Вікіпедія

Єврозона

група 20 держав ЄС, офіційною валютою яких є євро

Єврозо́на, також іноді зо́на є́вро — валютний союз 20 держав-членів Європейського Союзу, які прийняли євро (€) як свою національну валюту та єдиний законний платіжний засіб, і таким чином повністю впровадили політику ЕМС. У ЄЗ проживає понад 336 мільйонів європейців.

Єврозона
   Держави ЄС (20) та інші члени (4) єврозони
   Держави, що не входять до ЄС, але використовують євро без домовленості (2)
   Держави ЄС, які не входять до єврозони (7)
ПолітикаЄвропейський Союз Європейський Союз
ТипВалютний союз
ВалютаЄвро
Засновано1 січня 1999
Члени
20 держав
Управління
Монетарний органЄвросистема
Політичний наглядЄврогрупа
Статистика
Площа2,753,828 км2
Населення342,886,984 (Січень 2022)[1]
Щільність124/км2
ВВП (номінальний)$14.49 трлн (2022)[2]
€13.13 трлн (2021)[3]
Норма процента0.00%[4]
Інфляція10% (Серпень 2022)[5]
Безробіття6.6% (Травень 2022)[6]
Торговий баланс€310 млрд позитивне сальдо торгівлі[7]
АлбаніяХорватіяВірменіяАзербайджанБоснія і ГерцеговинаГрузіяМолдоваРосіяЧорногоріяПівнічна МакедоніяСербіяУкраїнаРада ЄвропиКіпрІрландіяАвстріяБельгіяФінляндіяФранціяНімеччинаГреціяІталіяЛюксембургМальтаПортугаліяНідерландиСловаччинаСловеніяІспаніяЄврозонаБолгаріяРумуніяВелика БританіяЧехіяДаніяЕстоніяУгорщинаЛатвіяЛитваПольщаШвеціяМонакоЄвропейський союзМитний союз Європейського СоюзуАндорраТуреччинаСан-МариноВатиканІсландіяНорвегіяШвейцаріяЛіхтенштейнЄвропейська асоціація вільної торгівліШенгенська угодаЄврозонаЄвропейська економічна зона
Діаграма участі країн у міжнародних договорах і наднаціональних європейських організаціях.п • с • р

До 20 членів єврозони входять Австрія, Бельгія, Кіпр, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Ірландія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Португалія, Словаччина, Словенія, Іспанія та Хорватія. Сім країн ЄС не входять до ЄЗ: Болгарія, Чехія, Данія, Угорщина, Польща, Румунія та Швеція. Вони продовжують використовувати власні національні валюти, хоча всі, крім Данії, зобов’язані приєднатися, коли вони відповідатимуть критеріям конвергенції євро.[8] Хорватія стала 20-м членом 1 січня 2023 року.[9] Серед країн, що не входять до ЄС, Андорра, Монако, Сан-Марино та Ватикан мають офіційні угоди з ЄС щодо використання євро як офіційної валюти та випуску власних монет.[10][11][12] Крім того, Косово та Чорногорія в односторонньому порядку перейшли на євро.[13] Ці країни, однак, не мають представництва в жодній установі ЄЗ.[14]

Євросистема[en] є монетарним органом єврозони, Єврогрупа є неофіційним органом міністрів фінансів[en], який розробляє фіскальну політику для валютного союзу, а Європейська система центральних банків відповідає за фіскальну та монетарну співпрацю між єврозоною та членами ЄС, що не входять до ЄЗ. Європейський центральний банк (ЄЦБ) проводить монетарну політику для ЄЗ, встановлює базову процентну ставку та випускає банкноти та монети євро.

Після фінансової кризи 2007–2008 років єврозона створила та використовувала положення про надання екстрених позик державам-членам в обмін на проведення економічних реформ.[джерело?] Єврозона також запровадила певну обмежену фіскальну інтеграцію[en]; наприклад, під час експертної оцінки національних бюджетів один одного. Питання є політичним і знаходиться в стані зміни щодо того, які подальші положення будуть узгоджені для зміни ЄЗ. Жодна держава-член єврозони не вийшла, і нема положень, які б дозволяли це зробити чи бути виключеними примусово.[15]

Територія

ред.

Єврозона

ред.

У 1998 році одинадцять держав-членів Європейського Союзу виконали критерії конвергенції євро, вони запустили єврозону з офіційним запуском євро (поряд з національними валютами) 1 січня 1999 року в цих країнах: Австрії, Бельгії, Фінляндії, Франції, Німеччині, Ірландії, Італії, Люксембурзі, Нідерландах, Португалії та Іспанії. Греція пройшла кваліфікацію у 2000 році та була прийнята 1 січня 2001 року. Фізичні банкноти євро та монети євро були введені в попередні дванадцять членів 1 січня 2002 року. Усі їхні національні монети та купюри до євро були вилучені з обігу та визнані недійсними після короткого перехідного періоду. У період з 2007 по 2023 роки до єврозони приєдналися вісім нових держав: Хорватія, Кіпр, Естонія, Латвія, Литва, Мальта, Словаччина та Словенія.

Держава ISO код Прийнято 1 січня Населення у 2021 році[16] Номінальний ВНД у 2021 році в мільйонах доларів США[17] Номінальний ВНД як частка загального обсягу єврозони Номінальний ВНД на душу населення у 2021 році в дол Валюта до євро Також використовувалася валюта до євро Курс конвертації євро у валюту до євро[18] Території, де євро не використовується
  Австрія AT 1999[19] 8,932,664 467,571 3,27% 52,343 шилінг 13.7603
  Бельгія BE 1999[19] 11,554,767 585,266 0% 50,651 франк 40.3399
  Греція GR[a] 2001[20] 10,678,632 214,773 0% 20,112 драхма 340.750
  Естонія EE 2011[21] 1,330,068 34,526 0,24% 25,958 крона 15.6466
  Ірландія IE 1999[19] 5,006,324 374,687 2,62% 74,842 фунт 0.787564
  Іспанія ES 1999[19] 47,398,695 1,407,504 9,85% 29,694 песета   Андорра 166.386
  Італія IT 1999[19] 59,236,213 2,109,498 14,76% 35,611 ліра   Сан-Марино
  Ватикан 		1936.27
  Кіпр CY 2008[22] 896,007 25,313 0,18% 30 фунт 0.585274   ТРПК[b]
  Латвія LV 2014[23] 1,893,223 36,483 0,26% 20 лат 0.702804
  Литва LT 2015[24] 2,795,680 60,407 0,42% 21,607 лит 3.45280
  Люксембург LU 1999[19] 630 51,134[c] 0,36% 80 франк 40.3399
  Мальта MT 2008[25] 500 15,795 0,11% 30,604 ліра 0.429300
  Нідерланди NL 1999[19] 17,475,415 988,276 6,92% 56,552 гульден 2.20371   Аруба[d]
  Кюрасао[e]
 
