Перейти до вмісту

Постколоніалізм: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[очікує на перевірку][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м →Посилання: +посилання
 
(Не показані 20 проміжних версій 9 користувачів)
Рядок 6: Рядок 6:
Колоніалізм був представлений як «продовження цивілізації», яке ідеологічно виправдовувало самоприписувану расову і культурну перевагу західного світу над світом не західним. Ця концепція була підтримана [[Ернест Ренан|Жозефом-Ернестом Ренаном]] в роботі ''La Réforme intellectuelle et morale'' (1871 г.), відповідно до якої вважалося, що імперське управління впливає на інтелектуальне та моральне перетворення народів нижчих культур. За його словами, така божественно встановлена природна гармонія між людськими расами світу була б можлива, тому що кожному призначена культурна ідентичність, соціальне місце і економічна роль в імперській колонії.
Колоніалізм був представлений як «продовження цивілізації», яке ідеологічно виправдовувало самоприписувану расову і культурну перевагу західного світу над світом не західним. Ця концепція була підтримана [[Ернест Ренан|Жозефом-Ернестом Ренаном]] в роботі ''La Réforme intellectuelle et morale'' (1871 г.), відповідно до якої вважалося, що імперське управління впливає на інтелектуальне та моральне перетворення народів нижчих культур. За його словами, така божественно встановлена природна гармонія між людськими расами світу була б можлива, тому що кожному призначена культурна ідентичність, соціальне місце і економічна роль в імперській колонії.


З середини до кінця ХІХ століття ця теорія виправдовувала колонізацію, особливо Далекого Сходу та Африки. Бельгія, Великобританія, Франція та Німеччина висунули теорії національної переваги, які виправдовували колоніалізм як просвітництво неосвічених народів.
З середини до кінця ХІХ століття ця теорія виправдовувала колонізацію, особливо Далекого Сходу та Африки. [[Бельгія]], [[Велика Британія]], [[Франція]] та [[Німеччина]] висунули теорії національної переваги, які виправдовували колоніалізм як просвітництво неосвічених народів. Так, ''la mission civilisatrice,'' («цивілізаційна місія») [[Французька імперія|Французької імперії]], передбачала, що деякі раси і культури мають вищу мету в житті, внаслідок чого могутніші, розвиненіші і цивілізованіші раси мають право колонізувати їх.<ref>Evans, Graham, and Jeffrey Newnham. 1998. ''The Penguin Dictionary of International Relations''. [[Penguin Books]].{{Bulleted list|"Colonialism," p. 79.|"Imperialism," p. 244.}}</ref><ref>[[Edward W. Saïd|Saïd, Edward]]. 2000. "The Clash of Definitions." In ''Reflections on Exile, and Other Essays''. p. 574.</ref>


Постколоніальна теорія розглядає культурні аспекти, які утворилися внаслідок європейської колонізації. Ера колонізації спричинила специфічне самовизначення як колонізаторів, так і колонізованих. Колонізатори створили власний імідж просвічених і правих. Серед американських авторів вживається термін «критична білість» ({{lang-en|critical whiteness}}). З іншого боку у колонізованих розвивається [[колоніальна ментальність]] та згодом [[культурне плазування]] по відношенню до культури країни-завойовника, яка нав'язує колонізованій нації свою месіанську культуроносну функцію. Деколонізовані люди розвивають постколоніальну ідентичність, яка базується на культурних взаємодіях між різними ідентичностями (культурними, національними, етнічними, а також ґендерними та класовими), яким колоніальне суспільство призначає різну ступінь соціальної влади.
Постколоніальна теорія розглядає культурні аспекти, які утворилися внаслідок європейської колонізації. Ера колонізації спричинила специфічне самовизначення як колонізаторів, так і колонізованих. Колонізатори створили власний імідж просвічених і правих. Серед американських авторів вживається термін «критична білість» ({{lang-en|critical whiteness}}). З іншого боку у колонізованих розвивається [[колоніальна ментальність]] та згодом [[культурне плазування]] по відношенню до культури країни-завойовника, яка нав'язує колонізованій нації свою месіанську культуроносну функцію. Деколонізовані люди розвивають постколоніальну ідентичність, яка базується на культурних взаємодіях між різними ідентичностями (культурними, національними, етнічними, а також ґендерними та класовими), яким колоніальне суспільство призначає різну ступінь соціальної влади.
Рядок 16: Рядок 16:
== Постколоніалізм в різних країнах ==
== Постколоніалізм в різних країнах ==
Теорії постколоніалізму розвинені для країн, які перебували у залежності від європейських держав, особливо Великої Британії, Франції та Іспанії.
Теорії постколоніалізму розвинені для країн, які перебували у залежності від європейських держав, особливо Великої Британії, Франції та Іспанії.

