Бої за Іловайськ: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 554: Рядок 554:
* [http://www.radiosvoboda.org/a/27214517.html «Гусям російським» до останнього давали змогу піти з України — полковник ЗСУ про Іловайськ], // ''[[Радіо «Свобода»]]'', 28 серпня 2015
* [http://www.radiosvoboda.org/a/27214517.html «Гусям російським» до останнього давали змогу піти з України — полковник ЗСУ про Іловайськ], // ''[[Радіо «Свобода»]]'', 28 серпня 2015
* «ИЛОВАЙСКАЯ ОПЕРАЦИЯ. БОЙ С ТАНКАМИ НА ОПОРНОМ ПУНКТЕ 40.03» // ''censor.net'', 28 серпня 2015
* «ИЛОВАЙСКАЯ ОПЕРАЦИЯ. БОЙ С ТАНКАМИ НА ОПОРНОМ ПУНКТЕ 40.03» // ''censor.net'', 28 серпня 2015
* ''Геннадій Карпюк,'' [https://tyzhden.ua/Society/219533 Переосмислення іловайських подій] // ''[[Український тиждень]]'', 11 вересня 2018


== Посилання ==
== Посилання ==

Версія за 19:28, 27 лютого 2021

Бої за Іловайськ
Війна на сході України
Вихід українських військ з Іловайська. 29 Серпня 2014 р.
Координати: 47°55′30″ пн. ш. 38°11′50″ сх. д. / 47.9250000000277723° пн. ш. 38.19722222224977770° сх. д. / 47.9250000000277723; 38.19722222224977770
Дата: 6—31 серпня 2014
Місце: Україна Іловайськ
Результат: Оточення, відступ та важкі втрати українського угруповання
Сторони
Україна Україна
 Росія Росія
«ДНР»
Командувачі
Україна Віктор Муженко
Україна Руслан Хомчак
Україна Павло Півоваренко†
Україна Олексій Грачов† 		Росія Валерій Герасимов[1]
Михайло «Гіві» Толстих
Військові формування
Сухопутні війська

 Повітряні сили

 Національна гвардія

 Спеціальна міліція

Незалежні формування:

 Сухопутні війська РФ

 Десантні війська

 Проросійські бойовики

Військові сили
в оточенні:
1400—1700 чол.
~8-10 танків
~20-25 БМП
деблокуючі сили:
28.08: ~400 чол., 4 танки
30.08: 5 танків, кілька БМП
2 Су-25
2 МіГ-29 		Збройні сили РФ:
~4000 чол. (4 БТГр)
~100 одиниць бронетехніки
бойовики:
~2000 чол.
Втрати
Офіційні українські дані (серпень 2017):
Загинули: 366
Поранені: 429
Полонені: 300
Незалежні дані (серпень 2017):
Загинули: 368
Зниклі безвісти: 18

Втрати техніки:
125 одиниць

Офіційні українські дані (вересень 2014):
300+ громадян РФ

Втрати військ РФ (незалежні дані):[⇨]
Загинули: 34
Полонені: 17

Втрати техніки:
15 одиниць

Мирне населення:
щонайменше 41 загиблих [⇨]

Бої за Іловайськ — бойові дії, що розгорнулися під містом Іловайськ Донецької області у ході війни на сході України у серпні 2014 року.

18 серпня, у ході запеклих боїв, українські силовики, що значною частиною складалися з добровольчих батальйонів, увійшли в Іловайськ. Вони змогли взяти під свій контроль частину міста, однак після заходу значних сил регулярних російських військ 23—24 серпня у тил українського угрупування з території РФ, а також через дезертирство окремих українських підрозділів, іловайське угрупування опинилося в оточенні. У ніч з 28 на 29 серпня Путін звернувся до «сил ополчення» із закликом відкрити гуманітарний коридор для українських військових, що опинилися в оточенні.[2] 29 серпня о 6:00 ранку російський офіцер прибув до Многопілля і повідомив українській стороні, що вихід має відбуватися без зброї. Керівництво українськими збройними силами мовчки нехтувало цими вимогами. О 8:15 українські військові організованими колонами почали рух із міста за попередньо домовленими з російською стороною маршрутами. Спершу українські колони безперешкодно рухалися повз російські укріплені позиції, проте через деякий час російські війська відкрили вогонь, розстрілявши колони на марші.

Бої під Іловайськом стали одним з переломних моментів війни на сході України: Збройні сили України втратили ініціативу на Донбасі та перейшли від атаки до оборони.[3] Важкі втрати спонукали українське керівництво до укладення Мінського перемир'я в рамках контактної групи Україна — Росія — ОБСЄ із залученням представників російських бойовиків.[4]

12 жовтня 2014 р. Президент України Петро Порошенко задовольнив рапорт про відставку Міністра оборони Валерія Гелетея.[5]

Станом на кінець серпня 2017 року практично завершено процес встановлення, ідентифікації і перепоховання загиблих. Відповідно до даних Національного військово-історичного музею, у тих боях 7—31 серпня 2014 року полягло 368 українських бійців, 18 уважають зниклими безвісти.

Передумови та обстановка у секторі

Станом на початок серпня 2014 р. взяттям с. Степанівка і смт Никифорове було проведено успішну операцію з розблокування підрозділів 24 ОМБр, 72 ОМБр, 79 ОАеМБр та українських прикордонників, що впродовж тижнів перебували під обстрілами зі сторони РФ, і були відрізані силами проросійських формувань укріпленнями в районі Савур-Могили і навколишніх населених пунктів.[вин 1] Розблокування здійснювалося силами 1-го батальйону і 3-ї батальйонно-тактичної групи 30 ОМБр, батальйону 25 ОПДБр та батальйону 95 ОАеМБр. Звільнені з оточення підрозділи відправились до пункту постійної дислокації поза зоною проведення АТО.[вин 2] Батальйон 95 ОАеМБр відправився у рейд на схід, батальйон 25 ОПДБр з боями попрямував на північ через Шахтарськ, а 30 ОМБр встановила мережу блок-постів та опорних пунктів від Степанівки до Боково-Платове.[вин 3]

Таким чином, на початок серпня конфігурація українських сил у двох секторах була такою:

Задум операції

4 серпня штаб Антитерористичної операції видав бойовий наказ військам Сектору «Б» на оточення Донецька, місто мало оточуватися з двох сторін. З півночі підрозділи 93 ОМБр мали вийти з району смт Верхньоторецьке і дійти до смт Нижня Кринка, перекривши основні шляхи сполучення між Донецьком і Горлівкою. З півдня мав бути завданий основний удар: від м. Старобешеве на Іловайськ, а потім на Харцизьк і Зугрес. В районі Нижньої Кринки і Зугресу війська мали зустрітися. Повне оточення не планувалося через брак сил: задум операції полягав у перехопленні основних шляхів комунікацій.[9]

Командування сектору отримало незначні за чисельністю підрозділи зі складу 17 ОТБр, 93 ОМБр, 51 ОМБр. Для боїв у місті планувалося залучити мотивовану піхоту зі складу добровольчих батальйонів МВС та НГУ.[9]

Чисельність українських підрозділів

Чисельність добровольчих загонів національної гвардії та міліції особливого призначення, що брали участь у штурмі Іловайська:

Разом з підрозділами Збройних сил України у боях під Іловайськом всього брало участь порядка 1400 чоловік.[вин 14][вин 15]

За іншими даними, на момент виходу угруповання українських військ могло сягати 1700 чоловік.[вин 16]

Російське розгортання

На фоні початку спроб українських сил здобути Іловайськ, ситуація у секторі почала ускладнюватися.

6—7 серпня з'явилась інформація, що через смт Ізварине зайшли регулярні підрозділи російської армії.[вин 17]

Починаючи з 9 серпня регулярні війська російської армії почали займати ключові пункти фронту. На першому етапі ними були зайняті вузли комунікацій, значно посилені артилерійські обстріли. Поки регулярні війська використовувалися в якості оперативного резерву, підрозділи з числа проросійських збройних угрупувань тепер вивільнилися для використання російським командуванням виключно для атакуючих дій.[9]

З 11 серпня значно зросло число артилерійських обстрілів позицій 3-го батальйону 30 ОМБр в районі с. Степанівка.[вин 18][13] Російські регулярні підрозділи почали вторгнення — було взято КПП Маринівка,[14] підрозділи 18-ї мотострілецької бригади РФ зайшли в с. Дмитрівка, а 12 серпня змогли дійти до м. Сніжне, з'єднавшись з нерегулярними проросійськими формуваннями. 13 серпня танкова колона проросійських сил вийшла на с. Степанівка. 3-й батальйон 30 ОМБр у Степанівці був остаточно деморалізований під артударами, втратив мораль і при появі танкових колон покинув населений пункт, залишивши таким чином 1-й батальйон у смт. Боково-Платове у глибокому тилу противника. Військовослужбовці 3-го батальйону 30 ОМБр самовільно покинули зону бойових дій, повернувшись у місця постійної дислокації.[вин 19] В результаті успішних боїв під Степанівкою російським військам вдалося пробити коридор до Сніжного, оволодіти автотрасою, і відновити пряме сполучення з Ростовом-на-Дону.[9]

Докладніше: Бої під Сніжним (2014)

16 серпня проросійські сили займають КПП Успенка, і російська артилерія тепер починає завдавати ударів по Амвросіївці.

19—20 серпня колона бронетехніки супротивника з'явилась поміж Савур-Могилою та с. Петрівське, біля позицій БТГр 51 ОМБр. Внаслідок бою батальйон залишив село і відступив на захід до сектору Б, в район смт Кутейникове.

21 серпня на підкріплення до сектора Б прибуває підрозділ 93 ОМБр:[15] 1-й механізований батальйон і зведена рота (337 чол., 2 танки, 12 БМП). Зведена рота у складі 187 чоловік з танками і БМП була відправлена для спроби відбити с. Петрівське під Савур-Могилою. Спроби закріпитися у Петрівському були невдалі, і рота повернулася 23 серпня у сел. Дзеркальне, втративши 2 БМП.

23 серпня особовий склад БТрО «Прикарпаття», деморалізований постійними обстрілами і спостерігаючи відхід роти 93 ОМБр, в обід знявся з позицій і полишив зону бойових дій.[вин 20][вин 21] Підрозділи 19-го миколаївського полку Нацгвардії, після доволі вдалої засідки під с. Лисиче, мали відступити на захід в район Комсомольська, РТГр 28 ОМБр з півночі Амвросіївки також знялися з позицій і перемістились під смт Кутейникове. Майже всі мобілізовані ротно-тактичної групи 28 ОМБр покинули зону проведення АТО, також як і «Прикарпаття», — з ротно-тактичної групи 28 ОМБр залишилось лише 17 чоловік особового складу. Оборона біля Амвросіївки надвечір 23 серпня перестала існувати.