  Карибські Нідерланди[f]
  Німеччина DE 1999[19] 83,155,031 4,242,859 30% 51,023 марка 1.95583
  Португалія PT 1999[19] 10,298,252 244,396 1,71% 23,731 ескудо 200.482
  Словаччина SK 2009[26] 5,459,781 59,498 0,42% 10,897 крона 30.1260
  Словенія SI 2007[27] 2,108,977 110,301 0,77% 100 толар 239.640
  Фінляндія FI 1999[19] 5,533,793 297,377 2,08% 53,738 марка 5.94573
  Франція FR 1999[19] 67,656,682 2,961,949 20,73% 43,779 франк   Андорра
  Монако 		6.55957   Нова Каледонія[g]
  Французька Полінезія
  Волліс і Футуна
  Хорватія HR 2023[9] 3,871,833 68,724 0.48% 17,026 куна 10
  Єврозона EZ — 342,561,034 14,287,614 100% 41,558 — — — Див. вище

Залежні території держав-членів ЄС — за межами ЄС

ред.

Три залежні території держав-членів ЄС, які не входять до ЄС, прийняли євро:

Використання за межами ЄС

ред.
Докладніше: Міжнародний статус і використання євро[en]
 
   Країни ЄС — члени Єврозони (20)
   Країни ЄС, зобов'язані приєднатися до Єврозони (6)
   Країни ЄС, що не входять у Єврозону (1)
   Країни, що не є членами ЄС, але можуть виготовляти власні монети Євро (4)
   Інші території, що не є членами ЄС але використовують Євро (2)

З домовленістю

ред.
Докладніше: Ватикан і євро, Монако та євро, Сан-Марино та євро та Андорра та євро
Країна Ухвалено Договір Населення
 Ватикан 1 січня 1999 31 грудня 1998 800
 Монако 1 січня 1999 31 грудня 1998 32 671
 Сан-Марино 1 січня 1999 31 грудня 1998 29 615
 Сен-П'єр і Мікелон 1 січня 1999 31 грудня 1998 6 125
 Майотта 1 січня 1999 31 грудня 1998 186 452
 Андорра 1 січня 1999 1 квітня 2012 82 000

Певні країни за межами ЄС прийняли євро як свою валюту. Для формального прийняття в єврозону, включаючи право на чеканку власних монет, повинна бути укладена угода. Така угода була укладена з Ватиканом, Монако, Сан-Марино і Андоррою. Офіційно Ватикан і Сан-Марино мали власні валюти, прирівняні до італійської ліри (ватиканська і санмаринська ліра), а Монако використовував монакський франк, який знаходився в співвідношенні 1:1 до французького франка.[28] Після вступу Італії і Франції в Євросоюз і введення євро в готівковий обіг цими країнами були укладені угоди з Євросоюзом, що дозволяють їм використовувати і карбувати обмежену кількість монет євро (зі своїми національними символами на національній стороні), які дійсні по всій єврозоні.

В Андоррі при угодах історично використовувалися французький франк і іспанська песета. У 2002 році країна перейшла на євро в односторонньому порядку, без угоди з Євросоюзом. Переговори про надання офіційного статусу євро в Андоррі велися з 2003 року. Вони неодноразово припинялися через високий рівень банківської конфіденційності і статусу країни як податкової оази.[29] Грошово-кредитна угода була, нарешті, погоджена обома сторонами в лютому 2011 року, і була підписана 30 червня 2011.[30] 1 квітня 2012 року євро став офіційною валютою Андорри. Також держава з 1 червня 2013 року отримала право випуску монет євро з власною національною стороною тиражем до 2 млн 342 тис. Прим.

Угоди також були укладені з двома заморськими територіями Франції. Це Сен-П'єр і Мікелон біля узбережжя Канади і Майотта в Індійському океані. Вони розташовані за межами Євросоюзу, їм було дозволено використовувати євро як свою валюту. Проте, їм не дозволили самим випускати грошові знаки.[31]

Без домовленості

ред.
Докладніше: Косово та євро та Чорногорія та євро
Країна або територія Ухвалено Договір Населення
  Косово 1 січня 1999 Відсутній 1 920 079
  Чорногорія 1 січня 1999 Відсутній 642 550
  Акротирі і Декелія 1 січня 2008 Відсутній 15 700

Чорногорія і Косово, що використовують євро з моменту його виходу, раніше використовували німецькі марки, отримуючи таким чином допомогу Заходу, користуючись запозиченою маркою. Вони перейшли на євро, коли марка була замінена, але не мали угоди з Європейським центральним банком, вважаючи за краще залежність країни тільки уже від євро. Косово також все ще користується сербськими динарами. Використання євро в цих провінціях допомагає стабілізувати їхню економіку і з цієї причини запозичення євро невеликими державами заохочується Хоакіном Алмунья — Європейським комісаром з економічних і фінансових питань, в той час як президент Європейського центробанку Жан-Клод Тріше не схвалює тих, хто в односторонньому порядку використовує євро. Деякі особистості в Турецькій Республіці Північного Кіпру закликали до прийняття євро державою в односторонньому порядку.[32]

З прийняттям євро в Кіпрі, незалежні області в Акротирі і Декелія, які раніше користувалися кіпрським фунтом, також взяли євро. Ці області є частиною Сполученого королівства, але знаходяться під військовою юрисдикцією за межами Євросоюзу. Проте, їхні закони, включаючи валюту, орієнтуються на Республіку Кіпр і орієнтуються на прийняте там євро. Північ буферної зони ООН в Кіпрі, самопроголошена Турецька Республіка Північного Кіпру, офіційно все ще використовує турецьку ліру. Ця республіка не визнана жодною державою, окрім Туреччини, але управляє північною частиною острова, що не входить в ЄС. Незважаючи на неприйняття євро, ця валюта широко поширена на Північному Кіпрі і користується популярністю. Використання євро бачиться як спосіб підвищення торгівлі на Кіпрі і зменшення залежності від Туреччини. Використання євро по різні боки кордону допомагає об'єднанню економік, появу євро було сприйнято як великий прогрес у встановленні миру і єдності на острові. На кіпрських монетах євро використані грецькі і турецькі мови, що було спеціально передбачено щоб уникнути упередженого ставлення до них в обох частинах острова.[33]