=== Близький Схід ===
Постколоніальна література Близького Сходу досліджує і аналізує західні дискурси про формування ідентичності, існування і суперечливу природу постколоніальної національної ідентичності серед народів сучасного Близького Сходу. Незалежність і кінець колоніалізму не поклали кінець соціальній фрагментації і війнам (цивільним і міжнародним) на Близькому Сході. У «''Пошуках арабської демократії: дискурси і контр-дискурси''» (2004) Ларбі Садік говорить, що проблеми національної ідентичності на Близькому Сході є наслідком орієнталістської байдужості європейських імперій. Коли вони визначали політичні кордони своїх колоній, то ігнорували місцеву історію, а також географічні і племінні кордони, яких дотримувались [[Корінні народи|тубільці]].

=== Азія ===
У 1924 році Нгуєн Ай Куок (він же [[Хо Ші Мін|Хо Ші Мін)]] написав перший критичний текст проти французької колонізації: ''Le Procès de la Colonization française'' («Французька колонізація під судом»). Трін Мінь-ха розвиває свої новаторські теорії про постколоніалізм в різних засобах вираження — в літературі, фільмах. Вона найбільш знана своїм документальним фільмом «Повторна збірка» (1982), в якому намагається деконструювати антропологію як «західну чоловічу гегемоністську ідеологію».

=== Африка ===
Про [[Східна Африка|Східну Африку]] [[Кенія|кенійський]] письменник [[Нгугі Ва Тхіонго|Нгугі ва Тхіонго]] написав книгу «''Не плач, дитя''» (1964) — перший постколоніальний роман про східноафриканський досвід колоніального імперіалізму; а також «''Деколонізація розуму: політика мови в африканській літературі''» (1986). В «''Між річкою''» (1965), політичним фоном якого послужило повстання Мау-Мау (1952-1960), він звертається до постколоніальних питань африканських релігійних культур і до наслідків нав'язування християнства та чужої культури Кенії і більшості інших країн Африки.

=== Східна Європа ===
[[Поділи Речі Посполитої|Розділ Польщі]] (1772-1918 рр.) та окупація східноєвропейських країн Радянським Союзом після [[Друга світова війна|Другої світової війни]] були формами «білого» колоніалізму, які довгий час ігнорувалися постколоніальними теоретиками. Домінування європейських імперій ([[Німецька імперія|Прусської]], [[Австрійська імперія|Австрійської]], [[Російська імперія|Російської]], а пізніше і Радянської) над сусідніми територіями ([[Білорусь|Білорусь,]] [[Україна]], [[Болгарія]], [[Чехословаччина]], [[Угорщина]], [[Литва]], [[Молдова]], [[Польща]], [[Румунія]]), що полягала в військовому вторгненні, експлуатації людських і природних ресурсів, руйнуванні культури та спробах по перевихованню місцевого населення, багато в чому нагадували насильницьке завоювання заморських територій західноєвропейськими державами, попри такі фактори, як географічна близькість і відсутність расових відмінностей.<ref>{{Cite journal|last=Chioni Moore|first=David|date=2001|title=Is the Post- in Postcolonial the Post- in Post-Soviet? Toward a Global Postcolonial Critique|url=https://www.mlajournals.org/doi/abs/10.1632/pmla.2001.116.1.111|journal=PMLA|volume=116:1|pages=111–128|doi=10.1632/pmla.2001.116.1.111|doi-broken-date=2021-01-20|accessdate=31 березня 2021|archive-date=27 травня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200527092852/https://www.mlajournals.org/doi/abs/10.1632/pmla.2001.116.1.111}}</ref>