24 серпня знявся і поїхав додому БТрО «Горинь», що прикривав від удару позиції українських військ зі сторони Донецька.[вин 21][вин 22] За словами комбата батальйону, їх 2-га рота виходила разом з частиною штабу 8-го корпусу.[17]

Сумарно 13—23 серпня самовільно вийшло з зони проведення АТО понад 1500 чоловік (переважно мобілізовані з таких з'єднань: 3 бат. 30 ОМБр, більша частина РТГр 28 ОМБр, БТрО «Прикарпаття», БТрО «Горинь»).[вин 23]

Чисельність російських та проросійських сил

На початку операції саме місто Іловайськ мало невеликий гарнізон проросійських бойовиків із загону Ґіві чисельністю порядка 70—80 чол. Поява російських регулярних військ дала змогу використати загони бойовиків винятково для штурмових дій. Так, з Донецька почали прибувати підрозділи батальйону «Кальміус», загони «Б-2», «Казачого союзу війська Донського», батальйону «Беркут», а потім — батальйону «Оплот» із танковою ротою, батальйону «Спарта». Таким чином, за даними Юрія Бутусова, українські війська навіть після посилення добровольчими підрозділами МВС та НГУ не мали чисельної переваги: на різних етапах операції та для різних завдань в районі Іловайська було задіяно загалом порядка 2000 бойовиків. Ці сили були використані м. Іловайську, у м. Моспине, Донецьку, Харцизьку, Шахтарську, смт Грабське.[9]

За даними звіту Генеральної прокуратури України, оприлюдненому 2 вересня 2016 року, сили вторгнення ЗС РФ складалися з дев'яти батальйонно-тактичних груп: 35 тис. осіб особового складу; до 60 танків; до 320 БМД (БМП); до 60 гармат; до 45 мінометів; 5 ПТРК. На військовій техніці Збройних Сил Російської Федерації були зняті або замасковані тактичні знаки. Водночас, з метою введення в оману та подальшого вбивства українських військовослужбовців, на російській техніці були нанесені розпізнавальні позначки українських підрозділів, що заборонено Женевськими конвенціями (стаття 39.2). Співвідношення військових сил України з військами вторгнення Росії та терористичних організацій «ДНР», «ЛНР» в районі міста Іловайськ складало: особовий склад — 1 до 18; танки — 1до 11; бронетехніка — 1 до 16; артилерія — 1 до 15; «Гради» — 1 до 24.[19]

Незалежний OSINT-дослідник Askai у 2018 році оцінював чисельність російських військ у боях під Іловайськом у 4000 чоловік. Загальну кількість російських військ, що брали участь у вторгненні у серпні-вересні 2014 року він оцінював у 9000 чоловік.[20]

Перебіг подій

Штурм Іловайська

Зовнішні відеофайли
1. Бій під Іловайськом: добровольчі батальйони не змогли взяти місто — штурм 10 серпня // Радіо Свобода, 11 серпня 2014
2. Останній бій Берези — штурм 10 серпня, коли загинули Береза, Сокіл, Світляк // Андрій Дзиндзя, 27 вересня 2014
3. Бої під Іловайськом — хроніка Романа Зіненка // Дніпро-1, серпень 2014

Перший штурм 6—7 серпня

4 серпня генералом Хомчаком була поставлена задача розвідати сили, що утримували Іловайськ. Штаб АТО та Хомчак припускали, що місто утримують не більш ніж 30—80 бойовиків.[7]

6—7 серпня за наказом генерала Хомчака відбулася спроба захопити Іловайськ силами 40 БТрО «Кривбас», що був посилений 2 танками і 2 одиницями БМП 51 ОМБр і загоном добровольців з ДУК. Наступ провалився, у «Кривбасу» виник конфлікт з Хомчаком.[7] Один з танків 3 БТГр 51-ї бригади в районі залізничного переїзду у Многопіллі наїхав на протитанкову міну. Екіпаж встиг покинути машину перш ніж здетонував боєкомплект.[21]

Другий штурм 10 серпня

10 серпня до сектора ввели добровольчі підрозділи батальйонів «Азов», «Донбас» і «Шахтарськ», що сумарно налічували близько 200 чоловік і які мали здійснити штурм Іловайська.[7] За однією версією, це рішення було прийняте через саботаж наказів Хомчака 40-м батальйоном.[вин 24] За іншою, штурм Іловайську був спробою реабілітації підрозділів МВС після того, як вони самовільно полишили захоплену раніше 95-ю бригадою Ясинувату.[22]

Добровольчі загони посилили підрозділами 51-ї бригади та 40-го батальйону. У штурмової групи був 1 танк, 1 БМП та 1 броньована вантажівка КаМАЗ Азову «Прянік». Невдовзі після початку наступу єдиний танк був втрачений на сільській дорозі південніше Світлого,[23] його екіпаж покинув танк перш ніж відбулася його детонація.[7] Прянік заглох, штурм зупинився. В боях було втрачено БМП і 12 чоловік загиблими.

Оперативне оточення Іловайська

10 серпня підрозділи 40 БТрО змогли встановити чотири блокпости. 40.01 в с Грабське, 40.02 західніше с. Зелене, 40.03 зайняв позиції на автотрасі Т 0507 Іловайськ—Харцизьк на північ від Іловайська в районі с. Зелене,[вин 25] 40.04 в с. Покровка, таким чином створивши сприятливі умови для успішного штурму міста. Ці позиції успішно утримувалися до кінця серпня.

Третій штурм і міські бої

Згорілий внаслідок обстрілів автомобіль. Іловайськ. 18 серпня 2014 р.
Батальйон «Донбас» у боях під Іловайськом. Серпень 2014.
Обстановка під Іловайськом на 23 серпня 2014.

14 серпня начальник штабу АТО генерал-майор Назаров видав розпорядження № 1631, яким визначив завдання добровольчих підрозділів МВС та НГУ на зайняття кількох населених пунктів, зокрема і Іловайська.[9]

Між усіма підрозділами, які брали участь в наступі, були розділені завдання. Зокрема, батальйон «Шахтарськ», як найгірше озброєний, отримав завдання здійснювати відволікання супротивника нападом «в лоб» з півдня.[джерело?] Ці дії були заздалегідь приречені на поразку, оскільки на бійців чекали добре укріплені бетонні споруди, а вогневу підтримку забезпечували лише дві «Рапіри», одна з яких невдовзі вийшла з ладу, а друга зробила лише кілька пострілів.[джерело?]

18 серпня «Донбас» увійшов в Іловайськ при підтримці ЗСУ: зведеної роти 51 ОМБр та РТГр 17 ОТБр (4 танки, 4 БМП, 82 бійця) і зумів закріпитися у західній частині міста і у школі. Слідом за «Донбасом» в місто увійшов батальйон «Дніпро-1».

19 серпня батальйон «Шахтарськ» продовжував відволікати ворога, здійснюючи напад з півдня двома частинами — вздовж залізниці і полями на с. Третяки.[джерело?] Взвод «Донбасу» захопив залізничне депо міста. Взвод вийшов зі школи, і, діючи тихо, взяв полоненим одного бойовика-серба біля воріт депо, а трохи згодом Сергій Тіунов «Адвокат» ліквідував двома пострілами ще одного. Нечисленна решта бойовиків втекла, що дозволило зайти українським силам в депо.[24] Загалом в депо розмістилися близько 78 українських бійців. За всі дні вони мали лише 3 поранених, без втрат загиблими.[25]

Того ж дня відбулася невдала спроба закріпитися і у східній частині міста. В ході боїв до третини штурмової групи Донбасу було важко поранено або вбито.[26][27] Під час бою отримав поранення командир батальйону Семен Семенченко, і, за власними словами, здав командування.[28] Контузію отримав командир батальйону «Дніпро-1» Юрій Береза, проте з бою не вийшов.

20 серпня батальйон «Шахтарськ» спільно з батальйоном «Азов» здійснили спробу увійти в місто з боку сел. Виноградне, але зазнавши опору і потрапивши під щільний мінометний обстріл відступили. Цього ж дня було отримано відомості про загальний наступ Збройних сил РФ.[джерело?] Усвідомлюючи нестачу сил і боєприпасів для дій в оточенні,[джерело?] всі підрозділи «Азову» і «Шахтарська» вийшли з боїв за Іловайськ і повернулися до Маріуполя і Комсомольського відповідно, таким чином не беручи участь у подальших боях.[вин 26][29]

23 серпня прибуває підрозділ батальйону «Херсон», який у кількості 30 чоловік зайшов до Іловайська і зайняв позиції у залізничному депо міста.

24 серпня зранку 74 бійця Миротворця зайшли до Іловайську і зайняли позиції поряд з «Херсоном». У місті тривали бої, підрозділи «Донбасу» і зведеної мотострілецької роти 17-ї і 93-ї бригад знищили 4 вогневі точки.[30]

25 і 27 серпня відбувалися спроби штурму депо бойовиками.

Наступ російських військ і бої в оточенні

Див. також: Список російських підрозділів вторгнення на території України#Серпень 2014

24 серпня зранку Олександр Захарченко оголошує про масштабний наступ по всіх напрямках.[31]

Зовнішні зображення
1. Вантажівка 40 БТрО, знищена 24 серпня // Чорний тюльпан, 2014

24 серпня зранку близько 100 одиниць бойової техніки російських військ висунулись від державного кордону[32] в напрямку Старобешеве, відрізаючи Іловайськ і українські підрозділи біля нього. О 10:30 колону спостерігали офіцери сектору «Д» на трасі Амвросіївка-Кутейникове.[вин 27] На той час підрозділів української армії навколо Амвросіївки і східніше (окрім загону Гордійчука на Савур-Могилі) вже не було. Російські колони вторгнення рухались майже безперешкодно, знищуючи поодинокі цілі.[вин 28]

Перехід державного кордону і вступ російських регулярних військ у безпосередні бої з українськими підрозділами був неочікуваним для вищого керівництва АТО.[34][35]

Бій з десантниками 98-ї дивізії РФ під Кутейниковим 24 серпня

Зовнішні зображення
1. БМД-2 331 десантного полку РФ, знищена 24 серпня // Чорний тюльпан, 2014
2. Місце бою // 2014
3. БМД-2 №334 до знищення // січень 2014
4. БМД-2 №334 після знищення // вересень 2014

24 серпня російські колони, що рухались з півдня,[вин 29] по обіді досягли району Кутейникове-Дзеркальне. Розвідники 28 ОМБр, що займали позиції під Кутейниковим, інформували протитанкову батарею 51 ОМБр про наближення колони противника, але самі знялись з позицій і вирушили до селища. О 12:15 одна з колон, що складалася з десантників 331-го парашутно-десантного полку 98-ї парашутно-десантної дивізії Збройних сил РФ, зупинилася на перехресті, що на 500 м західніше Кутейникове,[37] для оцінки обстановки. З дистанції 1100—1200 колона була обстріляна батареєю Костянтина Коваля з 51 ОМБр.[36] 2 одиниці БМД-2 було знищено, російські десантники евакуювалися з підбитої техніки і зайняли позиції у посадці. Бортовий номер однієї зі знищених БМД — 334.[38] О 17:00 вечора 10 десантників здійснили спробу виходу і потрапили в полон до розвідників 51-ї ОМБр поблизу Дзеркального, де розміщувався штаб української батальйонно-тактичної групи.[39] Наступного дня, 25 серпня, штаб зазнав артилерійського обстрілу.