Колишня міністр закордонних справ Ісландії Валгердур Сверрісдоттір в своєму інтерв'ю 15 січня 2007 року сказала, що вона серйозно бажає поглянути на те, як Ісландія зможе використовувати євро без вступу в члени Євросоюзу. Вона впевнена, що дуже важко підтримувати незалежність валюти в невеликій економіці на відкритому європейському ринку. Розширене соціологічне опитування, проведене 11 вересня 2007 року, показало, що 53 % опитаних схиляються до прийняття євро, 37 % противники цього, і 10 % не вирішили.[34]

Історичні розширення єврозони та режими обмінних курсів для членів ЄС

ред.
Докладніше: Історія євро та Розширення єврозони#Історичні розширення
 
Мапа валют ЄС, і дати прийняття євро (до 31 січня 2020 року)
   Держави, які використовували євро з 1999 року (валюта надійшла в обіг з 2002 року)
   Держави, які згодом прийняли євро
   Держави, що використовують інші валюти

Єврозона була створена першими 11 країнами-членами 1 січня 1999 року. Перше розширення єврозони Грецією відбулося 1 січня 2001 року, за рік до фізичного введення євро в обіг. Наступні розширення стосувалися країн, які приєдналися до ЄС у 2004 році, а потім приєдналися до єврозони 1 січня зазначеного року: Словенія (2007), Кіпр (2008), Мальта (2008), Словаччина (2009), Естонія (2011), Латвія (2014), Литва (2015) та Хорватія (2023).

Усі нові члени ЄС, які приєдналися до блоку після підписання Маастрихтського договору в 1992 році, зобов’язані прийняти євро відповідно до умов своїх договорів про вступ. Однак останнім із п’яти критеріїв економічної конвергенції, яким спочатку необхідно відповідати, щоб отримати право на прийняття євро, є критерій стабільності обмінного курсу, який вимагає бути членом ERM протягом мінімум двох років без присутності «гострої напруги» для курсу валют.

У вересні 2011 року дипломатичне джерело, близьке до переговорів щодо підготовки до прийняття євро з сімома новими державами-членами, які ще не ввели євро (Болгарія, Чехія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща та Румунія), стверджувало, що монетарний союз (єврозона), до якого вони думали приєднатися після підписання договору про приєднання, цілком може стати зовсім іншим союзом, що спричинить набагато тіснішу фіскальну, економічну та політичну конвергенцію, ніж передбачалося спочатку. Ця зміна правового статусу єврозони потенційно може призвести до висновку, що умови їхньої обіцянки приєднатися більше не діють, що «може змусити їх провести нові референдуми» щодо прийняття євро.[35]

Подальше розширення

ред.
Докладніше: Розширення єврозони#Подальше розширення єврозони, Болгарія та євро, Чехія та євро, Данія та євро, Угорщина та євро, Польща та євро, Румунія та євро, Швеція та євро та Україна та євро

Сім країн (Болгарія, Чехія, Данія, Угорщина, Польща, Румунія та Швеція) є членами ЄС, але не членами єврозони.

Перед тим, як приєднатися до єврозони, держава повинна як мінімум два роки перебувати в Європейському механізмі обмінних курсів (ERM II). Станом на січень 2023 року Національний банк Данії та Болгарський народний банк беруть участь у ERM II.

Данія отримала спеціальну відмову в первинному Маастрихтському договорі, і, таким чином, юридично звільнена від приєднання до єврозони, якщо її уряд не вирішить інакше шляхом голосування в фолькетинзі або референдуму. Сполучене Королівство також мало право на неучасть перед виходом з ЄС у 2020 році.

Решта сім країн зобов'язані прийняти євро в майбутньому, хоча ЄС досі не намагався запровадити будь-який часовий план. Вони повинні приєднатися, як тільки виконають критерії конвергенції, які включають участь у ERM II протягом двох років. Швеція, яка приєдналася до ЄС у 1995 році після підписання Маастрихтського договору, має приєднатися до єврозони. Проте шведи відхилили прийняття євро на референдумі 2003 року, і з того часу країна навмисно ухилялася від виконання вимог щодо прийняття, не приєднуючись до ERM II, вважаючи, що цей процес є добровільним.[36][37] Болгарія приєдналася до ERM II 10 липня 2020 року.[38]

Інтерес до приєднання до єврозони зріс у Данії, а спочатку в Польщі, внаслідок фінансової кризи 2007–2008 років. В Ісландії зріс інтерес до вступу до Європейського Союзу, що є передумовою для прийняття євро.[39] Проте до 2010 року боргова криза в єврозоні спричинила охолодження інтересу з боку Польщі, а також Чехії, Данії та Швеції.[40]

Євро як валюта для торгівлі

ред.

У 1998 році Куба заявила, що змінить офіційну валюту в своїй міжнародній торгівлі з долара на євро.[41] 1 грудня 2002 Північна Корея зробила те ж саме. Сирія також погодилася з цим в 2006 році.[42]

Перед введеням військ США і Великої Британії в Ірак у 2003 році президент Саддам Хусейн заявив, що переводить розрахунки за іракську нафту в євро замість доларів США з моменту, коли основними покупцями іракської нафти стали ЄС, Індія і Китай, а не Сполучені Штати.