Постколоніальні дослідження в [[Центральна Європа|Центральній]] і [[Східна Європа|Східній Європі]] були відкриті основоположною книгою Еви М. Томпсон «''Імперські знання: російська література і колоніалізм''» (2000), за якою вийшли роботи Олександра Фюта, Ханна Госк, Віолетти Келертас,<ref>{{Cite book
|title=Baltic Postcolonialism
|last=Kelertas
|first=Violeta
|year=2006
|publisher=Brill
|location=Amsterdam
|isbn=978-90-420-1959-1
}}</ref> Дороти Колодзейчік,<ref>{{Cite journal|last1=Kołodziejczyk|first1=Dorota|last2=Şandru|first2=Cristina|date=2012|title=On Colonialism, Communism and East-Central Europe - some reflections|url=https://www.tandfonline.com/toc/rjpw20/48/2|journal=Journal of Postcolonial Writing|volume=48|pages=113–116|doi=10.1080/17449855.2012.658242|s2cid=161462559|accessdate=31 березня 2021|archive-date=17 квітня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210417211423/https://www.tandfonline.com/toc/rjpw20/48/2}}</ref> Януша Корека,<ref>{{Cite book
|title=From Sovietology to Postcoloniality: Poland and Ukraine from a Postcolonial Perspective
|last=Korek
|first=Janusz (ed.)
|year=2007
|publisher=Södertörns högskola
|location=Huddinge, Sweden
|isbn=9789189315723
}}</ref> Даріуша Скурчевського,<ref>{{Cite book
|title=Polish Literature and National Identity: A Postcolonial Perspective
|last=Skórczewski
|first=Dariusz
|year=2020
|publisher=University of Rochester Press - Boydell & Brewer
|location=Rochester
|isbn=9781580469784
}}</ref> , Богдана Штефенеску<ref>{{Cite journal|last=Ştefănescu|first=Bogdan|date=2012|title=Reluctant Siblings: Notes on the Analogy between Post- communist and Postcolonial Subalterns|journal=Word and Text: A Journal of Literary Studies and Linguistics|volume=2:1|pages=13–25}}</ref> і Томаша Зарицького.<ref>{{Cite book
|title=Ideologies of Eastness in Central and Eastern Europe
|last=Zarycki
|first=Tomasz
|year=2014
|publisher=Routledge
|location=London
|isbn=9780415625890
}}</ref>


=== Україна ===
=== Україна ===
Після розпаду [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] з'явилися також дослідження постімперської ситуації в колишніх радянських республіках.<ref>Шкандрій Мирослав. В обіймах імперії: Російська і українська літератури новітньої доби.&nbsp;— К. : Факт, 2004.&nbsp;— ISBN 966-8408-45-4.</ref><ref>Томпсон Ева М. Трубадури імперії. Російська література і колоніалізм / Марія Корчинська (пер.).&nbsp;— К. : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2006.&nbsp;— ISBN 966-500-265-1.</ref><ref>Korek, Janusz (ed.). From Sovietology to Postcoloniality: Poland and Ukraine from a Postcolonial Perspective. Stockholm: Södertörn Academic Studies 32, 2007.</ref> Дослідженням постколоніальної ситуації у [[Пострадянські держави|пострадянських державах]] присвячений науковий журнал [[Ab Imperio]].
Після розпаду [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] з'явилися також дослідження постімперської ситуації в колишніх радянських республіках.<ref>Шкандрій Мирослав. В обіймах імперії: Російська і українська літератури новітньої доби.&nbsp;— К. : Факт, 2004.&nbsp;— ISBN 966-8408-45-4.</ref><ref>Томпсон Ева М. Трубадури імперії. Російська література і колоніалізм / Марія Корчинська (пер.).&nbsp;— К. : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2006.&nbsp;— ISBN 966-500-265-1.</ref><ref>Korek, Janusz (ed.). From Sovietology to Postcoloniality: Poland and Ukraine from a Postcolonial Perspective. Stockholm: Södertörn Academic Studies 32, 2007.</ref> Дослідженням постколоніальної ситуації у [[Пострадянські держави|пострадянських державах]] присвячений науковий журнал [[Ab Imperio]].


Постколоніальні підходи до аналізу української культури застосовувалися західними (в основному діаспорними) та українськими науковцями. Зокрема [[Грабович Оксана|Оксана Грабович]] досліджувала культурну спадщину колоніалізму в Україні<ref>О. Грабович. «Колоніалізм і його спадщина в сучасній Україні» // «Арка», 1994, №&nbsp;1(3).</ref>. Постколоніальне прочитання текстів української літератури проводили літературознавці [[Шкандрій Мирослав|Мирослав Шкандрій]] та [[Павлишин Марко Романович|Марко Павлишин]], а також філософ [[Кебуладзе Вахтанг Іванович|Вахтанг Кебуладзе]]. В Україні твори присвячені постколоніальним особливостям сучасного українського суспільства писали [[Оксана Забужко]] та [[Микола Рябчук]]. Роман Оксани Забужко «[[Польові дослідження з українського сексу]]» у якому висвітлюється постколоніальна ситуація в українській культурі набув великого суспільного розголосу та став бестселером в 1990-ті роки.
Постколоніальні підходи до аналізу української культури застосовувалися західними (переважно діаспорними) та українськими науковцями. Зокрема [[Грабович Оксана|Оксана Грабович]] досліджувала культурну спадщину колоніалізму в Україні<ref>О. Грабович. «Колоніалізм і його спадщина в сучасній Україні» // «Арка», 1994, №&nbsp;1(3).</ref>. Постколоніальне прочитання текстів української літератури проводили літературознавці [[Шкандрій Мирослав|Мирослав Шкандрій]] та [[Павлишин Марко Романович|Марко Павлишин]], а також філософ [[Кебуладзе Вахтанг Іванович|Вахтанг Кебуладзе]]. В Україні твори присвячені постколоніальним особливостям сучасного українського суспільства писали [[Оксана Забужко]] та [[Микола Рябчук]]. Роман Оксани Забужко «[[Польові дослідження з українського сексу]]» у якому висвітлюється постколоніальна ситуація в українській культурі набув великого суспільного розголосу та став бестселером в 1990-ті роки.


