Semi-presidentialism

ฝรั่งเศสเป็นประเทศรัฐเดี่ยว มีระบอบการปกครองแบบประชาธิปไตย โดยในสาธารณรัฐที่ 5 หลังมีการประกาศใช้รัฐธรรมนูญในปี 1958 นั้นทำให้มีกลไกเป็นแบบกึ่งประธานาธิบดี (Semi-Presidential Systems) คือมีทั้งประธานาธิบดีและนายกรัฐมนตรี ประธานาธิบดีนั้นมีอำนาจแต่งตั้งนายกรัฐมนตรีได้โดยตรง ส่วนรัฐสภานั้นก็มีที่มาจากการเลือกตั้ง ทำให้มีโอกาสเกิดสภาวะ Cohabitation ซึ่งหมายถึงสถานการณ์ยอมจำนนต้องอยู่ร่วมกัน  เป็นสถาการณ์ที่ประธานาธิบดีหรือนายกรัฐมนตรีฝ่ายหนึ่งฝ่ายใดมาจากพรรคการเมืองที่มีขั้วอำนาจแตกต่างกัน แต่จำต้องอยู่ร่วมกันในการบริหารประเทศไปด้วยกัน
ในสาธารณรัฐที่ 5 เกิดสภาวะ Cohabitation ทั้งหมด 3 ครั้ง ครั้งแรกระหว่างปี 1986 - 1988 Francois Mitterrand และ Jacques Chirac ครั้งที่สองระหว่างปี 1993 – 1995 Francois Mitterrand และ Édouard Balladur  ครั้งที่สามระหว่างปี 1997 - 2002 Jacques Chirac และ Lionel Jospin ซึ่งการเกิดสภาวะ Cohabitation ในแต่ละครั้งก็จะนำไปสู่เงื่อนไขทางการเมืองที่แตกต่างกันออกไป
โดยบทความนี้ต้องการที่จะอธิบายให้เห็นพัฒนาการในเชิงโครงสร้างของการเกิดสภาวะ Cohabitation ผ่านการอธิบายให้เห็นบริบทแวดล้อม ปัจจัยในสถาบันการเมืองและพรรคการเมืองของฝรั่งเศส การแบ่งแยกอุดมการณ์ทางการเมืองซ้าย - ขวา โครงสร้างอำนาจหน้าที่ของประธานาธิบดีและนายกรัฐมนตรีที่มีการบัญญัติไว้ในรัฐธรรมนูญสาธารณรัฐที่ 5 ของฝรั่งเศส ถัดจากนั้นจะเป็นการอธิบายอิทธิพลทางการเมืองในสาธารณรัฐที่ 5 ตอนต้นก่อนเกิดสภาวะ Cohabitation และบริบทแวดล้อมของการเกิดสภาวะ Cohabitation ทั้งสามครั้ง และข้อสรุปของสภาวะ Cohabitation

The article is dedicated to theoretical, methodolo gical and empirical analysis of the essence, nature and types, constitutional and p olitical challenges and consequences of different republican systems of government. Special attention is paid to theoretical and empirical comparative analysis of semi-presidentialism. The author single s out different varieties of semi-presidential system of government and identifies the examples of different types of semi-presidentialism in the world. The researcher uses several approaches to th e classification of semi-presidentialism: formal, factual and both formal and factual. The usage of d ifferent types of semi-presidentialism is tested within the parameters of their performance, includi ng the indicators of political rights and civil liberties, governance effectiveness and human devel opment. On this basis, the researcher builds a synthetic model of semi-presidentialism, which is t he sum of various interinstitutional relations, each of whi...