Вигнання або вихід з єврозони

ред.
Див. також: Вихід із єврозони[en] та Вихід Греції з Єврозони

На думку журналіста Лі Філіпса та Чарльза Проктора з Локка Лорда,[43][44] в жодному договорі Європейського Союзу нема положення про вихід із єврозони. У договорах стверджувалося, що процес створення валютного союзу має бути «незворотним» і «безповоротним».[44] Однак у 2009 році в правовому дослідженні Європейського центрального банку зазначалося, що, хоча добровільний вихід із закону неможливий, виключення залишається «можливим».[45] Хоча чіткого положення щодо виходу не існує, багато експертів і політиків у Європі запропонували включити можливість виходу з єврозони у відповідні договори.[46]

Щодо питання виходу з єврозони, Європейська комісія заявила, що «невідкличність членства в єврозоні є невід’ємною частиною рамок Договору, і Комісія, як охоронець Договорів ЄС, має намір повністю поважати [та безповоротність]".[47] Вона додала, що Єврокомісія «не має наміру пропонувати [будь-які] поправки» до відповідних договорів, оскільки поточний статус є «найкращим шляхом у майбутньому для підвищення стійкості держав-членів єврозони до потенційних економічних і фінансових криз».[47] Європейський центральний банк, відповідаючи на запитання члена Європарламенту, заявив, що договір не дозволяє вихід.[48]

Так само нема положення про виключення держави з єврозони.[49] Деякі, однак, зокрема уряд Нідерландів, виступають за створення положення про видворення у випадку, коли держава єврозони з великими боргами відмовляється виконувати політику економічних реформ ЄС.[50]

У техаському юридичному журналі професор права Техаського університету в Остіні Єнс Дамманн стверджував, що навіть зараз законодавство ЄС містить імпліцитне право держав-членів вийти з єврозони, якщо вони більше не відповідають критеріям, яким вони повинні були відповідати, щоб приєднатися до неї.[51] Крім того, він припустив, що за вузьких обставин Європейський Союз може виключити країни-члени з єврозони.[52]

Професор економіки та політології Каліфорнійського університету в Берклі Баррі Айхенґрін[en] у 2007 році стверджував, що «стрибок Європи до валютного союзу був помилкою... яка ускладнилася вибором великого валютного союзу... включаючи також... Італію, Іспанію, Португалію й Грецію», назвавши ці країни «країнами з великим боргом…», незважаючи на те, що на той час дефіцит Іспанії (35,6%) був нижчим, ніж середній показник по єврозоні (64,9%), а також таких країн, як Німеччина (63,7) або Франція (64,3). І Португалія мала дефіцит (68,4%), дуже подібний до останнього згаданого.[53] Айхенґрін, який цього разу зосередився на грецькому кейсі, додав, що «хоча розрив не був неможливим... він був малоймовірним», враховуючи технічні, політичні та, перш за все, економічні перешкоди. «У першу хвилину... коли [грецький] уряд обговорював можливість [Grexit], інвестори продадуть свої грецькі акції та облігації», і «виникне повномасштабна фінансова паніка... повна втеча з банків ...Греції доведеться закрити свою банківську систему, поки не буде відновлено порядок. Їй доведеться призупинити торгівлю на своїх фінансових ринках. Їй, ймовірно, доведеться закрити свої кордони, щоб запобігти жителям вивозити готівку з країни».[54]

У 2011 році він все ще вважав, що ймовірність Grexit була «дуже низькою», і в разі будь-якого захоплення банків «уряд Греції майже напевно отримає підтримку для своїх банків від своїх партнерів з Європейського Союзу та Європейського центрального банку».[54]

Адміністрування та представництво

ред.
Докладніше: Європейський центральний банк та Єврогрупа
Див. також: Євросаміт[en]
 
Європейський центральний банк (зображено місце розташування[en] у Франкфурті) є наднаціональним монетарним органом єврозони.

Монетарною політикою всіх країн єврозони керує Європейський центральний банк (ЄЦБ) і Євросистема[en], до складу якої входять ЄЦБ і центральні банки держав ЄС, які приєдналися до єврозони. Країни за межами єврозони не представлені в цих установах. У той час як усі країни-члени ЄС є частиною Європейської системи центральних банків (ESCB), країни, що не є членами ЄС, не мають права голосу в усіх трьох установах, навіть у тих, хто має монетарні угоди, такі як Монако. ЄЦБ має право дозволяти дизайн і друк банкнот євро, а також обсяг викарбуваних монет євро, а його головою наразі є Крістін Лагард.

Єврозону політично представляють її міністри фінансів, відомі під загальною назвою Єврогрупа, а очолює її президент, наразі Пасхал Донохоу. Міністри фінансів країн-членів ЄС, які використовують євро, зустрічаються за день до засідання Ради з економічних і фінансових питань (Ecofin) Ради Європейського Союзу. Група не є офіційною Радою, але коли Рада EcoFin у повному складі голосує з питань, що стосуються лише єврозони, лише членам Єврогрупи дозволяється голосувати.[55][56][57]

Після світової фінансової кризи 2007–2008 років Єврогрупа збиралася нерегулярно не як міністри фінансів, а як глави держав і урядів (наприклад, Європейська рада). Саме на цьому форумі, євросаміті, було прийнято рішення щодо багатьох реформ єврозони. У 2011 році президент Франції Ніколя Саркозі наполягав на тому, щоб ці саміти стали регулярними і двічі на рік, щоб це був «справжній економічний уряд».

Реформа

ред.

У квітні 2008 року в Брюсселі майбутній президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер запропонував, щоб єврозона була представлена в МВФ як блок, а не кожна держава-член окремо: «Це абсурд, коли ці 15 країн не погоджуються мати єдину представництво в МВФ. Це змушує нас виглядати абсолютно смішними. На міжнародній арені нас вважають скоморохами».[58] У 2017 році Юнкер заявив, що він прагне досягти узгодження цього питання до кінця свого мандату в 2019 році.[59] Однак комісар з питань фінансів Хоакін Альмунія заявив, що перш, ніж буде спільне представництво, треба узгодити спільний політичний порядок денний.[58]

Провідні діячі ЄС, включаючи Комісію та національні уряди, запропонували різноманітні реформи в архітектурі єврозони; зокрема створення посади міністра фінансів, збільшення бюджету єврозони та реформування поточних механізмів фінансової допомоги в «Європейський валютний фонд» або казначейство єврозони. Хоча багато з них мають схожі теми, деталі сильно відрізняються.[60][61][62][63]

Економіка

ред.

Порівняльна таблиця

ред.
Порівняння єврозони з США та Китаєм [64][3]
Населення ВВП (номінальний) ВВП (номінальний) на душу населення
  КНР 1411 мільйонів ¥113.784 трильйонів

($17.446 трильйонів)

¥81,009

($12,562)

  Єврозона 343 мільйони €12.344 трильйонів

($14.559 трильйонів)

€35,880

($42,318)

  США 332 мільйони $22.996 трильйонів $69,227

Інфляція

ред.

