Перейти до вмісту

Постколоніалізм: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[очікує на перевірку][очікує на перевірку]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 7: Рядок 7:


За словами індійського академіка Джайдіп Сарангі, одна з глибинних практик постколоніального дискурсу — це прославлення «місцевого». Аргументуючи ідею позначення кордону / периферії (далітів), у введенні до своєї книги «''Уявлення постколоніалізму англійською мовою: нові орієнтації''» він посилається на [[Маорі (народ)|маорі]] і [[Аборигени|аборигенів]].
За словами індійського академіка Джайдіп Сарангі, одна з глибинних практик постколоніального дискурсу — це прославлення «місцевого». Аргументуючи ідею позначення кордону / периферії (далітів), у введенні до своєї книги «''Уявлення постколоніалізму англійською мовою: нові орієнтації''» він посилається на [[Маорі (народ)|маорі]] і [[Аборигени|аборигенів]].

[[Неоколоніалізм|Неоколоніальний]] дискурс геополітичної однорідності, переносить деколонізовані народи, їх культури і їх країни в уявне місце, так званий «Третій світ» — надмірно всеосяжний термін, який зазвичай включає континенти і моря, тобто [[Африка|Африку]], [[Азія|Азію]], [[Латинська Америка|Латинську Америку]], і [[Океанія|Океанію]].


== Постколоніалізм в різних країнах ==
== Постколоніалізм в різних країнах ==
Рядок 12: Рядок 14:


=== Україна ===
=== Україна ===
Після розпаду СРСР з'явилися також дослідження постімперської ситуації в колишніх радянських республіках.<ref>Шкандрій Мирослав. В обіймах імперії: Російська і українська літератури новітньої доби.&nbsp;— К. : Факт, 2004.&nbsp;— ISBN 966-8408-45-4.</ref><ref>Томпсон Ева М. Трубадури імперії. Російська література і колоніалізм / Марія Корчинська (пер.).&nbsp;— К. : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2006.&nbsp;— ISBN 966-500-265-1.</ref><ref>Korek, Janusz (ed.). From Sovietology to Postcoloniality: Poland and Ukraine from a Postcolonial Perspective. Stockholm: Södertörn Academic Studies 32, 2007.</ref> Дослідженням постколоніальної ситуації у [[Пострадянські держави|пострадянських державах]] присвячений науковий журнал [[Ab Imperio]].
Після розпаду [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] з'явилися також дослідження постімперської ситуації в колишніх радянських республіках.<ref>Шкандрій Мирослав. В обіймах імперії: Російська і українська літератури новітньої доби.&nbsp;— К. : Факт, 2004.&nbsp;— ISBN 966-8408-45-4.</ref><ref>Томпсон Ева М. Трубадури імперії. Російська література і колоніалізм / Марія Корчинська (пер.).&nbsp;— К. : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2006.&nbsp;— ISBN 966-500-265-1.</ref><ref>Korek, Janusz (ed.). From Sovietology to Postcoloniality: Poland and Ukraine from a Postcolonial Perspective. Stockholm: Södertörn Academic Studies 32, 2007.</ref> Дослідженням постколоніальної ситуації у [[Пострадянські держави|пострадянських державах]] присвячений науковий журнал [[Ab Imperio]].


Постколоніальні підходи до аналізу української культури застосовувалися західними (в основному діаспорними) та українськими науковцями. Зокрема [[Грабович Оксана|Оксана Грабович]] досліджувала культурну спадщину колоніалізму в Україні<ref>О. Грабович. «Колоніалізм і його спадщина в сучасній Україні» // «Арка», 1994, №&nbsp;1(3).</ref>. Постколоніальне прочитання текстів української літератури проводили літературознавці [[Шкандрій Мирослав|Мирослав Шкандрій]] та [[Павлишин Марко Романович|Марко Павлишин]], а також філософ [[Кебуладзе Вахтанг Іванович|Вахтанг Кебуладзе]]. В Україні твори присвячені постколоніальним особливостям сучасного українського суспільства писали [[Оксана Забужко]] та [[Микола Рябчук]]. Роман Оксани Забужко «[[Польові дослідження з українського сексу]]» у якому висвітлюється постколоніальна ситуація в українській культурі набув великого суспільного розголосу та став бестселером в 1990-ті роки.
Постколоніальні підходи до аналізу української культури застосовувалися західними (в основному діаспорними) та українськими науковцями. Зокрема [[Грабович Оксана|Оксана Грабович]] досліджувала культурну спадщину колоніалізму в Україні<ref>О. Грабович. «Колоніалізм і його спадщина в сучасній Україні» // «Арка», 1994, №&nbsp;1(3).</ref>. Постколоніальне прочитання текстів української літератури проводили літературознавці [[Шкандрій Мирослав|Мирослав Шкандрій]] та [[Павлишин Марко Романович|Марко Павлишин]], а також філософ [[Кебуладзе Вахтанг Іванович|Вахтанг Кебуладзе]]. В Україні твори присвячені постколоніальним особливостям сучасного українського суспільства писали [[Оксана Забужко]] та [[Микола Рябчук]]. Роман Оксани Забужко «[[Польові дослідження з українського сексу]]» у якому висвітлюється постколоніальна ситуація в українській культурі набув великого суспільного розголосу та став бестселером в 1990-ті роки.

Версія за 07:38, 31 березня 2021

Антропологія
«Батьківщина» та її залежні діти-колонії, Адольф Вільям Бугро, 1883 рік
Типи
Археологічна
Фізична
Лінгвістична
Методологія
Ключові концепції
Ключові теорії
Списки
Категорія Категорія • Портал

Постколоніалі́зм, постколоніа́льна тео́рія — напрям мислення в філософії, теології, політології, історії а також літературі, починаючи з другої половини XX століття, спрямований на осмислення наслідків колоніального правління. Як ідейна течія, постколоніалізм займається вивченням ідентичності, культури та літератури — у сенсі культурного конфлікту між колишніми або нинішніми колоніями та країнами-колонізаторами.