== Теоретики постколоніалізму ==
== Теоретики постколоніалізму ==
Рядок 101: Рядок 147:


'''[[Україна]]'''
'''[[Україна]]'''
* [[Оксана Забужко]]<ref>{{Cite web |url=http://www.fact.kiev.ua/articles/article_296/ |title=Архівована копія |accessdate=27 квітень 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110712184825/http://www.fact.kiev.ua/articles/article_296/ |archivedate=12 липень 2011 |deadurl=yes }}</ref>
* [[Оксана Забужко]]<ref>{{Cite web |url=http://www.fact.kiev.ua/articles/article_296/ |title=Архівована копія |accessdate=27 квітня 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110712184825/http://www.fact.kiev.ua/articles/article_296/ |archivedate=12 липня 2011 |deadurl=yes }}</ref>
* [[Микола Рябчук]]
* [[Микола Рябчук]]
|}
|}
Рядок 119: Рядок 165:


== Література ==
== Література ==


'''Оглядові праці:'''
'''Оглядові праці:'''
* ''[[Едвард Саїд|Саїд, Едвард В.]]'' Орієнталізм&nbsp;— К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. ISBN 966-500-092-6.
* ''[[Едвард Саїд|Саїд, Едвард В.]]'' Орієнталізм&nbsp;— К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. ISBN 966-500-092-6.
Рядок 125: Рядок 173:
* ''Bill Ashcroft (ed.) et al.'' The Post-Colonial Studies Reader. ISBN 0-415-09622-7.
* ''Bill Ashcroft (ed.) et al.'' The Post-Colonial Studies Reader. ISBN 0-415-09622-7.
'''Критика'''
'''Критика'''
* ''[[Степан Величенко]].'' [http://uamoderna.com/images/archiv/9/15_UM_9_Statti_Velychenko.pdf Постколоніялізм, Европа та українська історія] // [[Україна Модерна]].&nbsp;— 2005, №&nbsp;9.
* ''[[Степан Величенко]].'' [http://uamoderna.com/images/archiv/9/15_UM_9_Statti_Velychenko.pdf Постколоніялізм, Европа та українська історія] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180110054706/http://uamoderna.com/images/archiv/9/15_UM_9_Statti_Velychenko.pdf |date=10 січня 2018 }} // [[Україна Модерна]].&nbsp;— 2005, №&nbsp;9.
* ''[[Вівек Чіббер|Вівек Чіббер.]]'' [http://commons.com.ua/yak-govoryat-prignobleni/ Як говорять пригнолені?] // [[Спільне (журнал)|Спільне]].&nbsp;— 28.04.2013
* ''[[Вівек Чіббер|Вівек Чіббер.]]'' [http://commons.com.ua/yak-govoryat-prignobleni/ Як говорять пригнолені?] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161021140920/http://commons.com.ua/yak-govoryat-prignobleni/ |date=21 жовтня 2016 }} // [[Спільне (журнал)|Спільне]].&nbsp;— 28.04.2013
'''Постколоніалізм в Україні та СНД'''
'''Постколоніалізм в Україні та СНД'''
* [[Смолій Валерій Андрійович|Смолій]] В., [[Ясь Олексій Васильович|Ясь О.]] Сучасна російсько-українська війна у світлі постколоніалізму  //  Вісник НАН України. — 2022. — № 6. — С. 3–16.  https://www.academia.edu/82156576
* ''[[Рябчук Микола Юрійович|Микола Рябчук]].'' Постколоніальний синдром. Спостереження.&nbsp;— К.: «К. І. С.», 2011.
* ''[[Рябчук Микола Юрійович|Микола Рябчук]].'' Постколоніальний синдром. Спостереження.&nbsp;— К.: «К. І. С.», 2011.
* ''[[Павлишин Марко Романович|Марко Павлишин]].'' Казаки на Ямайке: проявления постколониалізма в современной украинской культуре. // «Перекрестки», 2005, №&nbsp;3-4, С. 5-16.
* ''[[Павлишин Марко Романович|Марко Павлишин]].'' Казаки на Ямайке: проявления постколониалізма в современной украинской культуре. // «Перекрестки», 2005, №&nbsp;3-4, С. 5-16.
Рядок 138: Рядок 187:
== Посилання ==
== Посилання ==
*{{ЛЗЕ2|частина =Постколоніальні дослідження |сторінки =252-253}}
*{{ЛЗЕ2|частина =Постколоніальні дослідження |сторінки =252-253}}
* [https://decolonialglossary.com.ua/decolonialanti-colonialpostcolonial-uk ''Мирослав Шкандрій, Юлія Кравченко.'' Антиколоніальний, постколоніальний, деколоніальний]
* ''[[Франц Фанон]]''. [http://vpered.wordpress.com/2014/06/19/fanon-racisme-et-culture/ Расизм і культура (1956)]
* ''[[Амілкар Кабрал]].'' [http://vpered.wordpress.com/2011/10/13/cabral-liberation-nationale-et-culture/ Національне визволення і культура (1970)]
* ''[[Франц Фанон]]''. [http://vpered.wordpress.com/2014/06/19/fanon-racisme-et-culture/ Расизм і культура (1956)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150203043647/https://vpered.wordpress.com/2014/06/19/fanon-racisme-et-culture/ |date=3 лютого 2015 }}