У розвідці проаналізовано особливості розвитку й різновиди напівпрезиденталізму в Україні упродовж 1991-2015 років, окреслено інституційні патерни різних сценаріїв напівпрезиденталізму в Україні, детерміновано формальні та фактичні атрибути українського напівпрезиденталізму, а також визначено перспективи реформування напівпрезиденталізму в Україні. Аргументовано, що в Україні після 2014 року використано практику збалансованого напівпрезиденталізму. Визначено інституційні патерни, ризики та ефекти збалансованого напівпрезиденталізму в Україні, а також ключові напрями його модифікації. Виснувано, що збалансований напівпрезиденталізм, зокрема й в Україні, становить інституційно нестабільний сценарій системи державного правління. Зроблено припущення, що збалансований напівпрезиденталізм в Україні повинен трансформуватись у напівпрезиденталізм із посадою номінального президента або у парламентаризм.
Ключові слова: система правління, напівпрезиденталізм, президент-парламентаризм, прем’єр-президенталізм, збалансований напівпрезиденталізм, Україна.

В статі розглянуто еволюцію інституту президентства в політичній історії України. Визначено стадії становлення, повноваження, роль та місце інституту президентства в системі правління України на різних історичних етапах її політичного розвитку. Окреслено історіографію дослідження інституту президентства в Україні. Поетапно структуровано еволюцію політико-правової думки з приводу суті та призначення інституту президентства в Україні. Фактологічно окреслено повноваження, роль та місце інституту президентства у системі правління в Україні (на етнічних українських землях) в першій половині ХХ ст. Визначено вплив інституту президентства в СРСР на особливості становлення і роль інституту президентства в пострадянській Україні. Поетапно розкрито динаміку становлення інституту президентства в незалежній Україні впродовж 1991–2014 рр. З’ясовано проблематику інституційного наслідування інституту президентства, зокрема його повноважень, ролі та місця у системі правління, в контексті історичного впливу одних історичних віх становлення української державності на наступні. Аргументовано, що інститут президентства в Україні (зокрема та загалом у зрізі системи правління) потребує реформування з огляду на інституційну і політико-правову спадщину інституту президентства в Україні у минулому, а також з огляду на досвід застосування інституту президентства в державах Центрально-Східної Європи.

Ключові слова: президент, президентство, система правління, парламентаризм, президенталізм, напівпрезиденталізм.

Здійснений аналіз півпрезидентської моделі державного правління, роз’яснено підходи з приводу тлумачення півпрезиденталізму. Окреслені контури, в межах яких здійснюється операціоналізації півпрезидентських систем. Розглянуто типи та фази півпрезидентських форм державного правління у країнах Європи.
Ключові слова: півпрезиденталізм, президент-парламентаризм, прем’єр-президенталізм, когабітація, фаза півпрезиденталізму, президент-домінуючий, збалансований, когабітаційний, прем’єр-домінуючий, парламент-домінуючий півпрезиденталізм.

The article is dedicated to analysing the features of balanced semi-presidentialism compared to other types of semi-presidentialism constitutional system of government. The author outlined theoretical features, institutional risks and positives of balanced semi-presidentialism at the example and experience of different countries and singled the history of formation and prospects for reformation of balanced semi-presidentialism in Ukraine.
In the first part of the study, the researcher dealt with the knowledge of theoretical framework, institutional risks and positives, which are peculiar to a balanced semi-presidentialism in different countries. The author also argued that semi-presidentialism is a system of government and a constitutional model with a position of a nationwide and directly elected for a fixed term president (usually as a head of state, but sometimes as a head of state and a chief executive) and with positions of prime minister and cabinet, which are necessarily collectively responsible to parliament. Accordingly, the author has identified different types of semi-presidential and outlined a phenomenon of balanced semi-presidentialism.
In the second part of the study, the researcher noticed that the problem of balanced semi-presidentialism in Ukraine can be understood only in the context of the consideration of the evolutional consequences of different systems of government in 1991–2015. Based on this, the author analysed the prospects for sustainable development and reformation of balanced semi-presidentialism in Ukraine.
Key words: semi-presidentialism, dual executive, president, prime minister, government, parliament, balanced semi-presidentialism, Ukraine.