Див. також: Список російських військовослужбовців, що потрапили в полон в Україні під час АТО

Загибель мінометників 51-ї бригади

Зовнішні відеофайли
1. Подих смерті: як виглядає артобстріл з траншеї // Еспресо, 24 серпня 2014

У ніч з 24 на 25 серпня зазнала важких втрат мінометна батарея капітана Анатолія Шиліка 51 ОМБр, що знаходилася на блокпосту «39-06» під Іловайськом, неподалік Кутейникового. Батарея потрапила під мінометний обстріл, від одного з вибухів загорівся тент на машині ГАЗ-66. Анатолій Шилік з бійцями кинулися його гасити. Машина вибухнула, загинуло 17 військовослужбовців 51-ї бригади включаючи Анатолія Шиліка, чимало було поранено.[40]

Захоплення танку 6-ї танкової бригади РФ Т-72Б3

26 серпня під Агрономічним стався бій, внаслідок якого було захоплено танк новітньої російської модифікації Т-72Б3.[41] Ще 24 серпня група бійців у 30 чоловік зі складу 91-го інженерного полку і саперів 51-ї ОМБр під командуванням полковника Михайла Ковальського облаштувала мінні загорожі та відкопала окопи в околицях Агрономічного, для захисту підходів до штабу Сектора Б. 26 серпня 12:00 до їх позицій наблизилась колона російських військ у складі танку 6-ї окремої танкової бригади і 6 одиниць БМД. Єдина одиниця техніки у українського підрозділу — БМП-2 зі складу 51 ОМБр викотилась з укриття і з 400 м обстріляла танк у голові колони. На танку з'явився вогонь, екіпаж евакуювався, піхота противника розосередилась у лісосмузі і відступила разом з бойовими машинами. Огляд виявив, що танк був майже справний — було пошкоджено вертикальний стабілізатор гармати і нічне наведення. В подальшому танк був використаний 29 серпня полковником Євгеном Сидоренком для прориву з оточення, проте застряг у рівчаку на околицях Новокатеринівки і був залишений. Його повторно захопили проросійські сили.[42] Російські канали спробували видати цей танк як новітній український танк із закордонним обладнанням,[43] демонструючи французьку систему наведення Thales, якою штатно комплектується Т-72Б3.[44]

Розгром колони 8-ї бригади РФ під Многопіллям

26 серпня о 15:00 колона російської бронетехніки рухалася по дорозі від Кутейникове до Іловайська. На повороті дороги біля Многопілля[45] була ретельно замаскована протитанкова гармата «Рапіра» 51 ОМБр під командуванням Костянтина Коваля. Підпустивши колону на дистанцію 200 м, розрахунок гармати відкрив вогонь прямою наводкою і знищив 3 одиниці бронетехніки, що належали 8 ОМСБр: 2 одиниці МТЛБ-ВМК та одну МТЛБ-6М.[46][36] У бою брав участь і трофейний танк Т-72Б3, яким керував полковник Євген Сидоренко.[47] Під час бою загинуло на місці щонайменше 2 російських солдат, у важкому стані був взятий у полон механік-водій 8 ОМСБр Олександр Десятов.[48] У тому ж бою в полон були взяті 2 десантники 31 ОДШБр Збройних сил РФ: Руслан Ахметов та Арсеній Ільмітов.

Докладніше: Список російських військовослужбовців, що потрапили в полон в Україні під час АТО

Обслуга гармати під командуванням Коваля — номер обслуги старший солдат Касьянчук Сергій, механік-водій МТЛБ старший солдат Ковальчук Ярослав, старший навідник рядовий Лукащук Віталій, номер обслуги солдат Русов Олександр.[49]

Знищений Т-72Б3 під Новодворським

Ймовірно, в ніч на 29 серпня під Новодворським було знищено 1 танк Т-72Б3 зі складу 6 ОТБр і 2 одиниці БМД російських десантників.[50] За словами полковника Ковальського, бронетехніка могла бути знищена в результаті артилерійського вогню.[41]

Спроба деблокади

Командування АТО спробувало організувати прорив зовні кільця російських сил силами підрозділів 92-ї окремої механізованої бригади та 42-го батальйону територіальної оборони.[51]

27 серпня посилена РТГр 92 ОМБр, що мала 276 бійців, 4 танки, три САУ та більше десятка БМП, прибула з Харківської області у Комсомольське за наказом командування АТО. Планувалося, що РТГр бригади зустріне підрозділи 42 БТрО в районі с. Колоски і зробить спробу розблокувати оточені під Іловайськом українські сили. РТГр рухалася звивистим маршрутом і під вечір зупинилася на ґрунтовій дорозі Новозарівка-Войкове. Протягом ночі техніка колони була майже вся знищена артилерійськими обстрілами з мінометів, систем залпового вогню та ствольної артилерії. Загинуло 8 чоловік та екіпаж САУ Артема Звоненка, що формально вважається зниклим безвісти після її вибуху.

27 серпня з Краматорська до Березове трьома вертольотами було перекинуто 42 БТрО складом у 90 чоловік. Підрозділ був посилений двома БМП і на вантажівках вирушив через Докучаєвськ в напрямку с. Колоски. Вночі колона зазнала артилерійських обстрілів, а зранку 28 серпня остаточно була розбита легкою бронетехнікою противника (БМД). 9 чоловік загинуло, 1 формально вважається пропалим безвісти, решта були поранені й потрапили в полон. Самостійно назад у базовий табір під Волновахою повернулося лише 12 чоловік.

Переважну більшість полонених 92 ОМБр та 42 БТрО невдовзі було відпущено.[вин 30]

Вихід з Іловайська

До 28 серпня з російською стороною було обговорено маршрут виходу українських військ по «зеленому коридору» двома колонами. Проте в ніч з 28 на 29 серпня російська сторона передала Віктору Муженку умову виходити без техніки.

Було погоджено з російською стороною вихід наших колон завчасно узгодженими маршрутами, які були визначені як гуманітарний коридор. У перших умовах був вихід наших підрозділів на техніці зі зброєю з самого Іловайська. У селищах Агрономічне і Многопілля формувалися дві колони і по двох маршрутах – один північний, другий південний – виходили в район Старобешеве. Ці маршрути були оговорені з росіянами, як маршрути виходу наших підрозділів під їхні гарантії.

28-го серпня ввечері, близько 23-ї години на мене вийшов перший заступник начальника Генштабу ЗС РФ генерал Богдановський, і сказав, що умови змінюються, вихід можливий тільки за умови, що техніка і озброєння залишаються.

Це було для нас неприйнятним, і було сплановано йти на прорив, який мав розпочатися о 3-й годині ночі 29-го серпня. Він не розпочався. Тому що на більш низькому рівні було прийнято рішення виходити під гарантії російської сторони.

— Віктор Муженко[22]

О 1 годині ночі 29 серпня на сайті Кремля з'явилося звернення Володимира Путіна із закликом відкрити гуманітарний коридор для українських військових, що опинилися в оточенні.

Я призываю силы ополчения открыть гуманитарный коридор для украинских военнослужащих, оказавшихся в окружении, для того, чтобы избежать бессмысленных жертв, предоставить им возможность беспрепятственно выйти из района боевых действий, воссоединиться со своими семьями, вернуть их матерям, женам и детям, срочно оказать медицинскую помощь раненым в результате военной операции.
— Володимир Путін[2]

29 серпня зранку почали формуватися дві колони для виходу з Іловайська: північна колона з кодовою назвою «Булава» і південна — «Вітер».[52]

О 6-й ранку до Многопілля прибув російський офіцер, що сповістив Руслана Хомчака про умову виходу без зброї, а потім кілька разів просив затриматися з виходом.

О 8:15 ранку колони почали рух за попередньо оговореними маршрутами.

«Булава»: вихід північної колони

Зовнішні відеофайли
1. Північна колона — прохід української колони повз позиції військ РФ (8 ОМСБр) до початку обстрілу[53] // 29 серпня 2014 р.
2. Відео Тетерука — зйомка руху колони від Андрія Тетерука // 29 серпня 2014 р.

Північна колона «Булава» під командуванням Руслана Хомчака складалася з підрозділів 17 ОТБр, окремих підрозділів 93 ОМБр, «Дніпра-1», «Світязя», «Миротворця», «Херсону», «Івано-Франківська», 3 БТГр 51 ОМБр і «Кривбасу» — усього 850 військовослужбовців ЗСУ та 222 бійця добровольчих батальйонів МВС. У колоні було 3 танки Т-64БВ 17-ї ОТБр, 1 танк Т-64БВ 51 ОМБр та декілька БМП цих бригад.

Колона рухалася маршрутом Многопілля — Агрономічне — Новодвірське — Михайлівка — Андріївка — Горбатенко — Чумаки — Новокатеринівка. Вона розтягнулася на дуже велику відстань: голова колони була в Світлому, тоді як хвіст ще не вийшов з Агрономічного. Позиції підрозділів 8 ОМСБр у окопах неподалік Новодвірського змогли зняти журналісти «Дорожного контролю» до відкриття росіянами вогню.[54][53] Російські війська відкрили вогонь, коли голова колони наблизилась до Чумаків.

Не доїжджаючи до хутора Горбатенко, в урочищі Червона Поляна, російськими військами було знищено 6 українських БМП, кілька вантажівок та автобусів з колони міліцейських підрозділів «Дніпра-1», «Світязя», «Миротворця», «Херсона» та «Івано-Франківська». З пастки уперед змогла вирватись лише одна машина батальйону «Дніпро-1», яка відстала від своєї колони, а також МТЛБ, що належало батареї капітана Костянтина Коваля з 51-ї бригади, на якому врятувалося 12 чоловік. На цьому полі були позиції гаубиць Д-30 російських артилеристів з 1065-го артилерійського полку 98-ї дивізії, які були захищені танками та БМП росіян.[вин 31] 3 вантажівки КаМАЗ, що належали артилеристам, були знищені внаслідок удару української авіації чи вогнем БМП.[55]

Т-72БА 21 ОМСБр РФ під Олександрівкою

Проскочити Червону Поляну змогла і БМП № 529, у якій був командир 51-ї бригади полковник Павло Півоваренко. На перехресті доріг між Олександрівкою, Вознесенкою і Горбатенко відбувся бій, у якому під його командуванням танк Т-64БВ та кілька БМП 51-ї бригади знищили 2 танки Т-72БА та 1 БМП 21-ї мотострілецької бригади РФ.[вин 32][56] Зі слів Ігоря Палагнюка, російські танки були знищені на ходу,[вин 33] але земляні вали біля залишків російських танків свідчать, що танки під час бою перебували на підготованих позиціях, і на них були знищені.[57] БМП № 529 з Павлом Півоваренком була підбита і згоріла, вже проїхавши хутір Горбатенко.[вин 34]

В районі Новокатеринівки голова колони, що мала 4 танки та кілька БМП, помітила 3-4 вкопаних російських танки та 4 БМП. Бронетехніка обох сторін вела взаємний обстріл, але 3 українських БМП майже одразу були підбиті противником. Командир танкової роти скомандував покинути техніку, яка щойно після евакуації екіпажу здетонувала. 42 бійця 17 ОТБр та 93 ОМБр, що евакуювалися, змогли 30 серпня пішки вийти з оточення.