* ''[[Амілкар Кабрал]].'' [http://vpered.wordpress.com/2011/10/13/cabral-liberation-nationale-et-culture/ Національне визволення і культура (1970)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161019095940/https://vpered.wordpress.com/2011/10/13/cabral-liberation-nationale-et-culture/ |date=19 жовтня 2016 }}
* ''[[Едвард Саїд]].'' [http://vpered.wordpress.com/2010/04/27/said-collaboration-independence-liberation/ Колаборація, незалежність і визволення (глава з книги «Культура й імперіялізм», 1993)]
* ''[[Едвард Саїд]].'' [http://vpered.wordpress.com/2010/04/27/said-collaboration-independence-liberation/ Колаборація, незалежність і визволення (глава з книги «Культура й імперіялізм», 1993)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161019091945/https://vpered.wordpress.com/2010/04/27/said-collaboration-independence-liberation/ |date=19 жовтня 2016 }}
* ''[[Марко Павлишин]].'' [http://vpered.wordpress.com/2009/10/08/pavlyshyn-postcolonial-criticism-and-theory/ Постколоніальна критика і теорія (1996)]
* ''[[Марко Павлишин]].'' [http://vpered.wordpress.com/2009/10/08/pavlyshyn-postcolonial-criticism-and-theory/ Постколоніальна критика і теорія (1996)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131024123024/http://vpered.wordpress.com/2009/10/08/pavlyshyn-postcolonial-criticism-and-theory/ |date=24 жовтня 2013 }}
* ''[[Микола Рябчук]]''. [http://vpered.wordpress.com/2009/09/25/ryabchuk-colonial/ Колоніальна спадщина і совєтська спадковість. Парадокси десовєтизації (2000)]
* ''[[Микола Рябчук]]''. [http://vpered.wordpress.com/2009/09/25/ryabchuk-colonial/ Колоніальна спадщина і совєтська спадковість. Парадокси десовєтизації (2000)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131203214750/http://vpered.wordpress.com/2009/09/25/ryabchuk-colonial/ |date=3 грудня 2013 }}
* ''[[Степан Величенко]]''. [http://vpered.wordpress.com/2010/10/14/velychenko-russian-colonialism/ Питання російського колоніалізму в українській думці. Політична залежність, ідентичність та економічний розвиток (2002)]
* ''[[Степан Величенко]]''. [http://vpered.wordpress.com/2010/10/14/velychenko-russian-colonialism/ Питання російського колоніалізму в українській думці. Політична залежність, ідентичність та економічний розвиток (2002)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131101044156/http://vpered.wordpress.com/2010/10/14/velychenko-russian-colonialism/ |date=1 листопада 2013 }}
* [http://isreview.org/issue/89/marxism-postcolonial-studies-and-tasks-radical-theory Jason Farbman, «Marxism, postcolonial studies, and the tasks of radical theory» (an interview with Vivek Chibber), in ''International Socialist Review'', May 2013]{{ref-en}}
* [http://isreview.org/issue/92/marxism-and-future-postcolonial-theory-0 Pranav Jani, "Marxism and the future
 of postcolonial theory" (рецензія на кн.: Vivek Chibber, ''Postcolonial Theory and the Specter of Capital'', Verso, 2013), in ''International Socialist Review'', Spring 2014]{{ref-en}}
* [http://isreview.org/issue/89/marxism-postcolonial-studies-and-tasks-radical-theory Jason Farbman, «Marxism, postcolonial studies, and the tasks of radical theory» (an interview with Vivek Chibber), in ''International Socialist Review'', May 2013] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160914074337/http://isreview.org/issue/89/marxism-postcolonial-studies-and-tasks-radical-theory |date=14 вересня 2016 }}{{ref-en}}
* [http://isreview.org/issue/92/marxism-and-future-postcolonial-theory-0 Pranav Jani, "Marxism and the future
 of postcolonial theory" (рецензія на кн.: Vivek Chibber, ''Postcolonial Theory and the Specter of Capital'', Verso, 2013), in ''International Socialist Review'', Spring 2014] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160914002219/http://isreview.org/issue/92/marxism-and-future-postcolonial-theory-0 |date=14 вересня 2016 }}{{ref-en}}
* [http://www.postcolonial-europe.eu www.postcolonial-europe.eu] {{ref-en}}
* [http://www.postcolonial-europe.eu www.postcolonial-europe.eu] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220303181838/http://www.postcolonial-europe.eu/ |date=3 березня 2022 }} {{ref-en}}
* [http://www.postcolonialweb.org/ www.postcolonialweb.org] {{ref-en}}
* [http://www.postcolonialweb.org/ www.postcolonialweb.org] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201127104241/http://www.postcolonialweb.org/ |date=27 листопада 2020 }} {{ref-en}}