Дані гармонізованого індекса споживчих цін[en] від ЄЦБ, загальний індекс:[65]

  • 2000: 2.1%
  • 2001: 2.3%
  • 2002: 2.3%
  • 2003: 2.1%
  • 2004: 2.1%
  • 2005: 2.2%
  • 2006: 2.2%
  • 2007: 2.1%
  • 2008: 3.3%
  • 2009: 0.3%
  • 2010: 1.6%
  • 2011: 2.7%
  • 2012: 2.5%
  • 2013: 1.4%
  • 2014: 0,4%
  • 2015: 0.2%
  • 2016: 0.2%
  • 2017: 1.4%
  • 2018: 1.8%
  • 2019: 1.2%
  • 2020: 0.3%
  • 2021: 2.6%


Через вторгнення Росії в Україну та різкий ріст цін на енергоносії на початку 2022 року єврозону сколихнула висока інфляція. У кінці 2022 року інфляція поступово почала йти на спад. Інфляція в єврозоні сповільнилась більше, ніж очікувалось – січневі показники склали 8,5%, що менше, ніж прогнозували економісти щодо уповільнення темпів до 8,9%.[66]

Процентні ставки

ред.

Процентні ставки для єврозони, встановлені ЄЦБ з 1999 року.[67] Рівні вказані у відсотках на рік. У період з червня 2000 року по жовтень 2008 року основними операціями рефінансування були тендери зі змінною ставкою на відміну від тендерів із фіксованою ставкою. Цифри, наведені в таблиці з 2000 по 2008 рік, стосуються мінімальної процентної ставки, за якою контрагенти можуть робити свої заявки.[4]

 

Дата Депозитний заклад Основні операції рефінансування Механізм граничного кредитування
1999-01-01 2.00 3.00 4.50
1999-01-04[h] 2.75 3.00 3.25
1999-01-22 2.00 3.00 4.50
1999-04-09 1.50 2.50 3.50
1999-11-05 2.00 3.00 4.00
2000-02-04 2.25 3.25 4.25
2000-03-17 2.50 3.50 4.50
2000-04-28 2.75 3.75 4.75
2000-06-09 3.25 4.25 5.25
2000-06-28 3.25 4.25 5.25
2000-09-01 3.50 4.50 5.50
2000-10-06 3.75 4.75 5.75
2001-05-11 3.50 4.50 5.50
2001-08-31 3.25 4.25 5.25
2001-09-18 2.75 3.75 4.75
2001-11-09 2.25 3.25 4.25
2002-12-06 1.75 2.75 3.75
2003-03-07 1.50 2.50 3.50
2003-06-06 1.00 2.00 3.00
2005-12-06 1.25 2.25 3.25
2006-03-08 1.50 2.50 3.50
2006-06-15 1.75 2.75 3.75
2006-08-09 2.00 3.00 4.00
2006-10-11 2.25 3.25 4.25
2006-12-13 2.50 3.50 4.50
2007-03-14 2.75 3.75 4.75
2007-06-13 3.00 4.00 5.00
2008-07-09 3.25 4.25 5.25
2008-10-08 2.75 4.75
2008-10-09 3.25 4.25
2008-10-15 3.25 3.75 4.25
2008-11-12 2.75 3.25 3.75
2008-12-10 2.00 2.50 3.00
2009-01-21 1.00 2.00 3.00
2009-03-11 0.50 1.50 2.50
2009-04-08 0.25 1.25 2.25
2009-05-13 0.25 1.00 1.75
2011-04-13 0.50 1.25 2.00
2011-07-13 0.75 1.50 2.25
2011-11-09 0.50 1.25 2.00
2011-12-14 0.25 1.00 1.75
2012-07-11 0.00 0.75 1.50
2013-05-08 0.00 0.50 1.00
2013-11-13 0.00 0.25 0.75
2014-06-11 −0.10 0.15 0.40
2014-09-10 −0.20 0.05 0.30
2015-12-09 −0.30 0.05 0.30
2016-03-16 −0.40 0.00 0.25

Фіскальна політика

ред.
Див. також: Європейський фіскальний пакт[en]
 
Порівняння профіциту/дефіциту державного бюджету (2001–2012) єврозони, Сполучених Штатів і Сполученого Королівства

Основним засобом фіскальної координації в ЄС є Загальні керівні принципи економічної політики, які написані для кожної країни-члена, але з особливим посиланням на 19 поточних членів єврозони. Ці керівні принципи не є обов’язковими, але призначені для відображення координації політики між державами-членами ЄС з метою врахування пов’язаних структур їхніх економік.

Для взаємної гарантії та стабільності валюти члени єврозони повинні поважати Пакт про стабільність і зростання, який встановлює узгоджені ліміти дефіциту та державного боргу з відповідними санкціями за відхилення. Пакт спочатку встановив обмеження в 3% ВВП для річного дефіциту всіх держав-членів єврозони; зі штрафами для будь-якого штату, який перевищив цю суму. У 2005 році Португалія, Німеччина та Франція перевищили цю суму, але Рада міністрів не проголосувала за штрафування цих країн. Згодом були прийняті реформи, щоб забезпечити більшу гнучкість і гарантувати, що критерії дефіциту враховують економічні умови держав-членів та додаткові фактори.

Фіскальний пакт[68] (офіційно Договір про стабільність, координацію та управління в економічному та валютному союзі)[69] — це міжурядовий договір, представлений як нова суворіша версія Пакту про стабільність і зростання, підписаного 2 березня 2012 року всіма державами-членами Європейський Союз (ЄС), за винятком Чехії, Сполученого Королівства[70] та Хорватії (згодом приєдналася до ЄС у липні 2013 року). Договір набув чинності 1 січня 2013 року для 16 держав, які завершили ратифікацію до цієї дати.[71] Станом на 1 квітня 2014 року її було ратифіковано та набуло чинності для всіх 25 країн, які її підписали.

