Бізо́н (Bison) — рід ссавців з родини бикових (Bovidae).

Бізон
Бізон американський (Bison bison)
Бізон європейський, або Зубр (Bison bonasus)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Парнокопитні (Artiodactyla)
Родина: Бикові (Bovidae)
Підродина: Бикові (Bovinae)
Підтриба: Bovina
Рід: Бізон (Bison)
Smith, 1827
Види
Вікісховище: Bison

Поширення

ред.

Рід поширений у північній півкулі.

Видовий склад

ред.

Рід Bison складається з двох сучасних видів:

 
Bison latifrons

Відомі також 4 вимерлі види (база даних ITIS [Архівовано 11 січня 2012 у Wayback Machine.]):

Окрім того, відомі штучно отримані гібриди між двома сучасними видами, що мають назву зубробізонів.

Генетика

ред.

Так само, як і бики (рід Bos), рід Бізон (Bison) має диплоїдний набір з 60 хромосом (2n=60).

Споріднення Bison на основі ядерної ДНК, за Sinding, et al. 2021[1]:

Bubalina

Bos

Bos primigenius +Bos taurus

Bos mutus

Bison

Bison bison

Bison bonasus

Bos javanicus

Bos gaurus

Bos sauveli


Історія

ред.
 
Зображення бізона і людини з печери Ласко (Франція)
 
Зображення бізона з печери Альтаміра (Іспанія)

Предком бізонів вважається дикий бик з роду Leptobos, що жив в пліоцені. Цей євразійський прото-бізон був родом з Індії і поширився на північ. У широких азійських степах він еволюціонував у степового бізона (Bison priscus). З Сибіру бізон перекочував в плейстоцені по природному мосту в Північну Америку. Один викопний екземпляр, що зберігся у вічній мерзлоті, вік якого датується 35 тисячами років, був знайдений на Алясці в 1979 році.

На степового бізона полювали кроманьйонці, які залишили численні печерні зображення моментів полювання. У кінці останнього льодовикового періоду він вимер в Євразії, залишивши, проте, ряд видів, що відкололися від нього, єдиним з яких сьогодні залишився зубр.

За малюнками, бізонів, що зображені в печері Альтаміра в Іспанії, можна з упевненістю говорити про існування тоді, як мінімум, двох видів бізона.

У Північній Америці степові бізони розділилися на кілька еволюційних гілок. Однією з них був гігантський Bison latifrons, що жив в невеликих групах в лісах і вимер близько 20 тисяч років тому. Іншою гілкою був істотно менший в розмірах Bison antiquus, який був краще пристосований до життя в преріях і жив у величезних стадах. У ранньому голоцені він був, однак, витіснений видом Bison antiquus occidentalis, який став предком нинішнього американського бізона.

У преріях Північної Америки до прибуття європейців мешкали величезні стада бізонів. Запозичивши у європейців коней, індіанці з XVII століття спеціалізувалися в полюванні на бізонів, створивши унікальну культуру, яка жила виключно за рахунок полювання на них. Тим не менш, масштаби цього полювання ніколи не загрожували популяції бізонів. Ця ситуація змінилася, коли в ході освоєння білими поселенцями Дикого заходу гігантські стада бізонів були майже повністю викоренені, з метою відтіснити індіанців на неродючі землі.

З існуючих в наш час[коли?] видів не тільки американський бізон, але і європейський зубр до кінця XIX початку XX століття були майже повністю знищені за рахунок хижацького полювання і витіснення з місць споконвічного проживання.

В даний час ведуться роботи з відновлення Євразійської популяції бізонів — стадо з 40 канадських лісових бізонів завезено до Якутії, з тим щоб бути реінтродуціровано в Сибіру (див. плейстоценовий парк).

В Україні

ред.
Бізони у Київському зоопарку

На півдні України в степах паслися величезні череди бізонів. Первісні мешканці цього краю полювали на бізонів: череду тварин заганяли до краю глибокого яру, після цього тих тварин, що впали вниз, добивали списами, а пізніше стрілами. На Донбасі, на правому березі річки Кринки, в районі Амвросіївки знайдене кладовище кісток бізонів. На площі близько 200 м² знайдено рештки 983 степових бізонів (Bison priscus)[2].

Станом на 2023 рік, найбільше стадо диких зубрів біловезького підвиду в Україні мешкає на землях Бродівського лісового фонду в Львівській області. Диких зубрів завезли на Львівщину ще в 80-х роках минулого століття з Литви в чисельності 12 особин. Наразі, за нещодавніми підрахунками лісівників, їх налічується — 114[3].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Sinding, M.-H. S.; Ciucani, M. M.; Ramos-Madrigal, J.; Carmagnini, A.; Rasmussen, J. A.; Feng, S.; Chen, G.; Vieira, F. G.; Mattiangeli, V.; Ganjoo, R. K.; Larson, G.; Sicheritz-Pontén, T.; Petersen, B.; Frantz, L.; Gilbert, M. T. P. (2021). Kouprey (Bos sauveli) genomes unveil polytomic origin of wild Asian Bos. iScience. 24 (11): 103226. Bibcode:2021iSci...24j3226S. doi:10.1016/j.isci.2021.103226. PMC 8531564. PMID 34712923.
  2. Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с. іл.
  3. На Львівщині розташоване найбільше стадо диких зубрів в Україні. 25.12.2023