У статті теоретико-методологічно й емпірично окреслено сутність, різновиди, наслідки республіканських систем правління. Типологізовано напівпрезидентську систему правління. Окреслено конституційно-правові та політичні виклики й перспективи реформування системи напівпрезидентського правління в Україні.
Ключові слова: форма державного правління, система правління, напівпрезиденталізм, президенталізм, парламентаризм, системи уніфікованої та розділеної більшості й розділеної меншості, президент-парламентаризм, прем’єр-президенталізм, Україна.

У дисертації виявлено історіографічні, концептуальні, теоретико-методологічні і практично-емпіричні особливості дослідження напівпрезидентської системи правління у політичній науці, розглянуто інституційно-процесуальну і політично-поведінкову зумовленість сутності, атрибутів і типологізації напівпрезидентської системи правління в країнах Європи, зокрема на тлі таких індикаторів, як: формування, функціонування та відповідальність урядів; розпуск та композиція легіслатур; дуалізм, легітимність, партійна приналежність та відповідальність виконавчої влади; сила президентів. На цій підставі зафіксовано інституційно-процесуальні і політично-поведінкові наслідки й впливи напівпрезидентської системи правління у демократичних і автократичних країнах Європи, а також встановлено й систематизовано особливості, ризики та перспективи операціоналізації і реформування напівпрезидентської системи правління в Україні.
Ключові слова: напівпрезиденталізм, форма та система державного правління, атрибути і різновиди напівпрезиденталізму, президент, прем’єр-міністр, уряд, парламент, міжінституційні відносини, дуалізм виконавчої влади, Європа, Україна.

Аргументовано, що напівпрезидентська система державного правління є дуже різноманітною і гетерогенною, саме тому актуальною є потреба її усесторонньої типологізації і таксономії. Виявлено, що різні типи напівпрезиденталізму можуть неоднаково впливати на міжінституційні відносини, політичний процес, динаміку зміни політичного режиму, показники політичної стабільності і соціально-економічної ефективності. Поетапно обґрунтовано, що різні фактори й індикатори типологізації напівпрезиденталізму здебільше обертаються довкола проблематики формування і відповідальності урядів (формальна інституційно-процесуальна таксономія), дуалізму, легітимності і відповідальності виконавчої влади (фактична політично-поведінкова таксономія) і сили президентів й особливостей дуалізму виконавчої влади (формально-фактична інституційно-процесуальна й політично-поведінкова таксономія).
Ключові слова: напівпрезиденталізм, напівпрезидентська система державного правління, типологізація і таксономія напівпрезиденталізму, фактори й індикатори типологізації напівпрезиденталізму, інституційно-процесуальна і політично-поведінкова таксономія напівпрезиденталізму.

A critical appraisal of the evolution and current state of presidentialism in the Constitutional Law of Angola.
Citation:
“Super-presidentialism in Angola and the Angolan judiciary”. Chapter 12 in  STELLENBOSCH HANDBOOKS ON AFRICAN CONSTITUTIONAL LAW SERIES, BOOK ONE, SEPARATION OF POWERS IN AFRICAN CONSTITUTIONALISM. Oxford University Press (2016), pp 182-204

Запропоновано концептуальний розгляд сутності феномену республік із суперпрезидентами. З’ясовано суть, ґенезу й особливості сучасного трактування суперпрезиденталізму. Прослідковано концептуальну різницю поміж системою та формою державного правління у контексті республік з суперпрезидентами. Виокремлено ключові ознаки, різновиди та ризики республіканських систем правління із суперпрезидентами. Прослідковано взаємозв’язок республік із суперпрезидентами та типів політичних режимів сучасності. Зроблено диференціацію республік із суперпрезидентами на президентські та напівпрезидентські системи державного правління з суперпрезидентами.
Ключові слова: дихотомічний підхід, трихотомічний підхід, форма державного правління, система державного правління, республіка, республіканізм, президенталізм, напівпрезиденталізм, парламентаризм, суперпрезидент, суперпрезиденталізм, республіка з посадою суперпрезидента, суперпрезидентський президенталізм, суперпрезидентський напівпрезиденталізм, диктаторські і недиктаторські системи, демократія, напівдемократія, автократія, неопатримоніалізм.