«Вітер»: вихід південної колони

Південна колона «Вітер» під командуванням Олексія Грачова складалася з БТГр 93 ОМБр (293 чол.), групи 3-го полку спецпризначення (30 чол.), підрозділів 39 БТрО і «Кривбасу» (всього 50—60 чол.), група Гордійчука з Савур-Могили (14 чол.), «Донбас» та 50—60 бійців з інших підрозділів МВС та ЗСУ — всього 650 чоловік. У колоні було два танки: трофейний російський Т-72Б3, який виводив Євген Сидоренко, та Т-64БВ зі складу 93 ОМБр.

За словами підполковника 93 ОМБр Андрія Свєтлінського,[58][59] батальйонно-тактична група 93 ОМБр у колоні налічувала 112 чол., і мала 3 бронегрупи в складі 1 танк та 2 БМП кожна, що були під командуванням відповідно Олексія Борищака,[вин 35] Дмитра Денисова[вин 36] і Андрія Свєтлінського.[вин 37]

Колона рухалася маршрутом Многопілля — Червоносільське — Осиково — Побєда — Новокатеринівка.

Голова колони з трофейним танком Т-72Б3 Євгена Сидоренка і більшістю бронетехніки встигла минути Червоносільське, коли російські війська відкрили вогонь по колоні. Першим було підбито Т-64БВ 93 ОМБр, таким чином практично увесь автомобільний транспорт з другої половини колони виявився відрізаним і не минув Червоносільське.

Голова колони продовжувала рух в напрямку Новокатеринівки, поступово втрачаючи техніку від вогню супротивника. Вирватися з оточення на колесах вдалось лише легковій машині з журналістами та броньованому мікроавтобусу «Донбасу».

Зовнішні відеофайли
1. Мы взяли в плен 5 русских танкистов — розповідь Вадима Яновича «Пастора» біля підбитої БМП № 132 // 29 серпня 2014
2. Никита из Красноярска — допит полонених російських вояків у Червоносільскому // 29 серпня 2014
3. Покурили с пленным — полонений російський десантник з бійцями «Донбасу» під обстрілом у Червоносільському // 29 серпня 2014

Відрізаний хвіст колони з автомобілями замість того щоб намагатися прорватися через Червоносільське далі, здійснив несподіваний поворот в сторону позицій російських підрозділів. Росіяни встигли знищити вогнем кілька вантажівок і 2 українські БМП-2, але бійці «Донбасу» змогли придушити спротив і закріпитися в населеному пункті. В результаті атаки було захоплено щонайменше 2 танки Т-72Б3 6-ї танкової бригади — один був спалений майже одразу, інший був сильно пошкоджений.[60][61][62] Окрім техніки, було взято в полон 4-х військовослужбовців РФ: Івана Баданіна та Євгена Чернова з 6-ї танкової бригади, і Нікіту Тєрскіх та Євгена Сардаряна з 31-ї десантно-штурмової бригади,[63] а також виявлені документи танкістів бригади — військовий квиток Олексія Шмельова[64] і паспорт Федорченко.[65] У Червоносільському зосередились: батальйон «Донбас», групи бійців 3-го полку спецпризначення, 39-го батальйону територіальної оборони та солдати з інших частин — загалом порядка 300 чоловік, 70 з яких були поранені. Понад добу вирішувалась їх доля.

30 серпня, згідно з домовленістю з російськими офіцерами, червоносільська група залишила зброю у селі та 31 серпня була передана представникам Червоного Хреста в обмін на полонених російських військовослужбовців. Проте бійців батальйону «Донбас», яких було 108 чоловік, не відпустили, а передали бойовикам ДНР, які перевезли донбасівців в Донецьк і тримали у полоні.[66]

Українські сили в Червоносільському до полону здалися не всі. За словами бійця батальйону «Донбас» із позивним «Устим», порядка 50 чоловік дочекалися ночі і виходили зі зброєю в руках. «Устим» вийшов з братом після трьох діб блукань, уникаючи розтяжки у посадках і минаючи пости чатових, завдяки допомозі місцевих.[67][68] Зі зброєю в руках вийшли і Євгеній «Усач» Тельнов з побратимами, зберігши фото та відео знищених і підбитих ними російських танків.[69]

Підтримка виходу від Генштабу

Літак Владислава Волошина, Су-25М1, бортовий номер 08 «синій». Був збитий в районі смт Старобешеве, прикриваючи вихід українських військ з Іловайська.

Підтримку українським військам при виході надавала військова авіація Збройних сил України — пара штурмовиків Су-25 вилетіли з одного із тимчасових аеродромів для авіаудару. Після виконання бойового завдання, пара Су-25 поверталась на аеродром базування на гранично малій висоті — 50 метрів. Ведучий літак у парі було підбито, проте його пілот, капітан Владислав Волошин, катапультувався і згодом успішно вийшов. Пілот другого літака за цей час передав координати скупчення техніки противника для удару далекобійною артилерією.[16] Про роботу двох літаків згадує боєць-санітар батальйону «Донбас» Сергій Міщенко. Він був свідком того як один літак був підбитий.[70] Бачили роботу штурмовиків по російським позиціям і бійці батальйону «Дніпро-1», зокрема Микола «Спартак» Криворотько, що на той час виходили своїм ходом з Новокатеринівки.[71] Були підняті в повітря і пара МіГ-29, що як і штурмовики виконували завдання на висоті до 300 метрів над землею для уникнення роботи протиповітряної оборони супротивника.[72]

У зв'язку з недосяжністю об'єктів противника для інших вогневих засобів, Генеральним Штабом була задіяна також далекобійна артилерія: 1 РДн 19 РБр і 1 РеАДн 107 РеАП підтримували українські підрозділи, що виходили, створюючи «вогневий коридор». Удари було заплановано уздовж маршруту висування підрозділів по місцях ймовірного розташування противника (панівні висоти, кургани, перехрестя доріг тощо) з південного боку — для 1 РДн 19 РБр, з північного боку — для 1 РеАДн 107 РеАП. Вогонь відкривався за викликом. В ході цього були виконані порядка 12 групових та поодиноких ракетних ударів з використанням від 1 до 4 установок «Точка» і приблизно 15 вогневих ударів РСЗВ «Смерч» з використанням від 1 до 3 бойових машин.[73]

Згідно аналізу авторів проросійського ресурсу LostArmour, у боях за Іловайськ підтверджено ураження українськими артилеристами таких цілей:[74]

Післяслово

Зовнішні відеофайли
1. Іловайськ. ЗС РФ — російські військовослужбовці проїжджають повз полонених під Іловайськом бійців ЗСУ // серпень 2014

30 серпня з'єднання 72-ї механізованої бригади, що налічувало 5 танків Т-64БВ і декілька БМП-2, зайшло у Старобешеве. Українське з'єднання було оточене російськими військовими і проросійськими бойовиками, бійцям 72-ї бригади росіяни запропонували здати танки в обмін на вихід з оточення. 5 танків були залишені проросійським силам, після чого у присутності іноземних журналістів залишки українських військовиків виїхали колоною БМП з міста.[75][76] За словами Костянтина Ільченка, трьома днями згодом, 2 вересня, батальйону 72-ї бригади, що мав на озброєнні лише 8 БМП, поставили задачу відбити Старобешеве. Особовий склад наказ виконувати відмовився, аргументуючи це великою кількістю важкої бронетехніки і танків у проросійських сил.[77]

Втрати

Українські втрати

Докладніше: Список загиблих в Іловайському котлі
Понівечений прапор бійця 93 ОМБр. Виявлений у машині ЗІЛ-131, обстріляній 29 серпня 2014 року під Іловайськом

Офіційні оцінки

Полонені батальйону «Донбас» у Донецьку. 31 серпня 2014.

20 жовтня 2014 року голова Тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної ради Андрій Сенченко оприлюднив Проміжний звіт, згідно з яким загальна кількість загиблих, поранених і солдат, які померли від ран у боях під Іловайськом, становить до тисячі осіб. Загальні ж втрати під час епізоду прориву з оточення біля Іловайська за непрямими оцінками згідно звіту перевищили 300 осіб загиблими.[78][79][33][80]

11 грудня 2014 Генпрокуратура оприлюднила дані, згідно яких під Іловайськом загинув 241 український воїн.[81]

16 березня 2015 слідством Військової прокуратури була встановлена загибель понад 360 військовослужбовців Збройних сил України, а також інших залучених до проведення військової операції формувань та підрозділів у боях під Іловайськом.[82] Ще близько 180 осіб вважаються зниклими безвісти. Кількість поранених в результаті цих боїв перевищує цифру в 500 осіб.

У квітні 2015 року головний військовий прокурор, заступник генпрокурора України Анатолій Матіос повідомив, що «слідством підтверджено, шляхом отримання документальних матеріалів, загибель під Іловайськом 459 чоловік, поранення 478 і також нанесення матеріальної шкоди, шляхом втрати бойової техніки, на суму понад 70 мільйонів гривень»[83]

В серпні 2015 року головний військовий прокурор Анатолій Матіос оприлюднив списки українських бійців, загиблих під час Іловайської трагедії. У звіті зазначено про загибель 366 солдат: 209 прізвищ бійців вже встановлено, ще 157 залишаються невпізнаними. 158 осіб вважаються зниклими безвісти і, враховуючи можливе їхнє перебування в заручниках бойовиків, їхні прізвища не оприлюднюються. Ще 429 чоловік дістали поранення.[84][85]

2 вересня 2016 року Генеральний прокурор України Юрій Луценко підтвердив попередні дані про 366 загиблих осіб; 429 — отримали поранення різного ступеню тяжкості; 300 — потрапили у полон противника. Збройні Сили України понесли значні втрати озброєння і військової техніки на суму майже 300 млн грн[19].

14 серпня 2017 року Генеральна прокуратура опублікувала звіт, в якому числа втрат не змінилися зі звіту 2015 року: 366 осіб загинули, 429 дістали поранення різного ступеня тяжкості, порядка 300 потрапили в полон.[86][87]

18 серпня 2017 року озвучено дані, що вісім українських бійців, які потрапили до полону в боях за Іловайськ, досі залишаються у полоні російських окупаційних сил.[88]

27 серпня 2019 року Генеральний штаб Збройних Сил України оприлюднив дані щодо втрат військовиків Збройних сил у боях під Іловайськом у серпні 2014 року: 220 осіб загинуло, 44 поранено, 40 зникли безвісти, 13 утримувалися у заручниках станом на 22 серпня 2019 року. Були також уточнені втрати безпосередньо під час виходу «зеленим» коридором 29 серпня 2014 року: 129 осіб загинуло, поранено — 18, зникли безвісти — 22 особи (станом на 22 серпня 2019 року — 10 залишаються), у заручниках — 10 (станом на 29.08.2014). Озвучені дані не включали втрати військовиків добровольчих підрозділів Міністерства внутрішніх справ, які також брали участь у боях за Іловайськ.[89][90]

Незалежні оцінки

7 листопада 2014 р. було опубліковано результати незалежного розслідування, в якому вказані такі розміри втрат, що зазнала українська сторона: 229 загиблих,[вин 38] 270 поранених, 423 зниклих безвісти.[8] У розслідуванні не вказано статистику деяких підрозділів, що здійснювали спробу прориву оточення зовні.