{{Колонізація}}
{{глобалізація}}
{{глобалізація}}
{{Імперії, імперіалізм і колоніалізм}}
{{Імперії, імперіалізм і колоніалізм}}

Поточна версія на 20:24, 13 жовтня 2024

Антропологія
«Батьківщина» та її залежні діти-колонії, Адольф Вільям Бугро, 1883 рік
Типи
Археологічна
Фізична
Лінгвістична
Методологія
Ключові концепції
Ключові теорії
Списки
Категорія Категорія • Портал

Постколоніалі́зм, постколоніа́льна тео́рія — напрям мислення в філософії, теології, політології, історії а також літературі, починаючи з другої половини XX століття, спрямований на осмислення наслідків колоніального правління. Як ідейна течія, постколоніалізм займається вивченням ідентичності, культури та літератури — у сенсі культурного конфлікту між колишніми або нинішніми колоніями та країнами-колонізаторами.

Теоретичні засади

[ред. | ред. код]

Колоніалізм був представлений як «продовження цивілізації», яке ідеологічно виправдовувало самоприписувану расову і культурну перевагу західного світу над світом не західним. Ця концепція була підтримана Жозефом-Ернестом Ренаном в роботі La Réforme intellectuelle et morale (1871 г.), відповідно до якої вважалося, що імперське управління впливає на інтелектуальне та моральне перетворення народів нижчих культур. За його словами, така божественно встановлена природна гармонія між людськими расами світу була б можлива, тому що кожному призначена культурна ідентичність, соціальне місце і економічна роль в імперській колонії.

З середини до кінця ХІХ століття ця теорія виправдовувала колонізацію, особливо Далекого Сходу та Африки. Бельгія, Велика Британія, Франція та Німеччина висунули теорії національної переваги, які виправдовували колоніалізм як просвітництво неосвічених народів. Так, la mission civilisatrice, («цивілізаційна місія») Французької імперії, передбачала, що деякі раси і культури мають вищу мету в житті, внаслідок чого могутніші, розвиненіші і цивілізованіші раси мають право колонізувати їх.[1][2]

Постколоніальна теорія розглядає культурні аспекти, які утворилися внаслідок європейської колонізації. Ера колонізації спричинила специфічне самовизначення як колонізаторів, так і колонізованих. Колонізатори створили власний імідж просвічених і правих. Серед американських авторів вживається термін «критична білість» (англ. critical whiteness). З іншого боку у колонізованих розвивається колоніальна ментальність та згодом культурне плазування по відношенню до культури країни-завойовника, яка нав'язує колонізованій нації свою месіанську культуроносну функцію. Деколонізовані люди розвивають постколоніальну ідентичність, яка базується на культурних взаємодіях між різними ідентичностями (культурними, національними, етнічними, а також ґендерними та класовими), яким колоніальне суспільство призначає різну ступінь соціальної влади.