У статті проаналізовано особливості збалансованого напівпрезиденталізму на фоні інших типів напівпрезиденталізму. Окреслено теоретичні особливості, інституційні ризики і позитиви збалансованого напівпрезиденталізму на прикладі та досвіді різних держав світу. Виокремлено історію становлення і перспективи реформування збалансованого напівпрезиденталізму в Україні.
Ключові слова: напівпрезиденталізм, дуалізм виконавчої влади, президент, прем’єр-міністр, уряд парламент, збалансований напівпрезиденталізм, Україна.

One of the most well-known and longstanding arguments against semi-presidential systems is the problem of cohabitation, or the situation where the president and the prime minister are from opposing political groups and where the president's party is not represented in the cabinet. People believe that cohabitation exaggerates tension between the president and the prime minister, leading to conflict and democratic instability. However, recent work questions the relation between cohabitation and democratic instability. These contradictory findings call for a more nuanced approach to the analysis of cohabitation on the consolidation of young democracies. This article tests the effect of cohabitation on the performance of Timor-Leste's nascent democracy. It finds institutional conflict during cohabit-ation. It also finds that while most institutional conflicts were regulated disagreement between the president and the prime minister over defence policy escalated into serious political instability. The Timor-Leste case suggests that not all conflicts will cause political instability but rather a certain type of institutional conflict. In this new post-conflict state, institutional conflict over defence policy during cohabitation seriously destabilised Timor-Leste's fledging democracy.

Крізь призму теоретичних і практичних, конституційних і політичних вимірів, а також в рамках конституційного права і порівняльної політології проаналізовано особливості та наслідки поділу і дуалізму виконавчої влади в рамках різних видів напівпрезиденталізму. Аргументовано, що напівпрезиденталізм дефінітивно та практично завжди окреслюється дуалізмом виконавчої влади, хоча останній і позначається різними особливостями, динамікою та наслідками у рамках різних видів цієї форми/системи державного правління. Водночас на підставі особливостей ієрархічних і транзакційних міжінституційних відносин обґрунтовано, що дуалізм виконавчої влади в рамках напівпрезиденталізму характеризується здебільшого не подвійною природою відповідальності виконавчої влади, а подвійною природою її формування та здійснення.
Ключові слова: форма/система державного правління, напівпрезиденталізм, поділ влади, виконавча влада, дуалізм виконавчої влади.

The article is dedicated to conceptual analysis and considering the republicanism with the position of superpresident. The author has discovered the nature, origin and features of modern interpretation of superpresidentialism, examined the conceptual difference between the system of government and the form of government in the context of republics with superpresidents, determined the key features, varieties and risks of republican systems of government with the positions of superpresidents. The author also has examined the relationship between republics with superpresidents and contemporary forms of governments, differentiated republics with superpresidents into presidential and semi-presidential systems of government with superpresidents.
Keywords: form of government, system of government, republicanism, presidentialism, semi-presidentialism, superpresident, superpresidentialism.

This Research Note is not critical or analytical. It is rather an exploratory or descriptive attempt to introduce the beginners in legal studies with modern thinking on Montesquieu  and Madison  and their theory of Separation of Powers and Checks and Balances. Apart from telling what the contemporary scholars of Separation of Power think, this article does not attempt an argument of its own. As a follow up of my note on Bruce Ackerman’s New Separation of Power in the last issue of SCLS Law Review (Vol 2 No 3 Sept. 2019), I propose to explain the thoughts of Steven G. Calabresi, Cindy Skach, Daryl J Levinson and Richard H Pildes and Richard Albert in this attempt.