Зовнішні зображення
1. Таблиця: хронологія втрат під Іловайськом // Тиждень, 31 серпня 2017
2. Таблиця: зниклі безвісти // Тиждень, 31 серпня 2017
Станом на сьогодні є остаточна цифра безповоротних утрат українських військ під Іловайськом й усіх загиблих та зниклих безвісти можна назвати поіменно.
— Ярослав Тинченко, 31 серпня 2017.

31 серпня 2017 Тиждень опублікував результати трирічного дослідження, яке проводив Ярослав Тинченко, члени Національного військово-історичного музею та інші активісти. За його словами, опубліковані раніше доповіді Анатолія Матіоса були близькими до істини, проте потребували кількох уточнень: деякі солдати у звіті Матіоса загинули не під Іловайськом, а про деяких у звіті не було згадки. З урахуванням усіх правок, станом на кінець серпня 2017 року встановлено, що у боях під Іловайськом упродовж 7–31 серпня 2014 року загинуло 368 чоловік, тіла 18 чоловік не були взагалі знайдені — найімовірніше вони самостійно виходили іншими шляхами, були виявлені загонами проросійських бойовиків і страчені. Ці 18 чоловік вважаються зниклими безвісти. Із числа 368 загиблих лише 17 тіл є на кінець серпня 2017 невпізнаними, ще 24 є вже ідентифікованими за ДНК, проте родини не вірять у загибель людини, а тому в офіційних документах такі особи вважаються зниклими безвісти. Особливою категорією є порядка 15 чоловік, що вважаються у офіційних звітах зниклими безвісти, проте за багатьма ознаками найімовірніше є дезертирами.[91]

Російські втрати

Див. також: Російські військовослужбовці, що загинули внаслідок російського вторгнення в Україну (2014)

14 вересня 2014 року міністр оборони України Валерій Гелетей зробив заяву, що під Іловайськом загинуло понад 300 громадян Російської Федерації.[92]

28 серпня 2018 року начальник управління військово-цивільного співробітництва Збройних сил України Олексій Ноздрачов заявив, що під час наступу та блокування Іловайська 24—29 серпня 2014 року втрати російських військових становили більше 200 осіб убитими та близько 300 пораненими.[93]

Ярослав Тинченко оцінює кількість загиблих солдат регулярних підрозділів Збройних сил РФ у боях за Іловайськ у 34 особи:[94]

У боях під Іловайськом були полонені щонайменше 17 російських військовослужбовців: 10 десантників під Дзеркальним, 3 солдат під Многопіллям і 4 у Червоносільському. Всі вони були згодом обміняні у різних епізодах.

Докладніше: Російські військовослужбовці, що потрапили в полон у російсько-українській війні (з 2014)

Втрати мирного населення

4 листопада 2014 року у статті видання Newsweek були наведені слова місцевого хірурга Михайла Головка, який стверджував, що загинуло близько 100 мирних жителів.[95]

У серпні 2018 року була опублікована доповідь ООН, згідно з якою цивільні втрати в самому Іловайську оцінюються щонайменше у 36 осіб. Ще 5 смертей мирних жителів зафіксовано між м. Кальміуське (тоді Комсомольське) та с. Осикове — вони загинули від російських обстрілів, коли повз рухалася українська колона.[96]

Доповідь ООН містила згадку про «масове поховання» біля школи № 14 в Іловайську, де базувався батальйон «Донбас». Поховання містило три тіла. Згідно з експертизою, двоє мали вогнепальні поранення від стрілецької зброї, а третя особа загинула імовірно внаслідок артилерійського обстрілу.[97] Доповідь ООН містила оцінку цього поховання як порушення норми 115 міжнародного гуманітарного права, оскільки на могилі не були вказані прізвища похованих. Сергій Міщенко, лікар батальйону, який особисто віддавав наказ на поховання цих осіб, опублікував своє уточнення після виходу доповіді ООН. За його словами, всі три тіла при похованні були загорнуті у окремі предмети для легшої ідентифікації тіл в подальшому при перепохованні. Він також сказав, що одне ім'я вже було встановлене на момент поховання дружиною загиблого. Двох інших місцеві жителі не знали або побоялися назвати.[98]

Техніка

У лютому 2017 року проведено аналіз втрат української техніки, згідно з яким українські сили втратили у боях під Іловайськом, під час виходу з оточення, і спробах його деблокувати сумарно щонайменше 125 одиниць військової техніки, з яких: 21 танк, 43 БМП, 11 БТР, 14 САУ, 12 гаубиць, 2 установки РСЗВ і 22 одиниці іншої бронетехніки.[75] З них майже половина дісталася проросійським силам як трофеї, зокрема 9 танків Т-64, 18 БМП-2, 2 одиниці САУ 2С19 «Мста-С» і один 2С5 «Гіацинт-С».[75] Трофеї складалися майже виключно з техніки, що належала деблокуючим підрозділам (72-ї і 92-ї бригад), оскільки практично уся бронетехніка, що виходила з оточення під Іловайськом, була повністю знищена — відомо лише про вцілілий МТ-ЛБ 51-ї бригади[99] і трофейний російський Т-72Б3, що українські військовики кинули в канаві під Новокатеринівкою. Стан трофейної техніки міг бути дуже різним — згадані самохідні установки «Мста-С» щонайменше наступні пів-року після боїв перебували у ремонті на базі бойовиків.[100]

Відомо щонайменше про 15 одиниць знищеної російської бронетехніки: 3 знищених і 1 підбитий танк Т-72Б3, 2 знищених Т-72БА, 5 знищених БМД-2, 4 МТЛБ та 1 БМП-2.[101][102]

Реакція

  • Росія 29 серпня 2014 року МЗС Росії опублікувало заяву, в якій згадало про «„роботу“ в Україні американських спецпризначенців у відставці» і «роль американських радників та інструкторів в організації бойових дій українських силовиків». Щодо участі росіян, у заяві МЗС було вказано, що «в Україні є добровольці з Росії, причому по обидві сторони протистояння».[103][104]

Офіційні заяви щодо російських підрозділів вторгнення

Див. також: Список російських підрозділів вторгнення на території України#Серпень 2014

Попри заперечення російської влади про участь у військовому конфлікті, українські військові заявляють про провідну роль російських збройних формувань у боях під Іловайськом.

За словами командувача південним оперативним командуванням генерал-майора Руслана Хомчака, який був в оточенні під Іловайськом до 31 серпня, біля Іловайська українським військовим протистояли регулярні війська Російської Федерації. За словами військового, він «Своїми очима з 24 по 28 серпня спостерігав там підрозділи Російської Федерації. 24 серпня ми вже мали з ними перший вогневий контакт в районі сіл Многопілля та Аграрне, що східніше Іловайська». За його словами, українським військам там протистояли батальйонні групи десантних, десантно-штурмових та мотострілецьких бригад.[105]

Ключова роль російських військових підкреслюється також у доповіді російського опозиціонера Бориса Нємцова «Путін. Війна», яка була оприлюднена колегами 12 травня 2015 року після його вбивства.[106] Згідно зібраних достовірних даних не менше 150 російських солдатів загинули в серпні 2014 року перед подіями біля Іловайська. Родичі загиблих військовослужбовців, як повідомляється в доповіді, отримали по 2 млн руб. і дали підписку про нерозголошення щодо обставин їхньої загибелі.[107]

13 серпня 2015 р. представник Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України заявив, що у боях за Іловайськ брали участь понад 4000 військових Російської Федерації.[108]

19 жовтня 2015 р. Міністерство оборони України опублікувало доповідь, на якій підрозділами вторгнення були названі 4 БТГр, сформовані на основі 247 ДШП 7-ї дивізії, 331 ПДП 98-ї дивізії, 19 ОМСБр та 56 ОДШБр.[109] Крім них згадано участь 10 ОБр СпП, 22 ОБр СпП, 24 ОБр СпП, 346 ОБр СпП, 25 ОП СпП та 45 ОБр СпП.

Розслідування

Зовнішні відеофайли
1. Іловайська трагедія. Рік потому. Єгор Воробйов // Еспресо, 31 серпня 2015
2. С. Населевець, Ю. Лисенко — інтерв'ю // roadcontrol, 19 квітня 2015
3. Інтерв'ю бійця «Дніпра-1». Ч.1 // roadcontrol, 28 серпня 2015
4. Інтерв'ю бійця «Дніпра-1». Ч.2 // roadcontrol, 29 серпня 2015
5. Інтерв'ю бійця «Дніпра-1». Ч.3 // roadcontrol, 31 серпня 2015
6. Іловайськ. Місце злочину — з Сенченко // Чорноморська ТРК, 24 серпня 2017

Тимчасова слідча комісія

4 вересня 2014 року Верховна Рада України створила для з'ясування обставин тимчасову слідчу комісію (ТСК) на чолі з Андрієм Сенченко з «Батьківщини».[110]

20 жовтня тимчасова слідча комісія Верховної Ради з розслідування обставин трагедії під Іловайськом заявила, що в цих подіях винен екс-міністр оборони Валерій Гелетей і начальник генштабу Віктор Муженко.[111]

Висновки ТСК:

  1. В основі причин, які привели до Іловайської трагедії, полягають фундаментальні проблеми в організації оборони країни.
  2. Незапровадження воєнного стану призвело до дезорганізації управління військовими діями, що значною мірою зумовило Іловайські події.
  3. Помилкові кадрові рішення істотно ускладнили обстановку, а неадекватні дії міністра оборони Валерія Гелетея і начальника Генерального штабу Віктора Муженка призвели до Іловайської трагедії.

На думку членів комісії, трагічному розвитку подій реально могла перешкодити своєчасна реакція цих людей на інформацію про вторгнення російських військ, що надходила з 23 серпня. Іловайська трагедія мала не лише важкі військові, але й не менш тяжкі політичні наслідки для країни, зокрема через прийняття «Мінських домовленостей» під тиском трагедії в Іловайську. Повний текст проміжного звіту ТСК з розслідування трагічних подій під Іловайськом опубліковано «Українською правдою».[33]

Кримінальна справа

4 вересня 2014 року Генеральна прокуратура України відкрила кримінальну справу через загибель силовиків в оточеному Іловайську на Донеччині[112].

7 жовтня 2014 заступник генпрокурора України Анатолій Матіос зробив висновок, що головний винуватець Іловайської трагедії — 5-й батальйон територіальної оборони «Прикарпаття»: «[Бійці батальйону „Прикарпаття“] вчинили злочин, бо стали першопричиною масового ефекту доміно у зоні Іловайська. Служили-служили і зробили те, що зробили, — залишили місце несення служби, оголили фланг і поїхали через всю Україну зі штатною зброєю на шкільних автобусах».[113]

Івано-Франківський обласний військовий комісар Ігор Павлюк, котрий займався формуванням батальйону «Прикарпаття» вважає, що влада шукає «цапа-відбувайла».[114]

Кримінальне розслідування збройної агресії РФ

2 вересня 2016 року Генеральний прокурор України Юрій Луценко оприлюднив звіт «Про результати розслідування кримінального провадження за фактом розв'язання і ведення представниками влади та Збройних Сил Російської Федерації агресивної війни проти України».[19]

Було встановлено, що основним чинником, який за висновками експертів єдиний знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з Іловайською трагедією, — військова агресія Збройних Сил Російської Федерації, пряме військове вторгнення на територію України.[19]

З метою уникнення поразки терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР» керівництвом РФ в другій половині серпня 2014 року організовано вторгнення на територію Донецької області із застосуванням мінометних, артилерійських та реактивних обстрілів з російської території позицій Збройних Сил України. Наймасштабніше вторгнення Збройних Сил Російської Федерації відбулось 24 серпня 2014 року. На військовій техніці Збройних Сил Російської Федерації були зняті або замасковані тактичні знаки. Водночас, з метою введення в оману та подальшого вбивства українських військовослужбовців, на російській техніці були нанесені розпізнавальні позначки українських підрозділів, що заборонено Женевською конвенцією.[19]

Враховуючи реальну загрозу російського вторгнення на всій ділянці кордону, Збройні Сили України не мали достатньої кількості сил для нарощування військ на Донецькому напрямку та одночасного забезпечення оборони інших ділянок державного кордону[19].

