалізму в українській думці. Політична залежність, ідентичність та економічний розвиток (2002)
- Jason Farbman, «Marxism, postcolonial studies, and the tasks of radical theory» (an interview with Vivek Chibber), in International Socialist Review, May 2013(англ.)
- Pranav Jani, "Marxism and the future of postcolonial theory" (рецензія на кн.: Vivek Chibber, Postcolonial Theory and the Specter of Capital, Verso, 2013), in International Socialist Review, Spring 2014(англ.)
- www.postcolonial-europe.eu (англ.)
- www.postcolonialweb.org (англ.)