Концептуалізовано, систематизовано і порівняно атрибути та етапи розвитку напівпрезидентської системи державного правління в Польщі і Україні. Аргументовано, що напівпрезиденталізм має дефініюватись якомога менш суб’єктивно/мінімалістсько, але повинен типологізуватись якомога широко/максималістсько. Умотивовано, що станом на 2017 р. в Польщі й Україні було здебільшого апробовано дуже схожі різновиди напівпрезиденталізму, які детермінувались системами уніфікованої більшості у межах конструкцій збалансованого прем’єр-президенталізму.
Ключові слова: напівпрезиденталізм, атрибути/різновиди напівпрезиденталізму.

Geçtiğimiz  yüzyılda  çoğunlukla  yarı  başkanlık  sisteminin uygulandığı  ülkelerden  birisi  olarak  kabul  edilen  Finlandiya’da,  2000 yılında  yürürlüğe  giren  yeni  anayasa  ile  birlikte  devlet  başkanının  yetkileri  bir  önceki  anayasaya  göre  oldukça  azaltılmış,  yürütmenin  diğer kanadı  olan  bakanlar  kurulu  ile  parlamento  güçlendirilmiştir.  Devlet başkanının  hala  halk  tarafından  seçiliyor  olması  Finlandiya  hükümet sisteminin  klasik  anlamda  parlamenter  olarak  kabul  edilmesini  mümkün  kılmasa  da,  yeni  anayasa  ve  sonrasında  yapılan  değişikliklerle  bir önceki  anayasaya  kıyasla  parlamenter  özellikleri  çok  daha  ağır  basan bir hükümet sistemi benimsenmiştir. (In  the  previous  century,  the  political  system  of  Finland  was  largely  accepted  as  semi-presidential.  However,  the  competences  of  the  Head  of  State  have  been  decreased  considerably and  the  competences  of  the  council  of  ministers  and  the  parliament have  been  increased  with  the  entry  of  the  new  constitution  into force.  Although  the  election  of  the  Head  of  State  by  direct  popular vote  still  prevents  us  from  accepting  the  Finnish  system  as  a  classical  parliamentary  one,  with  the  new  constitution  and  the  following amendments,  a  political  system,  which  has  more  parliamentary  features, has been adopted.)

Порівняно й узагальнено природу, спосіб обрання та легітимність інституту президента як ознак напівпрезиденталізму в Європи. Виявлено, що напівпрезиденталізм традиційно теоретизується, однак не завжди практично операціоналізується концептом «президентського арбітражу» або президента як «нейтральної сили». Аргументовано, що інститут всенародно виборного президента в умовах напівпрезиденталізму не є ідентичним, адже існує кілька способів його обрання, але не всі вони гарантують, що переможець президентських виборів отримує абсолютну більшість голосів виборців. Доведено, що інститут президента у напівпрезиденталізмі неминуче, хоч і по-різному, може збільшувати президенціалізацію системи державного правління та конфліктність міжінституційних відносин.
Ключові слова: напівпрезиденталізм, президент, вибори, легітимність, країни Європи.

The article is dedicated to theoretical, methodological and empirical analysis of the essence, nature and types, constitutional and political challenges and consequences of different republican systems of government. Special attention is paid to theoretical and empirical comparative analysis of semi-presidentialism. The author singles out different varieties of semi-presidential system of government and identifies the examples of different types of semi-presidentialism in the world. The researcher uses several approaches to the classification of semi-presidentialism: formal, factual and both formal and factual. The usage of different types of semi-presidentialism is tested within the parameters of their performance, including the indicators of political rights and civil liberties, governance effectiveness and human development. On this basis, the researcher builds a synthetic model of semi-presidentialism, which is the sum of various interinstitutional relations, each of which has a decisive role in assessing the quality and efficiency of semi-presidentialism.  This author applies the model on Ukraine in 1991-2015 and stresses that the Ukrainian semi-presidentialism is extremely unstable that is manifested in frequent changes of its designs and types. In addition, the researcher pays special attention to the prospects of semi-presidentialism reforming in Ukraine given the global experience of semi-presidentialism and its various options.  Keywords: form of government, system of government, semi-presidentialism, presidentialism, parliamentarism, president-parliamentarism, premier-presidentialism, Ukraine.