Керуючись висновками експертизи про російську військову агресію, як основного фактору зазначених втрат та на підставі зібраних доказів, Генеральною прокуратурою України 8 серпня 2016 року повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, миру та міжнародного правопорядку 20 особам із числа представників влади і керівництва Збройних Сил Російської Федерації, зокрема Міністру оборони РФ Сергію Шойгу, начальнику Генерального штабу ЗС РФ Валерію Герасимову та іншим.[115]

14 серпня 2017 року повідомлялося, що Генеральна Прокуратура України передала до Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду інформацію про масове вбивство військових ЗСУ під Іловайськом 2014 року.[116]

Докладніше: Правова складова російсько-української війни та Кримінальна справа України щодо збройної агресії РФ

Вшанування

  • У серпні 2019 року в Україні було запроваджено День пам'яті захисників України, який відзначатимуть 29 серпня. Дата приурочена до дня найбільших втрат української армії на Донбасі — дня виходу з оточення в Іловайську.

Заходи

29 листопада 2014 року нагороджений капітан медичної служби Андрій Садовник, який у складі 61-го мобільного госпіталю протягом чотирьох діб евакуював понад 600 поранених та полонених українських військовослужбовців з Іловайського котла. Заступник Міністра оборони України — керівник апарату Петро Мехед вручив Садовнику медаль «Знак пошани».[117]

17 вересня 2014 Володимир Царенко опублікував вірш «Он выходил с под Иловайска» про українських воїнів, які захищали Іловайськ.[118] Згодом вірш виконали як пісню.[119]

«Блокпост Пам'яті» 2017

28-29 серпня 2017 року на території Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві проходила виставка «Блокпост Пам'яті», організована МАДФ «Цитадель». 29 серпня 2017 на Михайлівський площі відбулося вшанування пам'яті полеглих, о 12:00 відслужили молебень.[120][121]

  • «Блокпост Пам'яті» 2017

Пам'ятники

29 серпня 2020 року у місті Кривому Розі було відкрито пам'ятник загиблим учасникам російсько-української війни «Іловайський хрест»[122][123].

Одним з ініціаторів створення пам'ятника є колишній куратор батальйону «Кривбас» Микола Колесник, автор пам'ятника – криворізький скульптор Микола Гапон. Головним елементом пам'ятника є збільшена у 40 разів копія народної нагороди «Іловайський хрест». Матеріал пам'ятника — граніт та бронза, загальна вага становить близько 500 кілограмів[122].

Кошти на виготовлення пам'ятника впродовж двох років збирали волонтери та представники батальйону «Кривбас».[123].

Пам'ятник «Іловайський хрест» у Кривому Розі

У культурі

Книжки
Фільми
Музичне мистецтво
Зовнішні відеофайли
1. «Блокпост пам'яті» на Михайлівській // Громадське, 28 серпня 2016.
2. «Блокпост пам'яті» у Вишневому // Новини Вишневого, жовтень 2016.

