Українська

а-му-ні́-ці-я

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -амуніц-; суфікс: -і; закінчення: -я.

військ. сукупність речей (крім одягу і зброї), що становлять спорядження військовослужбовця, а також військове спорядження коня. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Тисяча солдатів, як один, забряжчали амуніцією, перекинувши гвинтівки на руку Смолич
перен., ірон. про одяг і речі, які свідчать про заняття людини (напр., про рибальське спорядження та ін.). ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Незабаром рипнули в прихожій двері, і в хату вступив батько [жебрак] з торбами на плечах. Він здійняв свою амуніцію, передягся і ввійшов у світлицю з запаленою папіросою в губах Нечуй-Левицький

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів

Список перекладів