Drawing on the work of Maurice Duverger, this paper explores the dynamics of dual systems in the post-communist world by focusing on Romania. Unlike in states such as Poland and Russia, where conflicts between the president and the parliament were resolved relatively early in the transition period, conflict appears to have only recently emerged in Romania. This paper argues that the capacity for such conflict has existed since 1989 due to the nature of Romania’s exit from communism and its subsequent transition, which shaped and institutionalised the specific forms of Romanian political culture and its party system. However, actual conflict has emerged only because of recent, externally generated changes in the party system, and the relative decline in the electoral power of the Social Democratic Party. Two attempts by President Băsescu’s opponents to remove him from office, along with increasing constitutional manipulation by all actors, call into question the consolidation of democracy in Romania. That actors have shown a willingness to gain power or remove their opponents by any means necessary, including the use of undemocratic methods, rather than by establishing a broad popular base to achieve these ends reflects the structural problems of the Romanian party system.

У ході та в результаті масових народних виступів в Україні у листопаді 2013 – лютому 2014 рр. (спочатку з приводу призупинення президентом і урядом України євроінтеграційних процесів України, внаслідок системного спротиву суспільства існуючому політичному укладу) повалено диктаторський (у формі змагального/електорального авторитаризму) режим президента України В. Януковича. Після цього система правління України змінилася з президентсько-парламентської на прем’єрсько-президентську (парламентсько-президентську) (схожий маневр система України здійснила у 2004–2006 рр.). Відповідно суттєво було обмежено повноваження глави держави, принаймні з приводу його участі у формуванні та достроковому припиненні повноважень уряду та інших центральних органів виконавчої влади. Разом з цим, а також у контексті результатів позачергових виборів президента (які проведено 25 травня 2014 р.) і нестабільної внутрішньо- та зовнішньополітичної ситуації в Україні було взято курс на прискорене прийняття поправок до конституції і відповідно окреслення нового місця політичних інститутів у системі правління в Україні. У цьому контексті актуальним виявилось питання адекватного окреслення викликів/перспектив системи правління в Україні. Це складна та комплексна проблема, а її вирішення фактично неможливе без вивчення особливостей та наслідків еволюції системи правління в Україні упродовж 1991–2014 рр.

The article is devoted to theoretical and methodological categorization and systematization of institutionally-procedural and politically-behavioral attributes and features of semi-presidentialism. The author identified at least two groups of causes and factors, i.e. exogenous and endogenous, that define and categorize semi-presidentialism: the actual content of a constitution, the combination of traditions and circumstances (exogenous causes and factors), the composition of parliamentary majority and the position of a president in relation to parliamentary majority (endogenous causes and factors). It was motivated that, within the same constitutional delineation, a specific semi-presidential country can be classified in practice, first of all in the cut of varying institutional rules and formal/actual powers of presidents, governmental cabinets/prime ministers and parliaments. The researcher found out that taking into account the place and role of political institutions in inter-party competition and party hierarchy has a significant influence on this process. That is why semi-presidentialism was generalized as a system of government, which is comprehensively updated and taxonomied formally and actually. At the same time, it was recorded that semi-presidentialism uses specific hierarchical and transactional relations in the triangle “the head of state–governmental cabinet–parliament”. Their combination affects the formal and actual positioning and taxonomy of different types of heterogeneous semi-presidentialism. It was generalized that semi-presidentialism is definitively and permanently characterized with: a restrained and moderate model of separation of powers and appropriate system of checks and balances; popular election of a president for a fixed term; the collective responsibility of a prime minister and a cabinet to a legislature; the actual “securitization” of a president from interference in his or her activities by other institutions and branches of state power; actual (or at least formal), but multi-step and different deconcentration or dualization of the executive between a president (the head of state) and a prime minister (the head of governmental cabinet); double or dual nature of the origin and implementation of the executive, but not a double or dual nature of the responsibility of the executive.
Keywords: semi-presidentialism, president, prime minister, governmental cabinet, legislature, interinstitutional relations.