Див. також

Примітки

Виноски
  1. ↑ "Крізь отвір, проламаний контрактниками спочатку під селом Степанівкою, а потім — під Нікіфорове, почали виходити зі сходу «окруженці»"[6]
  2. ↑ "Прямо в полі ці мобілізовані солдати покинули свою бойову техніку: десятки САУ, танків, броньових машин…. Навіть з відкритими люками. І поїхали собі додому."[6]
  3. ↑ а б Карта українських блокпостів
  4. ↑ ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»:
    "31 [бійців]"[7]
    ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ: цифри і факти»:
    31 (див табл.)[8]
  5. ↑ ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»:
    "39-й [..] чергував на блокпостах від Амвросієвки до Кутєйніково"[7]
  6. ↑ ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»:
    "202 [бійців]"
  7. ↑ ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»:
    "40-й [..] [чергував] від Кутєйніково до Старобешево"[7]
  8. ↑ PETRIMAZEPA «Иловайск: все точки над і»: 192[10]
    ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина І. Невиправдні сподівання на перемогу»: 220[6]
    ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»: 220[7]
  9. ↑ PETRIMAZEPA «Иловайск: все точки над і»: 78[10]
    ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»: 78[7]
  10. ↑ PETRIMAZEPA «Иловайск: все точки над і»: 52[10]
    ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»: 74[7]
  11. ↑ PETRIMAZEPA «Иловайск: все точки над і»: 27[10]
    ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»: 30[7]
  12. ↑ PETRIMAZEPA «Иловайск: все точки над і»: 25[10]
    ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»: 33[7]
  13. ↑ PETRIMAZEPA «Иловайск: все точки над і»: 23[10]
    ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»: 40[7]
  14. ↑ ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІV. Чому і як виходила з оточення „північна“ група генерала Руслана Хомчака»:
    "Загальна кількість оточеного під Іловайськом українського угрупування офіційно оцінюється у 1300—1400 бійців."[11]
  15. ↑ PETRIMAZEPA «Иловайск. Все точки над i»:
    "На момент выхода из окружения общее количество группировки насчитывало порядка 1400 человек."[10]
  16. ↑ ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІV. Чому і як виходила з оточення „північна“ група генерала Руслана Хомчака»: "Загалом у колоні генерала Руслана Хомчака мало бути приблизно 850 військовослужбовців та 222 бійця добровольчих батальйонів МВС."[11]
    ТИЖДЕНЬ.UA «Серпень 2014 року. Іловайськ. Частина V. Вихід „південної“ групи»: "Всього у колоні полковника О.Грачова нараховувалось близько 650 бійців."[12]
  17. ↑ "6-го та 7-го серпня через захоплений сепаратистами контрольно-пропускний пункт Ізварине почали вводитись російські регулярні війська."[6]
  18. ↑ ".. район розташування 30-ї бригади від кордону і аж до села Нікіфорове (понад 20 кілометрів углиб України) почав щільно обстрілюватись артилерією з російської території .."
    " ..в якому протягом двох попередніх днів через артилерійський вогонь зі сторони Росії було знищено чималу кількість військової техніки.."[6]
  19. ↑ "«Фронт» у районі Степанівки остаточно луснув. Мобілізовані хлопці, хто на чому міг — утікали на захід."[6]
  20. ↑ Аналіз бойових дій в районі Іловайська:
    "в Кутейниково стояли наши подразделения сектора «Д» и подразделения БТрО «Прикарпатье». Где- то 23 числа я ездил под Старобешево из-под Многополья и заметил, что там уже подразделений нет. Они ушли к Старогнатовке, потом на Розовку и так далее, Мариуполь и дальше-дальше…"[16]
  21. ↑ а б ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»:
    "..відступ збірної роти 93-ї бригади панічно вплинув на 5-й батальйон територіальної оборони «Прикарпаття». В обід 23-го серпня він знявся зі своїх опорних постів та поїхав на захід.."
    ".. 23-го серпня з фронту дезертував батальйон «Прикарпаття», а згодом — і батальйон «Горинь»."[7]
  22. ↑ ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»:
    [24 серпня] з фронту знявся і поїхав до дому ще один батальйон територіальної оборони – «Горинь». Він відкрив сепаратистським загонам шлях наступу на район Іловайська з боку Донецька.[7]
  23. ↑ «Подвиг и трагедия Иловайска»:
    "К вечеру 24 августа стало ясно, что в секторе «Д» утрачено управление войсками, а отход украинских подразделений стал неорганизованным. Через район Старобешево-Кутейниково прошли войска численностью не менее полутора тысяч человек, с артиллерией и бронетехникой."[18]
  24. ↑ ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»: поміж генералом Р.Хомчаком та командуванням 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас» виник конфлікт, у результаті якого військовослужбовці цієї частини почали зневажливо ставитись до штабу Сектору Б та саботувати його накази. Вочевидь, саме ця обставина і призвела до того, що в район Іловайська почали стягуватись добровольчі підрозділи з батальйонів «Донбас», «Азов» та «Шахтарськ».
  25. ↑ Тиждень.UA «Серпень 2014 року. Іловайськ. Частина V. Вихід „південної“ групи»: .. загін 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас» […] виходив з крайнього опорного пункту Збройних Сил України — на півночі від Іловайська, неподалік від с. Зеленого
  26. ↑ ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»: ["Азов"] повернувся до Маріуполя […]. На «Шахтарськ» було покладено завдання охороняти село Комсомольське.
  27. ↑ Проміжний звіт Тимчасової Слідчої Комісії:
    Приблизно о 10.30 24 серпня, під час параду в Києві, офіцери штабу Сектору Д на чолі з полковником Ромигайло П.Д. з передового командного пункту в лісопосадці на трасі Амвросіївка-Кутейникове спостерігали колону бронетехніки російської армії загальною чисельністю понад 100 одиниць, у складі бойових машин десанту, танків, самохідних артилерійських знарядь, а також великої кількості тентованих КАМАЗів з боєприпасами та особовим складом, які на великій швидкості рухались вглиб території України.[33]
  28. ↑ Цензор. НЕТ. «КАПИТАН, КОТОРЫЙ ИЗМЕНИЛ ХОД ВОЙНЫ»: .. это грузовик предположительно из состава 40-го батальона «Кривбасс» под Кутейниково. Машину расстреляли российские войска утром 24 августа ..
  29. ↑ «КАПИТАН, КОТОРЫЙ ИЗМЕНИЛ ХОД ВОЙНЫ»:
    «.. разведка 28-ой механизированной бригады сообщила нам, что с юга на Кутейниково направляется колонна российской бронетехники»[36]
  30. ↑ ТИЖДЕНЬ.UA «Серпень 2014. Іловайськ. Частина ІІІ. Спроба деблокади „Іловайського котла“, 27 — 28 серпня»: Пізніше майже всіх їх відпустили додому.
  31. ↑ ТИЖДЕНЬ.UA «"Комбриг не вийшов з бою":
    "Сергій Бойко добре пам`ятає, що там у кілька рядів стояла російська техніка: спочатку – танки, потім – БМП, потім – гаубиці Д-30."[40]
  32. ↑ ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІV. Чому і як виходила з оточення „північна“ група генерала Руслана Хомчака»:
    "Група полковника Пивоваренка у складі танку Т-64 та кількох БМП висунулась на зустріч супротивнику. У короткотривалому бою вони знищили як мінімум 1 БМП та 2 танки Т-72, що вирушили їм на зустріч."[11]
  33. ↑ ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІV. Чому і як виходила з оточення „північна“ група генерала Руслана Хомчака»:
    "..тут выскакивает 64-ка и с ходу лупит 72-ку, которая рядом ехала.."[11]
  34. ↑ ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІV. Чому і як виходила з оточення „північна“ група генерала Руслана Хомчака»:
    "БМП, на якій проривався комбриг – це та сама бойова машина, яка залишилась на одинці серед ворогів на дорозі поміж хутором Горбатенко та селом Новокатеринівка, та до останнього відбивалась від них."[11]
  35. ↑ Загинув під с. Побєда
  36. ↑ Загинув одразу за с. Побєда
  37. ↑ Немає жодних даних про те, що південна колона мала 3 танки, але офіцери Дмитро Денисов і Олексій Борищак швидше за все були саме у південній колонні, оскільки загинули під с. Побєда. За матеріалами «Тижня», 3 танки були у північній колоні, але вони належали 17 ОТБр.
  38. ↑ 211 чол. + 18 чол. не в таблиці
Джерела
  1. ↑ СБУ повідомила про підозру начальнику Генштабу ЗС РФ за події в Іловайську
  2. ↑ а б ПУТІН ЗАКЛИКАВ БОЙОВИКІВ ВИПУСТИТИ СИЛИ АТО З ОТОЧЕННЯ. Українська правда. Процитовано 8 вересня 2018.
  3. ↑ Військові у становищі. Як змінилася ситуація на Донбасі
  4. ↑ Роман БАКУМЕНКО (15 вересня 2014). ПРО Іловайськ, другий фронт і п’яту колону. Народна Армія. Архів оригіналу за 4 квітень 2018. Процитовано 5 листопад 2015.
  5. ↑ Глава держави задовольнив рапорт Міністра оборони про відставку. Архів оригіналу за 12 жовтень 2014. Процитовано 12 жовтень 2014.
  6. ↑ а б в г д е ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина І. Невиправдні сподівання на перемогу».
  7. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Ярослав Тинченко, Серпень 2014-го. Іловайськ. Частина ІІ. // Український тиждень, 25 серпня 2015
  8. ↑ а б Іловайськ: цифри і факти
  9. ↑ а б в г д е Зіненко Р. Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії. Частина перша. — Х. : Фоліо, 2019. — С. 5—6. — 446 с. — ISBN 978-966-03-8463-7.
  10. ↑ а б в г д е ж Иловайск. Все точки над i: анализ боевой обстановки
  11. ↑ а б в г д Серпень 2014 року. Іловайськ. Частина ІV. Чому і як виходила з оточення «північна» група генерала Руслана Хомчака
  12. ↑ Серпень 2014 року. Іловайськ. Частина V. Вихід «південної» групи.
  13. ↑ Участь РСЗВ 18-ї ОМСБр ЗС Росії в ударах по Україні. Фотофакти й геолокація - InformNapalm.org (Українська) (укр.). 28 лютого 2016. Процитовано 7 серпня 2016.
  14. ↑ Putin@war: Google Earth now shows major Russian invasion East of Marinovka. ukraineatwar.blogspot.com. Процитовано 7 серпня 2016.
  15. ↑ Нацгвардія направила в Іловайськ підкріплення і важку техніку. Українська правда. Процитовано 7 серпня 2016.
  16. ↑ а б Генеральний штаб ЗСУ, Аналіз бойових дій в районі Іловайська після вторгнення російських військ 24-29 серпня 2014 року // Міністерство оборони України, 19 жовтня 2015
  17. ↑ Телеканал TV5 (28 січня 2016), Не допустить прорыв врага – это главная задача батальона «Горынь»., процитовано 13 листопада 2017
  18. ↑ ПОДВИГ И ТРАГЕДИЯ ИЛОВАЙСКА
  19. ↑ а б в г д е Юрій Луценко прозвітував щодо результатів розслідування кримінального провадження за фактом розв’язання і ведення представниками влади та Збройних Сил Російської Федерації агресивної війни проти України. Управління зв’язків із громадськістю та ЗМІ Генеральної прокуратури України. 02.09.2016.
  20. ↑ Thousands of Russian soldiers fought at Ilovaisk, around a hundred were killed. KyivPost. Процитовано 6 березня 2019.
  21. ↑ Воєнно-історичний форум Military Ukraine • Перегляд теми - Знищена та захоплена бронетехніка НЗФ та ЗСРФ. forum.milua.org (укр.). Процитовано 16 вересня 2017.
  22. ↑ а б Муженко: Росіяни в Іловайську розстріляли і своїх військових разом з нашими
  23. ↑ Lost Armour | ID 1066 — Т-64БВ Светлое. lostarmour.info (англ.). Процитовано 16 вересня 2017.
  24. ↑ Цензор.НЕТ. ЯК БРАЛИ ДЕПО ІЛОВАЙСЬКА 19 СЕРПНЯ 2014-ГО, - ПОЗИВНИЙ АДВОКАТ. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Процитовано 22 липня 2017.
  25. ↑ Цензор.НЕТ. «Мы видели, что нас расстреливают россияне, мысли были, что они уже по Днепру стоят», - Дмитрий Сероштан про выход из Иловайска. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Процитовано 29 серпня 2017.
  26. ↑ Прошло два года с момента проведения... - Вячеслав Викторович Власенко | Facebook. www.facebook.com. Процитовано 27 серпня 2016.
  27. ↑ Прошло два года с момента проведения Иловайской... - Вячеслав Викторо…. archive.is. Процитовано 27 серпня 2016.
  28. ↑ Семен Семенченко: Не всі, хто на фронті — герої
  29. ↑ Батальйони Шахтарськ і Азов вихід з Іловайська погодили з МВС. ЛIГА.Новости. 13 жовтня 2014. Процитовано 7 грудня 2016.
  30. ↑ Силами АТО під Іловайськом знищено понад п'ятдесят бойовиків
  31. ↑ В ДНР заявили о наступлении на Еленовку и новом "котле". 24 серпня 2014. Процитовано 7 серпня 2016.
  32. ↑ Putin@war: Google Earth shows how Russians crossed border to create Ilovaisk massacre. ukraineatwar.blogspot.com. Процитовано 7 серпня 2016.
  33. ↑ а б в Проміжний звіт ТСК з розслідування трагічних подій під Іловайськом. Повний текст
  34. ↑ Іловайськ. Частина І.: «..генерал Руслан Хомчак, оповідаючи про несподівану появу російських військ 24-25 серпня, у своєму інтерв'ю заявив: „Тогда я, кстати, вообще не верил, что Россия может полноценными воинскими подразделениями открыто зайти в Украину и вести боевые действия“.»