Теоретичні засади

Постколоніальна теорія розглядає культурні аспекти, які утворилися внаслідок європейської колонізації. Ера колонізації спричинила специфічне самовизначення як колонізаторів, так і колонізованих. Колонізатори створили власний імідж просвічених і правих. Серед американських авторів вживається термін «критична білість» (англ. critical whiteness). З іншого боку у колонізованих розвивається колоніальна ментальність та згодом культурне плазування по відношенню до культури країни-завойовника, яка нав'язує колонізованій нації свою месіанську культуроносну функцію.

За словами індійського академіка Джайдіп Сарангі, одна з глибинних практик постколоніального дискурсу — це прославлення «місцевого». Аргументуючи ідею позначення кордону / периферії (далітів), у введенні до своєї книги «Уявлення постколоніалізму англійською мовою: нові орієнтації» він посилається на маорі і аборигенів.

Неоколоніальний дискурс геополітичної однорідності, переносить деколонізовані народи, їх культури і їх країни в уявне місце, так званий «Третій світ» — надмірно всеосяжний термін, який зазвичай включає континенти і моря, тобто Африку, Азію, Латинську Америку, і Океанію.

Постколоніалізм в різних країнах

Теорії постколоніалізму розвинені для країн, які перебували у залежності від європейських держав, особливо Великої Британії, Франції та Іспанії.

Україна

Після розпаду СРСР з'явилися також дослідження постімперської ситуації в колишніх радянських республіках.[1][2][3] Дослідженням постколоніальної ситуації у пострадянських державах присвячений науковий журнал Ab Imperio.

Постколоніальні підходи до аналізу української культури застосовувалися західними (в основному діаспорними) та українськими науковцями. Зокрема Оксана Грабович досліджувала культурну спадщину колоніалізму в Україні[4]. Постколоніальне прочитання текстів української літератури проводили літературознавці Мирослав Шкандрій та Марко Павлишин, а також філософ Вахтанг Кебуладзе. В Україні твори присвячені постколоніальним особливостям сучасного українського суспільства писали Оксана Забужко та Микола Рябчук. Роман Оксани Забужко «Польові дослідження з українського сексу» у якому висвітлюється постколоніальна ситуація в українській культурі набув великого суспільного розголосу та став бестселером в 1990-ті роки.

Теоретики постколоніалізму

Основою цієї течії багато критиків вважають книгу Едварда Саїда «Орієнталізм». До інших важливих теоретичних робіт належать:

Основні автори

Окрім теоретичних досліджень аспекти постколоніального життя в колишніх колоніях описуються в художній літературі. Деякі письменники одержали всесвітнє визнання, наприклад творчість Джона Кутзее, Надін Гордімер, Відьядхара Найпола, Дерека Волкотта, Воле Шоїнки були відзначені Нобелівською премією з літератури. До основних авторів належать такі письменники:

Південна Африка

Алжир

Канада

Карибські острови

  • Жан Різ (Jean Rhys)
  • Керіл Філіпс (Caryl Phillips)

Барбадос

Гваделупа

Гаїті

Ямайка

Мартиніка

Маврикій

Тринідад і Тобаго

Сент-Люсія

Кот-д'Івуар

Єгипет

Ґаяна

Індія

Нігерія

Нова Зеландія

Сенегал

Україна

Див. також

Примітки

  1. ↑ Шкандрій Мирослав. В обіймах імперії: Російська і українська літератури новітньої доби. — К. : Факт, 2004. — ISBN 966-8408-45-4.
  2. ↑ Томпсон Ева М. Трубадури імперії. Російська література і колоніалізм / Марія Корчинська (пер.). — К. : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2006. — ISBN 966-500-265-1.
  3. ↑ Korek, Janusz (ed.). From Sovietology to Postcoloniality: Poland and Ukraine from a Postcolonial Perspective. Stockholm: Södertörn Academic Studies 32, 2007.
  4. ↑ О. Грабович. «Колоніалізм і його спадщина в сучасній Україні» // «Арка», 1994, № 1(3).
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 липень 2011. Процитовано 27 квітень 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Література

Оглядові праці:

Критика

Постколоніалізм в Україні та СНД

  • Микола Рябчук. Постколоніальний синдром. Спостереження. — К.: «К. І. С.», 2011.
  • Марко Павлишин. Казаки на Ямайке: проявления постколониалізма в современной украинской культуре. // «Перекрестки», 2005, № 3-4, С. 5-16.
  • Мирослав Шкандрій. В обіймах імперії: Російська і українська літератури новітньої доби. — К. : Факт, 2004. — ISBN 966-8408-45-4.
  • Оксана Грабович. «Колоніалізм і його спадщина в сучасній Україні» // «Арка», 1994, № 1(3).
  • Ева М. Томпсон. Трубадури імперії. Російська література і колоніалізм / Марія Корчинська (пер.). — К. : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2006. — ISBN 966-500-265-1.
  • Korek, Janusz (ed.). From Sovietology to Postcoloniality: Poland and Ukraine from a Postcolonial Perspective. Stockholm: Södertörn Academic Studies 32, 2007.
  • Новая имперская история постсоветского пространства. Ред. И. Герасимов, С. Глебов, А. Каплуновский, М. Могильнер, А. Семёнов — Казань: Центр исследований национализма и империи, 2004. ISBN 5-85247-024-4.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Постколоніалізм&oldid=31115450