Олів’є Бланшар припускає, що фіскальний союз у єврозоні може пом’якшити руйнівний вплив єдиної валюти на периферійні країни єврозони. Але він додає, що валютний блок не працюватиме ідеально, навіть якщо буде побудована система фіскальних трансфертів, тому що, як він стверджує, не вирішується фундаментальне питання щодо регулювання конкурентоспроможності. Проблема полягає в тому, що периферійні країни єврозони не мають власних валют, тому вони змушені коригувати свою економіку шляхом зниження зарплат замість девальвації.[72]

Положення про допомогу

ред.
Див. також: Історія євро#Епоха рецесії

Фінансова криза 2007–2008 років спонукала до низки реформ у ЄЗ. Одним із них була зміна політики порятунку[en] в ЄЗ, що призвело до створення спеціального фонду для допомоги країнам єврозони, які опинились у скруті. Європейський фонд фінансової стабільності (EFSF) і Європейський механізм фінансової стабільності[en] (EFSM) були створені в 2010 році, щоб разом із Міжнародним валютним фондом (МВФ) забезпечити систему та фонд для допомоги членам. Однак EFSF і EFSM були тимчасовими, невеликими і не мали основи в договорах ЄС. Тому в 2011 році було досягнуто домовленості про створення Європейського стабілізаційного механізму[en] (ESM), який буде набагато більшим, фінансуватиметься лише державами єврозони (а не ЄС у цілому, як EFSF/EFSM) і матиме постійну договірну основу. У результаті його створення передбачало узгодження поправки до статті 136 TEFU, що дозволяє ESM і нову угоду ESM, щоб детально описувати, як працюватиме ESM. Якщо обидва будуть успішно ратифіковані згідно з графіком, ESM буде функціонувати до моменту закінчення терміну дії EFSF/EFSM у середині 2013 року.

У лютому 2016 року Сполучене Королівство отримало додаткове підтвердження того, що країни, які не використовують євро, не будуть зобов’язані робити внески в допомогу державам ЄЗ.[73]

Експертна оцінка

ред.
Див. також: Euro Plus Pact[en]

У червні 2010 року нарешті було досягнуто широкої згоди щодо суперечливої пропозиції для держав-членів проводити експертну оцінку бюджетів одна одної до їх подання національним парламентам. Незважаючи на те, що Німеччина, Швеція та Велика Британія виступали проти того, щоб показувати один одному весь бюджет, кожен уряд представляв своїм колегам і Комісії свої оцінки щодо рівня зростання, інфляції, доходів і витрат за шість місяців до того, як вони подадуться до національних парламентів. Якщо країна матиме дефіцит, їй доведеться виправдовувати це перед рештою ЄС, тоді як країни з боргом понад 60% ВВП зіткнуться з більшою ретельністю.

Плани стосуватимуться всіх членів ЄС, а не лише єврозони, і повинні бути схвалені лідерами ЄС разом із пропозиціями щодо санкцій проти держав, перш ніж вони досягнуть ліміту в 3%, передбаченого Пактом стабільності та зростання. Польща розкритикувала ідею припинення регіонального фінансування для тих, хто порушує ліміти дефіциту, оскільки це вплине лише на бідніші штати. У червні 2010 року Франція погодилася підтримати план Німеччини щодо призупинення права голосу членів, які порушують правила. У березні 2011 року було розпочато нову реформу Пакту стабільності та зростання, спрямовану на покращення правил шляхом прийняття автоматичної процедури накладення штрафів у разі порушення правил дефіциту чи боргу.

Критика

ред.

Лавреат Нобелівської премії з економіки Джеймс Тобін вважав, що проєкт євро не досягне успіху без радикальних змін європейських інституцій, вказуючи на різницю між США та єврозоною.[74] Щодо грошово-кредитної політики, то система Федеральних резервних банків у США спрямована як на зростання, так і на скорочення безробіття, тоді як ЄЦБ надає першочергову увагу стабільності цін під наглядом Бундесбанку. Оскільки рівень цін у валютному блоці залишається низьким, рівень безробіття в регіоні став вищим, ніж у США з 1982 року.[74]

Див. також: Крива Філліпса та Номінальна жорсткість

Що стосується фіскальної політики, то 12 відсотків федерального бюджету США використовується для трансфертів державам і місцевим органам влади. Крім того, коли держава має фінансові чи економічні труднощі, достатня сума грошей автоматично перераховується державі. Уряд США не накладає обмежень на державну бюджетну політику. Це відрізняється від фіскальної політики єврозони, де Маастрихтський договір вимагає, щоб кожна країна-член ЄЗ мала дефіцит бюджету менше ніж 3 відсотки ВВП.[74]

У лютому 2019 року в дослідженні Центру європейської політики було зроблено висновок, що, хоча деякі країни виграли від прийняття євро, деякі країни стали біднішими, ніж вони були б, якби вони не прийняли його, особливо постраждали Франція та Італія. Автори стверджували, що це пов’язано з його впливом на конкурентоспроможність; зазвичай країни девальвували свої валюти, щоб зробити свій експорт дешевшим на світовому ринку, але це було неможливо через спільну валюту.[75]

Економічні поліцейські

ред.

У 1997 році Арнульф Берінґ[en] висловив стурбованість тим, що Європейський валютний союз зробить німців найбільш ненависним народом у Європі. Берінґ підозрював, що жителі середземноморських країн вважатимуть німців і валютний блок економічними поліцейськими.[76]

Див. також

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Euro

Нотатки

ред.
  1. ↑ For some reason, the European Union deviates from the ISO 3166-1 standard and uses the code EL for Greece.
  2. ↑ Самопроголошена Турецька Республіка Північного Кіпру не визнана ЄС і використовує турецьку ліру. Тим не менш, євро широко використовується.[джерело?]
  3. ↑ Luxembourg's GNI for 2021 was not available at editing time, so its GNI for 2020 is used here instead.
  4. ↑ Аруба є частиною Королівства Нідерландів, але не є частиною ЄС. Вона використовує арубський флорин, який прив’язаний до долара США за курсом 1 долар за 1,79 флорина.
  5. ↑ Наразі використовується Нідерландський антильський гульден і планується запровадити Карибський гульден у 2025 році після того, як зміни кілька разів відкладалися. CBCS wants to have the Caribbean guilder introduced by 2025. Curaçao Chronicle. 16 березня 2022. Процитовано 2 серпня 2022. Frequent Asked Questions. Centrale Bank Curaçao & Sint Maarten. Процитовано 2 серпня 2022. Both are pegged to the US dollar at the rate of 1 dollar to 1.79 guilders.
  6. ↑ Використовує долар США.
  7. ↑ Французькі тихоокеанські території використовують французький тихоокеанський франк, який прив’язаний до євро за курсом 1 франк до 0,00838 євро.
  8. ↑ 22 грудня 1998 року ЄЦБ оголосив, що з 4 по 21 січня 1999 року буде діяти вузький коридор у 50 базових процентних ставок для граничної кредитної лінії та депозитної лінії, щоб допомогти переходу до процентного режиму ЄЦБ.