Dans ce texte, on propose un tour d'horizon sur la question de l'élection directe du Chef de l'État aussi bien du point de vue descriptif et explicatif que du point de vue normatif. D'un côté, dans quels pays et sous quels régimes politiques on l'adopte, quelles modes d'élections on pratique, quelles sont les raisons de sa popularité actuelle, etc. De l'autre côté, dans quelle mesure et sous quelles conditions on peut recommander d'élire le Chef de l'État au suffrage universel direct, quels systèmes électoraux on peut alors conseiller ou au contraire déconseiller, etc. Ce tour d'horizon critique qui est oeuvre d'un politiste qui ne refuse pas l'aide des constitutionnalistes s'impose notamment à cause de l'emballement pour l'élection au suffrage universel direct du chef de l'État qu'on observe de nos jours même dans un certain nombre de régimes parlementaires où il s'agit pourtant d'un élément étranger.

The article is dedicated to theoretical, methodological and empirical justification for different types and systems of republican government. The author conducted the comparative analysis of the presidential powers in various systems of republican government and explained the nature and different types of semi-presidential systems of government as exemplified by Central and Eastern European countries of the EU. The researcher also argued and identified the main attributes of semi-presidentialism with nominal presidents in the context of its distinction from parliamentarism as exemplified by Bulgaria, Czechia, Slovakia and Slovenia and defined the correlation between parliamentary democracy, semi-presidentialism and parliamentarism.
Keywords: semi-presidentialism, parliamentarism, parliamentary democracy, system of government, nominal president, cohabitation, Bulgaria, Czechia, Slovakia, Slovenia.

Запропоновано поетапний розгляд республіканських форм державного правління. Виокремлено теоретико-методологічні "хвилі" дослідження республіканських систем державного правління. Окреслено атрибути розвитку республіканізму в постсоціалістичних країнах світу. Продемонстровано методологічні підходи розуміння сучасних республіканських систем – дихотомічний і трихотомічний. Окреслено напівпрезиденталізм як окремішню модель сучасного республіканізму.
Ключові слова: республіка, "хвиля", президенталізм, парламентаризм, напівпрезиденталізм, дихотомічний підхід, трихотомічний підхід.

Проаналізовано конституційні системи правління, що реалізовані на прикладі країн Центральної Європи. Запропоновано комплексне визначення й класифікацію напівпрезидентської форми правління. Оцінено позиції президентів, а теж прем’єр-міністрів у площинах президент-парламентської та прем’єр-президентської форм напівпрезиденталізму. Означено часові та атрибутивні детермінанти оцінювання різних форм напівпрезиденталізму. Пропоновані приклади процедури когабітації в країнах Центральної Європи.
Ключові слова: напівпрезиденталізм, прем’єр-президенталізм, президент-парламентаризм, прем’єр-міністр, президент, парламент, конституційна система правління, когабітація.

The study states that different types and options of semi-presidential system of government have different effects and consequences, in particular regarding the correlation with the types of political regimes and stability, conflicts and effectiveness of inter-institutional relations. In view of this, the researcher analyzed the averaged effects and consequences of different types of European semi-presidentialism and stated that its different options can be used for different purposes and due to different motives of political actors. In general, it was argued that semi-presidentialism should always be defined and determined in view of the heterogeneity peculiar to it, because the heterogeneity and expected/unexpected manifestations, rather than the essence of semi-presidentialism generate the effects and consequences of this system of government in the real political process. Keywords: system of government, semi-presidentialism, heterogeneity of semi-presidentialism, effects and consequences, European countries.