  35. ↑ «Противника втримали величезною ціною» — полковник ЗСУ про Іловайськ [Архівовано 7 вересня 2016 у Wayback Machine.]: «Ми знали й готувалися до того, що може бути вторгнення Російської Федерації, але, відверто кажучи, ніхто в це тоді не вірив. Звісно, прораховувалися відповідні співвідношення сторін і засобів, велася якась розвідка, ми знали, яке озброєння є у ймовірного противника. Але в ніч на 24 серпня політичне керівництво Російської Федерації цинічно розпочало неоголошену війну і для нас це було несподіванкою.»
  36. ↑ а б в Цензор.НЕТ. КАПИТАН, КОТОРЫЙ ИЗМЕНИЛ ХОД ВОЙНЫ (ru-RU) . Процитовано 9 серпня 2016.
  37. ↑ Остатки российской БМД-2 у Кутейниково. 2014-й. Судя по форме и расположению тактич. знака, БМД была из 331-го ПДП : Askai on Twitter. Процитовано 7 серпня 2016.
  38. ↑ Askai (18 червня 2017). БМД-2 номер 334 российского 331-го ПДП, которая была уничтожена возле Кутейниково в августе 2014-го: https://youtu.be/UyDvhxdQDVw?t=34s …pic.twitter.com/3U3heC0XgH. @askai707. Процитовано 19 червня 2017.
  39. ↑ Цензор.НЕТ. СЕРЖАНТ ВЛАДИМИР КОЗАК: "РОССИЙСКИЕ ДЕСАНТНИКИ БЫЛИ, "ЯК ТЕЛЯТКО НА ПАСОВИЩІ"". КОГДА И КАК ВЗЯЛИ В ПЛЕН ДЕСЯТЬ РОССИЙСКИХ ДЕСАНТНИКОВ 24 АВГУСТА 2014 ГОДА? (ru-RU) . Процитовано 7 серпня 2016.
  40. ↑ а б "Комбриг не вийшов з бою". Як загинув командир 51-ї бригади
  41. ↑ а б Цензор.НЕТ. ПОЛКОВНИК КОВАЛЬСКИЙ: "РОССИЙСКИЙ Т-72Б3 МЫ ЗАХВАТИЛИ НЕОЖИДАННО ДЛЯ САМИХ СЕБЯ - ДЛЯ БОЛЬШИНСТВА ЭТО БЫЛ ПЕРВЫЙ БОЙ" (ru-RU) . Процитовано 7 серпня 2016.
  42. ↑ Mikhail's wall photos | 304 photos. archive.is. Процитовано 7 серпня 2016.
  43. ↑ Vesti Backstage (15 вересня 2014), Трофейный Т-72М, процитовано 7 серпня 2016
  44. ↑ Т-72Б3 в степях Украины. Процитовано 7 серпня 2016.
  45. ↑ Місце знищеної колони 8-ї ОМСБр.
  46. ↑ Подразделения ВС РФ под Иловайском 2014-го. 8-я отдельная мотострелковая бригада (в/ч 16544, н.п. Борзой, Чечня) : Askai on Twitter. Процитовано 14 липня 2016.
  47. ↑ Цензор.НЕТ. РАССКАЗ ТАНКИСТА ЕВГЕНИЯ СИДОРЕНКО, ПРОРВАВШЕГОСЯ ИЗ ИЛОВАЙСКА НА РОССИЙСКОМ Т-72 (ru-RU) . Процитовано 10 серпня 2016.
  48. ↑ Трупы солдат армии РФ под Донецком. YouTube. Процитовано 10 серпня 2016.
  49. ↑ Як батарея комбата Костянтина Коваля вибралася з Іловайського котла. Міністерство оборони України. Процитовано 23 травня 2017.
  50. ↑ 6-я танковая бригада РФ: убитые, пленные, сожжённые танки ч.1. Процитовано 10 серпня 2016.
  51. ↑ Серпень 2014. Іловайськ. Частина ІІІ. Спроба деблокади «Іловайського котла», 27 – 28 серпня - Суспільство - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Процитовано 9 серпня 2016.
  52. ↑ Інтерв'ю командира роти 39-го БТрО «Дніпро-2» Юрія Лисенка
  53. ↑ а б Askai. Определено местоположение российских военных и техники 8-й ОМСБр с иловайского видео. Процитовано 3 вересня 2016.
  54. ↑ Солдаты армии России на боевых позициях в Иловайском котле 29 августа 2014 (ФОТО) | Дорожный контроль | Интернет-издание. roadcontrol.org.ua. Процитовано 16 серпня 2016.
  55. ↑ Як російські війська 23 серпня заходили на Донбас
  56. ↑ “Погода в Оренбурзі” знищила танки Т-72БА 21-ї ОМСБр ЗС РФ під Старобешевим - InformNapalm.org (Українська) (укр.). 22 серпня 2015. Процитовано 11 серпня 2016.
  57. ↑ Знищені Т-72БА зі складу 21-ї ОМСБр ЗС РФ.[недоступне посилання з червня 2019]
  58. ↑ 93-тя ОМБр - Життєпис | Facebook. www.facebook.com. Процитовано 29 серпня 2016.
  59. ↑ 93-тя ОМБр. archive.is. Процитовано 29 серпня 2016.
  60. ↑ 6-я танковая бригада РФ: убитые, пленные, сожжённые танки ч.2. Процитовано 10 серпня 2016.
  61. ↑ Elena Finogina (7 липня 2015), Батальон "Донбасс" подбили российский танк Т-72 в с.Червоносiльське 29.08.2014г, процитовано 9 серпня 2016
  62. ↑ Tatyana Zarovnaja (29 жовтня 2014), Захваченный украинцами российский танк, российский сух.пай. - Путин вторгся в Украину, процитовано 9 серпня 2016
  63. ↑ Інтернет-користувачі ідентифікували полонених російських солдатів під Іловайськом - Inform Napalm. 8 вересня 2018. Процитовано 9 серпня 2016.
  64. ↑ Цензор.НЕТ. «Они Там… БЫЛИ!». Цензор.НЕТ (ru-RU) . Процитовано 21 січня 2017.
  65. ↑ Захваченные в августе 2014-го года под Иловайском, документы двух российских танкистов 6-й ОТБр: Askai on Twitter. Twitter (укр.). Процитовано 21 січня 2017.
  66. ↑ Новый Фокус - «Будем жить, Никита» Как киевские каратели взяли абаканца на поле боя и спасли ему жизнь. www.khakasia.info. Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 7 квітня 2017.
  67. ↑ "Росіяни полонених розстрілювали або здавали в «ДНР» — боєць про Іловайськ
  68. ↑ З [39:46]: Документальний фільм «Північ АТО» (Дмитро Пальченко)
  69. ↑ ЧИ ГІДНИЙ ЄВГЕН ТЕЛЬНОВ — ДОБРОВОЛЕЦЬ НАЦГВАРДІЇ, ЯКИЙ ВСТАНОВИВ РЕКОРД ІЗ ЗНИЩЕННЯ РОСІЙСЬКОЇ БРОНЕТЕХНІКИ В ОДНОМУ БОЮ В ХОДІ ВІЙНИ, ЗВАННЯ ГЕРОЙ УКРАЇНИ (ПОСМЕРТНО)?
  70. ↑ Гостев, Александр. "Жить оставалось примерно полчаса". Радио Свобода (рос.). Процитовано 28 серпня 2017.
  71. ↑ Моя история выхода из Иловайского котла. Меня... - Николай Александро…. archive.is. 29 серпня 2017. Процитовано 29 серпня 2017.
  72. ↑ ПРО Іловайськ, другий фронт і п’яту колону - Народна армія (укр.). Архів оригіналу за 4 квітня 2018. Процитовано 29 серпня 2017.
  73. ↑ Коли боги війни ставлять точку... У. www.ukrmilitary.com. Процитовано 29 серпня 2017.
  74. ↑ «Точки» над Ü. Лостармор (англ.). Процитовано 4 липня 2017.
  75. ↑ а б в feldherrnhalle (26 лютого 2017). Лучше сгореть, чем жить в унижении (с). Обитель цивилизатора. Процитовано 8 березня 2017.
  76. ↑ Resurgent pro-Russia rebels brim with confidence in Ukraine after gaining ground. National Post (англ.). Процитовано 8 березня 2017.
  77. ↑ Бойцы батальона взбунтовались... | Politiko. politiko.ua. Архів оригіналу за 8 березня 2017. Процитовано 8 березня 2017.
  78. ↑ (www.dw.com), Deutsche Welle. Слідча комісія ВР: В іловайському котлі загинули і були поранені близько тисячі військових | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 20.10.2014. DW.COM (укр.). Процитовано 1 вересня 2017.
  79. ↑ Під Іловайськом загинули і зникли безвісти близько 1 000 військових – Сенченко. Радіо Свобода. Процитовано 12 вересня 2017.
  80. ↑ Іловайська трагедія. Повна версія звіту парламентської Слідчої комісії (ДОКУМЕНТ) (укр.). Процитовано 1 вересня 2017.
  81. ↑ В ГПУ назвали офіційні дані про втрати під Іловайськом
  82. ↑ Військова прокуратура озвучила точну кількість загиблих в «Іловайському котлі»
  83. ↑ Цензор.НЕТ. АНТОЛІЙ МАТІОС: "СПРАВИ ПО ІЛ-76 ТА ПО ІЛОВАЙСЬКУ БУДУТЬ ДОВЕДЕНІ ДО СУДУ НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ" (ru-RU) . Процитовано 9 серпня 2016.
  84. ↑ Матіос оприлюднив імена бійців, загиблих під Іловайськом // 112, 20 серпня 2015
  85. ↑ Брифінг Головного військового прокурора України А. Матіоса
  86. ↑ Korrespondent.net. Оприлюднено текст звіту ГПУ про Іловайський котел (рос.). Процитовано 1 вересня 2017.
  87. ↑ Цензор.НЕТ. Розслідування Іловайська: російський агресор підступно вбив 366 українських воїнів, 429 - було поранено, 300 - взяли в полон, - звіт ГПУ. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 1 вересня 2017.
  88. ↑ 8 бійців усе ще в полоні бойовиків після Іловайська, — ЗМІ
  89. ↑ Скільки українська армія втратила в Іловайську? Нові дані Генштабу (брит.). 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.
  90. ↑ Генштаб оприлюднив оновлені дані щодо втрат ЗСУ в боях під Іловайськом. 5 канал (uk-UK) . Процитовано 27 серпня 2019.
  91. ↑ Іловайський мартиролог 7–29 (31) серпня 2014 року. tyzhden.ua. Процитовано 1 вересня 2017.
  92. ↑ Під Іловайськом загинули 107 українців і понад 300 російських військових - Гелетей. ТСН.ua (укр.). 14 вересня 2014. Процитовано 10 серпня 2018.
  93. ↑ Понад 200 російських військових загинули під час боїв біля Іловайська – Ноздрачов. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 29 серпня 2018.
  94. ↑ Ярослав Тинченко, Реальні втрати російської армії й припущення // Український тиждень, 30 серпня 2018
  95. ↑ The Battle of Ilovaisk: Details of a Massacre Inside Rebel-Held Eastern Ukraine. Newsweek (англ.). 4 листопада 2014. Процитовано 1 вересня 2018.
  96. ↑ UN says 36 civilians died in fighting over Ilovaisk | KyivPost. KyivPost (амер.). 10 серпня 2018. Процитовано 1 вересня 2018.
  97. ↑ Порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права в контексті подій під Іловайськом в серпні 2014 року // Рада ООН з прав людини, 2018
  98. ↑ Откровения «военного преступника» (по версии комиссаров ООН). Петр и Мазепа (рос.). Процитовано 1 вересня 2018.
  99. ↑ Волонтер пише про нову трагедію в 51-ій бригаді. ВолиньPost. Процитовано 12 вересня 2017.
  100. ↑ Анализ военного потенциала территории ДНР/ЛНР, или почему "Новороссия" не способна воевать без внешней помощи — 1. politota.dirty.ru (ru-RU) . Процитовано 15 березня 2017.
  101. ↑ Картинки по уничтоженной и подбитой под Иловайском российской бронетехнике с установленным местоположением (1) : Askai on Twitter. Процитовано 1 вересня 2016.
  102. ↑ Картинки по уничтоженной и подбитой под Иловайском российской бронетехнике с установленным местоположением (2) : Askai on Twitter. Процитовано 1 вересня 2016.
  103. ↑ Міністерство закордонних справ Російської Федерації (29-08-2014). Заявление МИД России по событиям на Украине.
  104. ↑ МИД России | 08/29/2014 | Заявление МИД России по событиям на Украине. 1 вересня 2014. Процитовано 20 серпня 2017.
  105. ↑ Українська влада уточнює кількість вбитих під Іловайськом - BBC Україна (укр.). Процитовано 9 серпня 2016.
  106. ↑ Усі ключові військові успіхи бойовиків в Україні забезпечила російська армія — доповідь Нємцова // УНІАН. — 12.05.2015
  107. ↑ Оприлюднено головні тези доповіді Нємцова «Путін. Війна» // УНІАН. — 12.05.2015
  108. ↑ В Іловайському котлі воювало понад 4 тис. російських військових
  109. ↑ Діаграма Міністерства оборони: вторгнення військ РФ в районі Іловайська 24.08.2014.
  110. ↑ Рада створила ТСК з розслідування загибелі українських бійців під Іловайськом
  111. ↑ Комісія Ради: у трагедії під Іловайськом винні Гелетей і Муженко
  112. ↑ ГПУ відкрила кримінальну справу через загибель бійців в «Іловайському котлі» — Семенченко
  113. ↑ Військовий прокурор України вважає, що першопричиною іловайської трагедії став батальйон «Прикарпаття»
  114. ↑ Військовий комісар про Іловайськ: Великі чиновники шукають цапа-відбувайла[недоступне посилання з червня 2019]
  115. ↑ Перелік військових службових осіб командного складу Збройних Сил та представників влади Російської Федерації, яким Головною військовою прокуратурою повідомлено про підозру (ФОТО). Управління зв’язків із громадськістю та ЗМІ Генеральної прокуратури України. 22.08.2016.
  116. ↑ Іловайськ:Україна передала всю інформацію в Міжнародний крим. суд. 5 канал (укр.). Процитовано 15 серпня 2017.
  117. ↑ У Міноборони нагородили медика за евакуацію протягом 4 діб понад 600 поранених з Іловайського котла
  118. ↑ Володимир Царенко: Он выходил с под Иловайска - ВІРШ, Вірші, поезія. Клуб поезії. www.poetryclub.com.ua. Процитовано 30 серпня 2017.
  119. ↑ http://news.online.ua/748207/on-treti-sutki-v-okruzhenii-v-seti-poyavilos-video-pronzitelnoy-pesni-ob-ilovayske/
  120. ↑ На Михайлівській площі вшанувують загиблих під Іловайськом. Українська правда. Процитовано 30 серпня 2017.
  121. ↑ У Києві вшановують загиблих під Іловайськом. Українська правда. Процитовано 30 серпня 2017.
  122. ↑ а б У Кривому Розі відкрили пам’ятник загиблим на Донбасі – «Іловайський хрест». Радіо Свобода. Радіо Свобода. 29 серпня 2020. Архів оригіналу за 01 вересня 2020. Процитовано 01 вересня 2020.
  123. ↑ а б У Кривому Розі відкрили меморіал загиблим під Іловайськом. Мінветеранів. Міністерство у справах ветеранів. 01 вересня 2020. Архів оригіналу за 01 вересня 2020. Процитовано 1 вересня 2020.

Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "MuzhenkoInterviewIlovaisk", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "tyzh3", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "tyzhExhum", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "pimMuzhenko", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "pimPalagniuk", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "pimVlasenko", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "pimMelnyk", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "pimTeteruk", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "cens4003", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Література

Матеріали

Посилання

Відео

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бої_за_Іловайськ&oldid=30882445