За словами індійського академіка Джайдіп Сарангі, одна з глибинних практик постколоніального дискурсу — це прославлення «місцевого». Аргументуючи ідею позначення кордону / периферії (далітів), у введенні до своєї книги «Уявлення постколоніалізму англійською мовою: нові орієнтації» він посилається на маорі і аборигенів.

Неоколоніальний дискурс геополітичної однорідності, переносить деколонізовані народи, їх культури і їх країни в уявне місце, так званий «Третій світ» — надмірно всеосяжний термін, який зазвичай включає континенти і моря, тобто Африку, Азію, Латинську Америку, і Океанію. Постколоніальна критика аналізує самовиправдовувальний дискурс неоколоніалізму і функції (філософські та політичні) його надмірно всеосяжних термінів, щоб встановити фактичну і культурну неточність однорідних концепцій, таких як «араби», «перший світ», «християнський світ» — насправді ці терміни включають різнорідні народи, культури і географію.

Постколоніалізм в різних країнах

[ред. | ред. код]

Теорії постколоніалізму розвинені для країн, які перебували у залежності від європейських держав, особливо Великої Британії, Франції та Іспанії.

Близький Схід

[ред. | ред. код]

Постколоніальна література Близького Сходу досліджує і аналізує західні дискурси про формування ідентичності, існування і суперечливу природу постколоніальної національної ідентичності серед народів сучасного Близького Сходу. Незалежність і кінець колоніалізму не поклали кінець соціальній фрагментації і війнам (цивільним і міжнародним) на Близькому Сході. У «Пошуках арабської демократії: дискурси і контр-дискурси» (2004) Ларбі Садік говорить, що проблеми національної ідентичності на Близькому Сході є наслідком орієнталістської байдужості європейських імперій. Коли вони визначали політичні кордони своїх колоній, то ігнорували місцеву історію, а також географічні і племінні кордони, яких дотримувались тубільці.

Азія

[ред. | ред. код]

У 1924 році Нгуєн Ай Куок (він же Хо Ші Мін) написав перший критичний текст проти французької колонізації: Le Procès de la Colonization française («Французька колонізація під судом»). Трін Мінь-ха розвиває свої новаторські теорії про постколоніалізм в різних засобах вираження — в літературі, фільмах. Вона найбільш знана своїм документальним фільмом «Повторна збірка» (1982), в якому намагається деконструювати антропологію як «західну чоловічу гегемоністську ідеологію».

Африка

[ред. | ред. код]

Про Східну Африку кенійський письменник Нгугі ва Тхіонго написав книгу «Не плач, дитя» (1964) — перший постколоніальний роман про східноафриканський досвід колоніального імперіалізму; а також «Деколонізація розуму: політика мови в африканській літературі» (1986). В «Між річкою» (1965), політичним фоном якого послужило повстання Мау-Мау (1952-1960), він звертається до постколоніальних питань африканських релігійних культур і до наслідків нав'язування християнства та чужої культури Кенії і більшості інших країн Африки.

Східна Європа

[ред. | ред. код]

Розділ Польщі (1772-1918 рр.) та окупація східноєвропейських країн Радянським Союзом після Другої світової війни були формами «білого» колоніалізму, які довгий час ігнорувалися постколоніальними теоретиками. Домінування європейських імперій (Прусської, Австрійської, Російської, а пізніше і Радянської) над сусідніми територіями (Білорусь, Україна, Болгарія, Чехословаччина, Угорщина, Литва, Молдова, Польща, Румунія), що полягала в військовому вторгненні, експлуатації людських і природних ресурсів, руйнуванні культури та спробах по перевихованню місцевого населення, багато в чому нагадували насильницьке завоювання заморських територій західноєвропейськими державами, попри такі фактори, як географічна близькість і відсутність расових відмінностей.[3]

Постколоніальні дослідження в Центральній і Східній Європі були відкриті основоположною книгою Еви М. Томпсон «Імперські знання: російська література і колоніалізм» (2000), за якою вийшли роботи Олександра Фюта, Ханна Госк, Віолетти Келертас,[4] Дороти Колодзейчік,[5] Януша Корека,[6] Даріуша Скурчевського,[7] , Богдана Штефенеску[8] і Томаша Зарицького.[9]

Україна

[ред. | ред. код]

Після розпаду СРСР з'явилися також дослідження постімперської ситуації в колишніх радянських республіках.[10][11][12] Дослідженням постколоніальної ситуації у пострадянських державах присвячений науковий журнал Ab Imperio.