Примітки

ред.
  1. ↑ Population on 1 January. Eurostat.
  2. ↑ GDP, current prices.
  3. ↑ а б Gross domestic product at market prices (Current prices and per capita). Eurostat. Процитовано 28 липня 2016.
  4. ↑ а б Key ECB interest rates [Архівовано 11 серпня 2013 у Wayback Machine.], ECB
  5. ↑ Euro area annual inflation and its main components - estimated [Архівовано 3 лютого 2021 у Wayback Machine.] Eurostat
  6. ↑ Harmonised unemployment rate by gender – total [Архівовано 22 квітня 2021 у Wayback Machine.] Eurostat
  7. ↑ Eurozone Current Account Surplus Falls In December. 18 лютого 2022.
  8. ↑ Who can join and when?. European Commission – European Commission (англ.). Процитовано 2 грудня 2020.
  9. ↑ а б Croatia set to join the euro area on 1 January 2023: Council adopts final required legal acts. European Council/Council of the European Union. 12 липня 2022. Процитовано 12 липня 2022.
  10. ↑ Agreements on monetary relations (Monaco, San Marino, the Vatican and Andorra). European Communities. 30 вересня 2004. Процитовано 12 вересня 2006.
  11. ↑ The government announces a contest for the design of the Andorran euros. Andorra Mint. 19 березня 2013. Архів оригіналу за 22 серпня 2013. Процитовано 26 березня 2013.
  12. ↑ Nouvelles d'Andorre (фр.). 1 лютого 2013. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 2 лютого 2013.
  13. ↑ The euro outside the euro area. Europa (web portal). Процитовано 15 лютого 2021.
  14. ↑ A glossary [Архівовано 14 травня 2013 у Wayback Machine.] issued by the ECB defines "euro area", without mention of Monaco, San Marino, or the Vatican.
  15. ↑ Fox, Benjamin (1 лютого 2013). Dutch PM: Eurozone needs exit clause. EUobserver.com. Процитовано 18 червня 2013.
  16. ↑ Population on 1 January. Eurostat.
  17. ↑ GNI, Atlas method (current US$) | Data | Table. Процитовано 18 грудня 2022.
  18. ↑ EU countries and the euro. European Commission. Процитовано 2 грудня 2022.
  19. ↑ а б в г д е ж и к л м COUNCIL DECISION of 3 May 1998 in accordance with Article 109j(4) of the Treaty. Official Journal of the European Union. L (139/30). 11 травня 1998. Процитовано 27 жовтня 2014.
  20. ↑ COUNCIL DECISION of 19 June 2000 in accordance with Article 122(2) of the Treaty on the adoption by Greece of the single currency on 1 January 2001. Official Journal of the European Union. L (167/19). 7 липня 2000. Процитовано 27 жовтня 2014.
  21. ↑ COUNCIL DECISION of 13 July 2010 in accordance with Article 140(2) of the Treaty on the adoption by Estonia of the euro on 1 January 2011. Official Journal of the European Union. L (196/24). 28 липня 2010. Процитовано 27 жовтня 2014.
  22. ↑ COUNCIL DECISION of 10 July 2007 in accordance with Article 122(2) of the Treaty on the adoption by Cyprus of the single currency on 1 January 2008. Official Journal of the European Union. L (186/29). 18 липня 2007. Процитовано 27 жовтня 2014.
  23. ↑ COUNCIL DECISION of 9 July 2013 on the adoption by Latvia of the euro on 1 January 2014. Official Journal of the European Union. L (195/24). 18 липня 2013. Процитовано 27 жовтня 2014.
  24. ↑ COUNCIL DECISION of 23 July 2014 on the adoption by Lithuania of the euro on 1 January 2015. Official Journal of the European Union. L (228/29). 31 липня 2014. Процитовано 31 грудня 2014.
  25. ↑ COUNCIL DECISION of 10 July 2007 in accordance with Article 122(2) of the Treaty on the adoption by Malta of the single currency on 1 January 2008. Official Journal of the European Union. L (186/32). 18 липня 2007. Процитовано 27 жовтня 2014.
  26. ↑ COUNCIL DECISION of 8 July 2008 in accordance with Article 122(2) of the Treaty on the adoption by Slovakia of the single currency on 1 January 2009. Official Journal of the European Union. L (195/24). 24 липня 2008. Процитовано 27 жовтня 2014.
  27. ↑ COUNCIL DECISION of 11 July 2006 in accordance with Article 122(2) of the Treaty on the adoption by Slovenia of the single currency on 1 January 2007. Official Journal of the European Union. L (195/25). 15 липня 2006. Процитовано 27 жовтня 2014.
  28. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 грудня 2008. Процитовано 3 жовтня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  29. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 3 жовтня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  30. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 червня 2012. Процитовано 3 жовтня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  31. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  32. ↑ https://web.archive.org/web/20070104055657/http://www.iht.com/articles/2007/01/01/business/euro.php
  33. ↑ Arrival of euro boosts Cyprus peace hopes. The Guardian. 2 січня 2008. Архів оригіналу за 18 листопада 2008. Процитовано 15 жовтня 2023. (англ.)
  34. ↑ Euro support in Iceland hits five-year high. Reuters. 11 вересня 2007. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 24 січня 2022. (англ.)
  35. ↑ New EU members to break free from euro duty. Euractiv.com. 13 вересня 2011. Процитовано 7 вересня 2013.
  36. ↑ Sverige sa nej till euron (швед.). Swedish Parliament. 28 серпня 2013. Архів оригіналу за 19 вересня 2017. Процитовано 12 серпня 2014.
  37. ↑ Information on ERM II. European Commission. 22 грудня 2009. Процитовано 16 січня 2010.
  38. ↑ Bulgaria, Croatia take vital step to joining euro. Reuters (англ.). 10 липня 2020. Процитовано 11 липня 2020.
  39. ↑ Dougherty, Carter (1 грудня 2008). Buffeted by financial crisis, countries seek euro's shelter. International Herald Tribune. Архів оригіналу за 22 грудня 2022. Процитовано 2 грудня 2008.