Постколоніальні підходи до аналізу української культури застосовувалися західними (переважно діаспорними) та українськими науковцями. Зокрема Оксана Грабович досліджувала культурну спадщину колоніалізму в Україні[13]. Постколоніальне прочитання текстів української літератури проводили літературознавці Мирослав Шкандрій та Марко Павлишин, а також філософ Вахтанг Кебуладзе. В Україні твори присвячені постколоніальним особливостям сучасного українського суспільства писали Оксана Забужко та Микола Рябчук. Роман Оксани Забужко «Польові дослідження з українського сексу» у якому висвітлюється постколоніальна ситуація в українській культурі набув великого суспільного розголосу та став бестселером в 1990-ті роки.

Теоретики постколоніалізму

[ред. | ред. код]

Основою цієї течії багато критиків вважають книгу Едварда Саїда «Орієнталізм». До інших важливих теоретичних робіт належать:

Основні автори

[ред. | ред. код]

Окрім теоретичних досліджень аспекти постколоніального життя в колишніх колоніях описуються в художній літературі. Деякі письменники одержали всесвітнє визнання, наприклад творчість Джона Кутзее, Надін Гордімер, Відьядхара Найпола, Дерека Волкотта, Воле Шоїнки були відзначені Нобелівською премією з літератури. До основних авторів належать такі письменники:

Південна Африка

Алжир

Канада

Карибські острови

  • Жан Різ (Jean Rhys)
  • Керіл Філіпс (Caryl Phillips)

Барбадос

Гваделупа

Гаїті

Ямайка

Мартиніка

Маврикій

Тринідад і Тобаго

Сент-Люсія

Кот-д'Івуар

Єгипет

Ґаяна

Індія

Нігерія

Нова Зеландія

Сенегал

Україна

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Evans, Graham, and Jeffrey Newnham. 1998. The Penguin Dictionary of International Relations. Penguin Books.
    • "Colonialism," p. 79.
    • "Imperialism," p. 244.
  2. ↑ Saïd, Edward. 2000. "The Clash of Definitions." In Reflections on Exile, and Other Essays. p. 574.
  3. ↑ Chioni Moore, David (2001). Is the Post- in Postcolonial the Post- in Post-Soviet? Toward a Global Postcolonial Critique. PMLA. 116:1: 111—128. doi:10.1632/pmla.2001.116.1.111 (неактивний 2021-01-20). Архів оригіналу за 27 травня 2020. Процитовано 31 березня 2021.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із неактивним DOI станом на січень 2021 (посилання)
  4. ↑ Kelertas, Violeta (2006). Baltic Postcolonialism. Amsterdam: Brill. ISBN 978-90-420-1959-1.
  5. ↑ Kołodziejczyk, Dorota; Şandru, Cristina (2012). On Colonialism, Communism and East-Central Europe - some reflections. Journal of Postcolonial Writing. 48: 113—116. doi:10.1080/17449855.2012.658242. S2CID 161462559. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 31 березня 2021.
  6. ↑ Korek, Janusz (ed.) (2007). From Sovietology to Postcoloniality: Poland and Ukraine from a Postcolonial Perspective. Huddinge, Sweden: Södertörns högskola. ISBN 9789189315723.
  7. ↑ Skórczewski, Dariusz (2020). Polish Literature and National Identity: A Postcolonial Perspective. Rochester: University of Rochester Press - Boydell & Brewer. ISBN 9781580469784.
  8. ↑ Ştefănescu, Bogdan (2012). Reluctant Siblings: Notes on the Analogy between Post- communist and Postcolonial Subalterns. Word and Text: A Journal of Literary Studies and Linguistics. 2:1: 13—25.
  9. ↑ Zarycki, Tomasz (2014). Ideologies of Eastness in Central and Eastern Europe. London: Routledge. ISBN 9780415625890.
  10. ↑ Шкандрій Мирослав. В обіймах імперії: Російська і українська літератури новітньої доби. — К. : Факт, 2004. — ISBN 966-8408-45-4.
  11. ↑ Томпсон Ева М. Трубадури імперії. Російська література і колоніалізм / Марія Корчинська (пер.). — К. : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2006. — ISBN 966-500-265-1.
  12. ↑ Korek, Janusz (ed.). From Sovietology to Postcoloniality: Poland and Ukraine from a Postcolonial Perspective. Stockholm: Södertörn Academic Studies 32, 2007.
  13. ↑ О. Грабович. «Колоніалізм і його спадщина в сучасній Україні» // «Арка», 1994, № 1(3).
  14. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 липня 2011. Процитовано 27 квітня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Література

[ред. | ред. код]

Оглядові праці:

Критика

Постколоніалізм в Україні та СНД

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Постколоніалізм&oldid=43682007