  40. ↑ Czechs, Poles cooler to euro as they watch debt crisis. Reuters. 16 червня 2010. Процитовано 18 червня 2010.
  41. ↑ Cuba to adopt Euro in foreign trade. BBC. 8 листопада 1998. Архів оригіналу за 13 березня 2008. Процитовано 11 листопада 2023. (англ.)
  42. ↑ US row leads Syria to snub dollar. BBC. 14 лютого 2006. Архів оригіналу за 7 квітня 2023. Процитовано 11 листопада 2023. (англ.)
  43. ↑ "Brussels: No one can leave the euro" [Архівовано 24 грудня 2020 у Wayback Machine.] by Leigh Phillips, EUobserver, 8 September 2011
  44. ↑ а б "The Eurozone crisis – the final stage? [Архівовано 1 липня 2018 у Wayback Machine.]" by Charles Proctor, Locke Lord, 15 May 2012
  45. ↑ "Withdrawal and Expulsion from the EU and EMU : Some reflections [Архівовано 20 січня 2013 у Wayback Machine.]" by Phoebus Athanassiou, Principal Legal Counsel with the Directorate-General for Legal Service, ECB, 2009
  46. ↑ "German advisory council calls for exit option in the eurozone" [Архівовано 5 грудня 2020 у Wayback Machine.] by Daniel Tost, EurActiv, 29 July 2015
  47. ↑ а б Text [Архівовано 14 листопада 2020 у Wayback Machine.] of response by Olli Rehn, European Commissioner for Economic and Monetary Affairs and the Euro, on behalf of the European Commission, to question submitted by Claudio Morganti, Member of the European Parliament, 22 June 2012
  48. ↑ Text [Архівовано 17 листопада 2020 у Wayback Machine.] of message by Mario Draghi, ECB, to Claudio Morganti, Member of the European Parliament, 6 November 2012
  49. ↑ Athanassiou, Phoebus (December 2009) Withdrawal and Expulsion from the EU and EMU, Some Reflections [Архівовано 20 січня 2013 у Wayback Machine.] (PDF), European Central Bank. Retrieved 8 September 2011
  50. ↑ Phillips, Leigh. EUobserver / Netherlands: Indebted states must be made 'wards' of the commission or leave euro. Euobserver.com. Процитовано 20 травня 2014.
  51. ↑ Dammann, Jens (10 лютого 2012). The Right to Leave the Eurozone. U of Texas Law, Public Law Research Paper. 2013. 48 (2). SSRN 2262873.
  52. ↑ Dammann, Jens (26 серпня 2015). Paradise Lost: Can the European Union Expel Countries from the Eurozone. Vanderbilt Journal of Transnational Law. 2016. 49 (2). SSRN 2827699.
  53. ↑ General government gross debt – annual data (table code: teina225). Eurostat. Процитовано 29 серпня 2022.
  54. ↑ а б Eichengreen, Barry (23 July 2011)Can the Euro Area Hit the Rewind Button? [Архівовано 16 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (PDF), University of California. Retrieved 8 September 2011
  55. ↑ Treaty of Lisbon (Provisions specific to member states whose currency is the euro), EurLex [Архівовано 27 березня 2009 у Wayback Machine.]
  56. ↑ An economic government for the eurozone? (PDF). Federal Union. Архів оригіналу (PDF) за 17 липня 2011. Процитовано 26 лютого 2011.
  57. ↑ Protocols, Official Journal of the European Union
  58. ↑ а б Elitsa Vucheva (15 квітня 2008). Eurozone countries should speak with one voice, Juncker says. EU Observer. Процитовано 26 лютого 2011.
  59. ↑ "Commission wants single eurozone seat at IMF plan adopted by end of mandate" [Архівовано 27 грудня 2017 у Wayback Machine.], Euractiv, 7 December 2017
  60. ↑ "Macron is right — the eurozone needs a finance minister" [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.], Financial Times, 28 September 2017
  61. ↑ Europe should have its own economy and finance minister, says EC [Архівовано 27 грудня 2017 у Wayback Machine.], theguardian 6 December 2017
  62. ↑ "Large number of EU finance ministers want euro zone budget: Dijsselbloem" [Архівовано 27 грудня 2017 у Wayback Machine.], Reuters, 6 November 2017
  63. ↑ "Spain urges sweeping reforms on eurozone to correct flaws" [Архівовано 27 грудня 2017 у Wayback Machine.], Financial Times, 14 June 2017
  64. ↑ Report for Selected Countries and Subjects. www.imf.org.
  65. ↑ Annual average rate of change, neither seasonally nor working day adjusted. Архів оригіналу за 6 жовтня 2022. Процитовано 23 серпня 2022.
  66. ↑ Euro-Zone Inflation Eases as ECB’s Debate Over Rates Heats Up. Bloomberg.com (англ.). 1 лютого 2023. Процитовано 1 лютого 2023.
  67. ↑ Official interest rates. European Central Bank (англ.). 8 червня 2022. Процитовано 19 червня 2022.
  68. ↑ Nicholas Watt (31 січня 2012). Lib Dems praise David Cameron for EU U-turn. The Guardian. London. Процитовано 5 лютого 2012.
  69. ↑ Referendum to be held on Fiscal Treaty. RTÉ News. 28 лютого 2012.
  70. ↑ EU summit: All but two leaders sign fiscal treaty. BBC News. 2 березня 2012. Процитовано 2 березня 2012.
  71. ↑ Fiscal compact enters into force 21/12/2012 (Press: 551, Nr: 18019/12) (PDF). European Council. 21 грудня 2012. Архів (PDF) оригіналу за 23 грудня 2012. Процитовано 21 грудня 2012.
  72. ↑ Fiscal union will never fix a dysfunctional eurozone, warns ex-IMF chief Blanchard [Архівовано 18 лютого 2018 у Wayback Machine.] Mehreen Khan, The Daily Telegraph (London), 10 October 2015
  73. ↑ European Council meeting (18 and 19 February 2016) – Conclusions. European Commission. Процитовано 14 травня 2016.
  74. ↑ а б в J. Tobin, Policy Opinions, 31 (2001)
  75. ↑ Nicole Ng, "CEP study: Germans gain most from euro introduction", Deutsche Welle, 25/02/19, accessed 05/03/19
  76. ↑ This Prediction about the Euro Deserves a ‘Nostradamus Award’ [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] W. Richter, Wolf Street, 16 July 2015

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єврозона&oldid=43641888